Рішення

від 21.03.2024 по справі 204/7131/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/7131/23

Провадження № 2/204/2298/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

21 березня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря КорягіноїР.Р.

представника позивача ДоброгорськогоО.В.

представник відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з Обмеженою відповідальністю «Дніпровський хлібокомбінат №5» (адреса знаходження: вул. Жилянська, буд. 30/32, оф. 107, м. Київ, 01033), в інтересах якого діє представник Доброгорський Олексій Володимирович (адреса знаходження: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в інтересах якого діє представник ДоброгорськийО.В. звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача із вимогою про відшкодування моральної шкоди в розмірі 196000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровськийхлібокомбінат №5» та ОСОБА_3 було укладено ліцензійний договір №1, за умовамиякого відповідачка дала право на використання твору «Розробка дизайну «Печиво«Дніпро», а ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» зобов`язався виплачувативинагороду за використання твору.З урахуванням укладеної додаткової угоди №2 від 29.12.2017 строк дії вищевказаного договору становив до 07.09.2023. Представник позивача вказує, що в грудні 2022 відповідачка звертається з листом до позивача, в якому пропонувала розірвати зазначений вище договір з 01.01.2023.Листом від 11.01.2023 №224 позивач повідомив про відсутність підстав дляприпинення вказаного договору й закликав відповідачку до продовження співпраці. Після чого, в місцевих засобах масової інформації з`явилися статті, зі змісту яких вбачається, що нова продукція ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» є підробкою таклоном печива, права на дизайн якого належать відповідачці.Так, на веб-сторінках видання «Наше місто» та в новинах gorod.dp.ua в грудні 2022-січні2023 публікувалися статті, в яких зазначається, що в печива «Дніпро» та впечива «Дніпро сучасне» ціла купа відмінностей: рецепт, форма печива, зовнішній вигляд коробки та вага. Характерною особливістю вищевказаних статей є те, що вони цілком і повністюґрунтувалися на коментарях відповідачки, в той час, як позиція підприємства,якого звинувачували в продукуванні «нахабних підробок» та виробництві «клонів`журналістів не цікавила. Представник позивача зазначає, що на адресу ТОВ «Омега» (мережа супермаркетів «VARUS») відповідачка спрямувала лист, згідно з яким адвокат відповідачки вимагав припинити пропонуваннядля продажу, рекламування та продукції позивача - печива «Дніпросучасне» зазначаючи, що вищевказана продукція є контрафактною та міститьпорушення прав інтелектуальної власності.Тобто відповідачка вдалася до поширення негативної інформації серед підприємств замовників продукції позивача.Представник позивача звертає увагу на те, що ТОВ «Омега» є одним зпровідних партнерів позивача, співпраця з яким товариства дуже важлива.В основі ділової репутації позивача лежать роки праці багатьох людей, прагненнябезупинно вдосконалювати власне виробництво, творчі здобутки фахівців вудосконаленні рецептури виробів та професійність в підтриманні високої якостіпродукції. Вважає, що звернення відповідачки мали на меті завдати шкоди репутації товариству. В рамках розширення власного асортименту позивач почав виготовляти печиво «Дніпро сучасне» за власною рецептурою. Представник позивача вказує, що обсяг виручки за печиво "Дніпро сучасне" за період з 01.11.2022 по 30.04.2023склав 196274,88 грн.Дії відповідача з приводу поширення недостовірної інформації, що зашкодили репутації товариству мали на меті припинення взаємовідносин з ТОВ "Омега", що мало бнаслідком неотримання суми понад 190000,00 гривень.Зважаючи на суму надходжень від реалізації продукції, яку відповідачка прагнулавивести з ринку, розмір моральної шкоди, спричиненої поширенням недостовірноїінформації представником позивача оцінено в розмірі 196000,00 грн. На підставі чого, позивач звернувся до суду із відповідними позивними вимогами.

Ухвалою суду від 09.06.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.20).

Ухвалою суду від 15.11.2023 закрито підготовче провадження по зазначеній справі та справу призначено до судового розгляду (а.с.53).

22.08.2023 від представника відповідача адвоката Білецького О.В. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає, проти задоволення позову заперечує в повному обсязі, вважає заявлені вимоги не підтвердженим належними та допустимими доказами та необґрунтованими. В обґрунтування відзиву зазначив, що 08.09.2016 між ОСОБА_3 та позивачем укладено ліцензійний договір № 1, згідно якого відповідачу надана невиключна ліцензія на використання твору "Розробка дизайну "Печиво "Дніпро" за свідоцтвом № НОМЕР_1 з метою виробництва, рекламування та розповсюдження печива. Строк дії невиключної ліцензії у відповідності до додаткової угоди № 2 від 29.12.2017становитьдо 07.09.2023. З приводу тверджень представника позивача про те, що відповідачка розповсюджує в місцевих засобах масової інформації новини проте, що нова продукція ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» є підробкою таклоном печива, права на дизайн якого належать відповідачці, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_3 не є власником зазначених сайтів, не є журналістом цих видань або автором зазначених статей, оскілки дані статті не містять будь-яких посилань на коментарі саме відповідачки. Крім того зазначив, що до останньої не звертались журналісти вищезазначених інтернет-видань для надання будь-яких коментарів стосовно печива "Дніпро сучасне". Вважає, що позивачем не доведено які саме твердження є недостовірною інформацією у зазначеному листі -претензії адресованому ТОВ «Омега». Крім того, з позову вбачається, що позивав хоче притягнути до відповідальності ОСОБА_4 , за правову позицію її адвоката, тому вважає, що відповідачка не є належним відповідачем по справі. Тому вважає, що товариством не надано належних та допустимих доказів поширення відповідачем недостовірної інформації, у зв`язку з чим, вимога представника позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 196 000 грн. не підлягає задоволенню.

20.09.2023 до суду представником позивача надано відповідь на відзив (а.с.118-120).

04.10.2023 до суду представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.126-128).

Представник позивача Доброгорський О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 196 000,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з`явилася про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином. Представник відповідача, адвокат БілецькийО.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Вважає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Пунктом 19постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року№ 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Згідно статті 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Згідно змісту статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", майнові права на твір водять до складу спадщини. У разі спадкування майнових прав на твір за законом спадкоємець набуває такі права у повному складі разом з правом на одержання передбаченої законом справедливої винагороди за використання творів. Спадкоємці автора мають право захищати особисті немайнові права автора, зокрема протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

За змістом ст.ст. 435, 440, 441, 443 ЦК України, право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку, використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право.

Відповідно до змісту статті 12 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом, а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами. Суб`єкт авторського права має право надати дозвіл на використання твору або розпоряджатися майновими правами на твір в інший спосіб, що не суперечить закону.

Відповідно до змісту статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" права, шо що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом.

Використанням торговельної марки визнаєтьсянанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Згідно частини 1 та 2 статті 26 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" будь-яке посягання на права власника зареєстрованого промислового зразка, передбачені частиною другою статті 20 цього Закону, або будь-яке посягання на права власника незареєстрованого промислового зразка, передбачені частиною дев`ятою статті 20 цього Закону, вважаються порушенням прав власника зареєстрованого або незареєстрованого промислового зразка відповідно, що тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

На вимогу власника зареєстрованого або незареєстрованого промислового зразка таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику зареєстрованого або незареєстрованого промислового зразка завдану майнову шкоду шляхом відшкодування збитків чи виплати компенсації або завдану немайнову (моральну) шкоду.

Із матеріалів справи вбачається, що з 1967 мати відповідача ОСОБА_5 , є автором твору "Розробка дизайну "Печиво "Дніпро", що підтверджується відповідним свідоцтвом № НОМЕР_1 від 17.04.2012, виданого Державною службою інтелектуальної власності України. (а.с. 53).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом п`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори УжвоюТ.М. від 11.12.2013, спадкоємцем майна ОСОБА_6 є її донька ОСОБА_3 , до складу якого входить майнові права авторського права на твір "Розробка дизайну "Печиво "Дніпро", що нежить спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, виданого державною службою інтелектуальної власності України 17.04.2012за № 43355.

06.07.2018 ОСОБА_3 було подано заявку №m201815878 про реєстрацію знаку для товаріві послугта 25.06.2020, внаслідок чого останньою було отримано відповідне свідоцтва № НОМЕР_2 . Вищезазначена торговельна марка зареєстровані для товарів 30 класу, а саме:мигдальне печиво; печиво (а.с.57).

02.07.2018 ОСОБА_3 було подано заявку № s201801873 про реєстрацію промисловогозразка "Коробка "Здобне печиво "Дніпро", на підставі чого 25.03.2019 було отримано відповідне свідоцтво на промисловий зразок № НОМЕР_3 (а.с.59).

Судом також встановлено, що 08.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровськийхлібокомбінат №5» та ОСОБА_3 було укладено Ліцензійний договір №1, за умовамиякого відповідач дала право на використання твору «Розробка дизайну «Печиво«Дніпро», а ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» зобов`язався виплачувативинагороду за використання твору.З урахуванням укладеної додаткової угоди №2 від 29.12.2017 строк дії вищевказаногодоговору становив до 07.09.2023 (а.с.9 на зворотному аркуші (10-13).

Згідно листа від 11.01.2023 №224 вбачається, що20.12.2022 відповідач зверталася до товариства із заявою в якій пропонувала розірвати зазначений вище договір з 01.01.2023. Однак товариство повідомило останню про відсутність підстав дляприпинення договору й закликав відповідачку до продовження співпраці (а.с.8).

16.05.2023 ТОВ "Дніпровський хлібокомбінат № 5" було подано заявку про реєстрацію знаку для товарів і послуг № m202205630 у 30 класі МКТП, що підтверджується розпискою про електронне одержання документу, вх. №58332. (а.с.17).

На замовлення позивача, провідним експертом відділу кваліфікаційної державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» О. Коротченковою складений висновок згідно зі статтею 10 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», яким встановлено, що заявка відповідає формальним вимогам ст. 7 Закону та заявлене позначення відповідає умовам надання правової охорони. (а.с. 155).

Відповідно довідки №1192 №11.05.2023 вбачається, що ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» за період з 01.11.2022 по 30.04.2023 підприємством було відвантажено ТОВ «Омега» «Печиво Дніпро сучасне 0,500» (а.с.20).

На думку представника відповідача, зображення знаку за заявкою № m202205630 порушують права відповідача на торгівельну марку "Дніпро" за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та промисловий зразок «Коробка "Здобне течиво "Дніпро" за патентом України № НОМЕР_3 .

На підставі чого, адвокат Білецький О.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 16.02.2023 звернувся із листом до ТОВ «Омега» в якому вимагав припинити пропонування для продажу, рекламування та продаж товару печива «Дніпросучасне», зазначаючи, що використане позначення схоже настільки, що його можна сплутати з торговельною маркою «Дніпро» за свідоцтвом на знак для товару та послуг № 277693 від 25.06.2020. Також, вимагав утримуватися у майбутньому від будь-яких дій, що становлять порушення прав інтелектуальної власності ОСОБА_3 (а.с.18-19).

Позивач посилається на те, що в місцевих засобах масової інформації з`явилися статті, зі змісту яких вбачається, що нова продукція ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» є підробкою та клоном печива, права на дизайн якого належать відповідачці. Поширення даної інформації призвело до ускладнення взаємовідносин з партнерами та виникла необхідність доводити правомірність власних дій та взагалі доцільність подальшого співробітництва.

Отже, представник позивача вважає, що дискредитація відповідача відбулася шляхом направлення до ТОВ «Омега» листа, в якому продукція позивача була названа контрафактною.Даний лист було підписано адвокатом Білецьким О.В., який виступав в інтересах ОСОБА_3 , тому вважає, що саме вона є належним відповідачем справі, оскільки, адвокат діяв в її інтересах.

Однак, вищезазначене твердження представника позивача є передчасним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційне господарського суду у справі № 923/1379/20 прийшов протилежного значення та зазначив наступне.

Згідно зі ст.20 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надай правової допомоги.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст.23 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не може бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушується професійні обов`язки адвоката.

Водночас зі ст. 13 ЦК статей 4, 20 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 7 Правил адвокатської етики вбачається, що здійснюючи представництво, адвокат не повинен вчиняти дії, заборонені законом, правилами адвокатської етики, договором про надання правової допомоги, а також порушувати права інших осіб.

Статтею 19 Правил адвокатської етики прямо передбачено, що адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними, або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов`язків адвоката. У випадках, якщо зазначені обставини не є очевидними, адвокат має надати відповідні роз`яснення клієнту. Якщо з таких обставин не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов`язаний відмовитись від укладення договору з клієнтом. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Відповідно до статті 25 Правил адвокатської етики адвокату категорично забороняється використовувати при виконанні доручення клієнта незаконні та неетичні засоби, зокрема, спонукати свідків до надання завідомо неправдивих показань, вдаватися до протизаконних методів тиску на протилежну сторону чи свідків (погроз, шантажу, тощо), використовувати свої особисті зв`язки (чи в окремих випадках особливий статус) для впливу прямо або опосередковано на суд або інший орган, перед яким він здійснює представництво, або захист інтересів клієнтів, використовувати інформацію, отриману від колишнього клієнта, конфіденційність якої охороняється законом, використовувати інші засоби, що суперечать чинному законодавству або цим правилам.

З наведеного вбачається, що адвокат може використовувати лише ті засоби і методи роботи, які не заборонені законом. Тому якщо адвокат, здійснюючи представництво довірителя, вчиняє правопорушення - кримінальне, адміністративне чи цивільне, то статус адвоката не звільняє його від відповідальності за таке порушення.

Таким чином, якщо адвокат при здійсненні адвокатської діяльності навіть за дорученням довірителя здійснив поширення недостовірної інформаціїто він має нести цивільно-правову відповідальність відповідно до норм чинного законодавства. До нього може бути пред`явлений позов про спростування такої інформації.

Виходячи з вищезазначеного вбачається, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем по вказаній справі справі.

Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 196000 грн., яка полягає у поширенні недостовірної інформації.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При цьому під немайновим шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням ділової репутації, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності.

Визначення змісту ділової репутації залежить від природи її суб`єкта. Згідно з ст. 2 Закону «Про банки і банківську діяльність», щодо фізичної особи визначено, що ділова репутація - це сукупність підтвердженої інформації про особу, яка дозволяє зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

У ч. 2 п. 5 інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» № 01-8/184 від 28 березня 2007 р. Вищий господарський суд України роз`яснив, що діловою репутацією юридичної особи є престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгових марок та інших належних їй нематеріальних активів серед споживачів її товарів і послуг.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб`єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами ст. 1166, 1167 ЦК. Положення цих норм щодо категорій поширювачів такої інформації можуть бути конкретизовані в окремих законах.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їхньої реалізації, ступеня провини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо провина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Під час визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ЦК).

Таким чином, необхідно з`ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, і також інші обставини, що мають значення для вирішення суперечки.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди має бути виражена в грошовому вигляді, що передбачено ст. 23 ЦК, в такому розмірі, який може компенсувати завдану позивачеві моральну шкоду.

Водночас, представник позивача, сам спростовує можливість недоотримання ним прибутку довідкою № 1192 від 11.05.2023 року, оскільки вона є підтвердженням того, що незважаючи на нібито поширення недостовірної інформації, позивач все одно отримав зазначений дохід в період з 01.11.2022 по 30.11.2022, тобто не поніс жодних збитків або упущеної вигоди тощо.

Із наданих представником позивача документів не вбачається жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що поширення недостовірної інформації призвело до ускладнення взаємовідносин з партнерами та діловій репутації позивачата товариству була завдана шкода, тому дані твердження ґрунтуються виключно на припущеннях.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися припущеннях.

Не може суд прийняти до уваги позицію сторони позивача стосовно наполягання на позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується.

Твердження позивача відносно протиправних дій відповідача є лише його оціночним судженням, що не може бути витлумачене, як таке, що містить фактичні дані. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів, які використовує в своєму позові позивач.

Відповідно до вищезазначеного, представником позивача не доведено наявність заподіяної шкоди, а також провини відповідача, у зв`язку з чим, позовна вимога про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 у розмірі 196 000 грн. не підлягає задоволенню.

Таким чином суд вважає, що обставини позовних вимог не знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового засідання, позовні вимоги в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

При таких обставинах суд вважає за можливе Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровський хлібокомбінат №5» в задоволенні позову до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкодивідмовити.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Верховний Суд у своїй Постанові від 3 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

03.09.2020 між ОСОБА_3 та адвокатом Білецьким О.В. укладено договір про надання правової допомоги № 0309/2020 (а.с.70).

Відповідно до акту виконаних робіт від 03.09.2023, вбачається що адвокатом Білецьким О.В. в межах цивільної справи № 204/7131/23 була надана правнича допомога а саме: складання відзиву на позовну заяву про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди у розмірі 8000,00 грн., складання заперечень на відповідь на відзив вартістю 4000,00 грн. та представництво в суді першої інстанції, вартість якого складає 5000,00 грн. Загальна вартість виконаних юридичних послуг складає 17 000,00 грн. (а.с.69).

Згідно квитанції до платіжної інструкції від 04.10.2023 вбачається, що ОСОБА_3 була проведена оплата по договору про надання правової допомоги № 0309/2020 від 03.09.2020 на рахунок адвоката Білецького О.В.у розмірі 17 000,00 грн. (а.с. 140).

Відповідно до ч. 4 ст. 137ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім цього, суд зауважує, що вартість складання відзиву на позовну заяву у розмірі 8000,00 грн. та складання заперечень на відповідь на відзив вартістю 4000,00 грн., які зазначені у рахунку на оплату, є завищеною, оскільки вказані документи не містить розрахунків, та не вимагають витрат тривалого часу на їх підготовку.

Таким чином, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 77, 79, 89, 141, ЦПК України, ст.ст. 435,440,411,443 ЦК України, Закон України "Про авторське право і суміжні права"суд, - УХВАЛИВ :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський хлібокомбінат №5» до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський хлібокомбінат №5» на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правову допомогу у розмірі 8000 гривень. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський хлібокомбінат №5» (адреса знаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 30/32, оф. 107);

Представник позивача - адвокат Доброгрський Олексій Володимирович (адреса: АДРЕСА_3);

Відповідач : ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ):

Представник відповідача : адвокат Білецький Олександр Віталійович, (адреса листування: АДРЕСА_2 ).Повний текст рішення складено 02.04.2024.

Суддя С.В. Чудопалова