Вирок

від 08.04.2024 по справі 332/4639/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106

тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/4639/23

Провадження №: 1-кп/332/108/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 р.м. Запоріжжя

Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участюпрокурора ОСОБА_3 ,обвинуваченої ОСОБА_4 ,захисника адвоката ОСОБА_5 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Запоріжжяоб`єднане кримінальнепровадження за№ 12023082030000568 від 12 липня 2023 року та за № 12024087030000063 від 19 березня 2024 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Запоріжжя, громадянки України, заміжньої, офіційно не працевлаштованої, яка має середню спеціальну освіту, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , раніше судимої:

-15.09.2023 Заводським районним судом м.Запоріжжя засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначений вирок набрав законної сили 17.10.2023.Ухвалою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 19.01.2024 покарання у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян замінено на покарання у виді 100 годин громадських робіт. Зазначена ухвала набрала законної сили 27.01.2024,

яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.389 КК України,

встановив:

11 липня 2023 року, о 16:30 годин, ОСОБА_4 , діючи з раптово виниклим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, достовірно знаючи, що на території України згідно Указу Президента України введено воєнний стан, знаходячись у приміщенні під`їзду АДРЕСА_2 , де впевнившись, що у вказаному приміщенні нікого не має та за нею ніхто не спостерігає, у неї раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою власного збагачення, ОСОБА_4 , знаходячись у приміщенні під`їзду АДРЕСА_2 , таємно викрала велосипед у корпусі чорного кольору, що належать потерпілому ОСОБА_6 та ринкова вартість якого, з урахуванням зносу, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 216 від 19.07.2023, складає 2861,11 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят одна гривня, одинадцять копійок), та мультиварку «ELENBERG МС5012В», у корпусі чорно-сірого кольору, що належать потерпілому ОСОБА_6 та ринкова вартість якого, з урахуванням зносу, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 217 від 24.07.2023, складає 708,06 грн. (сімсот вісім гривень, шість копійок).

Після цього ОСОБА_4 , разом з викраденим майном безперешкодно залишила місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядилась вказаним майном на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 3567 гривень 17 копійок.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2023 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначений вирок набрав законної сили 17.10.2023.

В подальшому, призначене ОСОБА_4 покарання, відповідно до вироку Заводського районного суду м.Запоріжжя від 15.09.2023, у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.01.2024 замінено на покарання у виді 100 годин громадських робіт. Зазначена ухвала набрала законної сили 27.01.2024.

Після чого, 13.02.2024 ОСОБА_4 поставлена на облік до Заводського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області. Того ж дня ОСОБА_4 роз`яснено порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт, про що відібрано підписку, роз`яснено правові наслідки за ухилення від відбування покарання згідно з ч.2 ст.389 КК України та видано направлення до КП «Титан», згідно з яким вона повинна була приступити до відбування покарання з 14.02.2024. В подальшому, у визначену дату необхідної явки до КП «Титан» ОСОБА_4 не з`явилась. Після цього, 19.02.2024 ОСОБА_4 було викликано до Заводського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області для надання пояснення про причини неявки до КП «Титан». Того ж дня, її було попереджено про притягнення до кримінальної відповідальності у разі порушення порядку та умов відбування покарання. Того ж дня, ОСОБА_4 було повторно видано направлення до КП «Титан», згідно якого вона повинна була приступити до відбування покарання з 21.02.2024, але у визначену дату необхідної явки до КП «Титан» ОСОБА_4 не з`явилась.

Станом на 22.03.2024 ОСОБА_4 для відбуття покарання у виді громадських робіт не з`явилась та відбутого строку робіт не має.

Таким чином ОСОБА_4 з 13.02.2024 по 22.03.2024, діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, достовірно знаючи про те, що вона зобов`язана відбути покарання визначене ухвалою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 19.01.2024, відповідно до якої покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян призначене ОСОБА_4 за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2023 замінено на покарання у виді 100 годин громадських робіт, порушуючи порядок та умови відбування даного покарання, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт за ст.389 КК України, без поважних причин, не з`явилась для відбування покарання, тим самим умисно ухилилась від відбування покарання, не відпрацювавши жодної години громадських робіт. Не відбута частина покарання складає 100 годин громадських робіт.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч.2 ст.389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину визнала повністю, розкаялась, пояснивши про обставини вчиненого згідно з обвинувальними актами, а саме, що в липні 2023 року вона з під`їзду будинку АДРЕСА_3 , таємно викрала велосипед та мультиварку, викрадене продала, грошу витратила на особисті потреби. В подальшому велосипед працівниками поліції був повернутий потерпілому. За викрадену мультиварку шкоду потерпілому не відшкодувала. Крім того, достеменно знаючи про необхідність відбуття покарання у вигляді громадських робіт, зазначене покаранні не відбула. З висновками товарознавчих експертиз щодо вартості викраденого майна згодна. У вчиненому розкаялася, просила суд суворо не карати, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_6 , який про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд провадження за його відсутності.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.389 КК України, та відповідності до ч.3 ст.349КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченою та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 , надані нею під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень з визнанням у повному обсязі своєї винності у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об`єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та кримінальним проступком, особу обвинуваченої, яка є раніше судимою особою, офіційно не працевлаштована, заміжня, має на утриманні дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під наглядом у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, з 2000 року неодноразово оглядалась лікарем-наркологом із встановленням діагнозу, за місцем проживання характеризується негативно, .

Обвинувачена ОСОБА_4 розкаялася у вчиненому, що суд відносить до обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст.66 КК України.

Обставини, які згідно зі ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.

28.03.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» № 3342-IX від 23.08.2023.

Санкція ч.2 ст.389 КК України в редакції цього закону передбачає покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк.

Відповідно до ч.3 ст.61 КК України покарання у виді обмеження волі не призначається особам, що мають дітей віком до 14 років.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_4 має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що унеможливлює застосування до неї такого виду покарання.

Суд враховує, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, а саме: передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке вчинено 11.07.2023 та передбаченого ч.2 ст.389 КК України, яке є триваючим та датою закінчення якого є 22.03.2024.

Вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 15.09.2023 ОСОБА_4 була засуджена за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначений вирок набрав законної сили 17.10.2023.Ухвалою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 19.01.2024 покарання у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян замінено на покарання у виді 100 годин громадських робіт. Зазначена ухвала набрала законної сили 27.01.2024.

Таким чином, у даному кримінальному провадженні має місце випадок, коли обвинуваченій ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень як до ухвалення вироку Заводського районного суду м.Запоріжжя від 15.09.2023, що є підставою для застосування положень ч.4 ст.70 КК України, так і після постановлення вказаного вироку, що, відповідно, вказує на необхідність призначення покарання за сукупністю вироків, відповідно до ст. 71 КК України.

Відповідно до правового висновку щодо застосування норм матеріального права, який викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 25.06.2018 року у справі №511/37/16-к, коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст.70, так і ст. 1 КК: спочатку - за правилами ч.1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч.4 ст.70 КК, потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу.

За таких обставин у цьому кримінальному провадженні покарання ОСОБА_4 слід призначити за ч.4 ст.185 КК у виді позбавлення волі, потім покарання за правилами ч.4 ст.70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 та ч.1 ст.309 КК, за якою ОСОБА_4 засуджено вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 15.09.2023, далі покарання за ч.2 ст.389 КК, тобто за кримінальне правопорушення, яке було закінчено 22.03.2024, у видіпробаційного нагляду,і остаточно за правилами ст.71 КК за сукупністю вироків, у вигляді позбавлення волі.

Суд вважає неможливим при призначенні покарання, застосувати до обвинуваченої ст.69 КК України, оскільки після постановлення попереднього вироку, тобто після того, як ОСОБА_4 вже було засуджено із застосуванням ст.69 КК України за інше кримінальне правопорушення, вона не зробила висновків зі своєї попередньої протиправної поведінки та факту її засудження, а навпаки продовжила злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком.

З урахуванням викладеного, підстав для застосування відносно ОСОБА_4 ст.69 КК України та ст.75 КК України не вбачається.

Зазначене покарання суд вважає справедливим, таким, що відповідатиме тяжкості вчиненого правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченої та попередженню вчинення нею нових злочинів, а також таким, що не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст.131 КПК України, в тому числі запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 під час досудового розслідування і судового провадження не обирався і підстави для його обрання до вступу вироку в законну силу відсутні.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349,366-371,373-376,395,532 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України та ч.2 ст.389 КК України та призначити їй покарання:

-за ч.4 ст.185 КК України п`ять років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 15 вересня 2023 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, визначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

-за ч.2 ст.389 КК України в редакції Закону № 3342-IX від 23.08.2023 у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду; з урахуванням положень п.а-1 ч.1 ст.72 КК України, одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду.

На підставі ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного на підставі ч.4 ст.70 КК України цим вироком до покарання, призначеного за вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 15.09.2023, остаточно призначити ОСОБА_4 покаранняу виді5(п`яти)років 1(одного)місяця позбавленняволі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 запобіжний захід не обирати.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

-велосипед укорпусі чорногокольору,який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_6 , - залишити в розпорядженні ОСОБА_6 .

-циліндровий механізм замка з ключем до нього, з вхідних дверей квартири потерпілого ОСОБА_6 , упакований до сейф-пакету № 3048958 та переданий назберігання докамери речовихдоказів відділенняполіції №1ЗРУП ГУНПв Запорізькійобласті (квитанція№738) повернути потерпілому ОСОБА_6 .

-1 (один) слід папілярного візерунку, упакований до полімерного пакету № 2707936 та переданий назберігання докамери речовихдоказів відділенняполіції №1ЗРУП ГУНПв Запорізькійобласті (квитанція№738) знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні експертиз: № СЕ-19/108-23/11437-Д від 24.07.2024 в розмірі 956,00 гривень та № СЕ-19/108-23/11444-ТР від 21.07.2024 в розмірі 956,00 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1