Рішення

від 19.03.2024 по справі 183/2669/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2669/23

№ 2/183/357/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - Губиниська селищна рада, Виконавчий комітет Новомосковської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в:

02 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради про визначення місця проживання дитини.

1.Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що з 08 листопада 2002 року він перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 , шлюб зареєстровано Відділом реєстрації актів громадянського стану Новомосковського міського управління юстиції, актовий запис № 375.

Вона та відповідачка є батьками дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сімейні стосунки з дружиною були припинені у червні 2021 року, а у відповідності до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 року, шлюб між ним і ОСОБА_3 було розірвано (справа № 183/1091/23).

Позивач зазначає, що після припинення шлюбних стосунків між ним і відповідачкою було прийняте рішення, що молодша дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишиться проживати з ним, а старша дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 залишиться проживати разом з відповідачкою, крім того, між ними вирішено питання стосовно утримання дітей, під час прийняття зазначеного рішення враховувалася думка та інтереси дітей

З червня 2021 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживала разом з ним в будинку по АДРЕСА_1 , зазначений будинок був побудований у період шлюбу з відповідачкою.

ОСОБА_1 в позові посилався на те. що він сумлінно дотримується батьківських обов`язків щодо дитини, забезпечує її матеріально, піклується про навчання, розвиток, стан здоров`я дитини.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається в загальноосвітній школі № 6 м. Новомосковська, у той же час, враховуючи воєнний стан в Україні, який введено 24.02.2022, навчання проводиться дистанційно.

У березні 2022 року ОСОБА_3 разом з дочкою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 виїхали за кордон в евакуацію.

У червні 2022 року, повернувшись до України, відповідачка запросила молодшу дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перейти проживати до себе та почала чинити йому перешкоди в спілкуванні з дочкою, також, почала тиснути та наполягати на переїзді дитини за кордон.

Він звертався до ОСОБА_3 , просив вирішити питання проживання дитини мирним шляхом, але все марно.

У зв`язку з наведеним, у позовній заяві ОСОБА_1 , посилаючись на ст.ст. 6, 7, 19, 141, 155, 157, 160, 161 СК України, ст. 3 Конвенції «Про права дитини», ст. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, Декларацію прав дитини, просив суд:

-визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання батька - ОСОБА_1 .

-стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору.

2.Стислий виклад позиції та заперечень відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 не зверталася до суду з відзивом на позов.

3. Рух справи та процесуальні дії у справі.

02 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 13 березня 2023 року відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

30 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи - Губиниська селищна рада, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради про визначення місця проживання дитини.

10 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи - Губиниська селищна рада, Виконавчий комітет Новомосковської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 10 листопада 2023 року закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

4.Судовий розгляд

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі, посилався на обставини та підстави звернення, зазначені у позовній заяві, просив суд задовольнити вимоги.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою у якій просила розглядати справу за її відсутності.

Представник третьої особи - Губиниської селищної ради в судовому засіданні зазначив, що селищна рада, як відповідний орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини разом з батьком.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Новомосковської міської ради в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.

5.Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 08 листопада 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Новомосковського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , актовий запис № 375, після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 присвоєне прізвище ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є батьками дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачка ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно акту від лютого 2022 року (число не зазначене), складеного депутатом Губиниської селищної ради у присутності сусідів, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , 2010 року народження не зареєстровані, але проживають з 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту від лютого 2022 року (число не зазначене), складеного депутатом Губиниської селищної ради у присутності сусідів, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , 2010 року народження не зареєстровані, але проживають з 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 року, шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було розірвано (справа № 183/1091/23).

12 вересня 2023 року ОСОБА_3 оформила нотаріально посвідчену заяву про те, що цією заявою надає згоду ОСОБА_1 на проживання в належному їй будинку по АДРЕСА_1 . Також надає згоду на проживання її малолітньої дочки ОСОБА_5 , 2010 року народження разом з батьком ОСОБА_1 у належному їй житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі, надає згоду на те, щоб ОСОБА_1 , у разі потреби, звертався з дитиною до медичних закладів, супроводжував дитину до школи, відвідував разом з дитиною місця для відпочинку та розвитку дітей, спортивні секції, тощо, вирішувати інші питання, які на його думку будуть необхідними та доцільними для комфортного проживання дитини поряд з ним.

22 вересня 2023 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Кібець Л.Г. видане свідоцтво про право власності, відповідно до якого ОСОБА_3 і ОСОБА_1 належать кожному по 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно, набуте колишнім подружжям за час шлюбу, спільне сумісне майно колишнього подружжя, право на яке в указаній частині посвідчується цим свідоцтвом складається з житлового будинку загальною площею 112,9 кв.м., житловою площе. 77,4 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

11 січня 20234 року рішенням виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 06 «Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » затверджено висновок про доцільність місця проживання малолітньої дитини разом з батьком - ОСОБА_1 .

У висновку від 11.01.2024 № 115 орган опіки та піклування зазначає, що місце проживання позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 визначене у м. Новомосковську. Дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно акту від лютого 2022 року, складеного депутатом Губиниської селищної ради у присутності сусідів, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , 2010 року народження не зареєстровані, але проживають з 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно наданих документів та витягу, будинок за вищевказаною адресою належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві приватної власності у розмірі по 1/2 частки. Згідно листа Служби у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради, здійснити перевірку умов проживання за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_3 не виявилося можливим. Службі у справах дітей Губиниської селищної ради зв`язатися з матір`ю дитини не вдалося, оскільки остання не відповідає на телефонні дзвінки, також, лист на її адресу повернувся буз вручення. Зі слів батька, дитини проживає з ним тривалий час, мати багато подорожує, перебуває у відрядженнях, періодично приїздить до доньки, але за місцем свого проживання дитину не забирає, йому не відомо місце перебування колишньої дружини, проте, надав нотаріально засвідчену заяву матері щодо надання згоди на проживання дитини разом з батьком. Згідно інформації ліцею № 6 м. Новомосковська, батько та матір підтримують зв`язок з класним керівником, мати дитини приймає участь у вихованні дитини, але часто знаходиться у відрядженнях. Орган опіки та піклування Губиниської селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини разом з батьком - ОСОБА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_5 , 2010 р.н., стосовно якої визначається питання місця проживання пояснила, що проживала разом з батьками та сестрою у АДРЕСА_3 . Потім у 2021 році батьки посварилися та вона стала проживати з батьком в будинку по АДРЕСА_1 . Рік вона не пам`ятає, мама і сестра ОСОБА_8 поїхали до Швейцарії, її сестра там навчається. Мама хотіла, щоб вона також виїхала за кордон, але вона не захотіла, сказала. що бажає жити з батьком. Вона часто спілкується з мамою і сестрою по телефону, її мати не запрошувала постійно жити з нею.

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

6.1 Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

6.2 Відповідно до приписів ч.ч. 2,8,9 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Нормами ст. 12Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У відповідності до приписів ст. 160 СК України, 1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. 2. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. 3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

На підставі ст. 161 СК України, 1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. 2. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. 3. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Крім того, статтею 141 СК України визначено, що 1. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. 2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Приписами статті 19 СК України визначено, що 1. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. 2. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. 3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. 4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. 5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. 6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до п. п. 73,74 Постанови КМУ від 24 вересня 2008 року за № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» такий висновок щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, надає орган опіки та піклування за місцем проживання дитини.

З аналізу норм Сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява N 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження N 61-44680св18) зазначено, що "тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку".

7.Висновки суду.

Як зазначалося вище, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до приписів ст. 160 СК України, 1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. 2. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, а якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом у відповідності до ст. 161 СК України.

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_5 , 2010 року народження постійно проживає разом з батьком ОСОБА_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; відповідач ОСОБА_3 оформила нотаріально посвідчену заяву про те, що цією заявою надає згоду ОСОБА_1 на проживання в належному їй будинку по АДРЕСА_1 , також надає згоду на проживання її малолітньої дочки ОСОБА_5 , 2010 року народження разом з батьком ОСОБА_1 у належному їй житловому будинку; сама дитина висловила побажання проживати разом з батьком.

Враховуючи те, що за спільною згодою позивача та відповідача, як батьків дитини та самою дитиною визначене місце проживання останньої, а також те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свобод чи інтересів та інтересів та права дитини, а саме, доказів того, що між ним і колишньою дружиною виникли суперечки стосовно місця проживання дитини, що відповідач не погоджується на проживання дитини з батьком, вчиняє будь-які дії, які перешкоджають цьому, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні позивачем не доведено наявності порушення його прав та прав дитини, у зв`язку з чим, відсутні підстави для захисту зазначених прав судом, та як наслідок - у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

8. Судові витрати

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати належить покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - Губиниська селищна рада, Виконавчий комітет Новомосковської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- третя особа: Губиниська селищна рада, ЄДРПОУ 04338457, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Шевченко, 16;

- третя особа: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 14.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 28 березня 2024 року.

Суддя Д.І. Городецький