Рішення

від 17.03.2023 по справі 759/5072/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5072/21

пр. № 2/759/867/23

17 березня 2023 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , секретаря судового засідання Сініцина В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зняття арешту на майно, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «СІТ СЕК`ЮРИТІ», приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Білоконь Микола Вадимович, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «СІТ СЕК`ЮРИТІ», приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Білоконь Микола Вадимович,

встановив:

В провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала справа №752/24858/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет Фінанс» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

08.02.2019 року ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/24858/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет Фінанс» про забезпечення позову задоволено, серед іншого ухвалено накласти арешт на частку в розмірі 67 % у статутному капіталі ТОВ «Сіт Сек`юриті», номінальною вартістю 37 620 500, 00 гривень, яка належала ОСОБА_4 .

На підставі чого, 08.05.2019 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис №26614722 про арешт.

05.02.2020 року постановою Київського апеляційного суду у справі №752/24858/18 апеляційну скаргу задоволено, рішення Голосіївського районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії N 137/13 від 27 грудня 2013 року у розмірі 107760166 грн., що складається з: 81327682 грн. 44 коп. - заборгованість за кредитом, 6395735 грн. 16 коп. - заборгованість по пені за прострочення сплати кредиту, 14721122 грн. 09 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1818052 грн. 04 коп. - заборгованість по пені за прострочення сплати процентів, 2959599 грн. 29 грн. - інфляційні витрати за час прострочення сплати кредиту, 537975 грн. 68 коп. - 3 % річних за час прострочення сплати основної суми кредиту.

На виконання зазначеного рішення було видано Наказ Голосіївського районного суду міста Києва №752/24858/18 від 19.02.2020 року.

16.07.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шмідт Катериною Валеріївною відкрито виконавче НОМЕР_1 провадження з примусового виконання виконавчого документа.

В межах виконавчого провадження НОМЕР_1 було накладено арешт на частку, а згодом реалізовано частку, що належала ОСОБА_4 на підставі пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог статей 20, 22, 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до Договору купівлі-продажу (передачі у власність) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТ СЕК`ЮРИТІ», та відповідного Акту приймання-передачі частки від 02.02.2021р. право власності на частку, реалізувавши своє переважне право на придбання як діючий учасник ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ», набув ОСОБА_3 .

02 лютого 2021 року право власності на частку статутного капіталу набув ОСОБА_3 , що підтверджується Договором купівлі-продажу (передачі у власність) частки у статутному капіталі ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ» від 02 лютого 2021 року укладеного між ОСОБА_4 (боржник), за участі приватного виконавця та ОСОБА_3 (набувача), в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №752/24858/18 від 19 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь стягувача заборгованості, з метою звернення стягнення на корпоративні права боржника. Умови вищезазначеного Договору передбачають, що боржник передає у власність набувача, а набувач приймає у власність 67% статутного капіталу ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ».

Відповідно до Акту приймання - передачі частки статутного капіталу ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ» від 02 лютого 2021 року, укладеного між приватним виконавцем та набувачем, право власності на перейшло до ОСОБА_3 , про що свідчать зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 02 лютого 2021 року.

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зняття арешту, зобов`язання вчинити дії, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТ Сек`юриті", приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Білоконь Микола Вадимович, в якому просить зняти арешт з частки в статутному капіталі ТОВ "СІТ СЕК`ЮРИТІ", розмір внеску до статутного фонду - 37620500,00 грн., яка належала ОСОБА_4 .

Зобов`язати Приватного виконавця Білоконя Миколу Вадимовича внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про припинення публічного обтяження №27403732 внесеного згідно документу-підстави: постанова про арешт майна боржника, серія та номер: НОМЕР_3, виданий: 16.12.2019, видавник: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Білоконь Микола Вадимович, щодо об`єкту обтяження: частка в статутному капіталі ТОВ "СІТ СЕК`ЮРИТІ", ЄДРПОУ 40427842, 03148, м. Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 11, розмір внеску до статутного фонду - 37620500,00 грн., яка належала ОСОБА_4 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні у Приватного виконавця Білоконя Миколи Вадимовича перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 по вказаному виконавчому провадженню боржником є ОСОБА_4 .

У рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Білоконь М. В. здійснено обтяження частки статутного капіталу ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ» (ЄДРПОУ: 40427842, місцезнаходження: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, будинок 11), яка належала ОСОБА_4 .

Право власності на частку статутного капіталу ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ» ОСОБА_4 втратив на підставі реалізації (продажу) частки в рамках іншого виконавчого провадження НОМЕР_1, яке відбулося на підставі виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м. Києві у справі №752/24858/18 від 19 лютого 2020 року.

02 лютого 2021 року право власності на частку статутного капіталу набув ОСОБА_3 , що підтверджується Договором купівлі-продажу (передачі у власність) частки у статутному капіталі ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ» від 02 лютого 2021 року укладеного між ОСОБА_4 (боржник), за участі приватного виконавця та ОСОБА_3 (набувача), в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №752/24858/18 від 19 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь стягувача заборгованості, з метою звернення стягнення на корпоративні права боржника. Умови вищезазначеного Договору передбачають, що боржник передає у власність набувача, а набувач приймає у власність 67% статутного капіталу ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ».

Відповідно до Акту приймання - передачі частки статутного капіталу ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ» від 02 лютого 2021 року, укладеного між приватним виконавцем та набувачем, право власності на перейшло до ОСОБА_3 , про що свідчать зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 02 лютого 2021 року.

Вважає, що арешт частки в розмірі 67% у статутному капіталі ТОВ «СІТ СЕК`ЮРІТІ», яка належала ОСОБА_4 , а з 02 лютого 2021 року на праві власності належить ОСОБА_3 підлягає скасуванню.

Представник відповідача - адвокат Паламарчук Н.В. подала зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі недійсним, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Білоконь Микола Вадимович, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіт Сек`юриті", в якій просить визнати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Сіт Сек`юриті" (код ЄДРПОУ 40427842), розмір внеску до статутного капіталу 37620500, 00 грн., укладений 02.02.2021 р. між ОСОБА_4 за участю Шмідт Катерини Валеріївни та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем, зареєстрованим в реєстрі за номером 281.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно з відомостями з Державного реєстру обтяжень рухомого майна приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Білоконь М.В. 20.01.2020 року зареєстрував обтяження - арешт майна ОСОБА_4 на частку у статутному капіталі ТОВ "Сіт Сек`юриті".

Посилається на те, що оскільки приватний виконавець Білоконь М.В. зареєстрував обтяження щодо частки в статутному капіталі ТОВ "Сіт Сек`юриті" на користь ОСОБА_5 раніше, ніж ОСОБА_3 за участю приватного виконавця Шмідт К.В., то в силу приписів статтей 11, 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» саме ОСОБА_5 має вищий пріоритет зареєстрованого обтяження звернення стягнення на частку ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ "Сіт Сек`юриті".

ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 визнав, просив його задовольнити. Підтримав позицію ОСОБА_3 викладену ним у відзиві на зустрічний позов та просив відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 повністю.

Треті особи пояснень по суті справи не надали.

Рух справи в суді

ОСОБА_3 через свого представника-адвоката Воробйова О.В. звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Білоконя Миколи Вадимовича про зняття арешту, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 23.03.2021 позов направлено до Солом`янського районного суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м.Києва від 01.07.2022 справу направлено до Святошинського районного суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.09.2022 року прийнято позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зняття арешту, зобов`язання вчинити дії, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТ Сек`юриті", приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Білоконь Микола Вадимович до розгляду.

Призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 02 листопада 2022 року на 15 год. 30 хв., в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27-А, зал №21.

В підготовчому засіданні представник відповідача - адвокат Паламарчук Н.В. подала клопотання, яким просив розглянути питання про прийняття до розгляду зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі недійсним, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Білоконь Микола Вадимович, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіт Сек`юриті".

Ухвалою від 08 листопада 2022 року зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі недійсним, треті особи: приватний виконавчець виконавчого округу м. Києва Білоконь Микола Вадимович, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіт Сек`юриті" прийнято до провадження Святошинського районного суду м. Києва.

Об`єднано в одне провадження первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зняття арешту, зобов`язання вчинити дії, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТ Сек`юриті", приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Білоконь Микола Вадимович зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі недійсним, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Білоконь Микола Вадимович, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіт Сек`юриті".

Підготовче засідання по вказаній цивільній справі за вищеназваними позовами відкладено на 12.12.2022 року на 11.00 год.

Ухвалою від 19 січня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2023 року о 10 годині 00 хвилин.

У судове засідання з`явилися представник позивача ОСОБА_3 адвокат Тараскіна К.О. та представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Паламарчук Н.В. Інші учасники справи не з`явилися, повідомлялися про дату і час розгляду справи належним чином.

З урахуванням чого, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без їх участі.

Позиція суду

Судом встановлено, що в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала справа №752/24858/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет Фінанс» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

08.02.2019 року ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/24858/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет Фінанс» про забезпечення позову задоволено, серед іншого ухвалено накласти арешт на частку в розмірі 67 % у статутному капіталі ТОВ «Сіт Сек`юриті», номінальною вартістю 37 620 500, 00 гривень, яка належала ОСОБА_4 .

На підставі чого, 08.05.2019 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис №26614722 про арешт.

05.02.2020 року постановою Київського апеляційного суду у справі №752/24858/18 апеляційну скаргу задоволено, рішення Голосіївського районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії N 137/13 від 27 грудня 2013 року у розмірі 107760166 грн., що складається з: 81327682 грн. 44 коп. - заборгованість за кредитом, 6395735 грн. 16 коп. - заборгованість по пені за прострочення сплати кредиту, 14721122 грн. 09 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1818052 грн. 04 коп. - заборгованість по пені за прострочення сплати процентів, 2959599 грн. 29 грн. - інфляційні витрати за час прострочення сплати кредиту, 537975 грн. 68 коп. - 3 % річних за час прострочення сплати основної суми кредиту.

На виконання зазначеного рішення було видано Наказ Голосіївського районного суду міста Києва №752/24858/18 від 19.02.2020 року.

16.07.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шмідт Катериною Валеріївною відкрито виконавче НОМЕР_1 провадження з примусового виконання виконавчого документа.

В межах виконавчого провадження НОМЕР_1 було накладено арешт на частку, а згодом реалізовано частку, що належала ОСОБА_4 на підставі пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог статей 20, 22, 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до Договору купівлі-продажу (передачі у власність) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТ СЕК`ЮРИТІ», та відповідного Акту приймання-передачі частки від 02.02.2021р. право власності на частку, реалізувавши своє переважне право на придбання як діючий учасник ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ», набув ОСОБА_3 .

При цьому, у пункті 1.3. вказаного Договору купівлі-продажу було зазначено, що відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження щодо рухомого майна боржника ОСОБА_6 зареєстроване в межах справи №752/24858/18 (а саме обтяження №26614722 від 08.05.2019 року на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва, в справі №752/24858/18 від 08.02.2019 року) має вищий пріоритет над іншими обтяженнями стосовно цього ж майна.

Однак, згідно з відомостями з Державного реєстру обтяжень рухомого майна приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Білоконь М.В. 20.01.2020 року зареєстрував обтяження - арешт майна ОСОБА_4 на частку в статутному капіталі ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ». Обтяження було накладено в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 відкритого 13.12.2019 року щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 .

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст цього права становить право володіння, користування та розпорядження (ч. 1 статті 317 ЦК України).

Набуття права власності здійснюється на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Відповідно до норми ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно; вищий пріоритет - переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна. Звернення стягнення на предмет обтяження - вжиття обтяжувачем передбачених законом заходів щодо предмета обтяження для задоволення своїх прав чи вимог, які випливають із змісту обтяження.

Статтею 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV визначено, що пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Стаття 41 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV передбачає, що публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу (особи) з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п`яти днів із дня його припинення. Обов`язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу. Уповноважений орган несе відповідальність у встановленому законом порядку за порушення обов`язку щодо реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків (частина 3 статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV).

Арешт на частку в розмірі 67 % у статутному капіталі ТОВ «Сіт Сек`юриті», номінальною вартістю 37 620 500, 00 гривень, яка належала ОСОБА_4 було накладено відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/24858/18 08.02.2019 року та зареєстровано 08.05.2019 року.

У той же час, арешт частки в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 накладено 20.01.2020 року.

Тобто, арешт відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/24858/18 мав вищий пріоритет перед обтяженнями, що були здійснені пізніше.

Слід зазначити, що заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають виший пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов`язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 року у справі № 910/13806/20 за участю приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконь Миколи Вадимовича в якості відповідача.

З наведених висновків Великої Палати слідує, що арешт накладений для забезпечення позову і арешт виконавця мають одну мету та пріоритет надається тому арешту, що був накладений раніше. За таких обставин наявність арешту виконавця не є перешкодою для реалізації майна, оскільки арешт для забезпечення позову (який мав на меті подальше виконання рішення суду) було накладено раніше.

Тож суд погоджується з позивачем в частині того, що відсутні правові підстави стверджувати, що у даному випадку порушено пріоритетність на відчуження арештованого майна.

Доводи ж ОСОБА_5 стосовно того, що арешт відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/24858/18 втратив свою чинність не беруться до уваги, оскільки згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 02 червня 2022 року заяву представника ОСОБА_3 було задоволено та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року в частині накладення арешту на частку в розмірі 67% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіт Сек`юриті», номінальною вартістю 37 620 500, 00 грн., яка належала ОСОБА_4 . Знято арешт з вказаної частки.

Крім того, Відповідач посилався у зустрічній позовній заяві на частини 3, 4 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», як на підставу задоволення зустрічного позову. Також зазначив, про укладення договору купівлі-продажу (передачу у власність) частки у статутному капіталі ТОВ «Сіт Сек`юриті» від 02.02.2021 року з порушенням вимог законодавства, а також прав та інтересів ОСОБА_5 , який мав вищий пріоритет зареєстрованого обтяження.

Проте з такими висновками Відповідача не можна погодитись, виходячи з наступного.

Згідно частини 3 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає заходи примусового виконання рішення, у тому числі звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Аналіз зі змісту зазначених норм, а також змісту частини 3, 4 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що частина 4 статті 9 Закону допускає визнання договору недійсним, якщо такий договір вчинений особою з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, тобто вчинений на шкоду інтересам кредитора чи кредиторів (фраудаторні правочини).

Наведене слідує і з постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц, в якій зазначено, що фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження").

При цьому, критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Зазначені обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У даній же справі, Договору купівлі-продажу (передачі у власність) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТ СЕК`ЮРИТІ» був укладений в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, на підставі пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» та з урахуванням вимог статей 20, 22, 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Також, з наявних в матеріалах справи документів та пояснень представника Позивача вбачається, що в межах справи №752/24858/18 оскаржувалися дії Приватного виконавця Шмідт К.В., що стосувалися реалізації частки у статутному капіталі ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ».

За таких обставин суд вважає, що договір купівлі-продажу (передачі у власність) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТ СЕК`ЮРИТІ» укладений у відповідності до вимог законодавства та відсутні підстави, що визначені статтею 215, 203 Цивільного кодексу України для визнання такого договору недійсним.

Стосовно ж доводів Відповідача щодо необхідності внесення змін до відомостей про обтяження у випадку заміни кредитора, то варто зазначити наступне.

Згідно пункту 2 статті 13 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зміни у відомостях про зареєстроване обтяження підлягають реєстрації у встановленому цим Законом порядку, якщо вони стосуються: 2) заміни обтяжувача внаслідок відступлення прав за правочином, відповідно до якого виникло обтяження, або з інших підстав. Обтяжувач зобов`язаний зареєструвати зміни у відомостях про зареєстроване обтяження протягом п`яти днів із моменту набрання чинності правочином, на підставі якого відбулися зазначені зміни. Боржник або інші особи, права яких були порушені внаслідок невиконання цього обов`язку, мають право вимагати від обтяжувача відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 статті 20 вказаного закону передбачено, що якщо обтяжувач відступив іншій особі права за правочином, на підставі якого виникло обтяження, ця особа набуває всі відступлені права стосовно предмета обтяження, включаючи встановлений пріоритет за умови, що відомості про заміну обтяжувача були внесені до Державного реєстру протягом п`яти днів із дня відступлення прав.

Зі змісту вказаних статтей вбачається, що зміни в реєстр вносяться у випадку заміни кредитора (відступлення права вимоги), якщо обтяження виникло на підставі договору, у якому замінено стягувача.

У даній же справі обтяження виникло не на підставі договору, а на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 08.02.2019 року у справі №752/24858/18, яким заяву про забезпечення позову було задоволено.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 20.10.2022 року, що долучений до зустрічного позову, обтяжувачем під номером обтяження №26614672 є Голосіївський районний суд м. Києва.

Забезпечення позову здійснюється не на користь конкретного кредитора, а на виконання рішення у конкретній справі та обтяжувачем є суд. Таким чином, під час заміни стягувача за виконавчим документом у справі №752/24858/18 не виникало обов`язку для внесення змін до реєстру обтяжень та тому обтяження було чинним до моменту його скасування ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у 2022 році.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів та переконливих аргументів стосовно підстав визнання договору недійним. Натомість з обставин справи вбачається, що арешт частки в розмірі 67% у статутному капіталі ТОВ «СІТ СЕК`ЮРІТІ», яка належала ОСОБА_4 , а з 02 лютого 2021 року на праві власності належить ОСОБА_3 підлягає скасуванню, оскільки арешт майна порушує права його власника на вільне володіння і розпорядження.

На підставі вказаних в рішенні норм закону, керуючись ст.ст. 10-13, 77-80, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зняття арешту задовольнити частково.

Зняти арешт з частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «СІТ СЕК`ЮРИТІ» (ЄДРПОУ 40427842, 03148, м. Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 11), розмір внеску до статутного фонду - 37620500,00 грн., яка належала ОСОБА_4 , що накладений на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Білоконя Миколи Вадимовича від 16.12.2019 року про арешт майна боржника, що винесена в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 (номер обтяження: 27403732).

В задоволенні решти вимог позову ОСОБА_3 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовити.

Питання розподілу судових витрат вирішити в окремому судовому засіданні.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК Кодексу.

Можливість отримати інформацію щодо справи, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://sv.ki.court.gov.ua.

Головуючий Сенько М.Ф.