Ухвала

від 01.04.2024 по справі 138/132/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/132/24

Провадження №11-сс/801/256/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,

адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власниці майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 березня 2024 року,

якою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 0522685300:03:000:0478 площею 1,6743 га та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з правом на користування без права на відчуження,

встановив:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 0522685300:03:000:0478 площею 1,6743 га та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з правом на користування без права на відчуження.

В ухвалі слідчий суддя вказав, що з огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, а також на те, що слідчим у клопотанні та в судовому засіданні прокурором доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучене майно належить підозрюваній та може бути використано з метою відшкодування ймовірно заподіяної шкоди, наявні підстави для накладення арешту на зазначене в клопотанні майно.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах власниці майна (підозрюваної) ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. Мотивуючи свої доводи, апелянт вказує на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України з огляду на те, що земельна ділянка, яка на законних підставах належить підозрюваній, не має жодного відношення до кримінального провадження, не має жодної доказової цінності у даній справі, а тому не може вважатися доказом у справі. Зазначає, що земельна ділянка не відповідає ознакам майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, визначеним у ст.96-2 КК України, оскільки у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про отримання вказаного майна в злочинний спосіб. Також зазначає, що проведеними слідчими заходами у даному кримінальному провадженні, у тому числі і експертизами та дослідженням , шкода, завдана діями (бездіяльністю) підозрюваної ОСОБА_8 не встановлена, тобто в даному випадку відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

З огляду на це, відсутні підстави для накладення арешту на майно, передбачені п.4 ч.1 ст.170 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За правилами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 131-132 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження та застосовується на підставі ухвали слідчого судді.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

За змістом ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Із матеріалів судового провадження вбачається, що у провадженні СВ Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 42023022220000017 від 10.02.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

У межах вказаного кримінального провадження слідчим подано клопотання про накладення арешту на майно, яке належить підозрюваній, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. 04.03.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, а саме у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.

Як вказує слідчий у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що через неналежне виконання ОСОБА_8 своїх службових обов`язків Могилів-Подільському міському комунальному підприємству «Водоканал» спричинено матеріальну шкоду на суму 157 552,78 грн.

Згідно з інформаційної довідки № 369772828, отриманої 14.03.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено, що на праві приватної власності у підозрюваної ОСОБА_8 перебуває земельна ділянка із кадастровим номером 0522685300:03:000:0478 площею 1,6743 га та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Колегією суддів установлено, що матеріали клопотання містять належні та достатні докази, які дали слідчому судді чи суду підстави для накладення арешту на майно, а саме на земельну ділянку із кадастровим номером 0522685300:03:000:0478 площею 1,6743 га та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази факту завдання шкоди діями (бездіяльністю) підозрюваної ОСОБА_8 , тобто відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, спростовуються матеріалами, наданими слідчим до клопотання, оскільки описана у клопотанні та повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданим висновком транспортно-товарознавчої експертизи № 5810/23-21 від 09.10.2023, де середня ринкова вартість нового автомобіля АТ МДК-08/06 на базі шасі МАЗ модель 5550С3, комплектації 0581 становить 3 342 447,22 грн. та висновком судової економічної експертизи №СЕ-19/102-23/21279-ЕК від 27.12.2023, а також довідки Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області - різниця між середньою вартістю автомобіля, придбаного Могилів-Подільським міським комунальним підприємством «Водоканал» складає 157 552,78 грн, підтверджує факт завдання ймовірної шкоди і розміру цієї шкоди.

Колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи тощо.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що накладення арешту на нерухоме майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим. При вирішенні питання про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна підозрюваної слідчим суддею правильно врахована розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Наразі арешт накладено без заборони користування та розпорядження земельною ділянкою. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на земельну ділянку, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

На переконання колегії суддів, на момент постановлення ухвали слідчого судді, накладення арешту на нерухоме майно підозрюваної ОСОБА_8 з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, було необхідним для виконання вищенаведеного завдання кримінального провадження щодо захисту держави від кримінальних правопорушень.

Такий арешт пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання апеляційного суду, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - протидії кримінальним правопорушенням проти авторитету органів місцевого самоврядування.

Стосовно доводів про те, що слідчий суддя, вивчивши надані слідством докази, погоджується з тим, що в даному кримінальному провадженні фактично спричинені збитки не встановлені та істотна шкода відсутня, оскільки в своїй ухвалі зазначив про "ймовірно вчинене кримінальне правопорушення" та "ймовірно заподіяну шкоду", то вони не заслуговують на увагу. У даному разі зазначення слідчим суддею в ухвалі про "ймовірно вчинене кримінальне правопорушення" та "ймовірно заподіяну шкоду" обумовлюється тим, що вина підозрюваної наразі не доведена в законному порядку, тобто обвинувальним вироком.

Зрештою доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею були порушені вимоги закону, які б давали підстави для скасування судового рішення. Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Окрім того, зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та перевірив доцільність накладення арешту у даному кримінальному провадженні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвал слідчого судді - без змін.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власниці майна ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 березня 2024 року - залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4