Рішення

від 08.04.2024 по справі 910/19187/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2024Справа № 910/19187/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Зірка" (03061, місто Київ, вулиця Миколи Шепелєва, будинок 7-А, квартира 51)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" (04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 64)прозобов`язати повернути майноПредставники сторін: не викликалисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Зірка" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" про зобов`язати повернути майно.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та домовленостей між сторонами не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення позивачу обладнання на суму 399 000 грн 00 коп., отриманого за актами здачі-прийняття обладнання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/19187/23 та прийнято позовну заяву до розгляду, справу визнати малозначною, розгляд справи постановлено здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

11.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, а також у прохальній частині відзиву відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

17.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення у справі та відповідь на відзив.

02.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

13.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

За актом здачі - прийняття обладнання від 05.12.2018 №01-1 Приватне підприємство "Зірка" (далі - виконавець, позивач) передав в оренду для користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" (далі - замовник, відповідач), а відповідач прийняв наступне обладнання: БФП Xerox D95A+Finisher S/N390479389 (1шт, вартість 150 000 грн з ПДВ) ІР:10.12.8.94/загальний лічильник 10604898 відбиток. Надане обладнання є власністю виконавця.

Відповідно до акту здачі - прийняття обладнання від 13.12.2018 № ц1-1 Приватне підприємство "Зірка" передав в оренду для користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб", а відповідач прийняв наступне обладнання: ПринтерА3 Xerox РН5550DN S/N КNВ017921 (1шт, вартість 33 000 грн з ПДВ) ІР:10.20.8.218/загальний лічильник 3680561 відбиток. Надане обладнання є власністю виконавця.

Згідно акту здачі - прийняття обладнання від 18.10.2018 № ц3-1 Приватне підприємство "Зірка" (далі - виконавець, позивач) передав в оренду для користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" (далі - замовник, відповідач), а відповідач прийняв наступне обладнання: Принтер А3 Xerox РН5550DN S/N КNВ018144 (1шт, вартість 33 000 грн з ПДВ) ІР:10.20.8.245/загальний лічильник 8313983 відбиток. Надане обладнання є власністю виконавця.

Таким чином, за твердженням позивача, останнім передано на користь відповідача обладнання за вказаними актами на загальну суму 216 000 грн 00 коп. з ПДВ, що підтверджується вказаними актами, підписаними представниками сторін.

Позивач зазначає, що за домовленістю сторін, в якості оплати за користування вищевказаним обладнанням позивач здійснював обслуговування вказаних принтерів, а відповідач оплачував такі послуги виходячи з кількості копій, виготовлених за допомогою переданого обладнання.

21.06.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу про повернення майна або сплатити компенсацію його вартості в термін 7 календарних днів з моменту отримання даного листа-вимоги.

Також, 27.11.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу про розірвання усного договору користування майном та повернення майна, відповідно до якого на підставі статті 763 Цивільного кодексу України відмовляється від усного договору про передачу майна в користування та просить відповідача повернути обладнання або сплатити компенсацію його вартості.

Вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивачем у позовній заяві вказано, що вказане вище обладнання, так і не було повернуто позивачу, вартість їх сплачена не була у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про зобов`язати повернути майно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до пункту. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приписами статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що позивачем надано відповідачу обладнання на загальну суму 216 000 грн 00 коп., що підтверджується актами здачі - прийняття обладнання.

Щодо доводів відповідача про не підписання спірних актів директором чи іншою уповноваженою особою відповідача суд зазначає, що спірні акти міститься підпис від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" та відбиток штампу цього підприємства, однак не зазначено прізвище, ім`я по батькові особи, яка поставила свій підпис, та її посади, що може свідчити про непідписання цих накладних саме директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб", а іншою уповноваженою особою.

Суд зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відповідно до пунктів 1, 5, 9, 10 розділу 3 Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N 1000/5 право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Відбиток печатки, що засвідчує підпис посадової особи, ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи. У документах, створених на основі уніфікованих форм, печатка ставиться на окремо виділеному для цього місці з відміткою "М. П.".

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Зважаючи на те, що саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" несе повну відповідальність за законність використання його печатки/штампу, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах здачі-прийняття робі (наданих послуг), міжнародних товарно-транспортних накладних, відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки/штампу чи доказів їх втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, у суду відсутні підстави вважати, що штампи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" використовувалася проти волі його директора, а відтак такі доводи відповідача у цій частині відхиляються судом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не повернуто обладнання, передане останньому за актами здачі - прийняття обладнання, позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути майно визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" (04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 64, ідентифікаційний код 41202432) повернути Приватному підприємству "Зірка" (03061, місто Київ, вулиця Миколи Шепелєва, будинок 7-А, квартира 51, ідентифікаційний код 32765826) БФП Xerox D95A+Finisher S/N390479389 вартістю 150 000 грн 00 коп., ПринтерА3 Xerox РН5550DN S/N КNВ017921 вартістю 33 000 грн 00 коп., Принтер А3 Xerox РН5550DN S/N КNВ018144 вартістю 33 000 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" (04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 64, ідентифікаційний код 41202432) на користь Приватного підприємства "Зірка" (03061, місто Київ, вулиця Миколи Шепелєва, будинок 7-А, квартира 51, ідентифікаційний код 32765826) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 240 (три тисячі двісті сорок) грн 00 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька