Рішення

від 14.03.2024 по справі 199/1359/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/1359/23

(2/199/147/24)

РІШЕННЯ

іменем України

14.03.2024

м. Дніпро

справа №199/1359/23

провадження №2/199/147/24

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Терентієвої Я.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, -

за участі учасників справи:

позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Василець М.С.

відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Товстого К.А.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна.

В обґрунтування позову посилалася на те, що, починаючи з 20.07.2016 сторони по справі почали проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_1 . Сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, робили спільні покупки, тобто фактично жили як подружжя. Позивач з власних коштів оплачувала комунальні послуги.

23.12.2016 сторони зареєстрували шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 .

16.11.2016, за місяць до весілля, позивач та відповідач під час спільного проживання однією сім`єю за спільні кошти придбали частину житлового будинку та земельну ділянку, розташовані за адресою - АДРЕСА_2 . З цього часу сторони почали проживати в придбаному будинку.

За таких обставин, позивач просить суд - встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 20.07.2016 по 23.12.2016, поділити спільне нажите майно - частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом визнання права власності за кожним із сторін по частині та визнати право власності за кожним по частині на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:445:0005 за адресою - АДРЕСА_2 , стягнути з відповідача судові витрати (а.с.1-2).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна та заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії направленні на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна, а саме: 1/2 частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії направленні на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна, а саме земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 1210100000:01:445:0005 (а.с.26-27).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.09.2023 ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року скасовано, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 06.09.2023 залишено без змін.

Ухвалою суду від 30 березня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також визначено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження. Витребувано - з Чечелівського Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) інформацію щодо дати подачі заяви про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (актовий запис про шлюб №1625 від 23.11.2016), у Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Наталії Валентинівни належним чином завірені копії: договору купівлі-продажу серія та номер №3625, виданого 16.11.2016 на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:445:0005 за адресою: АДРЕСА_2 ; договору купівлі-продажу серія та номер № НОМЕР_1 , виданого 16.11.2016 на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у КП «Дніпроводоканал» інформацію про те, якому абоненту належить особовий рахунок № НОМЕР_2 та за якою адресою надаються послуги (а.с.32).

Ухвалою суду від 02 листопада 2023 року витребувано від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Тимофєєвої Анни Олегівни копію договору №1148 від 03.11.2016 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 05 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті (а.с.188).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити. Зокрема зазначила, що наприкінці червня 2016 року вона познайомилася з відповідачем і у липні переїхала до нього проживати у квартиру АДРЕСА_1 . Через короткий проміжок часу, ОСОБА_2 зробив їй пропозицію, і 04.10.2016 вони подали заяву до РАГСу і виникла розмова про придбання окремого житла. Квартира АДРЕСА_1 була продана за 100000 грн., які було поділено між членами сім`ї ОСОБА_5 . ОСОБА_2 отримав 25000 грн. Оскільки на придбання житла сторонам по справі грошей не вистачало, то добавили її батьки. За час спільного проживання, ще до весілля, вони проживали разом, піклувалися один про одного, ОСОБА_6 отримував заробітну плату у розмірі 4000 грн., яку віддавав їй. Крім того, вона на час спільного проживання з ОСОБА_2 працювала не офіційно, їй грошима допомагав брат та інші родичі.

Представник позивача адвокат Василець М.С. позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити. Просила суд звернути увагу на докази надані стороною позивача. Так, актами від 13.09.2023 та від 27.09.2023 підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу на АДРЕСА_3 , квартира АДРЕСА_4 та по АДРЕСА_2 . Крім того, ОСОБА_1 сплачувала комунальні послуги за адресою - АДРЕСА_5 . Наданими розрахунками з банківської карти позивача підтверджується, що протягом спільного проживання позивач витрачала кошти, роблячи покупки продуктів, побутової хімії, ліків у магазинах та аптеках, розташованих по АДРЕСА_3 . Також, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом відпочивали у м. Бердянську.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Суду пояснив, що влітку 2016 року, перед його днем народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , він познайомився з ОСОБА_7 і вони почали зустрічатися. Його робота була пов`язана з відрядженнями, у які з ним іноді їздила ОСОБА_8 . Вона дійсно залишалася ночувати у квартирі АДРЕСА_1 . Проте, вони зустрічалися і не проживали однією сім`єю в розумінні поняття сім`я. Потім його батьки вирішили продати квартиру АДРЕСА_1 і придбати окреме житло йому та сестрі. Після продажу квартири, він придбав собі частину житлового будинку та земельну ділянку за адресою - АДРЕСА_2 за кошти, які йому надали батьки від продажу квартири АДРЕСА_1 . Батьки ОСОБА_1 грошей на придбання житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 , не давали. Житловий будинок на Гусячій було придбано 16.11.2016 і з цього часу вони з ОСОБА_1 почали проживати за цією адресою. По АДРЕСА_3 вони разом однією сім`єю не проживали.

Представник відповідача адвокат Товстий К.А. позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів проживання однією сім`єю з відповідачем з липня 2016 року за адресою - АДРЕСА_5 . Позивачем не доведено належними доказами наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків притаманних подружжю.

Суд, вислухавши сторони по справі, їх представників, допитавши свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, позивач пов`язує необхідністю поділу спільного майна, що набуто за час спільного проживання.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них майнових прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі №531/295/19; постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року в справі №588/350/15).

У постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі №6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 грудня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданого Красногвардійским районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №1625 (а.с.14).

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.15).

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року у справі № 199/8771/22. Рішення суду набрало законної сили 13 березня 2023 року.

16 листопада 2016 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частини домоволодіння АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0324 га, розташовану за тією ж адресою, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 16.11.2016, посвідченими приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. та зареєстрованими у реєстрі за №№ 3619 та 3625 відповідно (а.с.54-55, 56, 57-58, 59).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1,6 ст.81 ЦПК України).

Докази у справі відповідно до положень ст. 89 ЦПК України оцінюються, окрім іншого, за принципом їх достатності і взаємного зв`язку у їх сукупності.

Суд зазначає, що позивач факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без укладення шлюбу у період з 20 липня 2016 року по 16 листопада 2016 року належними та достатніми доказами не довела.

На підтвердження своїх доводів позивач ОСОБА_1 надала суду наступні докази: Акт про проживання від 13.09.2023, складений ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , в якому вказано, що сторони проживали однією сім`єю в будинку АДРЕСА_2 з листопада 2016 року по листопад 2022 року включно; Акт про встановлення факту проживання від 27 вересня 2023 року, складений ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , в якому вказано, що в квартирі АДРЕСА_1 з липня по першу половину листопада 2016 року постійно проживали: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ; квитанції про оплату комунальних послуг (а.с.154-159, 161, 162). Також за клопотанням ОСОБА_1 судом були допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 .

Що стосується часу проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу після 16 листопада 2016 року (часу придбання спірного нерухомого майна) по АДРЕСА_2 , то дані обставини визнані відповідачем, а отже доказуванню в силу ч.1 ст.82 ЦПК України, не підлягають.

Проте, на переконання суду, даний факт не має правового значення для визнання спірного нерухомого майна спільним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стосовно долученого Акту про проживання від 27.09.2023 (а.с.162), то суд зазначає, що цей Акт не містить жодних відомостей, на підставі яких особами, що його підписали, встановлено обставини, викладені в цьому Акті, зокрема, в чому саме полягало проживання однією сім?єю. При цьому, доказів того, що цей Акт складений саме тими особами, які в ньому зазначені, до суду не надано, фактично вказаний Акт є письмовими показами свідків, особи яких належним чином не підтверджені.

Порядок допиту свідків встановлено ЦПК України, яким передбачено особисте надання показів суду в присутності учасників судового процесу та після приведення до присяги.

Водночас, з осіб, які підписали Акт від 27.09.2023 допитано в якості свідка ОСОБА_9 , який суду показав, що проживає по АДРЕСА_3 . Влітку 2016 року декілька разів бачив ОСОБА_2 з ОСОБА_8 , як вони виходили з під`їзду, здалося, що між ними романтичні відносини. ОСОБА_6 представив ОСОБА_8, як дружину. У квартирі ОСОБА_2 по АДРЕСА_5 , він ніколи не був, про їхній побут нічого сказати не може.

Інші особи, які підписали Акт про встановлення факту проживання від 27.09.2023 (а.с.162) не були заявлені позивачем як свідки.

Отже, Акт про проживання від 27 вересня 2023 року не може бути взятий судом до уваги, як належний та допустимий доказ.

Щодо сплати комунальних послуг, то суд зазначає, що, як визнали сторони у судовому засіданні, за наданими квитанціями було сплачено борги перед продажем квартири. Відповідач ОСОБА_2 пояснив, що в подальшому ці кошти він повернув ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 не довела суду, що витрачені нею кошти на оплату комунальних послуг - водопостачання за вересень-жовтень 2016 року, ліфт за жовтень 2016 року, послуги ЖРЕП за жовтень 2016 року, вивіз сміття за жовтень 2016 року, теплопостачання за вересень 2016 року (а.с.154-158), були частиною спільного з ОСОБА_2 бюджету. Так, для суду слушними є доводи самої ОСОБА_1 , що оплачені кошти є її особистими.

Щодо пояснень ОСОБА_1 про спільний відпочинок у Бердянську та поїздки у відрядження разом з ОСОБА_2 , які на думку позивача, є підтвердженням факту проживання сторін однією сім`єю без укладення шлюбу, то дані обставини належними та допустимими доказами не підтверджені. Зняття коштів із карточки ОСОБА_1 у Бердянську не доводить спільного проживання сторін. Крім того, позивачем ОСОБА_1 надано інформацію АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів на її карточці щодо придбання нею продуктів харчування, побутової хімії, ліків у магазинах та аптеках розташованих на АДРЕСА_1 один-два рази на місяць у вересні-жовтні 2016 року та поповнення зі своєї банківської картки мобільного телефону відповідача не доводить факт спільного проживання сторін та наявність спільного бюджету.

Що стосується доводів позивача ОСОБА_1 про придбання домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_2 за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то доказів цим обставинам суду не надано.

Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_10 , оскільки вона є рідною матір`ю позивача, а отже є зацікавленою особою. Доказів передачі ОСОБА_1 для придбання спірного нерухомого майна 10000 доларів належними доказами, як то розписка, договір дарування, суду не надано.

Крім того, умовами договорів купівлі-продажу частини домоволодіння АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0324 га, розташовану за тією ж адресою, посвідчених 16.11.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. та зареєстрованих у реєстрі за №№ 3619 та 3625 відповідно, передбачено, що покупець ( ОСОБА_2 ) у шлюбі не перебуває, гроші, які витрачаються на придбання нерухомого майна є його особистою власністю. Продавцю ці обставини відомі, що підтверджується заявою яка знаходиться у справах нотаріуса (а.с.54-55, 56, 57-58, 59).

Також, відповідачем ОСОБА_2 до суду надано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , про продаж сім`єю ОСОБА_2 зазначеної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Тимофєєвою А.О., зареєстрований за №1148 (а.с.172-173). Суд вважає слушними доводи саме ОСОБА_2 , що спірний будинок і земельна ділянка була ним придбана за кошти, які були отримані від продажу квартири АДРЕСА_1 .

Оцінюючи вищезазначені докази, суд також зауважує на тому, що факт спільного відпочинку сторін, спільні поїздки у відрядження, пересилання коштів на рахунок, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Враховуючи вищезазначене, встановлені обставини та надані докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі за недоведеністю.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати слід віднести на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати віднести на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_6 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання - АДРЕСА_7 .

Суддя О.Б. Подорець