Постанова

від 03.04.2024 по справі 916/3130/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3130/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

Представник ПрАТ «Універмаг «Україна» - адвокат Монастирський Д.О.;

Представник ПрАТ «Універмаг «Україна» - адвокат Гловацький О.С.

Арбітражний керуючий ТОВ «Парк розваг Планета» - Карасюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича та Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, суддя суду першої інстанції Лепеха Г.А., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 05.10.2023

по справі №916/3130/21

за заявою Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна»

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Парк розваг Планета», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, визнано грошові вимоги ПАТ «Універмаг «Україна» до ТОВ «Парк розваг Планета», введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Карасюка О.В.

Ухвалою попереднього засідання від 09.12.2021 визнано вимоги кредиторів до боржника.

Постановою Господарського суду Одеської області від 27.01.2022 визнано банкрутом ТОВ «Парк розваг Планета», відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Карасюка О. В.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Карасюк О.В. звернувся до суду першої інстанції з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Парк розваг Планета» у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника, в якій просив покласти субсидіарну відповідальність у розмірі 19 558 339,63 грн на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнути з них солідарно вищевказані грошові кошти.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 в задоволення заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Карасюка О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Парк розваг Планета» у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника відмовлено.

В мотивах оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність ліквідатором того, що керівництвами товариства були вчинені протиправні умисні дії з доведення товариства до банкрутства. Поряд з цим, суд першої інстанції визнав доведеними мету та мотиви господарських операцій, які здійснювало товариство у спірний період, спрямованість дій керівництва товариства, з урахуванням розумного підприємницького ризику, на збільшення прибутку, отримання додаткових ресурсів з метою погашення існуючої кредиторської заборгованості.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутня об`єктивна сторона правопорушення з доведення ТОВ «Парк розваг Планета» до банкрутства, що унеможливлює застосування до них відповідальності у вигляді покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Не погодившись із даною ухвалою ліквідатор ТОВ «Парк розваг Планета» арбітражний керуючий Карасюк О.В. та ПАТ «Універмаг «Україна» звернулись до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Також, разом з апеляційною скаргою ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» арбітражним керуючим Карасюком О.В. було подано заяву про забезпечення про покладення субсидіарної відповідальності.

Арбітражний керуючий Карасюк О.В. та ПАТ «Універмаг «Україна» в своїх апеляційних скаргах просять ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 по справі №916/3130/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким покласти субсидіарну відповідальність у розмірі 19 558 339,63 грн за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнути з них солідарно вищевказані грошові кошти.

Свої вимоги арбітражний керуючий Карасюк О.В. обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала постановлена без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, за твердженням апелянта, засновник і директор боржника, укладаючи низку договорів, зокрема про переведення боргу, діяли у власних інтересах, з метою звільнення пов`язаної з ними компанії, заінтересованої особи, від фінансових зобов`язань, по виникли перед ПрАТ «Універмаг «Україна». При цьому, фінансові показники боржника на той час свідчать про те, що у товариства були відсутні грошові кошти та оборотні активи достатні для виконання такого договору у встановлений ним строк.

Також, як стверджує скаржник, керівництвом боржника не вживалось жодних дій спрямованих на виконання договору переведення боргу, а також взятих на себе зобов`язань за договором оренди, зокрема в частині сплати орендних платежів.

Відтак, скаржник вважає, що вчиненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дії щодо взяття боржником на себе невиправданих фінансових зобов`язань з подальшим їх невиконанням були спрямовані на завдання шкоди товариству та його кредитору.

До того ж, як вважає скаржник, боржник був використаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власних інтересах, а саме - для консолідації існуючої заборгованості іншого контрольованого ними підприємства, а також майбутніх зобов`язань зі сплати орендної плати за приміщення ПрАТ «Універмаг «Україна».

Такі дії, на переконання скаржника, очевидно не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці, та спрямовані на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру й погашення (за відсутності у боржника належних активів), а також на створення і підтримання такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам, що є підставою для притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності.

Скаржник зазначає про помилковість висновків місцевого господарського суду в частині вжиття відповідачами заходів для пошуку інвестора для надання боржнику позики, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, як на підтвердження того, що ними вживались такі заходи, так й докази на підтвердження того, що боржником було отримано будь-яку позику.

Наголошує скаржник й на тому, що суд першої інстанції не дослідив ту обставину, що ОСОБА_1 уклав договір поруки, за яким поручився за доведене до банкрутства підприємство на загальну суму 800 000,00 доларів США, а через декілька днів, відчужив корпоративні права у такому підприємстві.

Втім, як вважає скаржник, суд першої інстанції проігнорував таку суперечливість в обставинах справи, що свідчить про не з`ясування обставин, що мають значення для справи.

На думку скаржника суд першої інстанції стверджуючи про те, що метою надання боржником фінансової допомоги суб`єктам господарювання було отримання в майбутньому суттєвих знижок на послуги, не взяв до уваги того, що матеріали справи не підтверджують, що відповідні послуги надавалися з метою отримання в майбутньому суттєвих знижок, позитивного економічного ефекту для діяльності товариства, отримання прибутку тощо.

До того ж, як на тому наполягає скаржник, станом на час укладення відповідних договорів про надання фінансової допомоги у боржника все існувала значна заборгованість перед кредитором, а тому укладення в цей період таких договорів свідчить про явну недобросовісну поведінку керівництва боржника та вчинення економічно необґрунтованих дій на шкоду кредитору.

ПАТ «Універмаг «Україна» в своїй апеляційній скарзі, додатково до доводів викладених в апеляційній скарзі арбітражного керуючого, зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалювали рішення та вчиняли дії в результаті яких боржник прийняв на себе істотні фінансові зобов`язання іншої контрольованої даними особами юридичної особи, без наміру їх погашення через відсутність ресурсів, а також те, що боржник прийняв на себе істотні зобов`язання за договором оренди за відсутності достатніх матеріальних активів для їх виконання, а після порушення таких зобов`язань, не вжили жодних заходів задля покращення свого майнового стану.

Також, за твердженням ПАТ «Універмаг «Україна», наявними матеріалами справи підтверджується, що керівництво (управління) банкрутом її засновником та керівником здійснювалося всупереч інтересів товариства, всупереч міркувань економічної (комерційно) доцільності, а також без дотримання засад розумності, добросовісності та чесних ділових практик, в результаті чого товариство було доведено до банкрутства.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Таран С.В., Поліщук Л.В., серед іншого, відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича та Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 по справі №916/3130/21 та призначено їх до сумісного розгляду на 07.12.2023.

Разом з цим, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 задоволено заяву головуючого судді Богатиря К.В. про самовідвід у справі № 916/3130/21, відведено головуючого суддю Богатиря К.В. від участі у розгляді справи № 916/3130/21 та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу господарських судів та приписів статті 32 ГПК України матеріали справи №916/3130/21 передано до повторного автоматичного розподілу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №916/3130/21 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 прийняти справу №916/3130/21 за апеляційними скаргами ліквідатора ТОВ «Парк розваг Планета» арбітражного керуючого Карасюка О.В. та ПАТ «Універмаг «Україна» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В. та повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи №916/3130/21 відбудеться 06.12.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» арбітражного керуючого Карасюка О.В. про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності задовольнити частково.

Вжито заходи забезпечення заяви про покладання субсидіарної відповідальності шляхом накладення арешту на частки ОСОБА_1 у статутних капіталах юридичних осіб, за переліком зазначених в ухвалі; вжито заходи забезпечення заяви про покладання субсидіарної відповідальності шляхом накладення арешту на майнові права ОСОБА_1 на торговельні марки за переліком зазначених в ухвалі.

У задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» арбітражного керуючого Карасюка О.В. про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності в частині заборони відчуження часток у статутних капіталах товариств та відчуження прав на торгівельні марки відмовлено.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 в якому останній просить залишити апеляційну скаргу арбітражного керуючого без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що арбітражним керуючим під час звернення до суду першої інстанції з заявою про покладення субсидіарної відповідальності не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у діях засновника та керівників боржника вини, вчинення дій на шкоду товариству, доведення до банкрутства тощо, а наведені заявником обставини ґрунтуються лише на його власних припущеннях.

Щодо апеляційної скарги ПАТ «Універмаг «Україна» відповідач зазначає, що не отримував копії такої скарги, не обізнаний з її доводами, а тому просить надати йому додатковий час на ознайомлення з нею та надання відзиву.

До суду апеляційної інстанції також надійшла відповідь арбітражного керуючого Карасюка О.В. на відзив ОСОБА_2 .

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №916/3130/21 оголошено перерву до 17.01.2024 о 14:00.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №916/3130/21 оголошено перерву до 07.02.2024 о 13:45.

У зв`язку з перебуванням судді Аленіна О.Ю. з 07.02.2024 по 09.02.2024 у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду № 27 від 07.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2024, для розгляду справи №916/3130/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Поліщук Л.В., Таран С.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 прийнято справу №916/3130/21 за апеляційними скаргами ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича та Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В. Повідомлено учасників справи про розгляд справи №916/3130/21 25.03.2024 о 14:00.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 25.03.2024 оголошено перерву до 03.04.2024 о 15:00 год.

03.04.2024 до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з участю в судовому засіданні в іншій справі.

Колегія суддів в судовому засіданні 03.04.2024 відхилила заявлене клопотання, оскільки: 1) представник, якого завчасно повідомлено про час і місце розгляду справи, надав перевагу здійсненню своїх процесуальних прав та обов`язків щодо представництва інтересів в іншій справі, самостійно визначивши пріоритети своєї діяльності. Тому участь представника в іншому судовому засіданні не може виправдати відкладення розгляду цієї справи і, як наслідок, порушення строків її розгляду; 2) явка учасників справи Судом обов`язковою не визнавалась.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ОСОБА_2 та його представника.

У судовому засіданні 03.04.2024 представник ПрАТ «Універмаг «Україна» та Арбітражний керуючий ТОВ «Парк розваг Планета» - Карасюк О.В. підтримали апеляційні скарги з підстав, наведених в них.

Інші представники сторін в судове засідання не з`явились.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

В обґрунтування своєї заяви ліквідатор посилається на те, що в період з 30.05.2019 по 06.09.2020 ОСОБА_1 учасником товариства та ОСОБА_2 - директором товариства вчинялись недобросовісні, сумнівні правочини, спрямовані на виведення активів товариства, безпідставні дії з переведення боргу від ТОВ «Сенді парк Київ-Еліт» на ТОВ «Парк розваг Планета», не вживали заходів для забезпечення належного виконання товариством своїх зобов`язань за договором оренди та договором про переведення боргу № 1/1462 від 01.08.2019, вчиняли господарські операцій, спрямовані на збільшення кредиторської заборгованості без наміру погашення, не надавали ліквідатору документів товариства, а також інші дії, спрямовані на завдання шкоди товариству, що в подальшому призвело до його банкрутства.

Так, 30.07.2019 загальними зборами учасників товариства в особі ОСОБА_1 було прийнято рішення, зокрема, щодо надання товариству згоди на прийняття на себе боргових зобов`язань ТОВ «Сенді парк Київ-Еліт» перед ПрАТ «Універмаг «Україна» в розмірі 6 773 786, 75 грн.

Внаслідок зазначеного, за договором про переведення боргу від 01.08.2019 № 1/1402 товариство взяло на себе фінансові зобов`язання ТОВ „Сенді парк Київ-Еліт в розмірі 6 773 786, 75 грн.

На момент укладення вказаного договору, за твердженням ліквідатора, у товариства були відсутні грошові кошти та оборотні активи, достатні для виконання цього договору переведення боргу.

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вживались заходи для забезпечення належного виконання товариством своїх зобов`язань за договором оренди №1621 від 01.09.2019.

В наслідок таких дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у товариства утворилась заборгованість в сумі 14 377 771,62 грн.

Ліквідатором зроблено висновок, що боржник ТОВ «Парк розваг Планета» був використаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власних інтересах для консолідації існуючої заборгованості іншого контрольованого ними підприємства, а також майбутніх зобов`язань зі сплати орендної плати за приміщення ПрАТ «Універмаг «Україна», що свідчить про невідповідність таких дій принципу добросовісності в комерційній практиці, спрямовані на збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення.

Також, ліквідатор вказує, що в період з січня по лютий 2020 товариством в особі директора ОСОБА_2 та учасником товариства ОСОБА_1 були надані поворотні фінансові позики третім особам суб`єктам господарювання (ТОВ «Восток 1961», ОСОБА_4 , ФОП КісельоваА.А., ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТОВ «Парк Розваг Планета-України», ТОВ «Гагарін-Сервіс»), які в подальшому були повернуті шляхом надання товариству відповідних послуг та підписання угод про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином товариство надало фінансову допомогу на суму 3 722 800 грн., що також на думку ліквідатора є необґрунтованими діями керівництва боржника та стало підставою виникнення збитку.

Ліквідатором поставлено під сумнів сам факт укладення угоди про позику №1 від 26.08.2020 у з в`язку, зокрема, з довгою тривалістю узгодження умов цієї угоди, а також відсутності повноважень позикодавця для укладення такої угоди.

Щодо передумов для субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (ч. 3 ст. 215 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абзац 2).

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною у постановах від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 02.09.2021 у справі №910/3438/13) субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Об`єктом правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).

Суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною 2 статті 61 КУзПБ, до яких віднесені: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ суб`єктів субсидіарної відповідальності умовно можна поділити на дві групи:

І група - засновники (учасники, акціонери) та інші особи, які відповідно до закону за своїм юридичним статусом та відповідно до установчих документів мають право безпосередньо давати обов`язкові для виконання боржником (його органів управління) вказівки, приймати рішення, видавати розпорядження чи накази боржнику. У законодавстві України віднесені до цієї групи особи іменуються як: «заінтересовані особи стосовно боржника» (стаття 1 Закону про банкрутство, стаття 1 КУзПБ), «пов`язані особи» (стаття 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», стаття 14.1.159. Податкового кодексу України, стаття 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність»), «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» (стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»);

ІІ група - інші особи, які не мають формалізованих зав`язків із юридичною особою-боржником однак мають змогу іншим чином визначати та впливати на поведінку боржника в господарських відносинах. Такі особи самостійно або спільно з іншими особами визначають волю боржника щодо здійснення або утримання від здійснення певних дій.

Тож визначаючи суб`єкта відповідальності суду слід враховувати, що кожна дія або бездіяльність, які стали причиною неплатоспроможності боржника, має визначатися окремо так само як і особи, причетні до такої дії (бездіяльності).

Вочевидь, що на особу, яка отримала вигоду з протиправної, в тому числі недобросовісної, поведінки керівника чи засновників боржника поширюються правила субсидіарної відповідальності.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності.

При цьому аналіз частини 2 статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства, до яких належить, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Парк розваг Планета» у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнення з них солідарно 19 558 339,63 грн., відповідно до наступного.

Так, загальна сума визнаних господарським судом вимог кредиторів до боржника становить 19 759 300,99 грн відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Протягом ліквідаційної процедури було погашено 200 961,36 грн відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, розмір незадоволених вимог кредиторів становить 19 558 339,63 (19 759 300,99 - 200 961,36) грн.

Станом на дату подання даної заяви відсутні будь-які активи в ліквідаційній масі Товариства; з іншого боку, наявні незадоволенні вимоги кредиторів в сумі 19 558 339,63 грн, що підтверджується реєстром вимог кредиторів ТОВ «Парк розваг Планета».

Відповідно до проведеною інвентаризацією у Боржника відсутнє майно, за рахунок якого можливо погасити вимоги кредиторів.

Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів засновників (Учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» від 30.05.2019 вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета», затверджено Статут товариства. На посаду Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» було призначено ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Засновником підприємства був ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

07.09.2020 між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» та підписано відповідний Акт нриймання-передачі частик в статутному капіта.чі Товариства від 07 вересня 2020 року.

Зі змісту п. 1 Акту приймання-передачі частки в статутном капіталі вбачається, що у відповідності до умов Договору Продавець тобто ОСОБА_1 передав, а Покупець ОСОБА_3 прийняв частку в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» (код за ЄДРПОУ 43029871), що становить 100% Статутного (складового) капіталу Товариства, що в грошовому виразі складі 20 000,00 грн,.

Крім того, Рішенням Учасника № 07/09-20 Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» від 07.09.2020 було вирішено з 07.09.2020 звільнити з посади Директора Товариства ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та призначити з 08.09.2020 нового Директора ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), змінено кінцевого бенефіціарного власника Товариства на ОСОБА_3 .

Учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» були:

- з 30.05.2019 до 06.09.2020 ОСОБА_1 ;

- з 07.09.2020 року ОСОБА_3 .

Керівниками (Директором або виконавцями управлінських функцій) Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» були:

- з 30.05.2019 до 07.09.2020 ОСОБА_2 ;

- з 08.09.2020 до 27.01.2022 ОСОБА_3 .

30.07.2019 відповідно до протоколу № 30/07 від 30.07.2019 відбулися загальні збори учасників Товариства, на яких приймав участь єдиний учасник Товариства ОСОБА_1 , та на яких було прийнято такі рішення:

-надати Товариству згоду на прийняття на себе боргових зобов`язань ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» перед ПрАТ «Універмаг «Україна» в розмірі 6 773 786,75 грн;

-надати Товариству згоду на укладання договору про переведення боргу з ПрАТ «Універмаг Україна» та з ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» в розмірі 6 773 786,75 грн, який виник за Договором оренди № 1462 від 15.07.2016 з ПрАТ «Універмаг Україна» та з ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт», відповідно до умов якого Товариство буде Новим боржником з договором;

-уповноважити Директора Товариства ОСОБА_2 на укладання від імені та в інтересах Товариства договору про переведення боргу з ПрАТ «Універмаг Україна» та з ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» та надати йому право підписання від імені Товариства зазначеного договору та всіх інших документів, спрямованих на реалізацію прийнятих рішень на цих Загальних зборах Учасників Товариства, а також надати Директору право, у разі необхідності, на свій розсуд делегувати свої повноваження іншому представнику оез права передоручення.

01.08.2019 Товариство укладає Договір № 1 /1462 від 01.08.2019 про переведення боргу (далі «Договір переведення боргу»), відповідно до якого бере на себе фінансові зобов`язання третьої особи - ТОВ «Сенді Парк-Київ Е,\іт» (код за ЄДРПОУ 40500073) в розмірі 6 773 786,75 грн з урахуванням ПДВ (п. 1.2. Договору переведення боргу), які зобов`язалося виконати до 31 серпня 2019 року включно (п. 1.3. Договору переведення боргу), що підтверджується відповідним договором.

Договір переведення боргу від імені Товариства був підписаний ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 ), яка отримала відповідні повноваження від ОСОБА_2 відповідно до виданої довіреності від 30.07.2019.

На момент укладення Договору переведення боргу засновником ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» був ОСОБА_1 , а директором ТОВ «Сенді Парк- Київ Еліт» - ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з ЄДРПОУ сформованим по ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» станом на 01.08.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 КУзПБ заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за гри роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Колегія суддів погоджується з доводами ліквідатора, що засновник і директор Товариства, укладаючи Договір переведення боргу, діяли у власних інтересах, з метою звільнення пов`язаної з ними компанії, заінтересованої особи, - ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» від фінансових зобов`язань, які виникли перед ПрАТ «Універмаг «Україна». При цьому, фінансові показники Товариства станом на 01.08.2019 свідчать про те, що у Товариства на цю дату були відсутні грошові кошти та оборотні активи достатні для виконання Договору переведення боргу в строк до 31.08.2019.

Також, в період з 01.08.2019 по 31.08.2019, як і в подальшому керівництвом Товариства не вживалися жодні дії спрямованих на виконання Договору переведення боргу, що підтверджується виписками з поточного рахунку Товариства, відкритому в Акціонерному банку «Південний», за період з 01.08.2019 по 31.08.2019.

Отже, вчиненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дії щодо взяття Товариством на себе невиправданих фінансових зобов`язань з подальшим їх невиконанням були спрямовані на завдання шкоди Товариству та його кредитору.

01.08.2019 Товариством був укладений договір оренди №1621 від 01.08.2019 (далі «Договір оренди»), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» орендувало в ПрАТ «Універмаг «Україна» нежитлові приміщення загальною площею 5504 м. кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3.2. Договору оренди Товариство взяло на себе зобов`язання виплачувати Орендодавцю щомісячно, протягом Строку оренди. Орендна плата за цим Договором складається з двох частин: першої та другої частини.

Пунктом 3.2.1. Договору оренди визначено, що розмір Першої частини Орендної плати становить 917 505,79 грн з ПДВ за один місяць.

Відповідно до п. 3.7.1 Договору оренди Орендар сплачує Орендодавцю авансовий платіж в сумі 1 835 011,58 грн включаючи ПДВ, який вноситься Орендарем наступним чином: - першу частину у розмірі 917 505,79 грн з ПДВ до 15.06.2019; - Другу частину у розмірі 917 505,79 грн до 01.02.2020 за умови належного виконання Орендарем своїх обов`язків по сплаті платежів за Договором.

Крім того, згідно з и. 3.8.2 Договору оренди щомісячний розмір Загальних платежів становить 131 969,26 грн., включаючи ПДВ за все приміщення.

Водночас ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не вживали заходів для забезпечення належного виконання Товариством своїх зобов`язань за Договором оренди.

Також кредитор Товариства Приватне акціонерне товариство «Універмаг «Україна» зверталося до Товариства з листом № 73 від 19.05.2020 у якому вимагало сплатити повну заборгованість за договором оренди № 1621 від 01.09.2019 та договором про переведення боргу №1/1462 від 01.08.2019 на загальну суму 14 377 771,62 грн.

Вказана заборгованість у сумі 14 377 771,62 грн була визначена у листі ПрАТ «Універмаг «Україна» № 73 від 19.05.2020 станом на 11.03.2020, тобто до запровадження карантинних заходів, пов`язаних із пандемією COVID-19. Це означає, що її виникнення не можна пояснити негативними наслідками для господарської діяльності, спричиненими поширенням коронавірусної хвороби та запровадженням обмежувальних заходів.

07.09.2020 між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» та підписано відповідний Акт приймання-передачі частик в статутном) капіталі Товариства від 07.09.2020.

Рішенням учасника № 07/09-20 Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» від 07.09.2020 було вирішено з 07.09.2020 звільнити з посади Директора Товариства ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та призначити з 07.09.2020 нового Директора ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), змінено кінцевого бенефіціарного власника Товариства на ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після отримання вимоги повернути заборгованість вийшли зі складу товариства та з посади директора, яке мало непогашену заборгованість в розмірі понад 14 377 771,62 грн.

В подальшому, внаслідок бездіяльності та/або умисних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Товариством взяті на себе непомірні фінансові зобов`язання не були виконанні, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 26.11.2020 у справі N° 916/2722/20, відповідно до якого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» на користь Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна» стягнуто грошові кошти в сумі 19 303 116,48 грн.

Вказані факти свідчать, що такі дії не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці, та спрямовані на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (за відсутності у боржника належних активів), а також на створення і підтримання такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам, що є підставою для притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не були дослідженні обставини справи, які мають значення у даній справі, зокрема щодо укладення договору переведення боргу, договору оренди та не погашення заборгованості перед кредитором.

Як зазначено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 вживалися заходи щодо пошуку інвестора для надання товариству позики., а саме укладення позики № 1 від 26.08.2020 з компанією «Vestimar Inestments Ltd.»

Так, відповідно до п. 1.1. угоди про позику № 1 від 26.08.2020 компанія «Vestimar Inestments Ltd.» надає Товариству грошові кошти шляхом переведення на його поточний рахунок.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, що компанія «Vestimar Inestments Ltd.» надала кошти Товариству, отже факти виконання угоди в матеріалах справи відсутні.

Також колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо пошуку ОСОБА_1 інвесторів та його добросовісної поведінки, оскільки такі обставини не підтверджені жодними доказами.

Відповідачі не надали жодного доказу, що ними здійснювалися пошуки інвесторів та що перемовини щодо надання позики велися довгий час. Натомість суд першої інстанції визнав доведеними такі обставини.

Щодо зазначення, що ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 не отримали від власних дій жодної вигоди, колегія суддів зазначає, що на момент укладення договору № 1/1462 від 01.08.2019 про переведення боргу засновником ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» був ОСОБА_1 , а директором ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» - Відповідач 2, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, сформованим по ТОВ «Сенді Парк-Київ Еліт» станом на 01.08.2019.

У період з 25.10.2019 по 06.02.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» надало фінансову допомогу 3 722 800,00 грн: ТОВ «Восток 1961», ФОП Гальчинському А.І., ФОП Кісельової А.А., ФОП Марусенко О.М., ФОП Огаркову О.О., ТОВ «Парк розваг Планета-Україна», ФОП Смаль Н.Г., ТОВ «Гагарін-Сервіс».

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг, що такі дії Товариства є необґрунтованими, оскільки договори про надання поворотної фінансової допомоги є договорами безоплатними, тобто не передбачають в подальшому отримання Товариством прибутку, а також грошові кошти могли бути використані для погашення заборгованості по Договору переведення боргу перед ПрАТ «Універмаг «Україна». Надання великої кількості поворотної фінансової допомоги є однією з причин виникнення збитку, який зафіксований у фінансовому звіті.

Відповідно до Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності та щодо наявності/виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі - «Звіт») ТОВ «Парк розваг Планета» 2022 року, Товариство характеризується ознаками стійкої фінансової неспроможності, про що свідчить відхилення показників ліквідності від граничного значення, зупинення платежів, що триває два роки, за наявності боргових зобов`язань, строки платежів за якими настали, наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов`язань, строки платежів за якими настали бічьше як три місяці тому, наявність значної суми непогашених боргових зобов`язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами.

Встановлено, що фінансово-економічне становище підприємства за даними фінансової звітності на початку періоду за 2019 рік було збитковим, Боржником не подавалась статистична та фінансова звітність за 2020 рік та відповідно за 2021 рік, так як підприємство зупинило діяльність.

Підприємство від початку свого заснування 30.05.2019 року здійснювало господарську діяльність від 30.05.2019 до 30.09.2020 року. Річний оборот боржника становив понад 14 мільйонів гривень.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності значно нижчий від нормативного (0,2-0,3), та становить 2019 рік - 0,078, 2020 рік - 0,000, 2021 рік - 0,000, що свідчить про відсутність заходів здійснених з метою виходу з кризової ситуації та відновлення платоспроможності.

За результатами проведеного аналізу фінансово-економічного стану підприємства, за період від 30.05.2019 року по 31.12.2021 року встановлено ознаки доведення до банкрутства.

Розмір активів нижчий розміру його зобов`язань. Підприємство упродовж усього періоду характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства, та мають місце коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно.

Якщо наприкінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага надається позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

За підсумками 2019 року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, відповідно такий фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.

Колегія суддів також зауважує, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника задля визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості. Тобто бездіяльність відповідачів стосовно не передачі документів зробили неможливим реалізацію активів боржника у вигляді дебіторської заборгованості та наповнення ліквідаційної маси.

Таким чином, бездіяльність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо ненадання первинних документів і невиконання постанови господарського суду про визнання Товариства банкрутом та ухвали господарського суду про витребування документів є також ознаками наявності факту доведення до банкрутства з боку ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 .

Отже, враховуючи викладене, встановлено такі протиправні дії з доведення до банкрутства, які були здійснені керівництвом Товариства протягом 2019-2020 років:

-Прийняття рішень керівництвом Товариства з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах;

-Здійснення керівництвом Товариства господарських операцій і правочинів, які не мали розумного пояснення мети та мотивів її здійснення і які не відповідали інтересам Товариства;

-Вчинення керівництвом Товариства господарських операцій і правочинів, які призвели до відсутності як коштів на рахунках, так і майна Товариства;

-Вчинення керівництвом Товариства господарських операцій і правочинів, які були спрямовані на збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення, зокрема підписання Договору переведення боргу;

-Прийняття рішень керівництвом Товариства про виведення активів Товариства, внаслідок якого настала неплатоспроможність боржника за його іншими зобов`язаннями, за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання Товариством) для погашення заборгованості Товариства (що вказує на мету - ухилення від погашення Товариством заборгованості перед конкретним кредитором та її збільшення), що проявилося у наданні поворотної фінансової допомоги;

-Вчинення керівництвом Товариства господарських операцій і правочинів на користь інших заінтересованих (пов`язаних) юридичних осіб на шкоду реальним кредиторам та Товариства, зокрема підписання Договору переведення боргу;

-Бездіяльність керівництва Товариства щодо стягнення існуючої дебіторської заборгованості, що стосується поворотної фінансової допомоги;

-Ненадання ліквідатору первинних документів на прохання ліквідатора і невиконання постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом та ухвали господарського суду про витребування інформації.

Колегія суддів також зауважує, що якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.

Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20).

Отже, виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які спростовують факт доведення до банкрутства боржника, ліквідатором надано докази доведення вини у діях/бездіяльності керівників та засновника під час участі та здійсненні господарської діяльності у товаристві Боржника; докази прийняття рішень, що спрямовані на зменшення активів Боржника, що призвели до банкрутства Боржника; ліквідатором Боржника надано до суду належні докази, що підтверджують дії та бездіяльність директорів та засновника направлені на доведення до банкрутства, суд приходить до висновку про задоволення заяви ліквідатора.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи; наявна недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; крім того, було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим, апеляційні скарги підлягають задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню з прийняття нового рішення про задоволення заяви ліквідатор банкрута арбітражного керуючого Карасюка О.В. від 27.07.2023 (вх. № 3-433/23) про покладення субсидіарної відповідальності у розмірі 19 558 339,63 грн. за зобов`язаннями ТОВ «Парк розваг Планета» у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника та стягнення солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» грошові кошти в сумі 19 558 339,63 грн.

Відповідно до п. «в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг) покладаються на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича та Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна» задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 у справі №916/3130/21 скасувати та ухвалити нове рішення.

Заяву ліквідатор банкрута арбітражного керуючого Карасюка О.В. від 27.07.2023 (вх. № 3-433/23) про покладення субсидіарної відповідальності у розмірі 19 558 339,63 грн. за зобов`язаннями ТОВ «Парк розваг Планета» у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника - задовольнити.

Покласти субсидіарну відповідальність у розмірі 19 558 339,63 грн. за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Сягнути солідарно із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» (ЄДРПОУ 43029871) грошові кошти в сумі 19 558 339,63 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича 894,66 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича 894,66 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича 894,66 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна» 894,66 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна» 894,66 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Універмаг «Україна» 894,66 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.04.2024.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

СуддяЛ.В. Поліщук

СуддяС.В. Таран