Рішення

від 26.03.2024 по справі 350/1022/23

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/1022/23

Номер провадження 2/350/33/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, депутатів Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області ОСОБА_18, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , Державної Казначейської служби України про визнання недійсним рішення селищної ради -

установив:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

30.06.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Перегінської селищної ради тридцять перша сесія восьмого демократичного скликання 29.03.2023 " Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та передача у власність (п.73 гр. ОСОБА_1 )".

- визнати дії Перегінської селищної ради, пов`язані із прийняттям рішення від 09.03.2021 №149-7/2021 про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) гр. ОСОБА_1 неправомірними та такими, що носять характер зловживання.

- у зв`язку із протиправними діями Перегінської селищної ради та депутатів Перегінської селищної ради стягнути з Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 150 000 гривень моральної шкоди та з депутатів Перегінської селищної ради, а саме ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 на користь ОСОБА_1 153 000 гривень моральної шкоди по 9000 гривень з кожного.

Стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у провадженні Рожнятівського районного суду перебувала справа №350/366/17 за позовом ОСОБА_19 , ОСОБА_20 до Ясенської сільської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та визнання незаконним рішення сесії. 02 березня 2021 року Івано-Франківський апеляційний суд розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_19 , ОСОБА_20 до Ясенської сільської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та визнання незаконним рішення сесії за апеляційною скаргою Ясенської сільської ради ( правонаступник - Перегінська селищна рада) на рішення Рожнятівського районного суду від 31 жовтня 2018 року та виніс ухвалу, якою прийняв відмову від позову ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до Ясенської сільської ради третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Ясенської сільської ради щодо непогодження та не підписання збірно-кадастрового плану земельної ділянки; рішення Рожнятівського районного суду від 31 жовтня 2018 року визнати не чинним в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до Ясенської сільської ради третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Ясенської сільської ради щодо непогодження та не підписання збірно-кадастрового плану земельної ділянки і закрити провадження у цій частині позову.

З даного приводу позивач звернувся до Перегінської селищної ради із заявою про прийняття рішення, яким затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) пл. 0,0826 громадянина ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 , у тому числі земельну ділянку, площею 0,0157 га, яка використовується як проїзд до домогосподарства та як розворотний майданчик.

Однак, всупереч ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2021 на сьомій сесії Восьмого демократичного скликання Перегінської селищної ради винесено рішення від 09.03.2021 №149-7/2021 про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) ОСОБА_1 . Дане рішення аргументовано тим, що рішенням Рожнятівського районного суду від 31.10.2018 року скасовано рішення Ясенської сільської ради від 29.10.2017 року, на підставі якого розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Постановою Верховного Суду від 09.12.2020 року скасовано рішення Рожнятівського районного суду від 31.10.2018 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18.02.2018 року у зв`язку з порушенням норм процесуального права та в частині позовних вимог справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позивач вказує, що при винесенні рішення від 09.03.2021 Перегінська селищна рада не взяла до уваги те, що 02.03.2021 Івано-Франківський апеляційний суд виніс ухвалу, якою прийняв відмову від позову, а рішення Рожнятівського районного суду від 31.10.2018 визнав не чинним в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до Ясенської сільської ради третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Ясенської сільської ради щодо непогодження та не підписання збірно-кадастрового плану земельної ділянки і закрив провадження у цій частині позову.

Крім того, Івано-Франківським апеляційним судом 22 травня 2023 року у справі №350/577/21 винесено постанову, якою суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рожнятівського районного суду від 02 березня 2023 року в частині вимог ОСОБА_1 до Перегінської селищної ради про визнання недійсним рішення селищної ради від 09.03.2021 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким скасувати рішення Перегінської селищної ради від 09.03.2021 №149 7/2021 про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 . В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Також, в провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебував позов ОСОБА_1 в даній справі судом винесено рішення від 07 листопада 2022 року, яким суд вирішив позов задовольнити повністю. Визнати протиправними дії Перегінської селищної ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.01.2022. Зобов`язати Перегінську селищну раду (індекс 77662, вулиця Сагайдачного, будинок 26, смт Перегінське, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04355119) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2022 щодо затвердження технічної документації із землеустрою, встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачі земельної ділянки у власність.

Заяву ОСОБА_1 від 20.01.2022, щодо розгляду звернення про затвердження технічної документації по АДРЕСА_1 розглянуто на засіданні комісії містобудування, будівництва, земельних відносин, екології та охорони навколишнього середовища Перегінської селищної ради від 26.01.2022р. та 12.01.2023 року, в результаті розгляду, поданий проект рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передача у власність» рекомендовано подати на розгляд чергової сесії селищної ради.

Тобто, комісія містобудування, будівництва, земельних відносин, екології та охорони навколишнього середовища Перегінської селищної ради погодилася, що технічна документація не суперечить висновкам земельного законодавства, не порушує права суміжних землекористувачів (накладки відсутні), а тому надала депутатам на час розгляду заяви на сесії проект рішення, який депутатами повністю проігнорований. Фактично, всі депутати в кількості 17 чоловік утримались від голосування, 2 не головували.

Дані обставини вказують на грубе зловживання відповідача та порушення земельного законодавства, так як жодних підстав відмови для затвердження технічної документації у відповідача не має та дії вказують на системні зловживання (вже в п`ятий раз), які тривають вже більше двох років, що є підставою для стягнення моральної шкоди.

У зв`язку із судовими волокітами та ігнорування органами місцевого самоврядування рішень судів йому було завдано душевних страждань, пов`язаних із зловживанням правом та протиправною поведінкою стосовно нього. Викладені обставини змусили його звертатись за захистом своїх законних прав та інтересів до суду.

08.08.2023 від представника відповідача Державної Казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву (а.с.66-72), згідно якого представник просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

27.12.2023 представник відповідача Перегінської селищної ради - Марко М.Я. подала клопотання про закриття провадження в справі на підставі п.3 ч.2 ст.255 ЦПК України, оскільки існує рішення суду, яким вирішено позовну вимогу про визнання дій Перегінської селищної ради, пов`язаних із прийняттям рішення від 09.03.2021 №149-7/2021 про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 неправомірними та такими, що носять характер зловживання.

19.01.2024 представник відповідач Перегінської селищної ради - Марко М.Я. подала клопотання про закриття провадження в частині вирішення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Перегінської селищної ради тридцять першої сесії восьмого демократичного скликання від 29.03.2023 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та передача у власність (п.73 ОСОБА_1 )» у зв`язку з відсутністю предмета спору відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 255 ЦПК України.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду від 03.07.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Перегінської селищної ради, до депутатів Перегінської селищної ради залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху (а.с.36-37).

Після часткового усунення недоліків позову, ухвалою судді Рожнятівського районного суду від 13.07.23 відкрито провадження у справі, справу призначено до підготовчого засідання (а.с.43), яке неодноразово відкладалося у зв`язку неявкою сторін, а також з причини подання позивачем позивача про відвід головуючого у справі ( а.с.157-159).

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 07.12.2023 по даній справі закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.12.2023.

З 28.12.2023 через клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, через його зайнятість в іншій справі, розгляд справи відкладався неодноразово, зокрема судом було відкладено судові засідання призначені на 28.12.2023 та 25.01.2024.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 22 лютого 2024 року за клопотанням представника позивача, ухвалено судові засідання в даній справі проводити дистанційно в режимі відеоконференції.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 26.03.2024 відмовлено в клопотанні представника позивача про відкладення розгляду справи. Вирішено клопотання представника відповідача про закриття провадження в справі та закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Перегінської селищної ради, депутатів Перегінської селищної ради ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , Державної Казначейської служби України про визнання недійсним рішення селищної ради, в частині позовної вимоги: визнати дії Перегінської селищної ради, пов`язані із прийняттям рішення від 09.03.2021 №149-7/2021 про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 неправомірними та такими, що носять характер зловживання.

26.03.2024 розгляд справи закінчено ухваленням рішення суду по суті заявлених вимог.

Учасники справи у судове засідання не прибули.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд, приходить до таких висновків.

Оскільки, позов в частині позовної вимоги: визнати дії Перегінської селищної ради, пов`язані із прийняттям рішення від 09.03.2021 №149-7/2021 про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 неправомірними та такими, що носять характер зловживання, ухвалою Рожнятівського районного суду від 26.03.2024 залишено без розгляду, тому розгляду підлягають вимоги позивача:

визнати протиправним та скасувати рішення Перегінської селищної ради тридцять перша сесія восьмого демократичного скликання 29.03.2023 "Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та передача у власність (п.73 гр. ОСОБА_1 )".

- у зв`язку із протиправними діями Перегінської селищної ради та депутатів Перегінської селищної ради стягнути з Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 150 000 гривень моральної шкоди та з депутатів Перегінської селищної ради, а саме ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 на користь ОСОБА_1 153 000 гривень моральної шкоди по 9000 гривень з кожного.

ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, висновки суду.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст.5 ЦПК України).

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Отже, у судовому порядку вирішуються спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 за №280/97-ВР (надалі по тексту, також - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За змістом статті 5 Закону №280/97-ВР система місцевого самоврядування, серед іншого, включає: територіальну громаду; міську раду; міського голову; виконавчі органи міської ради.

Згідно частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пунктів 30, 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях, зокрема, сільської ради, поряд з іншим, вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна та вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (частина 1 статті 1 Закону №280/97-ВР)

Отже, розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частиною 1 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно.

Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 3 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань.

Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Аналіз вказаних норм закону свідчить, що Перегінська селищна рада є органом місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями, зокрема, у сфері регулювання земельних відносин і розпорядження комунальним майном, рішення ради з даного приводу приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Правовий статус депутата місцевої ради, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про статус депутатів місцевих рад".

Згідно частини 6 статті 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано. Так само і в частині 1 статті 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року № 93-IV зазначено, що депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень. Кожний депутат місцевої ради у раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.

Підстави і порядок набуття прав на землю із земель державної та комунальної власності визначенні ст.ст. 116, 122, 138 ЗК України.

Згідно зі ст. ст. 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).

Громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу . У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно частини першої статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

ІV. Мотивована оцінка доводів сторін, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Судом встановлено, що позивач звертаючись до суду просить визнати протиправним та скасувати рішення Перегінської селищної ради тридцять перша сесія восьмого демократичного скликання 29.03.2023 "Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та передача у власність (п.73 гр. ОСОБА_1 )", яке фактично не було прийняте (а.с.21).

Перегінська селищна рада, листом від 24.04.2023 № Я-110 повідомила позивача, що на засіданні тридцять першої сесії восьмого демократичного скликання Перегінської селищної ради 29.03.2023 року п.73 проєкту рішення «Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та передача у власність» проект рішення не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення. Додатково ОСОБА_1 проінформовано, що не прийняте рішення по його питанню не позбавляє права повторно звертатися до Перегінської селищної ради з аналогічним зверненням (а.с.22).

29.03.2023 на тридцять першій сесії восьмого демократичного скликання при розгляді заяви позивача про затвердження технічної документації не надано її оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, тому вказана заява підлягає повторному розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності підстав для відмови, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Оскільки, відсутнє належним чином оформлене рішення відповідача про передачу земельної ділянки у власність або вмотивованого рішення про відмову, то неможливо визнати протиправним та скасувати в судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування, яке не було прийняте.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Конституційний Суд України у рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), роз`яснив поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 24 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ІІК України).

При цьому, враховуючи норми ч. 3 ст. 13, ст. 49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб`єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Частиною 3 ст. 12, ст.ст. 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши правовий характер спірних правовідносин, розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, прийшов до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Перегінської селищної ради тридцять першої сесії восьмого демократичного скликання від 29.03.2023 "Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та передачу у власність (п.73 гр. ОСОБА_1 ) слід відмовити.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь 150 000 гривень моральної шкоди у зв`язку із протиправними діями Перегінської селищної ради, суд вказує наступне.

Як на підставу своїх позовних вимог, щодо стягнення моральної шкоди, позивач вказував, що йому завдано моральну шкоду внаслідок протиправного прийняття рішення Перегінською селищною радою при сприянні депутатів, що спричинило душевні страждання, пов`язані з протиправною поведінкою відносно нього.

Частиною другою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В даному випадку, відшкодування моральної шкоди та її обґрунтованість є похідним від вирішення спору про правомірність рішення сесії, а оскільки суд прийшов до висновку про безпідставність позовних про протиправність дій та скасування рішення Перегінської селищної ради, не підлягає і вимога позивача про стягнення з Перегінської селищної ради та Державної Казначейської служби України моральної шкоди заявленої позивачем в сумі 150000 гривень.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди з 17 депутатів Перегінської селищної ради, що були присутні на засіданні сесії восьмого демократичного скликання 29.03.2023 діями яких йому спричинено моральну шкоду в розмірі 153000 гривень, яку позивач просить стягнути в розмірі по 9000 гривень з кожного, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Позивачем заявлено вимоги до відповідачів: ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які є депутатами Перегінської селищної ради та здійснюють голосування відповідно до затвердженого регламенту, тому не є належними відповідачами у цій справі. Так само, Державна казначейська служба України не є належним відповідачем у цій справі.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача, суд відмовляє у позові до такого відповідача, такий висновок викладено у постанові постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з депутатів Перегінської селищної ради, а саме ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 на користь ОСОБА_1 153 000 гривень моральної шкоди по 9000 гривень з кожного не підлягає задоволенню, з підстав пред`явлення цієї вимоги до неналежних відповідачів.

Оскільки, в задоволенні позову суд відмовляє повністю, то судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Перегінської селищної ради тридцять першої сесії восьмого демократичного скликання від 29.03.2023 "Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та передачу у власність (п.73 гр. ОСОБА_1 ).

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 150 000 гривень моральної шкоди та з депутатів Перегінської селищної ради, а саме ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 на користь ОСОБА_1 153 000 гривень моральної шкоди по 9000 гривень з кожного.

На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.04.2024.

Суддя: