Постанова

від 03.04.2024 по справі 333/3547/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 03.04.2024 Справа № 333/3547/22

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 333/3547/22 Пр. № 22-ц/807/70/24 Головуючий у 1-й інстанції Кулик В.Б., Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Гуртовенка Петра Анатолійовича на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС-БЕЗПЕКА І Б» (надалі - ТОВ «БІЗНЕС -БЕЗПЕКА І Б») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-2), в якому просив: - поновити йому строк для звернення до суду, - поновити його на роботі у відповідача з дати звільнення на посаді охоронника, - стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення і до дня поновлення на роботі судом.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що наказом № 5-к від 16.01.2020 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду охоронця у ТОВ «БІЗНЕС-БЕЗПЕКА І Б» в торгівельному центрі «АМСТОР» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 64 . 29.11.2021 року наказом № 79-к його було звільнено з посади охоронця на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Вважає звільнення незаконним, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства з таких підстав. Єдиною законною підставою для такого звільнення є заява працівника. Такої заяви роботодавцю він не подавав, бажання звільнятись за згодою не виказував. Тому запис зроблений у трудовій книжці є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності. Підтвердженням для такого висновку є ще й той факт, що відомості про його звільнення подані до центру зайнятості з боку відповідача містять інформацію про звільнення за власним бажанням. Це твердження відповідача відноситься до зовсім іншої підстави для звільнення працівника на підставі положень ст. 38 КЗпП України. Вважає, що при відсутності особистої заяви на звільнення у адміністрації роботодавця були лише підстави для звільнення його з власної ініціативи за ст. ст. 40, 41 КЗпП України. Зазначає, що звільнення в період 29.11.2021 року відбулось у момент його щорічної відпустки. При виході на роботу з відпустки керівник підрозділу охорони не допустив його до роботи та видав трудову книжку на руки з повідомленням про звільнення. Наказ про звільнення було передано тільки в серпні 2022 року на його вимогу. З часу звільнення і по теперішній час з позивачем не було проведено остаточного розрахунку під час звільнення та не виплачено компенсації і грошових коштів належних працівнику при звільнені. Згідно з відомостями табуляграми заробітна плата за останні два місяці роботи, що передували звільненню становила по 8 300,00 грн. щомісячно, тобто заробітна плата: за вересень 2021 року - 8300,00 грн., за жовтень 2021 року - 8300,00 грн. Таким чином, середня заробітна плата за два відпрацьовані місяці перед звільненням становить 8300,00 грн. Тому сума, яка підлягає до виплати за час вимушеного прогулу за період з 29.11.2021 року по 18.08.2022 року становить - 8300,00 грн. * 9 міс. = 74700,00 грн., які слід стягнути на його користь. З об`єктивних причин, а саме хвороба та початок війни на території його проживання, ОСОБА_1 були пропущені строки для звернення до суду з відповідним позовом, просить суд поновити строки для звернення до суду з метою захисту порушених прав працівника.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Кулик В.Б. (а.с. 9). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 10) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2023 року (а.с. 48, 51-54) позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «БІЗНЕС-БЕЗПЕКА І Б» (ЄДРПОУ 322507894) змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), вказавши - «звільнити з роботи за згодою сторін на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України». У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Відповідач ТОВ «БІЗНЕС-БЕЗПЕКА І Б» із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодився, у тому числі в частині задоволення позовних вимог позивача, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника Гуртовенка П.А. у своїй апеляційній скарзі (а.с. 58) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та винести постанову, якою позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 59). Ухвалою апеляційного суду від 11 вересня 2023 року (а.с. 60) вказану справу витребувано з Комунарського районного суду м. Запоріжжя, яка надійшла до апеляційного суду у вересні 2023 року (а.с. 62). В автоматизованому порядку 28 вересня 2023 року суддею ОСОБА_7 у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку з тривалою відпусткою останньої (а.с. 63-64). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 03 жовтня 2023 року (а.с. 65), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с. 66).

У судовому засіданні 22 листопада 2023 року (а.с. 77-80) апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи по суті за присутності позивача, представника позивача - Гуртовенка П.А. (довіреність позивача, посвідчена апеляційним судом в порядку ст. 62 ч. 2 ЦПК України) і представника відповідача - адвоката Литвиненко Т.М. (а.с. 74): заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України апеляційним судом учасникам цієї справи було роз`яснено їх право надати апеляційному суду докази, а саме: - позивачу ОСОБА_1 і його представникові - адвокату Гуртовенку П.А.: = поважності причин пропуску строку на звернення до суду із вищезазначеним позовом у цій справі (хвороби тощо), якій позивач вважав пропущеним та просив суд першої інстанції поновити у своєму позові (а.с.2) через хворобу та війну; оскільки, «…саме по собі введення воєнного стану, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та пропуском процесуального строку, не свідчить про поважність причин такого пропуску, а отже, не є підставою для його поновлення, = представникові відповідача ТОВ «БІЗНЕС -БЕЗПЕКА І Б» - адвокату Литвиненко Т.М.: = доказів направлення та вручення відповідачем ТОВ «БІЗНЕС - БЕЗПЕКА І Б» позивачеві ОСОБА_1 його трудової книжки (оригіналу) та копії наказу про його звільнення від 29.11.2021 року чи ознайомлення останнього із цим наказом про звільнення під підпис чи за допомого засобів фото фіксації (фотоапарату, телефону тощо), відмови ОСОБА_1 від підпису про отримання у ТОВ «БІЗНЕС - БЕЗПЕКА І Б» трудової книжки чи копії наказу про звільнення чи ознайомлення із цим наказом про звільнення (поштове повідомлення про вручення ОСОБА_1 . поштового відправлення рекомендованим листом з описом, витяг з журналу ТОВ «БІЗНЕС - БЕЗПЕКА І Б» про видачу трудової книжки ОСОБА_1 під особистий підпис, акт ТОВ «БІЗНЕС - БЕЗПЕКА І Б» про відмову ОСОБА_1 отримати копію наказу про його звільнення тощо), у розгляді цієї справи оголошено перерву у зв`язку із тим, що учасники цієї справи вважали за доцільне скористуватись у цій справі вище роз`ясненим апеляційним судом правом та надати апеляційному суду відповідні додаткові докази у цій справі.

У судовому засіданні 10 січня 2024 року (а.с. 86-89) апеляційним судом продовжено розгляд цієї справи: заслухано додаткові пояснення учасників цієї справи, а саме:

- позивача ОСОБА_1 та представника - адвоката Гуртовенка А.А. (ордер адвоката а.с.84), які у тому числі на запитання апеляційного суду зазначали, що ОСОБА_1 отримав у відповідача свою трудову книжку десь у січні 2022 року, а копію наказу про звільнення - лише у серпні 2022 року, остання зберігається у позивача на руках, зміни у запис про звільнення позивача в його трудовій книжці (зі ст. 38 на ст. 36 КЗпП України) відповідачем не вносились, оскільки позивач трудову книжку відповідачу для цього не надавав, зараз наполягає саме на поновленні його на роботі у відповідача, оскільки через неправильний запис у трудовій книжці позивач свого часу не зміг встати на облік у центрі зайнятості та отримувати відповідну допомогу, з позовом до суду звернувся лише у серпні 2022 року, оскільки до цього хворів ковідом, але лікарняного надати не може, та почалась війна в Україні, яка його застала у районі Запорізької області, яка майже одразу у лютому 2022 року була окупована, тому наявні поважні причини у позивача пропуску ним строку на подачу вищезазначеного позову до суду першої інстанції у цій справі, якій суд першої інстанції правильно поновив позивачеві,

- представника відповідача - адвоката Литвиненко Т.М., яка у тому числі на запитання апеляційного суду зазначала, що позивач отримав трудову книжку та копію наказу про звільнення від відповідача поштою ще у грудні 2021 року, проте, докази саме конкретної дати отримання позивачем останніх у відповідача відсутні, є лише докази направлення, надала апеляційному суду у цій справі для долучення до матеріалів цієї справи копію наказу про звільнення відповідачем позивача від 29.11.2021 року (а.с. 85), копія якого вже надавалась позивачем до його позову і наявна у матеріалах цієї справи (а.с. 5), позивачу відповідач надсилав трудову книжку та копію наказу про звільнення поштою ще у грудні 2021 року, проте надати докази останнього безпосередньо у даному судовому засіданні вона апеляційному суду не може, оскільки юридичною адресою відповідача є м. Київ, договори відповідача з третіми особами є документами внутрішніми та потребують відповідного захисту, а тому просила витребувати останні саме ухвалою апеляційного суду з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача,

у розгляді цієї справи оголошено перерву, ухвалою апеляційного суду (а.с.93 - 98) у відповідача ТОВ «БІЗНЕС -БЕЗПЕКА І Б» витребувано належним чином завірені копії: - наказу ТОВ «БІЗНЕС - БЕЗПЕКА І Б» № 5-к від 16.01.2020 року про прийняття на роботу охоронника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); - доказів конкретних дат укладення та припинення договору ТОВ «БІЗНЕС - БЕЗПЕКА І Б» з третьою особою з приводу об`єкта, що охороняється (Торговий центр «АМСТОР» тощо), в період роботи (дії трудового договору сторін від 17.01.2020 року, копія а.с. 35) охоронником ОСОБА_1 у ТОВ «БІЗНЕС - БЕЗПЕКА І Б» (копії договору охорони ТОВ «БІЗНЕС - БЕЗПЕКА І Б» із третьою особою та додаткової угоди про конкретну дату його припинення тощо); - доказів направлення та вручення відповідачем ТОВ «БІЗНЕС - БЕЗПЕКА І Б» позивачеві ОСОБА_1 його трудової книжки (оригіналу) та копії наказу про його звільнення від 29.11.2021 року чи ознайомлення останнього із цим наказом про звільнення під підпис чи за допомого засобів фото фіксації (фотоапарату, телефону тощо), відмови ОСОБА_1 від підпису про отримання у ТОВ «БІЗНЕС - БЕЗПЕКА І Б» трудової книжки чи копії наказу про звільнення чи ознайомлення із цим наказом про звільнення (поштове повідомлення про вручення ОСОБА_1 . поштового відправлення рекомендованим листом з описом, витяг з журналу ТОВ «БІЗНЕС - БЕЗПЕКА І Б» про видачу трудової книжки ОСОБА_1 під особистий підпис, акт ТОВ «БІЗНЕС - БЕЗПЕКА І Б» про відмову ОСОБА_1 отримати копію наказу про його звільнення тощо).

У січні 2024 року на виконання вищезазначеної ухвали апеляційного відповідачем у матеріали цієї справи були надані копії таких документів: трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «БІЗНЕС -БЕЗПЕКА І Б» (а.с. 103-104); наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 (а.с. 105); наказу про припинення трудового договору (а.с. 106); наказу про надання відпустки (а.с. 107); заяви про надання відпустки ОСОБА_1 (а.с. 108); додаткової угоди №6 від 31.10.2021 року між відповідачем, як виконавцем, та ТОВ «ІСТ СОЛЮШИ ГРУП», як замовника, до договору про надання послуг охорони №51 від 01 березня 2019 року щодо виключення з договору об`єкту охорони за адресою м. Запоріжжя вул. Перемоги, 64 (а.с. 109); фіскального чеку про направлення листа на ім`я ОСОБА_1 від 11 грудня 2023 року (а.с. 110) і зазначено, що інших документів ТОВ «БІЗНЕС - БЕЗПЕКА І Б» немає.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 21 лютого 2024 року, не відбувся через перебування судді - доповідача у відпустці у період з 19 лютого 2024 року по 04 березня 2024 року та був відкладений на 03 квітня 2024 року (довідка а.с. 112), з урахуванням навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які також за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штату суддів апеляційного суду взагалі, а також перебування судді-доповідача у період з 18.03.2024 року по 22.03.2024 року включно на курсах підвищення кваліфікації (довідка а.с. 123).

В автоматизованому порядку 02 квітня 2024 року суддею Маловічко С.В. у цій справі замінено суддю ОСОБА_4 у зв`язку зі звільненням останньої у відставку (а.с. 124-125).

У дане судове засідання належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі через свого представника - адвоката Гуртовенка П.А., що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, позивач ОСОБА_5 не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності позивача ОСОБА_1 за присутності його представника - адвоката Гуртовенка П.А. (а.с. 84) та представника відповідача - ТОВ «БІЗНЕС - БЕЗПЕКА І Б» - адвоката Литвиненко Т.М. (а.с. 74).

Самовідводи відсутні, відводів у цій справі не заявлено.

Заслухавши у даному судовому засіданні додаткові пояснення учасників цієї справи, які з`явились, у тому числі представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гуртовенка П.А., якій у тому числі на запитання апеляційного суду з приводу, чи працював та чи отримував позивач будь-якій дохід після звільнення відповідачем у 2021 році по теперішній час, представник позивача повідомив, що: позивач працював, але не офіційно, дослідивши зміст наданих відповідачем на виконання вищезазначеної ухвали документів (а.с. 102-111), перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника Гуртовенка П.А. у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи вищезазначений позов позивача у цій справі частково, керувався ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України та виходив із такого.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 16.01.2020 року та працював охоронцем у ТОВ «БІЗНЕС-БЕЗПЕКА І Б» в торгівельному центрі «АМСТОР» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 64 (наказ № 5-к від 16.01.2020 року), що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 6).

Між ТОВ «БІЗНЕС-БЕЗПЕКА І Б» і ОСОБА_1 17.01.2020 року було укладено трудовий договір (контракт) (а.с. 35).

31.10.2021 року позивач звернувся до директора ТОВ «БІЗНЕС-БЕЗПЕКА І Б» з заявою про надання щорічної відпустки строком на 24 календарних дні з 03.11.2021 року (а.с. 44). Вказана заява була узгоджена, наказом № 77-к ОСОБА_1 надано щорічну відпустку з 03.11.2021 року по 26.11.2021 року (а.с. 43).

Наказом № 79-К від 29.11.2021 року ОСОБА_1 був звільнений за згодою сторін (а.с. 5).

В цей же день внесено запис у трудову книжку ОСОБА_1 , звільнений за згодою сторін п. 1 ст. 38 КЗпП України (а.с. 6).

З довідки № 0000-000028 від 06.12.2022 року, наданої до суду ТОВ «БІЗНЕС-БЕЗПЕКА І Б» вбачається, що ОСОБА_1 за період з 01.05.2021 року по 29.11.2021 року отримав дохід в розмірі 43172,36 грн. (у жовтні та листопаді 2021 року також були проведені виплати) (а.с. 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Отже, судом першої інстанції правильно зазначено, що указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ст. 49 Конституції України кожен має право на працю,що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядникові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

У ст. 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.1998 року № 12-рп/98 щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 КЗпП України акцентовано увагу на те, що незважаючи на ці (які містить ст. 9 КЗпП України) та інші застереження, що містяться у Кодексі законів про працю України та інших актах трудового законодавства України і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору, тощо.

Таким чином, при укладенні контракту закон надає право сторонам установлювати підвищену відповідальність особи й додаткові підстави для розірвання трудового договору контракту.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для укладання трудового договору (контракту) між сторонами була відповідна заява самого позивача. ОСОБА_1 підписав трудовий договір (контракт), а отже погодився на усі умови, які в ньому зазначені. Крім того, на протязі майже двох років жодних зауважень з приводу умов трудового договору (контракту) з боку позивача не надходило.

За умовами трудового договору укладеного між сторонами 17.01.2020 року, передбачено термін дії договору. У пункті 4.3 зазначено, що договір може бути розірваний достроково - при угоді сторін; по закінченню терміна дії договору з об`єктом, що охороняється; переведення виконавця з його згоди на інше підприємство.

Тобто, судом першої інстанції було встановлено, що трудовий договір (контракт) може бути розірвано по закінченню терміна дії договору з об`єктом, що охороняється, що, як правильно зазначено судом першої інстанції, має місце у даному спорі. Сторонами факт закінчення дії договору між ТОВ «БІЗНЕС-БЕЗПЕКА І Б» та торгівельним центром «Амстор» у суді першої інстанції не спростовано.

Належні доступні докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Доводи позивача з приводу неподання ним заяви про звільнення визнані судом першої інстанції недоречними, оскільки припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або іншого волевиявлення працівника. Свою волю на укладення трудового договору (контракту) він виявив, коли звертався із заявою про прийняття на роботу за трудовим договором. Власник не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення у зв`язку із закінченням терміна дії договору з об`єктом, що охороняється.

Тобто, пунктом 4.3 визначено, що підставами для розірвання контракту є закінчення терміну дії договору з об`єктом, що охороняється, однак жодними умовами не передбачено попередження про звільнення з роботи працівника, чи письмової угоди про припинення чи продовження контракту.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення у зв`язку із закінченням терміна дії договору з об`єктом, що охороняється, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії, про що і зазначено в наказі про звільнення № 79-К від 29.11.2021 року (а.с. 5).

Закінчення строку дії трудового договору і видання у зв`язку із цим наказу про звільнення не є ініціативою щодо розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи та наміру роботодавця переукласти або продовжити трудовий договір, трудові відносини.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначав, що закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Судом першої інстанції було також встановлено, що у спірних правовідносинах власник не висловив своє бажання продовжувати трудові відносини із працівником після закінчення строку дії трудового контракту, а тому звільнення позивача у зв`язку із закінченням терміна дії договору з об`єктом, що охороняється було проведено з додержанням вимог чинного законодавства. Тобто роботодавець, звільнивши позивача у зв`язку із закінченням строку дії контракту, діяв у межах та відповідно до норм трудового законодавства, а також умов укладеного між сторонами трудового договору.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Порядок і умови надання щорічних відпусток визначений в ст. 79 КЗпП України, яка передбачає, що щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

31.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «БІЗНЕС-БЕЗПЕКА І Б» із заявою про надання щорічної відпустки строком на 24 календарних дні з 03.11.2021 року. Вказана заява була узгоджена, наказом № 77-к ОСОБА_1 надано щорічну відпустку з 03.11.2021 року по 26.11.2021 року (а.с. 45). Тобто, фактично 27.11.2021 року позивач повинен був приступити до роботи, проте 27.11 та 28.11 є вихідні дні. 29.11.2021 року (понеділок) ОСОБА_1 звільнений, тобто не у період щорічної відпустки, як про це зазначає позивач, а отже відповідачем не було допущено порушення.

Підстави припинення трудового договору встановлені ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

З трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (копія а.с. 6) судом першої інстанції встановлено, що останнього було звільнено за ч. 1 ст. 38 КЗпП (за власним бажанням), проте текст зазначено «звільнений з роботи за згодою сторін», а звільнення за згодою сторін передбачено ч. 1 ст. 36 КЗпП України, тобто при написанні спеціалістом відділу кадрів ТОВ «БІЗНЕС-БЕЗПЕКА І Б» допущено помилку (описку), яка, як правильно зазначено судом першої інстанції, підлягає виправленню.

Ст. 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуть на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до положень ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Ч. 5 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

За змістом зазначеної норми закону середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу

Судом першої інстанції встановлено, що в день звільнення 29.11.2021 року позивач отримав трудову книжку нарочно, а згідно з довідкою № 0000-000028 від 06.12.2022 року, наданої до суду ТОВ «БІЗНЕС-БЕЗПЕКА І Б» (а.с. 19) вбачається, що ОСОБА_1 отримав у жовтні та листопаді 2021 року дохід, а отже з ним було проведено розрахунок при звільненні.

Щодо вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримання невидачі трудової книжки, суд першої інстанції зазначав таке. Відповідно до пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» оскільки згідно зі статтею 235 КЗпП України оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. У такому випадку суд одночасно із зміною формулювання звільнення приймає рішення про виплату власником на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період, який не перевищує одного року, а якщо справа не з вини працівника розглядається більше року - за весь строк вимушеного прогулу. Обов`язок доводити ту обставину, що неправильне формулювання причин звільнення перешкоджало працевлаштуванню, лежить на працівникові.

Як було встановлено судом першої інстанції, з трудової книжки вбачається, що позивач не був працевлаштований після звільнення, проте останній у позові не посилався не неможливість працевлаштування через помилку, допущену у трудовій книжці. Таким чином, описка, допущена у трудовій книжці не перешкоджала працевлаштуванню працівника. Крім того, з 19.05.2022 року ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка № 2327-5001616238 (а.с.3), а отже останній отримував соціальну допомогу від держави внаслідок запровадження воєнного стану через російську агресію. Тобто, підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Крім цього, суд першої інстанції зазначав, що позивачем не пропущено встановлений Законом строк на звернення з позовом до суду, оскільки згідно з вимогами у день видання наказу про звільнення з роботи він не був ознайомлений з ним, а за нормою ч. 1 ст. 233 КЗпП місячний строк звернення з позовом до суду починається з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. З позову вбачається, що копію наказу ОСОБА_1 отримав серпні 2022 року, до суду звернувся 19.08.2022 року (а.с.1).

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову і вважав за необхідне змінити формулювання причин звільнення у наказі ТОВ «БІЗНЕС-БЕЗПЕКА І Б» № 79-К від 29.11.2021 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 , охоронцем, з ч. 1 ст. 38 КЗпП України на ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника Гуртовенка П.А. є такими, що фактично дублюють позовні вимоги позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачем було пропущено строк на подачу вищезазначеного позову у цій справі, оскільки позивачеві достовірно було відомо:

- від начальника охорони відповідача - ОСОБА_6 (що підтверджується поясненнями допитаного 18.05.2023 року судом першої інстанції свідка з боку відповідача у цій справі, звукозапис наявний у матеріалах цієї справи - а.с.37-40) про його звільнення

- з посади охоронника в ТЦ «АМСТОР», якій знаходиться за адресою: м. Запоріжжя вул. Перемоги,64 (довідка а.с. 4) після 31.10.2021 року

- через закінчення терміну дії договору 31.10.2021 року з об`єктом, що охороняється, відповідачем (п. 4.3. договору між позивачем та відповідачем від 17.01.2020 року а.с.35 зворот),

- а саме: Громадсько-торгівельного центру «АМСТОР» (додаткової угода № 6 від 31.10.2021 року між відповідачем, як виконавцем, та ТОВ «ІСТ СОЛЮШИ ГРУП», як замовника, до договору про надання послуг охорони №51 від 01 березня 2019 року щодо виключення з договору об`єкту охорони за адресою м. Запоріжжя вул. Перемоги, 64 (а.с. 109) - надана відповідачем апеляційному суду копія на виконання ухвали в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України та яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача і якою лише додатково підтверджується правильність висновків суду першої інстанції у цій справі),

- доказом останнього також є той факт, що саме 31.10.2021 року позивач ОСОБА_1 написав особисту заяву про надання йому щорічної відпустки за 2020 рік перед звільненням на ім`я відповідача через цього начальника охорони - ОСОБА_6 , якій не заперечував (заява позивача від 31.10.2021 року а.с. 44) та отримав наказ відповідача про відпустку з 03.11.2021 року по 26.11.2021 року (п`ятниця) включно (копія а.с. 45),

- і позивач був звільнений відповідачем був звільнений саме після відпустки 29.11.2021 року (понеділок),

- позивач отримав свою трудову книжку у відповідача (що у тому числі підтверджується фіскальним чеком відповідача про направлення листа на ім`я ОСОБА_1 від 11 грудня 2023 року - а.с. 110 - надана відповідачем апеляційному суду копія на виконання ухвали в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України та якій може бути прийнятий апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача і якою лише додатково підтверджується правильність висновків суду першої інстанції у цій справі),

але, при цьому, суд першої інстанції правильно при вищевикладених правильно встановлених ним фактичних обставинах цієї справи (наявність поважних причин пропуску останнього) поновив його позивачу у цій справі.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи: заслуховував пояснення учасників цієї справи, досліджував докази сторін, у тому числі: письмові, допитував свідка відповідача (а.с.29-31, 37-40) тощо.

Також, суд першої інстанції правильно виходив у цій справі із презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України - вищезазначеного трудового договору (контракту) від 17.01.2020 року сторін у цій справі - позивача ОСОБА_1 та відповідача ТОВ «БІЗНЕС -БЕЗПЕКА І Б» (копія а.с. 35) та принципу обов`язковості цього договору для сторін (ст. 629 ЦК України).

Оскільки, позивач ОСОБА_1 у цій справі не заявляв позовних вимог про визнання вказаного трудового договору (контракту) сторін недійсним з будь-яких підстав та позивач і представник останнього не надали суду першої інстанції у цій справі будь-якого рішення будь-якого суду в іншій будь-якій справі за участю сторін про визнання цього договору недійним.

Суд першої інстанції правильно встановив, що за наявності цього вищезазначеного підписаного сторонами без зауважень трудового договору сторін (в якому наявне застереження про таку підставу розірвання договору за згодою сторін (п. 4.3) як закінчення терміну дії договору з об`єктом, що охороняється - а.с. 35 зворот), окрема заява позивача на його звільнення відповідачем 29.11.2021 року за згодою сторін на підставі ст. 36 ч. 1 КЗпП України була не потрібна.

Вищезазначені описки відповідача у наказі про звільнення позивача, а саме: зазначення помилково звільнення позивача на підставі «ст. 38 ч. 1 КЗпП України» замість правильного «ст. 36 ч. 1 КЗпП України», не могли бути підставою для визнання судом у цій справі вищезазначеного наказу відповідача незаконним та скасування останнього, про яке позивач у цій справі у тому числі фактично не заявляв у своїх позовних вимогах, хоча у мотивувальній частині свого позову про це зазначав. Оскільки, поновлення на роботі є похідною вимогою від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Позивач ОСОБА_1 та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі в частині його відмови.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, стороною позивача апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

Задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача частково у вищезазначений спосіб у цій справі при правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах цієї справи не є виходом за межі позовних вимог позивача у цій справі, а є ефективним способом захисту прав позивача, що узгоджується із вимогами ст. 5 ч. 2 ЦПК України, не порушує прав відповідача і тому не може бути підставою для скасування апеляційним судом правильного по суті рішення суду першої інстанції за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги сторони позивача у цій справі.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони позивача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, ухваленими з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, встановлено, що судом першої інстанції оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи, а тому останнє в апеляційному порядку не могло переглядатись і не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України в разі відмови позивачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що позивач в силу вимог закону був звільнений від сплати судового збору при подачі вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Гуртовенко Петра Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 08.04.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.