Рішення

від 17.12.2024 по справі 906/380/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/380/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шмат Р.П., ордер серія АМ №1078007 від 04.04.2024;

Бургомистренко Н.І., керівник (в.о. директора) виписка з ЄДР;

від відповідача: Шелест Я.Ю., виписка з ЄДР;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Попільнянського кооперативного риноку (смт.Попільня Житомирського району Житомирської області)

до Виконавчого комітету Попільнянської селищної ради (смт.Попільня Житомирського району Житомирської області)

про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Попільнянської селищної ради Житомирського району від 22.02.2023 №33.

Попільнянський кооперативний ринок звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Попільнянської селищної ради Житомирського району від 22.02.2023 №33 "Про надання дозволу на розташування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності".

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення про надання дозволу на розташування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності суперечить нормам чинного законодавства та порушує майнове право позивача на користування земельною ділянкою, яка згідно з державним актом серії ЖТ-04-30-000021 від 27.05.1994 перебуває у постійному користуванні Попільнянського кооперативного ринку.

Ухвалою суду від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.05.2024.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив та вказав, що земельна ділянка на якій був наданий дозвіл на розміщення тимчасових споруд, перебуває у комунальній власності, жодних обмежень щодо використання не встановлювалося, тому підстав для відмови у наданні дозволу на встановлення тимчасових споруд у виконавчого комітету не було (а.с.35-37).

Ухвалою суду від 07.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 07.07.2024 (включно); відкладено підготовче засідання на 11.06.2024.

Ухвалою суду від 11.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відкладено підготовче засідання на 23.07.2024.

Судове засідання 23.07.2024 не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання у будівлі Господарського суду Житомирської області 23.07.2024. Ухвалою суду від 23.07.2024 призначено підготовче засідання на 16.09.2024.

Ухвалою суду від 16.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/380/24 до судового розгляду по суті на 14.10.2024.

В судовому засіданні 14.10.2024 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 19.11.2024.

Ухвалою суду від 19.11.2024 відкладено розгляд справи по суті на 17.12.2024.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.05.1994 Попільнянською селищною радою, на підставі рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної ради народних депутатів від 18.11.93 №106, Попільнянському колгоспному ринку видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ-04-30-000021, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 21 (а.с. 13-16).

Згідно з вказаним Державним актом Попільнянському колгоспному ринку, як землекористувачу, була надана у постійне користування для виробничого використання земельна ділянка площею 0,41 га, яка розміщена в селищі Попільня Житомирської області, вул.Радянська (Героїв майдану).

Відповідно до пп.1.1 Статуту Попільнянського кооперативного ринку (у новій редакції), Попільнянський кооперативний ринок (позивач) створений відповідно до постанови правління Попільнянського районного споживчого товариства №157 від 24 грудня 1996 року та є правонаступником прав та обов`язків Попільнянського колгоспного ринку на підставі Постанови Житомирської обласної спілки споживчих товариств Облспоживспілки №158 від 05.12.1994 року (а.с.70).

22.02.2023 Виконавчим комітетом Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області (відповідач) прийнято рішення №33 "Про надання дозволу на розташування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" (а.с.11-12).

Вказаним рішенням надано дозвіл на розташування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності загальною площею по 30кв.м. за адресою: вул.Героїв майдану, смт.Попільня Житомирського району Житомирської області (біля продовольчого ринку), а саме: ФОП Колихан В.В., ФОП Дорохову М.О., ФОП Дзюняку М.Л., ФОП Король К.М.

Позивач наголошує, що Попільнянський кооперативний ринок є правонаступником Попільяннського колгоспного ринку, тому до нього перейшли всі права та обов`язки Попільнянського колгоспного ринку, в тому числі й право постійного користування земельною ділянкою по вул.Героїв Майдану в селищі Попільня Житомирського району Житомирської області; разом з тим, посилається, що Виконавчий комітет Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області приймаючи рішення про надання дозволу на розташування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності за адресою: вул.Героїв Майдану, смт.Попільня, Житомирський район, Житомирська область (біля продовольчого ринку) без належних на те законодавчо встановлених підстав порушив та припинив право постійного користування земельною ділянкою, яка належить Попільнянському кооперативному ринку.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, Попільнянський кооперативний ринок звернувся до господарського суду з даним позовом про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 22.02.2023 №33 "Про надання дозволу на розташування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Так, предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Попільнянського кооперативого ринку до Виконавчого комітету Попільнянської селищної ради Житомирського району від 22.02.2023 №33 "Про надання дозволу на розташування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності".

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №903/1173/15, від 09.11.2021 у справі №906/1388/20, від 26.08.2021 у справі №924/949/20, від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18, від 13.10.2020 у справі №911/1413/19.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Як зазначає позивач, оспорюване рішення ради порушує/припиняє його право, як постійного землекористувача земельною ділянкою площею 0,41га, яка розташована за адресою: вул. Героїв Майдану, смт.Попільня, Житомирська область та яке набуте Коростишівським кооперативним ринком на підставі державного акту ЖТ-04-30-000021 від 27.05.1994.

Суд відмічає, що в державному акті на право постійного користування землею ЖТ-04-30-000021 від 27.05.1994 відсутній кадастровий номер земельної ділянки 0,41га, яка розташована за адресою: вул.Героїв Майдану, смт.Попільня, Житомирська область, також в матеріалах справи відсутня інформація про вказану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, крім того позивач не надав розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення місця розташування об`єкту землеустрою, його меж, розмірів, правового статусу та формування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав.

В межах даної справи не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що земельна ділянка площею 0,41га, яка розташована за адресою: вул.Героїв Майдану, смт.Попільня, Житомирська область та належить позивачу на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ-04-30-000021 від 27.05.1994, перетинається або накладається із земельною ділянкою, на яку надано дозвіл на розміщення тимчасових споруд.

Таким чином, позивачем не подано до суду жодних доказів, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка, на яку Виконавчим комітетом Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області був наданий дозвіл на розміщення тимчасових споруд, перебуває у постійному користуванні позивача.

Також слід відзначити, що позовні вимоги ґрунтуються, в томі числі, на припиненні права постійного користування земельною ділянкою, разом з тим, за посиланнями відповідача, останнім жодних рішень з цього приводу не приймалось.

Суд зазначає, що з огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №925/142/18).

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом №475/97-ВР від 17.07.1997.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Отже, встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №910/17443/19).

У даному випадку суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його права шляхом прийняття спірного рішення.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про недоведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку обставин, що свідчать про наявність правових підстав для визнання недійсним рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної ради Житомирського району від 22.02.2023 №33 "Про надання дозволу на розташування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності".

Згідно положень частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем тих обставин, з якими він пов`язує порушення його прав та інтересів, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 20.12.24

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

2 прим.

1 - у справу;

2- позивачу через "Електронний суд";

3 - відповідачу (рек з повідом) (код ЄДРПОУ 44370072)