Рішення

від 27.03.2024 по справі 559/3288/23

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/3288/23

Провадження № 2/559/66/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.,

секретарясудового засідання Рижко С.В,

за участю представника позивача адвоката Романчук І.І.

представника відповідача - адвоката Мацея А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майнаспільною власністюподружжя таподіл майна, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позовних вимог.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 покликається на те, що з відповідачем по справі перебувала в шлюбі, зареєстрованому 15 серпня 2011 року. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2023 року шлюб між ними розірвано.

Під час перебування у шлюбі, за спільні кошти, відповідно до договору купівлі-продажу від 12.09.2018 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу, ними було придбано: житловий будинок АДРЕСА_1 і складається з позначеного в технічному паспорті літерою А-І житлового будинку з цегли житловою площею 40, 7 м2 загальною площею 70,1 м2 , Б сараю, В погріба; земельну ділянку площею 0, 25 га кадастровий номер 5621687000:06:001:0025.

Крім того, відповідно до Виписки з погосподарської книги виконкому Варковицької сільської ради №10 за 2021-2025 року «за гр. ОСОБА_2 рахується житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розміщений на земельній ділянці площею 0,25 га (кадастровий номер 5621687000:06:001:0025), а також земельна ділянка площею 0,3279 га (кадастровий номер 5621687000:06:001:0024). В даному господарстві утримується: станом на 01.01.2021 року нічого не утримувалось, станом на 01.01.2022 року утримувалось: свині 2 гол., коні - 2 гол., птиця - 10 гол., станом на 01.01.2023 року облік не проводився.

Перед розірванням шлюбу відповідач без погодження з нею повністю продав все їхнє господарство, про що вона дізналась з оголошення в соцмережах. Відповідач, хоч і зазначений як титульний власник у правовстановлюючих документах на спірний житловий будинок та земельну ділянку і на його ім`я здійснена реєстрація прав власності на нерухоме майно, з моменту придбання майна воно є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки, домовитись про порядок поділу майна, придбаного ними в період шлюбу, вони не змогли, тому вона змушена звернутись до суду з позовом про визнання за нею права спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно, поділ майна подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя. Окрім того, просить стягнути з відповідача компенсацію 1/2 частки вартості двох коней у розмірі 20000 грн.

Також просить стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 1073, 60 грн. та витрати за надання правової допомоги в розмірі 8000, 00 грн.

Заяви (клопотання) сторін та процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року відкрито провадження у справі, розпочато підготовчепровадження тапризначити підготовчесудове засідання.

Ухвалою суду від 13 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Романчук І.І. позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених у позовній заяві, яку просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Мацей А.М. у судовому засіданні позов не визнав, оскільки вважає його безпідставним, необґрунтованим та не підтвердженим належними та допустимими доказами. Окрім того, стороною позивача не надано жодних доказів придбання та реалізації коней, за 1/2 частку вартості яких просять стягнути компенсацію. Тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Встановлені судом обставини.

Суд, заслухавши учасників, з`ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 15 серпня 2011 року (а.с. 11).

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 12).

Згідно договору купівлі-продажу від 12 вересня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Коник Б.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1567, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив житловий будинок АДРЕСА_1 і складається з позначеного в технічному паспорті літерою А-І житлового будинку з цегли житловою площею 40, 7 м2 загальною площею 70,1 м2 , Б сараю, В погріба. Житловий будинок відчужується одночасно з земельною ділянкою, на якій він розташований площею 0, 25 га кадастровий номер 5621687000:06:001:0025 (а.с. 13).

Як свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №137456218 від 12.09.2018, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Відповідно до Виписки з погосподарської книги виконкому Варковицької сільської ради №10 за 2021-2025 року: за гр. ОСОБА_2 рахується житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розміщений на земельній ділянці площею 0,25 га (кадастровий номер 5621687000:06:001:0025), а також земельна ділянка площею 0,3279 га (кадастровий номер 5621687000:06:001:0024). В даному господарстві утримується: станом на 01.01.2021 року нічого не утримувалось, станом на 01.01.2022 року утримувалось: свині 2 гол., коні - 2 гол., птиця - 10 гол., станом на 01.01.2023 року облік не проводився (а.с. 15).

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 5ст. 82 ЦПК Україниобставини,які визнаютьсяучасниками справи,не підлягаютьдоказуванню,якщо судне маєобґрунтованого сумнівущодо достовірностіцих обставинабо добровільностіїх визнання. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зістаттею 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), Верховного Суду України у справі №6-843цс17 від 24.05.2017 року.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентуєтьсястаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено устатті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, другастатті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Частинами 1,2ст.70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК Українивстановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).

Зі змісту п.п. 23,24постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя. Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.

Частиною 3статті 372 ЦК Українивизначено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно дост. 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «устатті 60 СК Українизакріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить істаття 368 ЦК України. Частиною першоюстатті 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).

Мотивована оцінка і висновки суду.

Оскільки житловий будинок з господарськими будівлями та присадибна земельна ділянка площею 0, 25 га, за адресою: АДРЕСА_1 , придбані згідно договору купівлі-продажу під час перебування ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ушлюбі,а отжепозовні вимоги в частині визнання за сторонами права спільноїсумісної власностіподружжя на вказане майно та визнання за ними права власності на 1/2 частину нерухомого майна в порядку поділу майна подружжя, підлягають до задоволення.

Однак, стороною позивача не подано належних, достатніх та достовірних доказів, які б свідчили про період придбання та реалізації коней, за 1/2 частку вартості яких позивач просить стягнути компенсацію. Судом не може бути прийнята як доказ наявна у матеріалах справи роздруківка з сайту оголошень «Млинівчани ОГО» про продаж кобили з лошам за 40000 грн. в с. Сатиїв, де намає жодної ідентифікації продавця. Тому, позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки вартості двох коней у розмірі 20000, 00 грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню, відповідно до ч.1, 2ст.141 ЦПК України,відповідно довимог якоїсудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 82,141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнаннямайнаспільною власністюподружжятаподілмайна задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок АДРЕСА_1 і складається з позначеного в технічному паспорті літерою А-І житлового будинку з цегли житловою площею 40,7 м2 загальною площею 70,1 м2, Б - сараю, В - погріба та земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 5621687000:06:001:0025.

Розділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок АДРЕСА_1 і складається з позначеного в технічному паспорті літерою А-І житлового будинку з цегли житловою площею 40,7 м2 загальною площею 70,1 м2, Б - сараю, В - погріба та земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 5621687000:06:001:0025, та визнавши:

- право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 і складається з позначеного в технічному паспорті літерою А-І житлового будинку з цегли житловою площею 40,7 м2 загальною площею 70,1 м2, Б - сараю, В - погріба та 1/2 земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер 5621687000:06:001:0025 за ОСОБА_1 ;

- право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 і складається з позначеного в технічному паспорті літерою А-І житлового будинку з цегли житловою площею 40,7 м2 загальною площею 70,1 м2, Б - сараю, В - погріба та 1/2 земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий помер 5621687000:06:001:0025 за ОСОБА_2 .

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації 1/2 частки вартості двох коней відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору - 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. та витрати на надання правової допомоги в сумі 2000,00 (дві тисячі) гривень.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.04.2024.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Млинівським РВ УМВС України в Рівненській області 01.12.2011 року, РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 03.03.2006 року, РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя: