Рішення

від 04.04.2024 по справі 638/4190/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/4190/22

Провадження № 2/638/884/24

РІШЕННЯ

Іменем України

04 квітня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Агапова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Резнік І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення 127 675,34 грн. матеріальної та 1 899 953,11 грн. моральної шкоди (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

В обґрунтування позову зазначила, що в період з 2013 року по листопад 2019 року позивач мала інвалідність 3 групи. При останній перекомісії у період з листопада 2019 р. по березень 2020 р. ОСОБА_1 не визнано інвалідом, про що видана Довідка про невизнання інвалідом від 04.03.3020 р. Комунального закладу охорони здоров`я «обласний центр медико-соціальної експертизи» Обласна медико-соціальна експертна комісія №1. Дане рішення базувалося на новому діагнозі, зазначеному в акті огляду № 215, всупереч початковому діагнозу, по якому встановлювалася інвалідність з 2013 по 2019 роки, та з яким позивач була направлена на перекомісію у листопаді 2019р.

Законність Акту огляду № 215 та Довідки про невизнання інвалідом від 04.03.2020 р. були оскаржені у адміністративному провадженні №520/12021/2020 Харківського Окружного адміністративного суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду м. Харків від 28.09.2021 р. Акт освідування № 215 від 04.03.3020 р. та Довідка про невизнання інвалідом від 04.03.2020 р. були визнані протиправними і скасовані.

Рішенням Київської міжрайонної МСЕК м. Харків 08.12.2021 позивачу було встановлено 3 групу інвалідності.

Позивач вказує, що фактично перебуваючи в стані інвалідності і не маючи змоги через це працювати, рішення Обл. МСЕК про невизнання інвалідом унеможливило отримання ОСОБА_1 будь-якого доходу, оскільки без офіційного статусу інвалідності вона не могла права претендувати ані на державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям, ані на субсидію на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідач позов не визнав з посиланням на те, що ОСОБА_1 оглянута на сумісному засіданні Київської міжрайонної МСЕК та Обласної МСЕК №1 21.11.2019, де винесено рішення про невизнання особою з інвалідністю.

ОСОБА_1 запропоновано консультативне обстеження в Українському державному науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України м. Дніпро.

За направленням до інституту 26.11.2019 ОСОБА_1 не з`явилася, у зв`язку з чим 04.12.2019 Київською МСЕК винесено рішення про невизнання її особою з інвалідністю за результатом огляду на сумісному засіданні.

По оскарженню рішення МСЕК від 04.12.2019 ОСОБА_1 23.12.2019 направлена на консультацію до ДУ "Укр. Держ. НДІ МСПІ МОЗ України" м. Дніпро, де знаходилась в відділенні неврології з 29.01.2020 по 05.02.2020.

У висновку ДУ "Укр. Держ. НДІ МСПІ МОЗ України", від 05.02.2020 за №647 зазначено, що за результатами обстеження ОСОБА_1 у клініці інституту можназробити висновок, що по нервово-соматичному статусу дані для визначення ОСОБА_1 особою з інвалідністю відсутні.

Згідно висновку ДУ "Укр. Держ. НДІ МСПІ МОЗ України", 04 березня 2020 року Обласною МСЕК №1 винесено рішення про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю. Довідка про невизнання особою з інвалідністю за № 215 від 04.03.2020р.

Рішення винесено обґрунтовано по патології, яка обмежує життєдіяльність в легкому ступені, що не дає можливості для встановлення групи інвалідності, згідно «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317 та «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561.

ОСОБА_1 з рішенням МСЕК була не згодна та 26.03.2020 написала заяву з проханням направити її медичні документи до Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України м. Києва.

Відповіддю Державного закладу «Центральної медико-соціальної експертної комісії» МОЗ України №56-18/20/-419 від 07.07.2020 рекомендоване повторний огляд на підставі нових медичних документів (форма 088/0) з результатами обстеження в профільних НІДІ м. Харкова або м. Києва про наявні стійкі ускладнення розладу здоров`я.

Однак, в період з 04.12.2019 року по грудень 2021 року ОСОБА_1 не виконала вимоги "Укр. Держ. НДІ МСПІ МОЗ України", від 05.02.2020р. та рекомендації вимоги Державного закладу «Центральної медико-соціальної експертної комісії» МОЗ України №56-18/20/-419 від 07.07.2020р., не пройшла обстеження й лікування в спеціалізованому стаціонарі, не надала нові медичні документи за (формою 088/0) з результатами обстеження з профільних НІДІ м. Харкова або м. Києва про наявність стійких ускладнення розладу здоров`я направлені на МСЕК не були.

Тобто, через небажання ОСОБА_1 пройти рекомендоване обстеження й лікування в спеціалізованому стаціонарі в профільних НДІ м. Харкова або м. Києва, КЗОЗ «ОЦ МСЕ» не могла фактично зробити огляд ОСОБА_2 , для встановлення групи інвалідності.

Згідно, медико-експертної справи ОСОБА_1 в період з 19.11.2019р. по грудень 2021 рік відсутні виписки з історії хвороби лікування в спеціалізованому стаціонарі, в профільних НІДІ м. Харкова або м. Києва.

У зв`язку із незгодою з рішенням МСЕК, ОСОБА_1 звернулась до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року скасовано в частині, якою відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову про визнання протиправним та скасування Акту освідчення № 215 від 04.03.2020 року та Довідки про невизнання ОСОБА_1 інвалідом від 04.03.2020 року комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Обласна медико- соціальна експертна комісія № 1 м. Харкова та зобов`язання комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Обласна медико-соціальна експертна комісія № 1 м. Харкова повторно розглянути питання щодо визначення ступеня обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 , з прийняттям нового судового рішення про задоволення цих вимог ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасувано Акт освідчення № 215 від 04.03.2020 року та Довідку про невизнання ОСОБА_1 інвалідом від 04.03.2020 року комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Обласна медико- соціальна експертна комісія № 1 м. Харкова.

Зобов`язано комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико- соціальної експертизи» Обласна медико-соціальна експертна комісія № 1 м. Харкова повторно розглянути питання щодо визначення ступеня обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року залишено без змін.

Відповідач вказує, що на виконання даного рішення КЗОЗ «ОЦ МСЕ» неодноразово надсилав листа до ОСОБА_1 про направлення нових медичних документів за (формою 088/0) з результатами обстеження в профільних НІДІ м. Харкова або м. Києва про наявність стійких ускладнення розладу здоров`я направлені на МСЕК.

Вказує, що оскільки позивач не бажає проходити огляд, на підставі рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 та направлених медичних документів, ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності загального захворювання.

02.11.2022 ОСОБА_1 до канцелярії Дзержинського районного суду м. Харкова надіслала відповідь на відзив, де зазначила, що відповідачем не спростована бездіяльність, яка полягає у ненаданні відповіді на запити на інформацію, не доказана правомірність та обґрунтованість свого клопотання про відмову в задоволенні позову, заявленого у відзиві на позовну заяву та не надано достовірних пояснень на спростування моїх доводів як Позивачки у зазначеній справі.

Також зазначає, що Центральна МСЕК не надавала позивачу "рекомендаційних вимог", як зазначає у відзиві на позовну заяву Відповідач, а навпаки, саме Обласному центру МСЕК м. Харків були надані рекомендації по перегляду справи позивача, які проігнорував саме Відповідач, що і є предметом позову. Саме ОСОБА_1 намагалася дізнатися від Відповідача яким чином мені слід діяти, оскільки не мала ніяких роз`яснень.

05.12.2022 від Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.07.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2023 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та залучення співвідповідачів, відмовлено.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд. Тією ж ухвалою в задоволенні клопотання про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди з урахуванням рівня інфляції станом на 01 серпня 2023 року у сумі - 933 753,70 грн. гривень, а також з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - по 51 875,21 гривень з кожного - відмовлено. Також ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні позивач та її представник не з`явились. Про дату, час та місце судового розгляду неодноразово повідомлялись належним чином.

03.04.2024 від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із знаходженням представника позивача у відпустці. Клопотання задоволенню не підлягає у зв`язку з тим, що до клопотання представником не додано будь яких доказів на підтвердження викладеного.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явилась. До канцелярії суду надала клопотання про розгляд справи без її участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі №520/12021/2020 встановлено наступне.

Рішенням Київської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії КЗОЗ «Обласний центр МСЕ» від 20.11.2013 року позивачу ОСОБА_1 первинно з 19.11.2013 року на строк до 01.12.2014 року встановлена ІІІ група інвалідності.

Для повторного огляду ОСОБА_1 у листопаді 2019 року до Київської міжрайонної МСЕК надійшло направлення на МЕК № 962.

На сумісному засіданні Київської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії КЗОЗ «Обласний центр МСЕ» та ОМСЕК № 1 для отримання консультативного висновку щодо стану здоров`я ОСОБА_1 рекомендовано пройти обстеження в ДУ «УДНДІ МСПІ МОЗ України»).

Так, 02.12.2019 року ОМСЕК № 1 на підставі п. 24 Положення про порядок умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки направив ОСОБА_1 до неврологічного відділення ДУ «УДНДІ МСПІ МОЗ України». Дата прибуття в клініку - 14.01.2021 року.

У зв`язку з неприбуттям ОСОБА_1 за отриманням направлення на обстеження, рішенням Київської міжрайонної МСЕК позивач була не визнана особою з інвалідністю.

19.12.2019 року та 20.12.2019 року ОСОБА_1 зверталася до Київської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії із заявою, якою висловлювала свою незгоду з прийнятим рішенням та просила передати матеріали її справи до ОМСЕК № 1.

За консультативним висновком № 647 від 05.02.2020 року позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії ДУ «УДНДІ МСПІ МОЗ України», а саме, - п. 8 «Експертні рекомендації»: - результати обстеження ОСОБА_1 у клініці Інституту дозволяють зробити висновок, що по нервово соматичному статусу дані для визнання позивача особою з інвалідністю відсутні.

Рішенням Обласної Медико-соціальної експертної комісії № 1 КЗОЗ «Обласний центр МСЕ» від 04.03.2020 року позивач ОСОБА_1 не визнана особою з інвалідністю.

27.05.2020 року Департаментом реалізації політик МОЗ України, у зв`язку із зверненням ОСОБА_1 відповідно до порядку оскарження рішень МСЕК, відповідачу запропоновано надіслати медико-експертну справу ОСОБА_1 до ДЗ «Центральна медико соціальна експертна комісія МОЗ України (а.с. 134).

Листом від 07.07.2020 року ЦМСЕК МОЗ України повернула медико-експертну справу ОСОБА_1 до Харківського обласного центру медико-соціальних експертиз, визначившись про те, що з урахуванням тривалого перебування хворої на інвалідності, її віку та соціальних факторів (одинока, не працює, матеріально не забезпечена) ЦМСЕК МОЗ України рекомендує повторно розглянути порушене нею питання на підставі нових медичних документів (форма 088/0) з результатами обстеження в профільних НДІ м. Харкова або м. Києва про наявні стійки ускладнення перенесеного захворювання.

06.08.2020 року відповідачем ОМСЕК № 1 медико-експертна справа ОСОБА_1 повторно надсилалася до ДЗ «Центральна медико соціальна експертна комісія МОЗ України».

11.11.2020 року ДЗ «Центральна медико соціальна експертна комісія МОЗ України» листом за № 56-13/20/-700 медико-експертна справа ОСОБА_1 повернута до КЗОЗ «Обласний центр МСЕ». В листі зазначено, що Центральною МСЕК МОЗ України 07.07.2020 року КЗОЗ «Обласний центр МСЕ» та ОСОБА_1 вже надавалися роз`яснення з порушеного питання, але викликає питання, чому вони не реалізовані. Враховуючи адаптивний карантин, КЗОЗ «Обласний центр МСЕ» рекомендовано повернутися до розгляду порушеного питання у відповідності до наданих ЦМСЕК МОЗ України рекомендацій.

Також, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі №520/12021/2020:

- визнано протиправним та скасовано Акт освідування № 215 від 04.03.2020 року та Довідку про невизнання ОСОБА_1 інвалідом від 04.03.2020 року комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Обласна медико-соціальна експертна комісія № 1 м. Харкова;

- зобов`язано комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Обласна медико-соціальна експертна комісія № 1 м. Харкова повторно розглянути питання щодо визначення ступеня обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 ;

- зобов`язано комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Обласна медико-соціальна експертна комісія № 1 м. Харкова повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 04.06.2020 року про надання інформації.

Також, постановою зазначено, що консультативний висновок позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії ДУ «УДНДІ МСПІ МОЗ України» має для МСЕК рекомендаційний характер, оскільки в силу положень п. 19 Положення про медико-соціальну експертизу саме Комісія (колегіально) приймає рішення про визнання хворого особою з інвалідністю або відмовляє у встановлені такого статусу. Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що означений Консультативний висновок не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування Акту освідування № 215 від 04.03.2020 року та Довідки ОМСЕК № 1 про невизнання її інвалідом від 04.03.2020 року та про зобов`язання цього відповідача повторно розглянути питання щодо визначення ступеня обмеження її життєдіяльності, колегія суддів зазначила, що судам першої та апеляційної інстанцій відповідач ОМСЕК № 1 не навів підстав (відповідно не надав доказів в їх обґрунтування) прийняття рішення щодо не встановлення інвалідності позивачі фактично заочно, без проведення огляду позивача.

Як зазначає позивач в позовній заяві, у подальшому, рішенням Київської міжрайонної МСЕК м. Харкова від 08.12.2021, їй було встановлено третю групу інвалідногсті.

Згідно приписів частини 1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до приписів ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року по справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18) зазначено, що «тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача».

Разом з тим, суд зазначає, що сам по собі факт визнання протиправним та скасування постановою Другого апеляційного адміністративного суду акту освідування № 215 від 04.03.2020 року та довідки про невизнання ОСОБА_1 інвалідом від 04.03.2020 року не означає встановлення факту інвалідності в період з цієї дати по 08.12.2021, оскільки це не є компетенцією суду, а належить до компетенції відповідного органу.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати що у позивача були підстави для встановлення групи інвалідності за вказаний період, оскільки це є виключними повноваження комісії МСЕК, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.О. Агапов