Рішення

від 21.03.2024 по справі 753/893/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/893/24

провадження № 2-о/753/122/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.,

при секретарі ДАНЬКО В.В.,

за участю сторін: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Мринська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєніна Ольга Олександрівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження, заінтересовані особи: Мринська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєніна Ольга Олександрівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Заява обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід заявника ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємицею майна померлого ОСОБА_4 стала його дружина ОСОБА_5 . Так, спадкове майно, на яке було видано вищевказане свідоцтво, складалося з 1/2 жилого дерев`яного будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , яка заповіту після своєї смерті не залишила, у зв`язку із чим єдиним спадкоємцем за законом залишився її син ОСОБА_6 , який на момент смерті матері проживав разом з нею, та, відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України вважався таким, що прийняв спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , який заповіту після своєї смерті не залишив, у зв`язку із чим, спадкоємцями за законом першої черги стали ОСОБА_1 (заявник), ОСОБА_3 (брат заявника), ОСОБА_2 (мати заявника). 31 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сеніної О.О. з заявою про прийняття спадщини за померлим батьком ОСОБА_6 , на підставі якої, нотірусом була відкрита спадкова справа №33/2021. В подальшому, спадкоємці ОСОБА_3 (брат заявника), ОСОБА_2 (мати заявника) подали до нотаріуса заяви про відмову від прийняття спадщини, у зв`язку із чим єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину за ОСОБА_6 , став ОСОБА_1 . 31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сеніної О.О. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , яка постановою від 02 листопада 2023 року відмовила у видачі такого свідоцтва, оскільки померлий ОСОБА_6 не був зареєстрований за однією адресою зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , та за життя не подав заяву про прийняття спадщини після встановленого законом строку, а тому вважається таким, що спадщину не прийняв. У зв`язку з відсутністю підтвердження того, що ОСОБА_6 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 постійно проживав з ОСОБА_5 , заявник був змушений звернутися з даною заявою до суду за встановленням такого факту, задля реалізації його права в майбутньому отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд в судове засідання. Одночасно, даною ухвалою суду витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сєніної Ольги Олександрівни належним чином завірену копію спадкової справи №33/2021 (номер у спадковому реєстрі 68501767) щодо спадкового майна, що відкрилося після смерті ОСОБА_6 (дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

27.02.2024 на адресу суду надійшла заява представника заінтересованої особи Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, у якій остання заявлені вимоги підтримала та прохала суд задовольнити їх в повному обсязі, а також вказала здійснювати розгляд справи без участі представника.

18.03.2024 заінтересованими особами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 через загальну канцелярію суду подано письмові пояснення, у яких вони заявлені вимоги підтримали та прохали суд завольнити їх в повному обсязі.

20.03.2024, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду від 05.02.2024, від приватного нотаріуса Сєніної О.О. на адресу суду надійшла належним чином завірена копія спадкової справи №33/2021.

В судове засідання, яке відбулося 21.03.2024, сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. При цьому, представником заявника через загальну канцелярію суду подано заяву, у якій він заявлені вимоги підтримав та прохав суд задовольнити їх в повному обсязі, а також вказав здійснювати розгляд справи без його участі та без участі заявника.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід заявника ОСОБА_4 , після смерті якого, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємицею майна померлого стала його дружина ОСОБА_5 . Спадкове майно, на яке було видано вищевказане свідоцтво, складалося з 1/2 жилого дерев`яного будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла баба заявника ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_6 є рідним сином померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У змісті даної заяви завник зазначає, що ОСОБА_5 , заповіту після своєї смерті не залишила, у зв`язку із чим єдиним спадкоємцем за законом залишився її син ОСОБА_6 , який на момент смерті матері проживав разом з нею, та, відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України вважався таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є рідним сином померлого ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько заявника ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_4 , копія якого наявна в матеріалах справи.

У змісті даної заяви заявник зазначає, що ОСОБА_6 , після своєї смерті заповіту не залишив, у зв`язку із чим, спадкоємцями за законом першої черги стали ОСОБА_1 (заявник), ОСОБА_3 (брат заявника), ОСОБА_2 (мати заявника).

З наданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сєніною О.О. належним чином завіреної копії спадкової справи №33/2021 вбачається, що син померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_3 надав заяву про відмову від прийняття спадщини як за законом, так і за заповітом, яка зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №83. Таку ж заяву надала дружина померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , яка зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №84. Так, 31.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сеніної О.О. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Постановою від 02.11.2023 нотаріус відмовила у видачі вищевказаного свідоцтва, оскільки померлий ОСОБА_6 не був зареєстрований за однією адресою зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , та за життя не подав заяву про прийняття спадщини після встановленого законом строку, а тому вважається таким, що спадщину не прийняв.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно стст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За приписами чч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17; від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Заявник, звертаючись з даною заявою до суду, посилався на постанову приватного нотаріуса Сєніної О.О., якою остання відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки його померлий батько ОСОБА_6 не був зареєстрований за однією адресою зі своєю померлою матір`ю ОСОБА_5 , та за життя не подав заяву про прийняття спадщини після встановленого законом строку, а тому вважається таким, що спадщину не прийняв.

При цьому, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року в справі № 175/4514/20.

Так, заявник на підтвердження факту спільного проживання спадкоємця (померлого ОСОБА_6 ) зі спадкодавцем (померлої ОСОБА_5 ) на час відкриття спадщини надав:

- довідку №4/161 від 14.09.2023, яка видана старостою Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, у якій зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно погосподарської книги №1 Селищенської сільської ради (2006-2010 рр.) особовий рахунок № НОМЕР_5 на день смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 та разом з нею проживав без реєстрації місця проживання її син - ОСОБА_6 ;

- акт від 14.09.2023, який було складено мешканцями с. Селище Носівського району Чернігівської області, у якому зазначено, що у буд. АДРЕСА_1 з січня 2006 року проживав ОСОБА_6 , 1950 року народження, разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , 1925 року народження, та доглядав матір до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За загальним правилом, визначеним ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно чч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність, а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що померлий ОСОБА_6 за своє життя хоч і не був зареєстрований за адресою місця проживання його покійної матері ОСОБА_5 , проте, фактично проживав за адресою місця її реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , та доглядав матір до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , що повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак суд дійшов висновку про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_6 разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 до дня її смерті.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, стст. 10, 13, 76, 81, 258, 263, 265, 273, 293, 294, 319, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Мринська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєніна Ольга Олександрівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживав зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , на час відкриття спадщини.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.