Ухвала

від 08.04.2024 по справі 911/765/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" квітня 2024 р. Справа № 911/765/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добертайм ектів»

про стягнення 131 150,02 гривень

встановив:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добертайм ектів» про стягнення 131 150,02 гривень, з яких 108 000,02 грн збитків та 23 150,00 грн попередньої оплати.

Вказані вище вимоги мотивовано тим, що відповідач не повернув частину сплаченого позивачем та не використаного ним авансу у сумі 23 150,00 грн, оскільки з грудня 2023 року відповідач перестав надавати послуги за укладеним між сторонами договором ДТЕ-24/23/ЗМК від 24.07.2023.

Також, за доводами позивача, відповідач порушив порядок оформлення податкових накладних щодо наданих за вказаним договором послуг, що призвело до неможливості позивача включити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту, зокрема відповідач не здійснив дії щодо розблокування податкових накладних на суму ПДВ 82 266,68 грн та не зареєстрував податкові накладні щодо наданих за договором послуг на суму 25 733,34 грн, відтак загалом сума збитків склала 108 000,02 грн.

Приписами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно ж до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Так, інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи між відмінними елементами господарської судової системи, залежно від того, який критерій покладено в основу такого розподілу: рівень господарського суду в системі або місце розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначено таке:

- аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору;

- за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

- словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено: у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі 925/1298/21; у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

Отже, до спорів, предметом яких є стягнення коштів внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо нерухомого майна, поширюються процесуальні норми щодо виключної підсудності справ згідно частини 3 статті 30 Господарського процесуально кодексу України. Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17.

Так, згідно пункту 1.1. укладеного між сторонами договору ДТЕ-24/23/ЗМК від 24.07.2023 та щодо виконання якого виник спір виконавець за дорученням та за рахунок замовника надає останньому послуги перебування автотранспорту, який переміщується через митний кордон України, з використанням інфраструктури та зоні митного контролю, а також послуги з використанням митної рампи та вантажно-розвантажувальних робіт, що знаходиться за наступною адресою: вул. Володимирська, 150, м. Ковель, Волинська обл., на умовах визначених законодавством України (далі термінал).

До того ж згідно додатку №1 до вказаного договору визначено вартість плати за надання послуг в ЗМК терміналу за адресою: вул. Володимирська, 150, м. Ковель, Волинська обл., зокрема перебування (добова вартість) вантажних транспортних засобів на терміналі.

З огляду на зазначені вище обставини суд дійшов висновку, що спір за відповідно поданим позовом стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном перебування транспортних засобів на терміналі зони митного контролю у м. Ковель, а тому такий спір підлягає розгляду за виключною підсудністю згідно приписів ч. 3 ст. 30 ГПК України Господарським судом Волинської області, тобто за місцезнаходженням терміналу зони митного контролю, з приводу надання послуг на якому виник спір.

В розрізі зробленого висновку судом враховано, що:

- правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких Господарського процесуального кодексу України встановлює інший вид підсудності, зокрема за деякими категоріями справ в силу специфіки предмету спору процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ;

- правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Отже, виключна підсудність - це встановлена підсудність певної категорії справ точно визначеному господарському суду, що виключає можливість розгляду їх у будь-якому іншому суді, відтак зазначене свідчить, що певні категорії справ не можуть розглядатися не «судом, встановленим законом» за загальними правилами підсудності або ж за правилами альтернативної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про передачу позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добертайм ектів» про стягнення 131 150,02 гривень з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду Волинської області.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добертайм ектів» про стягнення 131 150,02 гривень з доданими до неї документами передати за виключною підсудністю до Господарського суду Волинської області.

Ухвала складена та підписана 08.04.2024, набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядку ст. ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема