Рішення

від 27.03.2024 по справі 354/457/23

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/457/23

Провадження по справі № 2/354/117/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Єрмак Н.В.

з участю секретаря Подюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки,-

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, після зміни предмету позову, просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 2611092001:22:001:0577 площею 0,6400га, призначену для будівництва туристично- рекреаційного комплексу з мережею готельно-господарської інфраструктури, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада, с. Поляниця, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за кредитним договором №09-скл-11 від 28.02.2011року на суму боргу 1467598,22 грн., шляхом його продажу ОСОБА_1 із застосуванням процедури, передбаченої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» будь-якій особі покупцеві за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28.02.2011року між ПАТ «Банк Український капітал» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №09-скл-11, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти в сумі 2000000 грн. зі сплатою відсотків та кінцевим терміном повернення 27.02.2013 року. Для забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки від 28.02.2011року, за яким забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо повернення іпотекодавцем кредитних коштів в сумі 2000000 грн. строком погашення 27.02.2013року, сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 20% річних, пені, штрафів та будь-яких інших платежів. Іпотекодавець передає іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 2611092001:22:001:0577, площею 0,6400га, призначену для будівництва туристично- рекреаційного комплексу з мережею готельно-господарської інфраструктури, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада, с. Поляниця. ПАТ «Банк Український капітал» було відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відповідно до договору про відступлення права вимоги №14/09/22 від 14.09.2022року. Після чого відповідно до договору про відступлення права вимоги від 14.09.2022року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_1 , останній набув право вимоги за вказаним кредитним договором та права іпотекодержателя за договором іпотеки. Розмір заборгованості становить 1439756 грн. 88 коп., яка відповідачем не погашена, в наслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 05.04.2023 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та справу призначено судового розгляду

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, відзив на позову заяву не подав, заяв та клопотань від нього не надходило. Ухвалу про прийняття справи до розгляду та відкриття провадження, якою визначено строк подачі відзиву на позовну заяву та копію позовної заяви з додатками відповідачу було направлено на адресу зареєстрованого місця проживання.

Дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.02.2011року між ПАТ «Банк Український капітал» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №09-скл-11, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти в сумі 2000000 грн. зі сплатою відсотків та кінцевим терміном повернення 27.02.2013 року.

Для забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки від 28.02.2011року, за яким забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо повернення іпотекодавцем кредитних коштів в сумі 2000000 грн. строком погашення 27.02.2013року, сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 20% річних, пені, штрафів та будь-яких інших платежів. Іпотекодавець передає іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 2611092001:22:001:0577 площею 0,6400га, призначену для будівництва туристично- рекреаційного комплексу з мережею готельно-господарської інфраструктури, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада, с. Поляниця.

ПАТ «Банк Український капітал» було відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», відповідно до договору про відступлення права вимоги №14/09/22 від 14.09.2022року. Після чого відповідно до договору про відступлення права вимоги від 14.09.2022року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_1 , останній набув право вимоги за вказаним кредитним договором та права іпотекодержателя за договором іпотеки.

Звертаючись до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем обов`язків за кредитним договором, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 1439756 грн. 88 коп.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.1056 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права і обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 ЦК України).

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц вказала, що способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України «Про іпотеку») є: реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону України «Про іпотеку»); продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку), (застосована редакція закону, який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин). Застосування такого способу захисту права, як звернення стягнення на предмет іпотеки, пов`язане виключно з невиконанням основного зобов`язання у встановлений строк (термін). Для застосування такого способу захисту своїх прав як звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно не тільки встановити факт невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, але й розмір заборгованості, в рахунок погашення якої буде звернуто стягнення. Окрім того, суд вважає за необхідним зазначити наступне. Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було продовжено. Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI«Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону». Беручи до уваги, що на момент ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. При цьому судом враховується постанова Верховного Суду від 22 червня 2022 року (справа №296/7213/15), відповідно до висновків якої згадані норми ЗУ "Про іпотеку" не втратили свою чинність, оскільки не були виключені з тексту зазначеного Закону, а спеціальним законом лише запроваджено зупинення виконання цих правил на певний період. Передбачається, що у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону. Зазначена норма права повинна бути врахована при виконанні рішення суду з додержанням сторонами відповідного процесуального порядку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем із застосуванням процедури, передбаченої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» будь-якій особі покупцеві за ціною, не нижчою за звичайні ціні на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, що передбачено умовами договору іпотеки.

Суд враховує, на час розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, відповідач не надав заперечень ні щодо факту отримання кредитних коштів, ні щодо наявності заборгованості за договором кредиту.

Таким чином, позивач, як іпотекодержатель, має право на задоволення своїх вимог (звернення стягнення на предмет іпотеки) за рішенням суду, шляхом його продажу іпотекодержателем із застосуванням процедури, передбаченої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» будь-якій особі покупцеві за ціною, не нижчою за звичайні ціні на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, а відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 13 420 грн. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,81,141,223,263-268,273, 280-282, 284,354,355 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 2611092001:22:001:0577 площею 0,6400га, призначену для будівництва туристично- рекреаційного комплексу з мережею готельно-господарської інфраструктури, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада, с. Поляниця, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за кредитним договором №09-скл-11 від 28.02.2011року на суму боргу 1467598,22 грн., шляхом його продажу ОСОБА_1 із застосуванням процедури, передбаченої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» будь-якій особі покупцеві за ціною, не нижчою за звичайні ціні на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір 13 420 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлений 08.04.2024.

Суддя: Н.В. Єрмак