Ухвала

від 08.04.2024 по справі 906/380/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"08" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/380/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,

розглянувши заяву Попільнянського кооперативного ринку від 04.04.2024 про забезпечення позову у справі №906/380/24

за позовом: Попільнянського кооперативного ринку (смт.Попільня Житомирського району Житомирської області)

до Виконавчого комітету Попільнянської селищної ради (смт.Попільня Житомирського району Житомирської області)

про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Попільнянської селищної ради Житомирського району від 22.02.2023 № 33,

ВСТАНОВИВ:

Попільнянський кооперативний ринок звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Попільнянської селищної ради Житомирського району від 22.02.2023 № 33 "Про надання дозволу на розташування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності".

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення про надання дозволу на розташування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності суперечить нормам чинного законодавства та порушує майнове право позивача на користування частиною земельної ділянки, яка згідно з державним актом серії ЖТ-04-30-000021 від 27.05.1994 перебуває у постійному користуванні Попільнянського кооперативного ринку.

Ухвалою господарського суду від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.05.2024 о 10:30.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якому просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони розміщувати тимчасові споруди за адресою: вул.Героїв Майдану, смт.Попільня Житомирського району Житомирської області (біля продовольчого ринку).

Обґрунтовуючи подану заяву заявник зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Попільнянської селищної ради Житомирського району від 22.02.2023 №33 "Про надання дозволу на розташування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", яким виділено під тимчасові споруди фізичним особам-підприємцям земельну ділянку по вул.Героїв Майдану в смт.Попільня. Разом з тим, вказана земельна ділянка перебуває в користування Попільнянського кооперативного ринку згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ЖТ-04-30-000021 від 27.05.1994.

За таких обставин, з метою забезпечення права позивача на справедливий суд, необхідно вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони розміщувати тимчасові споруди за адресою: вул.Героїв Майдану, смт.Попільня Житомирського району Житомирської області (біля продовольчого ринку).

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з приписами ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Таким чином, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст.136 ГПК України, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Водночас особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зокрема суд враховує позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, відповідно до якої, якщо судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Також адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Крім того, повинен бути наявний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Заходи, спрямовані на заборону розміщувати тимчасові споруди (біля продовольчого ринку), не є за своєю суттю та змістом заходами, спрямованими на забезпечення позовних вимог про визнання недійсним рішення виконавчого комітету.

Суд зазначає, що саме лише посилання позивача на наявність у нього права постійного користування земельною ділянкою, без встановленого факту наявності такого права, яке підлягає встановленню під час розгляду справи по суті позовних вимог, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, заявником не визначено та не зазначено в чому полягає імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів до забезпечення позову.

В силу положень ч.1 ст.74 ГПК України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, заява Попільнянського кооперативного ринку ґрунтується лише на припущеннях, доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову заявником суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Судом також врахована позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.07.2020 у справі № 909/835/18.

Відхиляючи клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст.136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Попільнянського кооперативного ринку №б/н від 04.04.2024 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 08.04.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Соловей Л.А.

Друк:

1 - у справу;

2-3 сторонам через "Електронний суд"