Рішення

від 01.04.2024 по справі 489/3138/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

01.04.2024

Справа № 489/3138/21

Провадження №2/489/49/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання - Ставратій Я.,

за участю: представника позивача - Левицького О.В. , відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Ісма» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики

встановив.

Представник позивача звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів суму позики у розмірі 381 700 грн. 00 коп.; штраф у розмірі 38 170 грн.00 коп. та судовий збір у розмірі 6298 грн. 05 коп. Мотивуючи вимоги тим, що 02 квітня 2018 року між ТОВ «МА «Ісма» та ОСОБА_2 укладено Договір позики № 5 про безвідсоткову поворотну споживчу позику у розмірі 382 700,00 грн. Позивачем на рахунок ОСОБА_2 було зараховано 382700,00 грн. 04 квітня 2018 року між ТОВ СП «АПС» лтд та ОСОБА_2 був укладено Договір поставки № 18/04-04/2 про придбання обладнання для сонячної електростанції. 11 жовтня 2018 року між ТОВ «МА «Ісма» та ОСОБА_2 був укладений договір про внесення змін № 1 до договору позики № 5, відповідно до якого, зокрема, позикодавцем надано кредит позичальникові для придбання обладнання для сонячної електростанції, яка буде встановлена за адресою: АДРЕСА_1 . 11 жовтня 2018 року між ТОВ «МА «Ісма» та ОСОБА_2 був укладений договір застави обладнання сонячної електростанції, відповідно до якого предметом застави є обладнання сонячної електростанції згідно специфікації № 1 до договору поставки від 04.04.2018. Відповідно до розрахунку заборгованості від 03.04.2021, ОСОБА_2 за період з 03.04.2018 по 03.04.2021 сплатив 1000,00 грн. шляхом утримання з заробітної плати ОСОБА_2 на підставі його заяви. На адресу ОСОБА_2 позивачем надіслано лист - вимогу про дострокове погашення суми позики та штрафної санкції у розмірі 10 %. Від відповідача ОСОБА_2 надійшов лист, відповідно до якого, зокрема, зазначено, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 11.09.1998 по 30.08.2020, з 2019 року фактично за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_3 та безпосередньо сама користується сонячною електростанцією. У зв`язку з тим, що на момент укладення договору позики під заставу сонячної електростанції, яка була використана безпосередньо в інтересах сім`ї, відповідачі перебували в зареєстрованому шлюбі, вважає, що повинно бути солідарне стягнення, відповідно до ст. 60 СК України.

Від відповідачки ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог, які стосуються саме її. Посилаючись на те, що їй не було відомо про те, що під час шлюбу, ОСОБА_2 отримував позику на придбання обладнання сонячної електростанції. Позивачем не надано доказів того, що сонячна електростанція, обладнання якої придбано ОСОБА_2 за кошти, отримані ним в позику, дійсно станом на сьогоднішній день встановлена за адресою: АДРЕСА_1 і того, що вона нею користується. У зв`язку з чим, вважає, що вона є неналежним відповідачем по дійсній справі.

Ухвалою суду від 27.05.2021, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.06.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.12.2022, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, судом встановленні наступні факти та відповідно правовідносини.

02 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Ісма» (далі - позикодавець) та ОСОБА_2 (далі - позичальник) укладено Договір позики № 5, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову поворотну споживчу позику на ремонт будівлі у розмірі 382 700,00 грн., а позичальник зобов`язаний повернути позику позикодавцю в повному обсязі строком до 01.04.2068 (п.п. 1.1, 2.1, 4.1 Договору позики № 5).

Відповідно до п. 2.2 Договору позики № 5, позика за даним договором є поворотною та безвідсотковою. Проценти за позикою не нараховуються та не сплачуються.

Згідно п. 6.1 Договору позики № 5, при простроченні повернення позики чи її частини у терміни, обумовлені в п. 4.1 даного договору, позичальник сплачує штраф у розмірі 10 % від неповерненої суми позики.

04 квітня 2018 року між ТОВ СП «АПС» лтд та ОСОБА_2 укладено Договір поставки № 18/04-04/2, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити й передати у власність покупцеві обладнання, комплектуючі та запасні частини до даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного Договору.

04 квітня 2018 року між ТОВ СП «АПС» лтд та ОСОБА_2 укладено специфікацію № 1 до Договору поставки від 04.04.2018, відповідно до якої продавець зобов`язаний поставити, а покупець прийняти і оплатити наступний товар: сонячний фотоелектричний модуль Longi Solar LR6-72-345 w у кількості 51 шт.; Fronius Symo 15/0-3-M (15 квт. 3 фази/2трека) у кількості 1 шт.; електролічильник багатофункціональний Itron ACE-6000 (5/100 А) кл. 1 у кількості 1 шт.; модем Sparklet PS 485 у кількості 1 шт.

11 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Ісма» та ОСОБА_2 укладено Договір про внесення змін № 1 до договору позики № 5 від 02 квітня 2018 року, відповідно до якого позикодавець передає позичальникові безпроцентну позику на суму 382 700,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк для придбання обладнання для сонячної електростанції, яка буде встановлена за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2.2 Договору про внесення змін № 1, повернення зазначеної в даному договорі суми позики відбувається у наступному порядку до 03 числа (включно) кожного місяця починаючи з квітня 2018 року та з кінцевим терміном повернення заборгованості по Договору позики від 03 квітня 2018 року, на умовах, визначеним цим Договором.

Розділом 3 Договору про внесення змін № 1, встановлено, що у випадку неповернення зазначеної в п. 2.2 суми позики в зазначений у п. 2.2 строк, позичальник сплачує штраф у розмірі 10 % від залишку суми позики. У разі неналежного виконання позичальником умов договору, а саме не сплата сум позики позикодавець має право на звернення до позичальника з листом (вимогою) про дострокове повернення позики та сплати штрафу у розмірі 10 % від залишку суми позики.

11 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Ісма» (далі - заставодержатель) та ОСОБА_2 (далі - заставодавець) укладено Договір застави обладнання сонячної електростанції, відповідно до якого, даним договором забезпечується виконання зобов`язань заставодавця перед заставодержателем за договором позики № 5 від 02.04.2018, укладеним між ТОВ «МА «Ісма» та ОСОБА_2 зі всіма додатковими угодами, змінами і доповненнями до нього, а саме: повернення позики у розмірі 382700,00 грн. в строк до 01.04.2068 зі сплатою 10 % штрафу від неповернутої суми позики.

Відповідно до п. 5 Договору застави, предметом застави є зазначене обладнання сонячної електростанції згідно специфікації № 1 до Договору поставки від 04.04.2018.

Предмет застави знаходиться у заставодавця за адресою: АДРЕСА_1 . Оціночна вартість предмета застави складає 382691,30 грн. (п. 8, 9 Договору застави).

11 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Ісма» (далі - заставодержатель) та ОСОБА_2 (далі - заставодавець) укладено Договір про внесення змін № 1 до договору застави від 11.10.2018, відповідно до якого даним договором забезпечується виконання зобов`язань заставодавця перед заставодержателем за договором позики № 5 від 02.04.2018, укладеним між ТОВ «МА «Ісма» та ОСОБА_2 зі всіма додатковими угодами, змінами і доповненнями до нього, а саме: повернення позики у розмірі 382700,00 грн. для придбання обладнання для сонячної електростанції, яка буде встановлена за адресою: АДРЕСА_1 , в строк до 03.10.2021.

ТОВ «МА «Ісма» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, здійснивши зарахування на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 382700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 89 від 03.04.2018.

Позивач в своєму позові зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості від 03.04.2021, ОСОБА_2 за період з 03.04.2018 по 03.04.2021 сплатив 1000,00 грн. шляхом утримання з заробітної плати ОСОБА_2 на підставі його заяви.

05 квітня 2021 року за вих. № 6 ТОВ «МА «Ісма» на адресу ОСОБА_2 надіслано Листа - вимогу, відповідно до якого просить повернути суму залишку позики у розмірі 381700,00 грн. та самостійно сплатити штраф у розмірі 10 %, що складає 38170,00 грн.

30 квітня 2021 року ОСОБА_2 надіслав на адресу ТОВ «МА «Ісма» відповідь на лист вимогу, відповідно до якого він визнає наявність сум заборгованості по договору позики № 5 зі змінами від 11.10.2018 про безвідсоткову поворотну споживчу позику у розмірі 382700,00 грн. Вказує, зокрема, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 11.09.1998 по 30.08.2020, з 2019 року фактично за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_3 та безпосередньо сама користується сонячною електростанцією. У зв`язку з тим, що він не користується сонячною електростанцією, фактично вважає, що він не повинен сплачувати за позикою, взятою для придбання цієї сонячної електростанції.

Відповідно до ст.ст. 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 1046 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України визначає що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Верховний суд України в постанові від 18 вересня 2013 року в справі №6-63цс13 дійшов висновку, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Положеннями статі 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідачем порушено умови договору позики та не виконано зобов`язань в повному обсязі за цим договором.

Стаття 1049 ЦК України визначає що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що грошові кошти зазначені в договорі позики № 5 від 02.04.2018 є боргом, який підлягає поверненню в зв`язку із не виконанням відповідачем ОСОБА_2 зобов`язання щодо укладення з позивачем договору позики.

Щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів на користь позивача, суд вважає зазначити наступне.

Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином, за спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Таким чином правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №638/18231/15-ц).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Стаття 78 ЦПК України визначає суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

У позовній заяві позивач вказує на те, що у зв`язку з тим, що на момент укладення договору позики під заставу сонячної електростанції, яка була використана безпосередньо в інтересах сім`ї, відповідачі перебували в зареєстрованому шлюбі, повинно бути солідарне стягнення, відповідно до ст. 60 СК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 11 вересня 1998 року. Шлюб між ними розірвано 31.08.2020 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.08.2020.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.02.2023, зокрема, визнано за ОСОБА_2 право на частину прибутку отриманого ОСОБА_3 від продажу електричної енергії за зеленим тарифом за договором купівлі-продажу від 01.01.2019 №СГ/17 та договором постачання електроенергії №12415312 від 01.01.2019, укладених між ОСОБА_3 та ТОВ «Миколаївська енергопостачальна компанія», починаючи з 14.06.2019.

Крім того, з мотивувальної частини вказаного рішення суду, встановлено, що матеріалами справи № 489/3243/19 підтверджується, що обладнання сонячної електростанції було придбане ОСОБА_2 у період шлюбних відносин між сторонами та встановлено за адресою спільного їх проживання ( АДРЕСА_1 ), де після фактичного припинення шлюбних відносин проживає лише ОСОБА_3 . Враховуючі встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що вказане обладнання є спільною сумісною власністю подружжя, частки сторін в якому є рівними.

Вказане рішення постановою Миколаївського апеляційного суду від 20.12.2023 залишено без змін, при цьому висновки суду першої інстанції щодо обладнання сонячної електростанції не спростовані.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, позивач правомірно ставить вимогу про солідарне стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , враховуючі що позика бралась на майно, яке є спільним майном подружжя.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6298 грн. 05 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265, Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Ісма» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики - задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Ісма» заборгованість за договорами позики № 5 від 02 квітня 2018 року у розмірі 381 700 грн. 00 коп. та штраф у розмірі 38 170 грн. 00 коп., всього 419870 грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Ісма» судовий збір у розмірі 6298 грн. 05 коп., з кожного по 3149 грн. 02 коп.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Ісма», ЄДРПОУ 31268554, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/12.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Н.О. Рум`янцева