Рішення

від 27.03.2024 по справі 914/2888/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024 Справа № 914/2888/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синеон-Плюс», с. Старий Яричів, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця Курила Володимира Васильовича, с. Чемеринці, Львівська область,

про стягнення заборгованості у розмірі 210013,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

від третьої особи: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Синеон-Плюс» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» про стягнення заборгованості у розмірі 210013,80 грн.

Ухвалою від 03.10.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачеві встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

У межах наданого судом строку від позивача через систему «Електронний суд» (документ сформовано 16.10.2023) подано заяву про усунення недоліків (вх.№25090/23 від 17.10.2023), в якій зазначено запитувані відомості та до якої долучено необхідні докази. Одночасно, позивач на виконання ухвали від 03.10.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 16.10.2023) подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ь(вх.№25080/23 від 17.10.2023); клопотання з детальним розрахунком заборгованості (вх.№25080/23 від 17.10.2023); клопотання про відомості щодо наявності відомостей про офіційні електронні адреси сторін (вх.№25074/23 від 17.10.2023); клопотання про наявність у заявника (інших осіб) оригіналів доказів, що долучені до позовної заяви (вх.№25076/23 від 17.10.2023).

Ухвалою від 25.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.11.2023. Крім цього, зазначеною ухвалою суд залучив до участі у справі №914/2888/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця Курила Володимира Васильовича.

Ухвалою від 22.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 22.11.2023, суд відклав підготовче засідання на 10.01.2024.

24.11.2023 від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№28810/23).

29.11.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 29.11.2023) представника відповідача - адвокат Каблак Юрій-Іван Петрович подав заяву про вступ у справу (вх.№29292/23).

13.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 13.12.2023) від представника представник відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№30643/23).

13.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 13.12.2023) від представника відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву (вх.№30644/23).

19.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 19.12.2023) від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№31089/23).

19.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 19.12.2023) від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку на подання доказів у справі (вх.№31091/23).

09.01.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 08.01.2024) представник відповідача скерував письмові заперечення щодо заяви представника позивача про поновлення процесуального строку на подання доказів у справі (вх.№658/24).

Ухвалою від 10.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 10.01.2024, суд ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» від 13.12.2023 року за вх.№30644/23 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» на позовну заяву від 13.12.2023 за вх.№30643/23 долучити до матеріалів справи №914/2888/23, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 07.02.2024.

02.02.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 01.02.2024) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, що призначено на 07.02.2024 об 11:30 год (вх.№3127/24).

Ухвалою від 05.02.2024, суд ухвалив задовольнити заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/2888/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 07.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 07.02.2024, суд відклав підготовче засідання на 28.02.2024.

Ухвалою від 28.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 28.02.2024, суд задовольнив клопотання позивача від 19.12.2023 за вх.№31091/23 про долучення до матеріалів справи №914/2888/23 доказів та поновлення строку на їх подання задовольнити, поновив процесуальні строки на подання доказів та долучив такі докази до матеріалів справи №914/2888/23, закрив підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.03.2024.

Після закінчення судового засідання через систему «Електронний суд» (документ сформовано 28.02.2024) на адресу суду надійшло клопотання позивача про повернення судового збору у розмірі 630,04 грн (вх.№817/24 від 28.02.2022).

У судове засідання 27.03.2024 позивач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував.

У судове засідання 27.03.2024 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у судове засідання 27.03.2024 не з`явилась, явку повноважного представника до суду не забезпечила. Письмових пояснень по суті спору, заяви, клопотання до суду не скерувала.

У судовому засіданні 27.03.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 27.03.2024, після повернення з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, зазначає про те, що 01.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Синеон-Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» укладено договір постачання №01-10/2022.

У період з 01.10.2022 по 30.11.2022 рік позивачем було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 447283,71 грн у тому числі ПДВ:74547,29 грн.

Відтак, позивач повідомляє про те, що відповідачем у цей період було оплачено заборгованість у розмірі 403352,00 грн.

Надалі, 31.10.2022 року позивач виставив відповідачу рахунок, який у свою чергу був оплачений відповідачем на суму 57948,00 грн.

Таким чином, позивач зазначає про те, що за період з 01.10.2022 по 30.11.2022 рік відповідач має грошову заборгованість перед позивачем у сумі 43931,71 грн відповідно до договору, що є предметом розгляду у справі №914/2834/23.

Однак, 12.12.2022 товар: пиломінерали необрізні, дуб червоний, сорт 1, товщина 30 мм, довжина 1700-3300 мм, ширина 190-58 мм об`ємом 13,4 куб.м. та вартістю 160800,00 грн у т.ч. ПДВ у розмірі 26800,00 грн передано для транспортування підряднику відповідача ФОП Курилу В.В. відповідно до товарно-транспортної накладної №01-12/2022 від 12.12.2022 року, видаткової накладної №01-12/2022 від 12.12.2022, рахунку-специфікації №02-10/22 від 26.10.2022 року.

Позивач скерував до суду відповідь на відзив (вх.№31089/23 від 19.12.2023) у якому зазначив про те, що представник відповідача помилково посилається на п.п. 5.2, 5.3 договору постачання №01-10/2022 від 01.10.2022 року, оскільки такі пункти регулюють правовідносини сторін договору у випадку попередньої оплати за вказаним договором. Проте грошові кошти оплачені відповідачем позивачу за поставлений товар попередніх періодів, що підтверджується видатковими накладними.

Відтак позивач вважає, що поставлений товар відповідачу згідно товарно-транспортної накладної та її додатку видаткової накладної є неоплаченим та має бути оплаченим відповідно до ч.1 ст. 692, ч. 1 ст. 693, ч. 1 ст. 530, ч.ч. 1,4 ст. 538 ЦК України.

Таким чином, позивач зазначає про те, що строк оплати за поставлений товар згідно товарно-транспортної накладної №01-12/2022 від 12.12.2022 року та її додатку видаткової накладної №01-12/2022 від 12.12.2022 року настав безпосередньо 12.12.2022 року.

Наведені вище обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 210013,80 грн.

Окрім стягнення основного боргу у розмірі 160800,00 грн, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 2366,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 7198,48 грн та штрафні санкції у розмірі 39649,32 грн за період з 12.12.2022 по 09.06.2023 рік.

Аргументи відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач скерував на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№30643/23 від 13.12.2023) у якому зазначив про те, що наявна у матеріалах справи виписка з банківського рахунку позивача вказує на те, що відповідачем сплачено позивачеві за поставлений товар кошти у розмірі 403352,00 грн. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, що підтверджують постачання позивачем відповідачеві товарів на суму, що ним не оплачена, а єдиним документом, який підтверджує постачання товару є товарно-транспортна накладна №0112/2022 від 12.12.2022 року на суму 160800,00 грн. З огляду на це, відповідач вважає, що твердження позивача про те, що останнім відвантажено відповідачу товар на суму 447283,71 грн є безпідставним.

Одночасно, відповідач повідомляє про те, що посилання позивача на справу №914/2843/23 не має жодного значення для вирішення цієї справи, а наявні документи у справі №914/2888/23 навпаки доводять відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, а натомість існує передплата у розмірі 242552,00 грн.

Відповідач також повідомляє суду про те, що ключовим доказом у справі є специфікація, яка відсутня у матеріалах справи, що на думку відповідача, свідчить про відсутність домовленості сторонами про вартість поставленого товару.

Крім цього, рахунок-специфікація №02-10/22 від 26.10.2022 складена позивачем одноособово, а відповідач не погоджується з її змістом.

З огляду на наведене, відповідач просить суд відмовити у задоволені заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Аргументи третьої особи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у жодне судове засідання не з`явилась, явку повноваженого представника до суду не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи №914/2888/23. Письмових пояснень по суті спору, заяви, клопотання до суду не скерувала.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Синеон-Плюс» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» (надалі - покупець) укладено договір постачання №01-10/2022 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник приймає на себе зобов`язання виготовляти та поставляти (передавати у власність) покупцю лісоматеріали круглі, пиломатеріали необрізні, пиломатеріали обрізні твердих порід деревини (надалі товар), а покупець зобов`язується приймати товар та вчасно і в повному обсязі оплачувати поставлений товар в порядку передбаченому цим договором.

Згідно із п. 1.2 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється однією партією або більшою кількістю партій в залежності від умов передбачених у специфікації товару, яка є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 1.3 договору, найменування, асортимент, інші технічні характеристики товару, який поставляється згідно умов цього договору, вимоги щодо якості окремих видів товару, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки товару визначаються у специфікації товару, що є додатком до цього договору та його невід`ємною частиною. При цьому, сторони вправі включати до специфікації усі вищезазначені ознаки товару або окремі частини.

Відповідно до п. 2.2 «а» договору, постачальник має право, зокрема вимагати від покупця прийняття товару та проведення своєчасної оплати за придбаний товар.

Відповідно до п. 2.3 «б» договору, покупець зобов`язується, зокрема здійснити оплату товару у порядку, передбаченому розділами 4 та 5 цього договору.

Згідно із п. 2.5 договору сторони зобов`язуються максимально сприяти одна одній у виконанні зобов`язань, передбачених цим договором; своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов`язання, передбачені цим договором; за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором нести відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

За умовами п. 3.1 договору найменування, асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю, вартість всієї поставки товару визначаються сторонами в специфікаціях, що є додатками до цього договору, та підтверджуються постачальником.

Відповідно до п. 4.1. договору загальна ціна такого формується, як сукупна вартість товарів, поставлених за цим договором, відповідно до накладних.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що ціна товару за цим договором визначається сторонами в специфікації до цього договору і зазначається в рахунках-фактурах та накладних на товар.

Порядок розрахунків погоджений сторонами у розділі 5 договору.

За приписами пунктів 5.1-5.5 договору оплата товару здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів вартості партії поставленого товару з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника, реквізити яких вказані у цьому договорі. Покупець зобов`язується провести передплату вартості товару не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати отримання рахунку на оплату партії товару. Оплата товару здійснюється покупцем виходячи з ціни, вказаної в специфікації, на підставі рахунків-фактур та накладних. Платіжні документи за цим договором підлягають оформленню відповідно до чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номера та дати накладної, за якою здійснюється оплата грошових коштів та/або номера і дати рахунку-фактури на поставку партії товару. Датами передоплати та основної оплати товару є відповідні дати надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Постачальник зобов`язується поставити покупцю відповідні партії товару у строки, вказані в специфікації, яка є додатком до цього договору (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 6.2 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця у момент передачі товару по накладних уповноваженому представнику покупця в місці, вказаному в п.п б п. 2.1. розділу 2 цього договору.

Згідно із п. 7.2 договору приймання-передача товару оформляється шляхом підписання сторонами накладної. Приймання товару по кількості здійснюється шляхом звіряння асортименту та кількості товару, вказаного у специфікації до даного договору та накладній, із асортиментом та кількістю фактично поставленого товару.

Пунктом 7.3 договору визначено, що датою поставки товару вважається дата передання товару уповноваженому представнику покупця чи його підряднику відповідно до накладної/накладних.

У разі невідповідності товару вимогам щодо кількості, сторонами складається Акт встановлення розбіжностей при прийманні товару по кількості (п. 7.4 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому договору.

Згідно з п. 12.1 договору за невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

За умовами п. 12.5 договору у разі порушення покупцем строку передоплати та/чи основної оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості нездійсненого платежу за товар за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивач на підставі видаткової накладної №03-10/2022 від 25.10.2022 року на суму 161292,04 грн з ПДВ, видаткової накладної №01-10/2022 від 24.10.2022 на суму 169416,00 грн з ПДВ, видаткової накладної №02-10/2022 від 25.10.2022 на суму 116575,67 грн з ПДВ, рахунку-специфікації на оплату №02-10/2022 від 26.10.2022 на суму 2108446,39 грн (усього з ПДВ 2530135,67 грн), рахунку-специфікації на оплату №03-10/2022 від 31.10.2022 на суму 48290,00 грн (усього з ПДВ 57948,00 грн) та товарно-транспортної накладної №01-12/2022 від 12.12.2022 через перевізника ФОП Крило В.В. (третя особа у справі) поставив відповідачу товар на суму 160800,00 грн на підставі супровідного документа на вантаж: видаткової накладної №01-12/2022 від 12.12.2022 року.

Згідно відомостей про вантаж, у та товарно-транспортної накладної №01-12/2022 від 12.12.2022 зазначено наступне: «пиломатеріали необрізні, дуб червоний, сорт 1, товщина 30 мм, довжина 1700-3300 мм, ширина 190-580 мм об`ємом 13,4 куб.м.».

У матеріалах справи міститься копія накладної №01-12/2022 від 12.12.2022 року, де зазначено назву товару: «пиломатеріали необрізні, товщина 30 мм, довжина 1700-3300 мм, ширина 190-580 мм, дуб червоний, сорт 1» у кількості об`ємом 13,4 куб.м. на суму 134000,00 грн.

Відповідно до рахунку-специфікації на оплату №02-10/22 від 26.10.2022 зазначено постачальника - ТОВ «Синеон-Плюс», покупця - ТОВ «Євробудзахід», договір постачання №01-10/2022 від 01.10.2022; вимоги до якості товару: І сорт: допускаються: здорові сучки в колір деревини, діаметром до 10 мм - один на м. п.; не допускаються: серцевина, гниль, вросла кора, деформація, дисколорація, пошкодження комахами, торцеві і поверхневі тріщини, скрут волокон, механічні пошкодження; II сорт: допускаються: здорові сучки в колір деревини, діаметром до 25 мм - один на м. п., чорні сучки діаметром до 5 мм - один на м. п.; не допускаються: серцевина, гниль, вросла кора, деформація, пошкодження комахами, торцеві і поверхневі тріщини, механічні пошкодження; III сорт: допускаються: здорові сучки в колір деревини, діаметром до 40 мм - один на м. п., чорні сучки діаметром до 10 мм - один на м. п.; не допускаються: серцевина, гниль, вросла кора, деформація, пошкодження комахами, торцеві і поверхневі тріщини, механічні пошкодження. Вказано строк поставки (протягом 5 днів з моменту оплати цього рахунку-специфікації); найменування, кількість (полу брус дубовий, сорт ІІ 15,60000 м.куб.; полу брус дубовий, сорт ІІІ 61,48242 м.куб.; пиломатеріали необрізні, дуб червоний, товщина 30-35 мм, ширина 190-580 мм, довжина 1700-3300 мм, сорт І 150,00000 м. куб». Загальна вартість товару відповідно до рахунку-специфікації на оплату складає 2530135,67 грн з ПДВ.

Позивач стверджує, що ТзОВ «Євробудзахід» у період з 01.10.2022 по 30.11.2022 року згідно рахунку-специфікації №02-10/22 від 26.10.2022 здійснив оплату за товару у розмірі 403352,00 грн.

Відповідно до рахунку-специфікації на оплату №03-10/22 від 31.10.2022 зазначено постачальника - ТОВ «Синеон-Плюс», покупця - ТОВ «Євробудзахід», договір постачання №01-10/2022 від 01.10.2022. Вказано строк поставки (протягом 5 днів з моменту оплати цього рахунку-специфікації); найменування, кількість товарів. Загальна вартість товару відповідно до рахунку-специфікації на оплату складає 57948,00 грн з ПДВ.

Позивач стверджує про те, що рахунок-специфікація №03-10/22 від 31.10.2022 була оплачена відповідачем на суму 57948,00 грн.

У матеріалах справи міститься виписка з банківського рахунку позивача № НОМЕР_1 відкритого в АТ «Кредобанк» за період з 13.03.2022 по 06.05.2023.

Згідно зазначеної виписки, відповідачем було здійснено оплати, а саме: 26.10.2022 №229 на суму 28800,00 грн з призначенням платежу: «Оплата зг. рахунку №02-10/22 від 26.10.2022 у т.ч. ПДВ 4800,00 грн»; 26.10.2022 №230 на суму 15000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата зг. рахунку №02-10/22 від 26.10.2022 у т.ч. ПДВ 2500,00 грн»; 27.10.2022 №231 на суму 60000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата зг. рахунку №02-10/22 від 26.10.2022 у т.ч. ПДВ 10000,00 грн»; 31.10.2022 №232 на суму 57948,00 грн з призначенням платежу: «Оплата зг. рахунку №02-10/22 від 26.10.2022 у т.ч. ПДВ 9658,00 грн»; 31.10.2022 №233 на суму 80052,00 грн з призначенням платежу: «Оплата зг. рахунку №02-10/22 від 26.10.2022 у т.ч. ПДВ 13342,00 грн»; 31.10.2022 №234 на суму 99000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата зг. рахунку №02-10/22 від 26.10.2022 у т.ч. ПДВ 16500,00 грн»; 09.11.2022 №245 на суму 40000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата полубрус дубовий зг. рахунку №02-10/22 від 26.10.2022 у т.ч. ПДВ 6666,67 грн»; 11.11.2022 №252 на суму 50500,00 грн з призначенням платежу: «Оплата полубрус дубовий зг. рахунку №02-10/22 від 26.10.2022 у т.ч. ПДВ 8416,67 грн»; 14.11.2022 №253 на суму 30000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата полубрус дубовий зг. рахунку №02-10/22 від 26.10.2022 у т.ч. ПДВ 5000,00 грн».

Також у рахунку-специфікації зазначено, що оплата цього рахунку-специфікації означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача згідно видаткової накладної №01-12/2022 від 12.12.2022, товарно-транспортної накладної №01-12/2022 від 12.12.2022 року складає 160800,00 грн. Одночасно, позивачем за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань нараховано 2366,00 грн 3 % річних, 7198,48 грн інфляційних втрат та 39649,32 грн штрафних санкцій за період з 12.12.2022 по 09.06.2023.

У матеріалах справи міститься копія повідомлення ТОВ «Синеон-Плюс» за вих.№01-05/2023 від 05.05.2023, скероване ТОВ «Євробудзахід» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення у цінний лист від 05.05.2023 за трек-номером №7901603014203. Докази надіслання містяться у матеріалах справи.

Згідно зазначеного повідомлення, позивач повідомляє відповідача про те, що останній не оплатив грошові кошти за лісоматеріали круглі відповідно до рахунку-специфікації №03-10/22 від 31.10.2022 року. Станом на 05.05.2023 ТОВ «Євробудзахід» не надало транспорт для відвантаження товару та не здійснило його завантаження.

29.05.2023 за вих.№03-1207379 адвокат Дубінін Ростислав Володимирович звернувся до ФОП Курила В.В. (третя особа у справі) з адвокатським запитом про надання інформації про місце, дату та час розвантаження вантажу, який було передано суб`єктом господарювання ТзОВ «Синеон-Плюс» суб`єкту господарювання ФОП Курило В.В. Зазначений адвокатський запит був надісланий рекомендованим повідомленням з описом вкладення у цінний лист 29.05.2023 за №7901311691662 поштового відправлення. Докази надіслання містяться у матеріалах справи.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

Суд розглядає справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Судом встановлено, між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов`язання на підставі укладеного договору постачання №01-10/2022 від 01.10.2022 року, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов`язання виготовлення (передати у власність) покупцю лісоматеріали круглі, пиломатеріали необрізні твердих порід деревини, а покупець зобов`язується приймати товар та вчасно і в повному обсязі оплачувати поставлений товар в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар у період з 01 жовтня по 30 листопада 2022 року на суму 447283,71 грн, який відповідач оплатив частково. 12.12.2022 року поставило відповідачу товару на суму 160800,00 грн, який не був оплачений відповідачем.

Судом встановлено, що згідно з умовами п. 6.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю відповідні партії товару у строки, вказані в специфікації, яка є додатком до цього договору.

Згідно відомостей про вантаж, у та товарно-транспортної накладної №01-12/2022 від 12.12.2022 зазначено наступне: «пиломатеріали необрізні, дуб червоний, сорт 1, товщина 30 мм, довжина 1700-3300 мм, ширина 190-580 мм об`ємом 13,4 куб.м.». У матеріалах справи одночасно міститься копія накладної №01-12/2022 від 12.12.2022 року, де зазначено назву товару: «пиломатеріали необрізні, товщина 30 мм, довжина 1700-3300 мм, ширина 190-580 мм, дуб червоний, сорт 1» у кількості об`ємом 13,4 куб.м. на суму 134000,00 грн.

Судом встановлено, що па виконання умов договору позивач на підставі видаткової накладної №03-10/2022 від 25.10.2022 року на суму 161292,04 грн з ПДВ, видаткової накладної №01-10/2022 від 24.10.2022 на суму 169416,00 грн з ПДВ, видаткової накладної №02-10/2022 від 25.10.2022 на суму 116575,67 грн з ПДВ, рахунку-специфікації на оплату №02-10/2022 від 26.10.2022 на суму 2108446,39 грн (усього з ПДВ 2530135,67 грн), рахунку-специфікації на оплату №03-10/2022 від 31.10.2022 на суму 48290,00 грн (усього з ПДВ 57948,00 грн) та товарно-транспортної накладної №01-12/2022 від 12.12.2022 через перевізника ФОП Крило В.В. (третя особа у справі) поставив відповідачу товар на суму 160800,00 грн на підставі супровідного документа на вантаж: видаткової накладної №01-12/2022 від 12.12.2022 року.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 28.11.2023 у справі №914/2834/23, на предмет позову в якій покликається позивач у позовній заяву, позовні вимоги ТОВ «Синеон-Плюс» до ТОВ «Євробудзахід» про стягнення 58287,34 грн заборгованості задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача 43931,71 грн основного боргу, 10832,48 грн пені, 1144,63 грн 3% річних, 1958,15 грн. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2131,71 грн.

У рішенні зазначено, що: «Суд критично оцінює пояснення відповідача про неодержання останнім рахунку-специфікації №02-10/22 від 26 жовтня 2022 року, оскільки відповідно до виписки по рахунку позивача, відкритого в АТ «Кредобанк» за період з 13.03.2022 р. по 06.05.2023 р. відповідачем було здійснено оплати, саме з покликанням на рахунок №02-10/22 від 26.10.2022 року. Відтак, відповідно до умов договору, відповідач при здійсненні оплат, за умови неодержання рахунку на оплату, не був позбавлений права вказувати номер та дату накладної, відповідно до якої здійснюється оплата, однак, покликався на рахунок №02-10/22 від 26.10.2022 року. Враховуючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі №916/3027/21 щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, суд зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. З огляду на наведене, суд зазначає, що хоча до матеріалів справи і не долучено доказів надіслання чи вручення відповідачу рахунку-специфікації №02-10/22 від 26 жовтня 2022 року, однак, здійснення відповідачем в період з 26.10.2022 р. по 14.11.2022 р. восьми оплат із покликанням на вказаний рахунок свідчить про те, що відповідач скоріше був ознайомлений із рахунком-специфікацією №02-10/22 від 26 жовтня 2022 року, аніж не був». Рішення суду від 28.11.2023 у справі №914/2834/23 не оскаржувалось до Західного апеляційного господарського суду та набрало законної сили 25.01.2024.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені (п. 47 постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №761/29966/16-ц).

Згідно положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 655 Цивільного кодексу України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Пунктом 5.2 договору постачання №01-10/2022 від 01.10.2022 встановлено обов`язок покупця провести передплату вартості товару не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати отримання рахунку на оплату партії товару. Оплата товару здійснюється покупцем виходячи з ціни, вказаної в специфікації, на підставі рахунків-фактур та накладних (п. 5.3 договору).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Наявною випискою банківського рахунку позивача № НОМЕР_1 відкритого в АТ «Кредобанк» за період з 13.03.2022 по 06.05.2023 підтверджується, що відповідач здійснював часткову оплату товару та у графі «призначення платежу» зазначав рахунок-специфікацію на оплату №02-10/22 від 26.10.2022, одночасно перелічивши назву товару, який постачався.

Таким чином, суд приходить до переконання про те, що відповідачу було відомо щодо наявності поставленого товару, вказаним у рахунку-специфікації, і його вартістю. Докази про те, що відповідач оспорював перелік товару чи його вартість у матеріалах справи відсутні.

За приписами п. 5.4 договору платіжні документи за цим договором підлягають оформленню відповідно до чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номера та дати накладної, за якою здійснюється оплата грошових коштів та/або номера і дати рахунку-фактури на поставку партії товару. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як було встановлено судом, перевезення вантажу згідно з товарно-транспортною накладною №01-12/2022 від 12.12.2022 року супроводжувалося видатковою накладною №01-12/2022 від 12.12.2022 року.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одночасно, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що ним не одержувався рахунок-специфікація від 26.10.2022 року №02-10/22, адже відповідно до виписки по рахунку позивача, відкритого в АТ «Кредобанк» за період з 13.03.2022 по 06.05.2023 відповідачем було здійснено оплати, саме з покликанням на рахунок від 26.10.2022 №02-10/22.

За приписами п. 5.4 договору платіжні документи за цим договором підлягають оформленню відповідно до чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номера та дати накладної, за якою здійснюється оплата грошових коштів та/або номера і дати рахунку-фактури на поставку партії товару.

З огляду на вищевказані обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у розмірі 160800,00 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7198,48 грн та 3% річних у розмірі 2366,00 грн.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України). Відтак, з огляду на дату поставки товару (12.12.2022) датою прострочення оплати є 13.12.2022.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, встановивши, що до стягнення з відповідача підлягають 2365,74 грн - 3% річних та 7198,48 грн - інфляційних втрат.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 39649,32 грн штрафу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приписами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 12.5 договору у разі порушення покупцем строку передоплати та/чи основної оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості нездійсненого платежу за товар за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (штрафу), у розмірі 39649,32 грн. судом встановлено, що позивачем він проведений невірно, оскільки здійснений з 12.12.2022, а не з 13.12.2022, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволенню в розмірі 39429,04 грн.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не долучено належних та допустимих доказів, заперечень, які б спростували доводи позивача.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми заборгованості, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Одночасно, суд розглянув клопотання позивача від 28.02.2024 за вх.№817/24 про повернення судового збору у розмірі 630,04 грн.

Зазначене клопотання позивачем мотивованим тим, що на виконання ухвали суду від 03.10.2023 року ТзОВ «Синеон-Плюс» сплатило судовий збір у розмірі 3150,21 грн згідно квитанції №50137 від 16.10.2023 року.

Однак, позовна заява скеровувалась до суду через систему «Електронний суд», а відтак відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Зважаючи на наведене, позивач просить суд повернути йому 630,04 грн надмірно сплаченого судового збору за звернення до Господарського суду Львівської області із заявленими позовними вимогами.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.

Відповідно до частини 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір», повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно звернувся до суду з позовною заяво через систему «Електронний суд» (документ сформовано 27.09.2023) та на виконання ухвали суду від 03.10.2023 про залишення позовної заяви без руху долучив до матеріалів справи квитанцію про сплату №50137 від 16.10.2023, згідно якої ТзОВ «Синеон-Плюс» сплатило судовий збір у розмірі 3150,21 грн.

Таким чином, суд приходить до переконання про те, що позивач мав сплатити за звернення до суду із заявленими позовними вимогами судовий збір із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у розмірі 2520,17 грн. Проте, позивач вніс судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а відтак зазначене клопотання позивача підлягає до задоволення, а 630,04 грн поверненню з Державного бюджету України.

Враховуючи те, що позивачем подано клопотання про повернення судового збору, поверненню підлягає 630,04 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №50137 від 16.10.2023.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволені частково, з відповідача підлягає до стягнення 2517,52 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Девелопмент» (79031, Львівська область, місто Львів, вулиця Лижв`ярського, будинок 42; ідентифікаційний код 40989997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Синеон-Плюс» (80463, Львівська область, село Старий Яричів, вулиця Галицька, 143/59; ідентифікаційний код 44197310) 209793,26 грн заборгованості з яких: 160800,00 грн основна заборгованість, 2365,74 грн - 3% річних, 7198,48 грн - інфляційні втрати, 39429,04 грн - штраф та 2517,52 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Синеон-Плюс» (80463, Львівська область, село Старий Яричів, вулиця Галицька, 143/59; ідентифікаційний код 44197310) з Державного бюджету України 630,04 грн надмірно сплаченого судового збору згідно квитанції про сплату №50137 від 16.10.2023.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2024.

СуддяГоменюк З.П.