Постанова

від 09.09.2024 по справі 911/765/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Справа № 911/765/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Мельник О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" на рішення Господарського суду Волинської області від 01 липня 2024 року у справі №911/765/24 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добертайм Ектів"

про стягнення 131 150 грн 02 коп

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 01 липня 2024 року у справі №911/765/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добертайм Ектів" про стягнення 131 150 грн 02 коп задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добертайм Ектів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" 23 150 грн 00 коп попередньої оплати, 25 733 грн 34 коп податкового кредиту, 902 грн 90 коп витрат по сплаті судового збору, а всього 49 786 грн 24 коп.

У позові на суму 82 266 грн 68 коп відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Альбакор" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 82 266 грн 68 коп скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" на рішення Господарського суду Волинської області від 01 липня 2024 року у справі №911/765/24. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Добертайм Ектів" про обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, що передбачено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням змін, внесених Законом України №3200-IX від 29.06.2023. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до чч. 1,2 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2023 року між ТОВ "Добертайм Ектів" (виконавець/відповідач) та ТОВ "Альбакор" (замовник/позивач) укладено договір №ДТЕ-24/23/ЗМК (а.с. 15-16), згідно умов якого виконавець за дорученням та за рахунок замовника надає останньому послуги перебування автотранспорту, який переміщується через митний кордон України, з використанням інфраструктури на зоні митного контролю, а також послуги з використання митної рампи та вантажно-розвантажувальних робіт, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, 150, на умовах, визначених законодавством України (п. 1.1). Плата за послуги визначається згідно додатку №1 до договору (п. 2.1). Оплата за послуги виконавця здійснюється попередньою оплатою (авансовим платежем) на підставі договору або рахунку фактури виконавця шляхом перерахування коштів замовником на поточний рахунок виконавця. Списання грошових сум з попередньої оплати (авансу платежу) здійснюється згідно з актами наданих послуг (п. 2.2). Термін дії договору складає 30 днів з моменту його підписання (п. 3.1). Якщо жодна із сторін в термін 1 місяць до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік (п. 3.2). При наявності помилок при заповненні податкових накладних ( у тому числі код УКТ ЗЕД) та/або порушенні порядку оформлення податкових накладних (в тому числі не реєстрації чи несвоєчасної реєстрації в реєстрі) виконавець повинен компенсувати замовнику завдані йому збитки в розмірі суми ПДВ, яку замовник не зміг включити до складу податкового кредиту, а в разі зменшення податкового кредиту замовника за рішенням контролюючих органів в розмірі суми ПДВ, на яку був зменшений податковий кредит та нарахованих штрафних санкцій (п. 5.1.3).

Сторони визначили, що вартість перебування однієї одиниці вантажних транспортних засобів, в т.ч. з вантажем (крім вантажів: газ, бензин, дизель) на терміналі здійснюється авансовим платежем (договір) в сумі:

- 1 200 грн перша доба (заїзд-виїзд), кожна наступна доба перебування 600 грн додаток №1 від 24.07.2023;

- 1 200 грн перша доба (заїзд-виїзд), кожна наступна доба перебування 400 грн додаток №1 від 31.07.2023;

- 800 грн перша доба (заїзд-виїзд), кожна наступна доба перебування 400 грн додаток №1 від 21.11.2023 до договору (а.с. 16 на звороті - 18).

Позивачем на виконання умов договору за період з 06.11.2023 по 30.11.2023 надано відповідачу послуг на загальну суму 154 400,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками (а.с. 19, 24, 67-89).

Разом з тим, за результатами вищевказаних господарських операцій з надання послуг відповідачем не було здійснено реєстрацію податкових накладних Єдиному реєстрі податкових накладних, що в свою чергу позбавило позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 25 733,34 грн.

Крім того, відповідачем за період з липня по жовтень 2023 року було складено та подано на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні, сума ПДВ по яких складає 82 266,68 грн.

Однак, контролюючим органом була зупинена реєстрація вказаних податкових накладних в ЄРПН, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.

Також позивач вказує, що 20.11.2023 ТОВ "Альбакор" здійснено авансовий платіж на суму 100 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №20112332 від 20.11.2023 (а.с. 37).

При цьому, виконавцем списання грошових сум здійснено на загальну суму 76 850,00 грн, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.11.2023 по 17.01.2024, підписаним обома сторонами без будь-яких заперечень/зауважень. Таким чином, невикористана сума авансового платежу складає 23 150,00 грн (а.с. 90).

Як зазначає позивач, виконавець припинив надавати послуги в рамках даного договору, відповідно у останнього залишилася невикористана сума авансового платежу в розмірі 23 150,00 грн.

Оскільки ТОВ "Добертайм Ектів" не виконало обов`язку щодо реєстрації податкових накладних по факту здійснення господарських операцій з надання послуг згідно умов договору, що позбавило ТОВ "Альбакор" можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ, 11 січня 2024 року ТОВ "Альбакор" звернулося до ТОВ "Добертайм Ектів" з претензією №19 від 10.01.2024, в якій просило повернути залишок невикористаної суми авансового платежу (передоплати) в сумі 23 150,00 грн, сплатити завдані збитки в сумі 82 266,68 грн у зв`язку з порушенням порядку оформлення податкових накладних та 25 733,34 грн у зв`язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних (а.с. 28-30).

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування (а.с. 28-30).

Враховуючи викладене, ТОВ "Альбакор" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Добертайм Ектів" невикористаної суми авансового платежу в розмірі 23 150,00 грн та 108 000,02 грн збитків, з яких: 25 733,34 грн - збитки у зв`язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних та 82 266,68 грн - збитки у зв`язку з порушенням порядку оформлення податкових накладних.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 25 150,00 грн та 25 733,34 грн збитків за нереєстрацію зі сторони відповідача податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за надані послуги в сумі 154 400,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 82 266,68 грн у зв`язку з порушенням порядку оформлення податкових накладних, то суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено понесення ним збитків у вигляді податкового кредиту в сумі 82 266,68 грн, пропуску станом на дату подання позову встановленого п.198.6 ст.198.7 ПК України 365-денного строку для надання відповідачем пояснень/копій документів, достатніх для прийняття уповноваженим органом рішення про реєстрацію податкових накладних, відсутність рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення місцевого господарського суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 82 266,68 грн, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги ст.269 ГПК України, переглядає справу лише в цій частині. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 25 150,00 грн та 25 733,34 грн збитків за нереєстрацію зі сторони відповідача податкових накладних в ЄРПН не переглядається.

Так, відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Ключовим у цьому питанні є наявність/відсутність вини в діях постачальника та наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю постачальника та неотриманням покупцем податкового кредиту.

Разом з тим, відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення) (постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №906/284/21).

Як слідує з постанов Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Касаційного господарського суду від 10.03.2020 у справі №911/224/19, без надання доказів того, що постачальник неправомірно не зареєстрував податкову накладну та що саме через це покупець не отримав податковий кредит, покупець не зможе через суд навіть стягнути з постачальника збитки у вигляді втраченого ним податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 31.07.2023 по 31.10.2023 відповідачем було сформовано та відправлено на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні, сума ПДВ по яких складає 82 266,68 грн.

Разом з тим, як вказує позивач, зазначені податкові накладні прийняті, а реєстрація їх в ЄРПН зупинена на підставі п.201.16 ст.201 ПК України.

На підтвердження зупинення реєстрації податкових накладних №202 від 23.10.2023, №220 від 24.10.2023, №251 від 26.10.2023, №288 від 30.10.2023, №289 від 30.10.2023, №311 від 31.10.2023 позивач надав квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.11.2023 за №9310487035; від 16.11.2023 за №9310985899, №9311924057, від 17.11.2023 за №312290690, №9312308901, №9312864567.

Підставою їх зупинення вказано, що "обсяг постачання товару/послуги 52.29 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операції. Пропонується подати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (а.с. 27, 31-32, 58-59, 62-63).

На підтвердження зупинення реєстрації податкових накладних №181 від 20.10.2023, №92 від 10.10.2023, №75 від 09.10.2023, №30 від 03.10.2023, №13 від 02.10.2023, №197 від 21.09.2023, №189 від 20.09.2023, №190 від 20.09.2023, №168 від 19.09.2023, №132 від 15.09.2023, №104 від 12.09.2023, №90 від 11.09.2023, №35 від 05.09.2023, №24 від 04.09.2023, №299 від 31.08.2023, №273 від 29.08.2023, №254 від 28.08.2023, №205 від 22.08.2023, №191 від 21.08.2023, №82 від 08.08.2023, №74 від 07.08.2023, №53 від 04.08.2023, №87 від 31.07.2023, позивач надає інформацію з електронного кабінету платника (позивача), розміщеного на офіційному сайті Державної податкової служби України.

Так, відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (далі - Порядок №1165), а наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН (далі - Порядок №520).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно абзацу першого пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (абзаци другий, третій пункту 6 Порядку №1165).

У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку (абзаци двадцять перший пункту 6 Порядку №1165).

У свою чергу, Порядок №520 визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Порядку №520).

Відповідно до пункту 4 Порядку №520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування (абзац перший пункту 6 Порядку № 520).

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку №520).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку №520).

Таким чином, податковим органом було зупинено реєстрацію податкових накладних на суму ПДВ 82 266,68 грн та було запропоновано відповідачу надати пояснення та документи для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Судом враховується, що відповідно до абзацу четвертого пункту 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН (абзац сьомий пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

б) дата відвантаження товарів.

Як вбачається, згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної контролюючим органом не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, а їх реєстрація була лише зупинена.

Згідно наведених вище положень Порядку №520 платник податку має час та можливість змінити обставини щодо зупинення реєстрації податкової накладної шляхом подання уточнюючої інформації та у разі її відповідності вимогам закону та, після перевірки такої інформації контролюючим органом, уникнути прийняття рішення про відмову у реєстрації.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, строк для подання копій документів/ письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі за податковими накладними починається з дати надання послуг.

Як вбачається, спірні податкові накладні складені за період з 31.07.2023 по 31.10.2023.

При цьому, первинні документи на підтвердження дати надання відповідних послуг, з якими пов`язується граничний строк для розрахунку коригування податкових накладних, в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити строки для подання відповідачем копій документів/ письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку їх коригування.

Не надано таких документів і суду апеляційної інстанції.

Також матеріали справи не містять доказів надання ТОВ "Добертайм Ектів" ДПС України письмових пояснень та первинних документів для подальшої реєстрації податкових накладних внаслідок зупинення їх реєстрації, як і не містять доказів прийняття органом ДПС (комісією регіонального рівня) рішення після зупинення реєстрації спірних податкових накладних, а саме: рішення про реєстрацію чи відмову у реєстрації податкових накладних.

Таким чином судом встановлено, що податкові накладні, подані позивачем, фактично мають статус зупинених, процедура їх реєстрації в ЄРПН ще не завершена.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не доведено належними засобами доказування в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України наявність порушеного права зупиненням реєстрації податкових накладних на час звернення з позовною заявою та розгляду справи.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, та захисту підлягає саме порушене право. При цьому відсутність підтвердженого факту порушення прав позивача з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/9525/19, від 01.09.2020 у справі №910/14065/18, від 26.05.2020 у справі №922/2805/19, від 02.04.2020 у справі №910/7160/19, від 21.07.2020 у справі №905/1609/19, Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №923/876/16, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 29.09.2020 у справі №378/596/16- ц, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Отже, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Як встановлено судами обох інстанцій, на дату звернення позивача до суду, строк 365 днів, визначений положеннями абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України, для включення до податкового кредиту суми ПДВ (82 266 грн) за надані послуги ще не пройшов, а отже доводи позивача про втрату ним права на податковий кредит є передчасними.

При цьому, колегією суддів враховується також те, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН (абзац сьомий пункту198.6 статті 198 ПК України).

Відтак, докази втрати права позивача на віднесення сум податку на загальну суму 82 266 грн 68 коп до податкового кредиту на час звернення із позовом до суду відсутні.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що позивачем не доведено понесення ним збитків у вигляді податкового кредиту в сумі 82 266,68 грн, пропуску станом на дату подання позову встановленого п.198.6 ст.198 ПК України 365-денного строку для надання відповідачем пояснень/копій документів, достатніх для прийняття уповноваженим органом рішення про реєстрацію податкових накладних, відсутність рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 82 266,68 грн.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 01 липня 2024 року у справі №911/765/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Мельник О.В.