Ухвала

від 08.04.2024 по справі 911/768/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" квітня 2024 р. Справа № 911/768/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Боярської міської ради та Північного офісу Держаудитслужби

до 1. Приватного підприємства «Валентина-2000»

2. Комунального підприємства Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради

про визнання недійсними договорів та стягнення 2 122 801,00 гривень

встановив:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Боярської міської ради та Північного офісу Держаудитслужби до Приватного підприємства «Валентина-2000» та Комунального підприємства Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради про:

- визнання недійсним договору поставки товарів №184/17 від 29.08.2017, укладеного між Комунальним підприємством Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області та Приватним підприємством «Валентина-2000»;

- визнання недійсним договору поставки товарів №28/18 від 13.03.2018, укладеного між Комунальним підприємством Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області та Приватним підприємством «Валентина-2000»;

- визнання недійсним договору поставки товарів №22/12 від 22.12.2018, укладеного між Комунальним підприємством Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області та Приватним підприємством «Валентина-2000»;

- стягнення з Приватного підприємства «Валентина-2000» на користь Комунального підприємства Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради 2 122 801 грн, а з Комунального підприємства Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради одержаних ним за рішенням суду 2 122 801 грн стягнення в дохід держави.

Згідно змісту відповідного позову, заступником керівника Черкаської окружної прокуратури зазначено, зокрема, про таке:

- за результатами проведення у 2017, 2018 роках відкритих торгів на закупівлю бензину та дизельного палива серед трьох учасників ТОВ «Транс-Оіл», ТОВ «Гама Інтрейдінг» та ПП «Валентина-2000» найбільш економічно вигідною у всіх трьох аукціонах обрано тендерну пропозицію ПП «Валентина-2000» та, відповідно, між відповідачами укладено три договори поставки товарів №184/17 від 29.08.2017, №28/18 від 13.03.2018, №22/12 від 22.12.2018;

- за рахунок коштів місцевого бюджету міста Боярка на виконання умов договору №184/17 від 29.08.2017 перераховано 489 430 грн, №28/18 від 13.03.2018 1 298 085 грн, №22/12 від 22.12.2018 344 286 грн, що загалом склало 2 122 801 грн;

- рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.09.2022 №60/17-р/к у справі №108/60/124-рп/к.20 визнано вчинення ТОВ «Гама Інтрейдінг» та ПП «Валентина-2000» антиконкурентних узгоджених дій, які спотворюють результати вказаних вище торгів щодо закупівлі бензину та дизельного палива.

З огляду на вказане прокурор зазначив, що відповідні договори, укладені за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягають визнанню недійсними як такі, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства з умислу ПП «Валентина-2000», на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України.

До того ж, посилаючись на ч. 3 ст. 228 ЦК України як на таку, що встановлює особливі правові наслідки недійсності правочину, прокурор зауважив, що привласнені/одержані ПП «Валентина-2000» 2 122 801 грн, з огляду на наявність умислу лише у вказаного підприємства, слід стягнути на користь Комунального підприємства Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради, а отримані останнім за рішенням суду кошти в дохід держави.

Мотивуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у суді за відповідно поданим позовом, прокурор зазначив, що внаслідок укладення сторонами договорів поставки товарів №184/17 від 29.08.2017, №28/18 від 13.03.2018, №22/12 від 22.12.2018 за рахунок бюджетних коштів придбано товари за відсутності конкуренції, що знівелювало мету публічних закупівель придбання товарів з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

Вказані обставини, за доводами прокурора, свідчать про порушення інтересів держави у відповідній сфері, тоді як Боярська міська рада, як засновник та управитель Комунальним підприємством Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради, повідомила про відсутність коштів для сплати судового збору за звернення до суду із вказаним позовом, а Північний офіс Держаудитслужби повідомив про відсутність у нього відповідних повноважень на звернення до суду із такими позовом.

Керівник Фастівської окружної прокуратури оцінює таку позицію позивачів як пасивну поведінку уповноважених органів та відсутність з їх боку будь-яких намірів захистити порушені інтереси держави шляхом визнання недійсними договорі та застосування наслідків недійсності таких правочинів.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.

Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов`язковості судового рішення.

Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.

У відповідності до ч. 2, пунктів 3, 4 ч. 3, ч. 5 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити, зокрема:

- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Згідно ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Системне тлумачення вказаних вище норм процесуального та матеріального права дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до викладеної у постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20 правової позиції Великої Палати Верховного Суду у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів.

Так, згідно змісту позову прокурор зазначив про сплату за рахунок бюджетних коштів на користь ПП «Валентина-2000» 2 122 801 грн, що, за доводами прокурора, підтверджується доданими до позову платіжними дорученнями та листом Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області №03-12-08/107 від 08.02.2024.

Водночас суд звертає увагу прокурора на те, що у вказаному листі зазначено про перерахування на користь ПП «Валентина-2000» 489 426,00 грн за договором №184/17 від 29.08.2017, 1 298 078,40 грн - за договором №28/18 від 13.03.2018 та 344 286,00 грн - за договором №22/12 від 22.12.2018, що загалом складає 2 131 790,40 грн.

З огляду на зазначене вище прокурору слід надати обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум з урахуванням п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, який покладає на позивача обов`язок не просто надати/вказати розрахунок сум, що стягуються/оспорюються, а саме обґрунтувати його.

Крім того, заявляючи вимогу про стягнення з ПП «Валентина-2000» на користь Комунального підприємства Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради 2 122 801 грн, а з останнього одержаних ним за рішенням суду 2 122 801 грн стягнення в дохід держави, прокурор не навів пояснень щодо ефективності такого способу, зокрема в частині примусового виконання рішення у відповідно сформульованій редакції, яка вносить двозначність у розуміння порядку стягнення з відповідачів коштів - послідовного чи одночасного.

До того ж в розрізі ефективності обраного прокурором способу захисту позовна заява не місить пояснень щодо того, яким чином заявлені до стягнення кошти буде повернуто в дохід держави, без визначення виду бюджету (державний/місцевий (обласний).

В розрізі вказаного вище суд звертає увагу позивача на те, що:

- позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушенного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, тоді як під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав;

- оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, потрібно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування;

- під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам;

- суд, з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки. Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №904/193/22.

Поряд з тим суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ухвали від 02.08.2023 у справі №918/1043/21 (провадження №12-35гс23) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що для прийняття та призначення цієї справи до розгляду є достатніми підстави, які стосуються необхідності відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, зокрема такі:

- установивши недійсність договору згідно з частиною першою статті 216 ЦК України, суд повинен не тільки зобов`язати відповідача повернути позивачеві майно, але й стягнути з останнього (в тому числі за рахунок бюджету) на користь відповідача сплачені за майно кошти. Інше застосування частини першої статті 216 ЦК України не можна вважати справедливим стосовно обох його сторін;

- підхід, запроваджений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, фактично нівелює інститут двосторонньої реституції, закріплений у статті 216 ЦК України, а також не відповідає принципу процесуальної економії, оскільки орієнтує відповідачів у такій категорії справ на те, що їм належить ініціювати окреме провадження для розгляду їх вимоги, яка ґрунтуватиметься на обставинах, вже встановлених у розглянутій справі;

- фундаментальне значення цього питання, на думку колегії суддів, полягає і в тому, що при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними із застосуванням наслідків їх недійсності суди, дотримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, неправильно застосовуватимуть статтю 216 ЦК України та порушуватимуть права іншої сторони в отриманні того, що вона передала на виконання правочину, визнаного недійсним, що є недопустимим.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. ст. 164, 174 ГПК України та встановленні судом порушення вищезазначених норм процесуального законодавства при зверненні прокурора до суду із відповідним позовом, зокрема щодо оформлення позовної заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Керівника Фастівської окружної прокуратури без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.

Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Залишити позовну заяву Керівника Фастівської окружної прокуратури без руху.

2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:

- обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум - 2 122 801,00 гривень, з урахуванням п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України;

- письмових пояснень щодо ефективності обраного прокурором способу захисту в частині вимоги про стягнення 2 122 801,00 гривень, зокрема щодо примусового виконання рішення у відповідно сформульованій в прохальній частині редакції;

- письмових пояснень щодо ефективності обраного прокурором способу захисту в частині вимоги про стягнення 2 122 801,00 гривень, зокрема щодо того, яким чином заявлені до стягнення кошти буде повернуто в дохід держави, без визначення виду бюджету (державний/місцевий (обласний).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.

Суддя В.А. Ярема