номер провадження справи 21/2/21-16/1/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
04.04.2024 Справа № 908/864/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, за участі секретаря судового засідання Петруніної С.О., розглянувши матеріали справи № 908/864/21
Кредитори:
1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.№ НОМЕР_1 )
2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідент.№ НОМЕР_2 )
3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Боржник - Фізична особа ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 )
банки, здійснюючі розрахунково-касове обслуговування боржника: АТ КБ ПриватБанк м. Київ, ПАТ Банк Восток м. Дніпро
про неплатоспроможність
Керуючий реалізацією арбітражний керуючий Шонія Мака Вячеславівна (69001, м.Запоріжжя, а/с 7978)
За участі представників учасників (в засіданні 03.04.2024, 04.04.2024):
від заявника кредиторських вимог ОСОБА_3 /в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду/ адвокат Гергель К.О., ордер на надання правничої (правової) допомоги
керуючий реалізацією арбітражний керуючий Шонія М.В.
УСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. перебуває справа №908/864/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).
У справі триває процедура реалізації майна, повноваження керуючого реалізацією виконує арбітражний керуючий Шонія М.В. на підставі ухвали суду від 15.02.2023.
З заявою про грошові вимоги кредитора до Боржника до суду 25.01.2024 звернувся ОСОБА_3 , в заяві просить суд визнати грошові вимоги у розмірі 92 870,62 грн основного боргу та 6056,00 грн судового збору.
Ухвалою від 30.01.2024 суд прийняв заяву ОСОБА_3 з вимогами до боржника (вих.б/н від 25.01.2024) та призначив її до розгляду у засіданні суду на 21.02.2024, 12.20.
Ухвалою від 19.02.2024 суд задовольнив клопотання представника ОСОБА_3 адвоката Гергель Катерини Олександрівни (вих.б/н від 15.02.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи vkz.court.gov.ua та дозволив участь адвоката Гергель К.О. у засіданні у такому режимі.
В засіданні 21.02.2024 суд оголосив перерву до 03.04.2024 о 12.20.
28.02.2024 суд отримав від ОСОБА_3 уточнену заяву з грошовими вимогами до боржника (вих.б/н від 27.02.2024), в якій ОСОБА_3 просить визнати його грошові вимоги до Боржника в сумі 56 380,44 грн основного боргу та в сумі 6 056,00 грн судового збору.
Незважаючи на назву та зміст заяви від 27.02.2024, суд, вивченням обох вказаних вище заяв від ОСОБА_3 (заяви від 25.01.2024 та заяви від 27.02.2024), встановив, що фактично заява з грошовими вимогами до боржника (уточнена) від 27.02.2024 ґрунтується на інших підставах, ніж первинно подана заява про грошові вимоги до боржника від 25.01.2024, іншими словами є окремою заявою з грошовими вимогами і саме так цю заяву розцінено судом.
Ухвалою від 04.03.2024 суд в порядку ст.46 Кодексу України з процедур банкрутства повідомив ОСОБА_3 (далі, також Кредитор, Заявник) про виявлені недоліки заяви, ухвалив протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки шляхом представлення суду доказів сплати судового збору за подання заяви про грошові вимоги до боржника за ставкою, встановленою ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».
Після усунення недоліків у встановлений строк, ухвалою від 12.03.2024 суд прийняв заяву ОСОБА_3 з вимогами до боржника (вих.б/н від 27.02.2024) та призначив її до розгляду у засіданні суду на 03.04.2024, 12.20 на ті ж самі дату та час, на які до того призначив наступне засідання з розгляду першої заяви ОСОБА_3 (б/н від 25.01.2024).
Зазначається, що ОСОБА_4 - Боржник подав суду заперечення (б/н, б/д, отримані судом 09.02.2024) на первісно подану заяву ОСОБА_3 з вимогами в сумі 92 870,62 грн, пояснивши, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2014 по справі № 200/2518/13-ц, на якому ґрунтуються вимоги, є виконаним в межах виконавчого провадження та стягнута за рішенням сума боргу в розмірі 60903,00 грн сплачена на користь Кредитора, тому вимоги щодо цієї суми, а також нарахованих після сплати сум 3% річних та втрат від інфляції є необґрунтованими. Боржник просить повністю відхилити вимоги Заявника.
Керуючий реалізацією арбітражний керуючий Шонія М.В. надала повідомлення про розгляд вимог кредитора (б/н від 16.02.2024) відносно першої заяви ОСОБА_3 , у якому підсумувала, що вимоги Заявника підлягають відхиленню внаслідок погашення заборгованості Боржником.
Щодо другої заяви ОСОБА_3 керуючий реалізацією у наданому повідомленні про розгляд вимог кредитора (б/н від 02.04.2024) зазначила, що є такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів вимоги в розмірі 36593,75 грн, що стягнуті рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.06.2019 по справі № 200/4322/19, яке покладено у підставу вимог, а інші вимоги, що являють собою суми 3% річних та втрат від інфляції на вказану суму, підлягають відхиленню.
В засіданні 03.04.2024 суд оголосив перерву до 04.04.2024, 12.00 у зв`язку із необхідністю додаткового дослідження певних обставин, надання можливості представнику Заявника надати додаткові пояснення по вимогах Заявника, в тому числі з огляду на зміст заперечень Боржника та розпорядника майна, про що велася мова в засіданні.
На засідання 04.04.2024 від Заявника подані додаткові пояснення у справі (б/н від 03.04.2024), за змістом яких Заявник підтвердив погашення Боржником 01.03.2019 заборгованості за рішенням від 27.03.2014 у справі №200/2518/13-ц, пояснивши, що дізнався про це після призначення до розгляду поданої заяви з грошовими вимогами судом, просить закрити провадження по вимогах, що обґрунтовані згаданим рішенням, внаслідок відсутності предмета спору та повернути сплачений судовий збір.
Щодо позиції керуючого реалізацією про неможливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат на зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду (саме так сформульовано Заявником), Заявник послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №686/7081/21, навівши викладені у ній правові висновки про те, що
- судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору);
- приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальним законом, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань, незалежно від підстав виникнення останніх (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
Кредитором підсумовано, що враховуючи правову природу виникнення грошових зобов`язань Боржника перед ним ще в 2019 році - на підставі рішення суду, що набрало законної сили, та непогашення таких зобов`язань, що спричиняє шкоди кредитору, надає підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.
При цьому Заявник надав новий розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши цей розрахунок, на відміну від первинно виконаного, з обмеженням днем введення у справі про неплатоспроможність мораторію на задоволення вимог кредиторів (за період з 29.07.2019 по 13.05.2021).
За підсумком Заявник просить врахувати додаткові пояснення та наданий новий розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період 29.07.2019 року по 13.05.2021 року під час розгляду заяв ОСОБА_3 з грошовими вимогами до Боржника від 25.01.2024 року та від 27.02.2024 року.
Засідання суду відбулося за участі представника Заявника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, керуючого реалізацією в залі суду та зафіксовано за допомогою програмного забезпечення vkz.court.gov.ua.
За підсумками судового засідання, після заслуховування присутніх, безпосереднього дослідження в засіданні матеріалів справи, судом у нарадчій кімнаті прийняті судові рішення по заявах Кредитора. Вступну та резолютивну частини постановленої ухвали суд оголосив присутнім після виходу з нарадчої кімнати.
Щодо заяви ОСОБА_3 про грошові вимоги б/н від 25.01.2024.
Згідно цієї заяви Кредитор просить визнати грошові вимоги до Боржника в сумі 92870,62 грн, яка складається з 60903,00 грн коштів, стягнутих за рішенням суду, та нарахованих на ці кошти 3% річних у розмірі 5486,28 грн, інфляційних втрат в розмірі 26481,34 грн.
Встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2014 у справі № 200/2518/13-ц стягнуто з ОСОБА_4 , іпн. НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_3 , іпн. НОМЕР_3 , грошові кошти в сумі 60300,00 грн та понесені витрати по справі сплачений судовий збір в сумі 603 грн 00 коп., а всього 60903,00 грн.
Разом з тим, представленими Боржником та керуючим реалізацією матеріалами встановлено, що під час виконавчого провадження № 45767341 з примусового виконання вказаного рішення суду стягнуті за рішенням суми Боржник 01.03.2019 сплатив Кредитору повністю, що в ході розгляду заяви підтвердив й Кредитор, який просить внаслідок таких обставин закрити провадження з розгляду заяви.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За положеннями ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законодавством про банкрутство.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон усуває підстави для судового розгляду справи по суті.
Зокрема, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору у випадку припинення існування предмета спору та якщо це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Так, у частині 1 (пункт 2) статті 231 ГПК України унормовано, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на викладені обставини про сплату Боржником заявленої до визнання суми, що була стягнута за рішенням суду, безпідставність нарахувань на суму стягнутого боргу після його сплати, що визнав Кредитор, заявивши клопотання про закриття провадження, суд вважає, що заявлення Кредитора про закриття провадження за заявою не суперечить наведеним правовим нормам та узгоджується з фактичними встановленими обставинами.
За таких обставин, провадження за заявою ОСОБА_3 про грошові вимоги кредитора до боржника б/н від 25.01.2024, у розмірі 92870,62 грн, підлягає закриттю.
Відносно клопотання Кредитора про повернення судового збору, сплаченого за подання цієї заяви, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» (пункт 5) передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Отже, Кредитор має право на повернення судового збору, а тому, задовольнивши його клопотання з цього приводу, слід повернути ОСОБА_3 з державного бюджету України 6056,00 грн судового збору, сплаченого за подання заяви б/н від 25.01.2024. З метою належної реалізації повернення ухвалу з цього питання винести окремо.
Щодо заяви ОСОБА_3 про грошові вимоги б/н від 27.02.2024.
В обґрунтування заявлення вимог за цією заявою Кредитор послався на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.06.2019 по справі № 200/4322/19, яким з Боржника на користь ОСОБА_3 стягнуто 3 % річних в сумі 5 481,00 грн, інфляційні 25 344,35 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, судовий збір - 768,40 грн, що разом становить суму 36 593,75 грн.
За несплату стягнутої судовим рішенням у справі №200/4322/19 суми Заявник нарахував боржнику 3 % річних від суми 36 593,75 грн в розмірі 3 296,45 грн, а також інфляційні втрати в сумі 16 490,24 грн. Суму 56 380,44 грн заборгованості (36 593,75 грн+3296,45 грн+16 490,24 грн) та 6 056,00 грн судового збору Кредитор заявив до визнання з поданням заяви про грошові вимоги.
Надалі, як вже детальніше наводилося в описовій частині даної ухвали, Заявник уточнив вимоги заяви, надавши новий розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та здійснивши цей розрахунок, на відміну від первинно виконаного, з обмеженням днем введення у справі про неплатоспроможність мораторію на задоволення вимог кредиторів (за період з 29.07.2019 по 13.05.2021) і цей розрахунок просить врахувати при розгляді заяви з грошовими вимогами.
Суд з`ясував певні суперечності в оновленому розрахунку, розбіжність у підсумкових сумах втрат від інфляції та річних, у зв`язку з чим поставив відповідне запитання представнику Кредитора у судовому засіданні.
Представник Кредитора підтвердила, що сума 3% річних, яка заявляється до визнання, становить 3296,45 грн, сума втрат від інфляції 4065,93 грн.
Заявлення суд прийняв та розглянув грошові вимоги, які складаються з: 36 593,75 грн сум, стягнутих за судовим рішенням, а також нарахованих на цю суму 3% річних в розмірі 3296,45 грн та 4065,93 грн втрат від інфляції.
По встановлених обставинах стосовно заяви Кредитора суд послідовно зазначає таке.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2014 у справі № 200/2518/13-ц було стягнуто з ОСОБА_4 , іпн. НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_3 , іпн. НОМЕР_3 , грошові кошти в сумі 60300,00 грн та понесені витрати по справі сплачений судовий збір в сумі 603 грн 00 коп., а всього 60903,00 грн.
За змістом цього рішення стягнута сума боргу ОСОБА_4 60300,00 грн являє собою грошове зобов`язання з повернення грошової позики.
Рішення ОСОБА_4 повністю виконав 01.03.2019 під час виконавчого провадження № 45767341, сплативши стягнуті за рішенням суми Кредитору повністю.
У подальшому Кредитор звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення сплати заборгованості, стягнутої за рішенням від 27.03.2014 у справі № 200/2518/13-ц, з 01.03.2016 по 01.03.2019.
Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська рішенням від 26.06.2019 у справі № 200/4322/19 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних» задовольнив. Стягнув з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрований: АДРЕСА_5 .) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), зареєстрований: АДРЕСА_3 ) 3% річних в розмірі 5481,00 грн, інфляційні 25344,35 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн, судовий збір 768,40 грн, а всього 36593,75 грн.
Докази виконання зазначеного рішення від 26.06.2019 у справі № 200/4322/19 відсутні і Боржник цього не спростував.
Таким чином, заявлені грошові вимоги в сумі 36593,75 грн, які засновані на судовому рішенні від 26.06.2019 у справі № 200/4322/19, що набрало законної сили, підлягають визнанню в силу обґрунтованості та правомірності.
Відносно решти вимог, що являють собою 3% річних та втрати від інфляції, нараховані Кредитором у зв`язку з невиконанням Боржником рішення суду від 26.06.2019 у справі № 200/4322/19 на стягнуту цим рішенням загальну суму 36593,75 грн суд, насамперед, звертає увагу, що складовими цієї суми (36593,75 грн) є 3% річних та втрати від інфляції, нараховані за прострочення виконання Боржником підтвердженого рішенням суду від 27.03.2014 у справі № 200/2518/13-ц грошового зобов`язання з повернення позики, а також судові витрати, які присуджені до відшкодування відповідачем позивачу.
Проте, не дивлячись на правову природу стягнутих сум, на переконання Кредитора стягнута за рішенням від 26.06.2019 у справі № 200/4322/19 сума є сумою зобов`язання Боржника перед Кредитором, що виникло з цього рішення.
Така позиція Кредитора є помилковою.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2).
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
За приписами ч.1 ст.612 України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України «Відповідальність за порушення грошового зобов`язання» боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).
Зазначається, що норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.
Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У розумінні положень ст. 625 ЦК України, кредитором є будь-яка особа, в якої наявне право грошової вимоги.
Ч.5 ст.11 ЦК України передбачає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
Слід визнати, що правовідносини сторін, в розрізі яких прийняті судові рішення, ніяким чином не підпадають під регламентацію ч.5 ст.11 ЦК України.
Права та обов`язки Кредитора та Боржника виникли із звичайних договірних відносин на підставі договору (правочину) позики.
Грошовим зобов`язанням Боржника перед Кредитором у розмінні ст.11, 509 ЦК України являлося зобов`язання з повернення позики і існування цього зобов`язання в сумі 60300,00 грн було підтверджено в судовому порядку.
Будь-як не заперечується, що прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.
Таке право реалізував Кредитор, звернувшись до суду з позовом про стягнення з Боржника 3% річних і втрат від інфляції за період до дня фактичного виконання Боржником грошового зобов`язання (01.03.2019) та отримавши рішення від 26.06.2019 у справі № 200/4322/19.
Однак це рішення не породжує нове грошове зобов`язання Боржника.
На такий випадок судове рішення є підтвердженням правомірності нарахування передбачених ст.625 ЦК України сум з наданням кредитору можливості отримати належні йому за законом нарахування у примусовому порядку (у виконавчому провадженні).
Стягнуті за рішенням суду суми судового збору та правничої допомоги, які присуджені до відшкодування відповідачем позивачу, також не являються сумами грошового зобов`язання Боржника перед Кредитором у розмінні ст.11, 509 ЦК України, а є передбаченими законом судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи в суді, які несуть сторони (сторона) залежно від результатів розгляду справи. Передбачені процесуальним законом правила розподілу судових витрат базуються на принципі відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Посилання Кредитора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 є хибним, правовідносини сторін, що являлися предметом розгляду цієї справи, не є ні аналогічними, ні подібними до спірних правовідносин у даній справі, покладених у підставу заяви Кредитора.
До аргументів Суду у зазначеній постанові Кредитор підходить вибірково поза контекстного розуміння, висновки Суду тлумачить викривлено та на свій розсуд.
Констатується, що у постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 Велика Палата Верховного Суду висновує з питання застосування приписів статті 625 ЦК України до правовідносин, які виникають унаслідок порушення державою (боржником) строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача (кредитора) коштів із Державного бюджету України. Йдеться про прострочення виконання ДКС України підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди.
Висновки цієї постанови не є застосовними до спірних правовідносин у даній справи, але варто підкреслити, що у постанові йде мова про нарахування саме на суми основного грошового зобов`язання, яке підтверджено рішенням суду, але ніяк не про нарахування за ст.625 ЦК України на суми вже стягнутих за рішенням суду нарахувань за цією ж статтею.
З огляду на викладене вище, вимоги Кредитора в розмірі 3296,45 грн 3% річних та в розмірі 4065,93 грн - втрат від інфляції суд відхиляє. При цьому перевірку правильності розрахунків суд не здійснював, оскільки в даному випадку це не має значення внаслідок неправомірності нарахувань як таких.
У зв`язку з частковим визнанням грошових вимог Кредитора до Боржника, передбаченою законом твердою ставкою за подання заяви з грошовими вимогами (незалежно від розміру вимог), вимоги Кредитора в розмірі 6056,00 грн, що є сумою сплаченого за подання заяви б/н від 27.02.2024 судового збору, визнаються судом. Заявлення до визнання таких сум є правомірним та обґрунтованим, оскільки сплата судового збору за подання заяви з вимогами до боржника є витратами, пов`язаними з провадженням у справі про банкрутство, які підлягають врахуванню у реєстрі вимог кредиторів та погашенню у процедурах банкрутства.
Керуючись ст. 1, 2, 6, 45, 113, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 20, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
1. Провадження за заявою ОСОБА_3 про грошові вимоги кредитора до боржника б/н від 25.01.2024, у розмірі 92870,62 грн, закрити.
Повернути ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з державного бюджету України 6056 /шість тисяч п`ятдесят шість/ грн 00 коп. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією 0.0.3436463432.1 від 25.01.2024.
На повернення судового збору винести ухвалу окремо.
2. Визнати грошові вимоги ОСОБА_3 до Боржника за заявою про грошові вимоги б/н від 27.02.2024 з урахуванням додаткових пояснень б/н від 03.04.2024 частково в розмірі 36593,75 грн основного боргу та в розмірі 6056,00 грн сплаченого за подання заяви з грошовими вимогами судового збору.
В іншій частині (у розмірі 7362,38 грн основного боргу (3% річних та втрат від інфляції)) вимоги відхилити.
Копії даної ухвали надіслати кредиторам, керуючому реалізацією, боржнику, представнику боржника адвокату Загорському Д.Д., представнику кредитора-2 адвокату Гергель К.О. (за наявності відомостей - на повідомлені адреси електронної пошти з КЕП суді, в кабінети Електронного суду).
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення суддею, відповідно до ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст. 254-259 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 08.04.2024.
Суддя Р.А.Ніколаєнко
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 04.04.2024 |
Оприлюднено | 10.04.2024 |
Номер документу | 118196537 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: неплатоспроможність фізичної особи |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Ніколаєнко Р.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні