Рішення

від 07.03.2024 по справі 915/857/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року Справа № 915/857/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Миколаївської міської ради, код 26565573 (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20), яка пред`явлена до відповідача 1 фізичної особи-підприємця Глонзи Тетяни Євгенівни ( АДРЕСА_1 ), відповідача 2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), відповідача 3 - фізичної особи-підприємця Платонової Анни Володимирівни ( АДРЕСА_3 ), відповідача 4 - товариства з обмеженою відповідальністю "Октавиан", код 41849691 (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд 27/3), відповідача 5 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на нежитлове приміщення, визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна та визнання недійсним договору купівлі-продажу.

В судове засідання з`явилися:

представник позивача Авраменко Т.М. (самопредставництво юр. особи),

представник відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 адвокат Бортик Р.О.

Стисла позиція позивача.

З Державного реєстру речових прав позивач дізнався, що за відповідачами ФОП Глонзою Т.Є., ОСОБА_1 та ФОП Платоновою А.В. зареєстроване право спільної часткової власності на нежитлові приміщення площею 94 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_5 .

Раніше земельну ділянку, яку наразі займають нежитлові приміщення, з 2007 по 2012 рік орендувала відповідачка ОСОБА_2 для розміщення торгового павільйону поблизу будинку АДРЕСА_6 , але площею 11 кв. м.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстр) державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення площею 94 кв. м. первинно було здійснено за відповідачкою ОСОБА_2 у 2018 році. Документи, на підставі яких за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності, виявилися фіктивними, про що позивач повідомив поліцію.

Також за даними реєстру право власності, окрім ОСОБА_2 , у подальшому було зареєстроване за ТОВ Октавиан у 2018 році, за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у 2020 році.

Позивач не передавав відповідачам земельну ділянку для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень, дозвільні документи на будівництво уповноваженими органами не видавалися.

З огляду на те, що право власності на нежитлові приміщення було первинно зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі фіктивних документів, фактичне розташування нежитлових приміщень на земельній ділянці, яка раніше перебувала у ОСОБА_2 в оренді, земельна ділянка у власність чи у користування для будівництва та обслуговування приміщень фактично не надавалася, позивач дійшов висновку, що нежитлові приміщення були самочинно збудовані ОСОБА_2 із послідуючим вжиттям заходів по їх легалізації шляхом державної реєстрації речового права.

Наявність самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної форми власності обмежує позивача у здійсненні права власності, зокрема у праві вільно користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.

Позивач просить суд зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою 94 кв.м шляхом знесення нежитлового приміщення по АДРЕСА_5 . Також позивач просить визнати недійсними правочини, на підставі яких за відповідачами було зареєстроване речове право, а саме акт прийому-передачі нерухомого майна, договір купівлі-продажу, скасувати державну реєстрацію речових прав, припинити за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 права спільної часткової власності, за ТОВ "Октавиан" та ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення.

Як на правову підставу позову позивач послався, зокрема на ст. 41 Конституції України, ст. 80, 83, 116, 152, 212 ЗК, ст. 376, 391 ЦК.

Стислий виклад позиції відповідача ОСОБА_3

Відповідач позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.

Відзив аргументовано тим, що право власності було набуто відповідачем за цивільно-правовим договором. Покупці приміщень не є забудовниками, а з огляду на положення ст. 376 ЦК позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений до особи, яка здійснила будівництво. Відповідач, як добросовісний набувач прав на об`єкт не може нести передбачену ст. 376 ЦК відповідальність за його самочинне зведення іншою особою. Що стосується вимог про скасування державної реєстрації прав та визнання недійсними договору-купівлі продажу, акту приймання-передачі, то вони не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають меті, яку переслідує позивач при поданні цього позову, тобто є неефективним способом захисту прав позивача.

Стислий виклад позиції відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Відповідачі набули право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_5 за договором купівлі-продажу від 28.07.2020 року. Відповідно до положень ст. 376 ЦК та Закону України Про регулювання містобудівної діяльності відповідачі не є забудовниками спірного об`єкту нерухомого майна. Таким чином, на відповідачів не може бути покладено обов`язку щодо знесення нежитлових приміщень.

Позивачем було подано відповідь на відзиви, відповідачкою ОСОБА_3 були подані заперечення.

Відповідачі ТОВ "Октавиан" та ОСОБА_2 повідомлялися про розгляд справи належним чином (ч. 4 ст. 120, ч. 5 ст. 242 ГПК), проте правом надати відзив на позов не скористалися.

Заяви і клопотання сторін.

Разом із позовом подано заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої 06.06.2023 року ухвалою суду було відмовлено.

07.08.2023 року у суді зареєстровано заяву представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Бортика Р. про вступ у справу представника.

25.08.2023 року у суді зареєстроване клопотання представника позивача ОСОБА_5 про приєднання до справи оригіналу позову після перегляду Південно-західним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду Миколаївської області про повернення позовної заяви позивачу.

11.09.2023 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 13.09.2023 року була частково задоволена.

24.11.2023 року та 27.11.2023 року надійшли заяви від ОСОБА_2 , які судом були залишені без розгляду з огляду на положення ст. 161 ГПК.

06.03.2024 року надійшла заява представника позивача щодо повернення до стадії підготовчого провадження для розгляду клопотань позивача про витребування доказів.

Процесуальні дії.

01.06.2023 року позов надійшов до канцелярії Господарського суду Миколаївської області, який 05.06.2023 року ухвалою суду повернуто позивачу.

24.07.2023 року постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду Миколаївської області про повернення позову було скасовано, а справу передано до Господарського суду Миколаївської області для розгляду.

04.09.2023 року суд прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі.

06.11.2023 року суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження і призначив судове засідання із розгляду справи по суті.

07.03.2024 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог послався на наступні обставини.

1. Земельна ділянка, на якій розташовані нежитлові приміщення площею 94 кв.м., перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

2. Первинно державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_5 було здійснено за відповідачкою ОСОБА_2 15.08.2018 року. Як у подальшому встановив позивач реєстрацію було здійснено на підставі фіктивних документів про технічну інвентаризацію об`єкту та присвоєння адреси.

3. 31.08.2018 року державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення здійснено за ТОВ Октавиан.

4. 28.07.2020 року державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення здійснено за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

6. З 17.09.2007 року по 16.07.2012 року у користуванні відповідачки ОСОБА_2 перебувала земельна ділянка площею 11 кв. для тимчасового встановлення та обслуговування кіоску поблизу житлового будинку АДРЕСА_6 без права оформлення права власності на нерухоме майно. Ця земельна ділянка наразі зайнята будівлею по АДРЕСА_5 . Позивач не передавав відповідачам зазначену земельну ділянку для будівництва та обслуговування нерухомого майна.

7. Дозвільні документи на будівництво об`єкту уповноваженими органами не видавалися.

На підтвердження викладених у позові обставин позивач приєднав до позову у копіях:

- службову записку управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 07.09.2021 року № 36198/11.02-03/21-2;

- договір оренди землі від 16.07.2007 року № 5048 з планом земельної ділянки;

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 11.05.2023 року № 331898484);

- лист фізичної особи підприємця Амеліної М.О. від 12.10.2021 року №12;

- службові записки департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Миколаївської міської ради від 13.08.2021 року № 32843/02.02.02-10/21-2, від 07.09.2021 року № 36241/02.02.02-10/21-2;

- заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 385 КК України виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29.10.2021 року №8052/02.02.01-22/02.03/21;

- службову записку департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 18.08.2021 року №33444/12.01-24/21-2 з додатком (копією паспорту прив`язки зі схемою розміщення ТС);

- лист Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації від 18.08.2021 року № 1942-01-22;

- лист Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 19.08.2021 року № 874/3/1014-1.14-21;

- лист комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 10.09.2021 року № 32725/02.03-04/21-2;

- акт № 5 обстеження зайнятих земельних ділянок комісією з упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва від 01.06.2020 року;

- лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 09.02.2022 року № 6813/22.01-15/22-2.

При оцінці доказів та встановленні обставин суд виходив з наступних положень ГПК.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Учасники справи, зокрема зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (1 та ч. 3 ст. 74 ГПК).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК).

У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування. До таких підстав, зокрема належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).

Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).

Відповідно до ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, дослідивши докази, надавши їм оцінку з огляду на вищевказані положення ГПК, встановив, що мали місце наступні обставини.

Стаття 83 ЗК містить презумпцію, за якою землі та земельні ділянки, які розташовані у межах міста, перебувають у комунальній власності, а у даному випадку територіальної громади м. Миколаєва.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 331898484, дата формування 11.05.2023 року, параметри запиту " АДРЕСА_5 ") 17.08.2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Миколаївської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Марянчук Н.В. було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42586848. 15.08.2018 року на підставі рішення ОСОБА_6 індексний номер 42586848 від 17.08.2018 року за ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) зареєстроване право власності на нежитлові приміщення літ. А загальною площею 94 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1624350848101.

Для державної реєстрації речового права були подані наступні документи:

- інформаційна довідка 1180, видана 30.07.2018 року ФОП Амеліною М.О. (кваліфікаційний сертифікат АЕ№002534);

- технічний паспорт НОМЕР_2 , виданий 30.07.2018 року ФОП Амеліною М.О.;

- рішення органу місцевого самоврядування про надання адреси №64р від 03.08.2018 року, видавник Миколаївська міська рада.

31.08.2018 року речове право ОСОБА_2 було припинено на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна 1285 та 1286 від 29.08.2018 року між ТОВ Октавиан та ОСОБА_2 , рішення загальних зборів ТОВ Октавиан від 22.08.2018 року, відомості про що було внесено до реєстру згідно рішення державного реєстратора 42789819 від 31.08.2018 року. Також до реєстру були внесені дані про державну реєстрацію права власності на об`єкт за ТОВ Октавиан 31.08.2018 року.

28.07.2020 року речове право ТОВ Октавиан було припинено на підставі договору-купівлі продажу 1243 від 28.07.2020 року оформленого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицькою Г.В., про що до реєстру були внесені дані згідно рішення державного реєстратора 53338640 від 28.07.2020 року.

28.07.2020 року приватним нотаріусом Іскрицькою Г.В. було внесено дані до державного реєстру про державну реєстрації права власності на майно за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 із розміром частки 1/3 у кожного. Підстава - рішення державного реєстратора 53338640 від 28.07.2020 року. Документи, які були подані для державної реєстрації - договір купівлі-продажу 1243 від 28.07.2020 року, оформлений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицькою Г.В.

Листом №12 від 12.10.2021 року фізична особа-підприємець Амеліна М. повідомила керуючого справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради, що інвентаризація об`єкту нерухомого мана за адресою АДРЕСА_5 нею не здійснювалася, технічний паспорт 1180 від 30.07.2018 року та інформаційна довідка №1180 від 30.07.2018 року не видавались.

Як вбачається з службових записок заступника директора департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Миколаївської міської ради - начальника організаційного відділу №32843/02.02.02-10/21-2 від 13.08.2021 року та директора департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Миколаївської міської ради №36241/02.02.02-10/21-2 від 07.09.2021 року розпоряджень Миколаївського міського голови, рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради, рішень Миколаївської міської ради від 03.08.2018 року за №64р не приймалося.

Таким чином, державну реєстрацію прав за ОСОБА_2 15.08.2018 року було здійснено державним реєстратором на підставі фіктивних документів, тобто документів, у яких дані не відповідають дійсності.

29.10.2021 року керуючим справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради було підписано лист №8052/02.02.01-22/02.02/21, який адресований до Інгульського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК за фактом надання державному реєстратору речових прав підроблених документів. Доказів направлення зазначеної заяви адресату по пошті або реєстрації безпосередньо у канцелярії Інгульського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області не надано.

Таким чином, у об`єкту, який просить знести позивач, офіційна адреса відсутня.

Згідно ч. 1 ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" адресою об`єкта нерухомого майна є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Окрім відсутності адреси об`єкту, у матеріалах справи відсутні дані, які ідентифікують земельну ділянку, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні якою просить позивач, зокрема щодо встановлених в натурі меж земельної ділянки.

Єдине як позивач підтвердив місце розташування спірної земельної ділянки, це те, що збудований на ній об`єкт займає земельну ділянку площею 11 кв. м. з кадастровим номером №4810136900:01:041:0020, яка раніше перебувала в оренді у ОСОБА_2 .

Згідно наданого позивачем договору оренди землі від 15.06.2007 року Миколаївська міська рада на підставі рішення №12/48 від 25.04.2007 року передала, а фізична особа-підприємець Красних Л.І. прийняла в оренду земельну ділянку для тимчасового встановлення та обслуговування торгового кіоску поблизу житлового будинку АДРЕСА_6 без права оформлення свідоцтва на право власності на нерухоме майно. Договір був укладений на 5 років. На плані земельної ділянки з кадастровим №4810136900:01:041:0020 визначені межі з прив`язкою до будинку АДРЕСА_6 .

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, що земельна ділянка площею 11 кв. м з кадастровим номером взагалі зайнята об`єктом нерухомого майна, зокрема самочинним будівництвом.

Листи департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 18.08.2021 року, департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації від 18.08.2021 року, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 19.08.2021 року, комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 10.09.2021 року, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 09.02.2022 року стосуються видачі дозвільних документів та технічної інвентаризації по об`єкту за адресою АДРЕСА_5 . Позивач даними доказами підтверджує, що уповноважені органи дозвільні документи з будівництва на об`єкт за цією адресою не видавали. Суд критично оцінює доказове значення зазначених листів, з огляду на те, що вказана у листах адреса уповноваженими органами у встановленому порядку об`єкту не присвоювалася, а є вигаданою. Даних з приводу надання дозволів з будівництва об`єкту на конкретно визначеній земельній ділянці у зазначених листах не міститься.

Таким чином, за встановлених судом обставин на дату пред`явлення позову на земельній ділянці територіальної громади м. Миколаєва, межі якої в натурі не встановлені, розташований об`єкт нерухомого майна площею 94 кв. м. без присвоєної у встановленому законодавством порядку адреси, право власності на яке первинно було зареєстроване у реєстрі речових прав 15.08.2018 року за ОСОБА_2 на підставі фіктивних документів та за вигаданою адресою.

Із зазначеного вбачається, що позивачем не доведено яку саме земельну ділянку територіальної громади м. Миколаєва зайнято самочинною забудовою.

Крім того, у матеріалах справи не міститься доказів, що самочинну забудову земельної ділянки, усунути перешкоди у користуванні та розпорядження якою просить позивач, виконано саме ОСОБА_2 .

Із цього слідує, що твердження позивача, що ОСОБА_2 здійснено самочинне будівництво, є припущенням.

До державних органів, на які покладено функції з контролю за додержанням фізичними та юридичними особами усіх форм власності містобудівного та земельного законодавства позивач за для фіксації порушення та вжиття до порушників заходів реагування не звертався.

Отже, із матеріалів позову неможливо встановити земельну ділянку, перешкоди у користуванні та розпорядженні якою просить усунути позивач шляхом знесення самочинного будівництва.

Висновки суду щодо підстав задоволення позову або відмови у задоволенні позову.

У ч. 1 ст. 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 391 ЦК власник вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено судом позивачем всупереч положенням ч. 2 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК приєднаними до позову доказами не підтверджено стосовно якої земельної ділянки територіальної громади м. Миколаєва мають бути усунуті перешкоди у користуванні та розпорядженні шляхом знесення нежитлового приміщення, тобто захищені права позивача, як власника земельної ділянки.

Згідно ч. 4 ст. 376 ЦК якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Також позивачем не доведено обставин, що самочинне будівництво було здійснено відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 або за їх рахунок.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нежитлового приміщення є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоовленню.

З огляду на те, що позовні вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу, акту приймання-передачі, скасування державної реєстрації прав та припинення права власності є похідними вимогами від вимоги про знесення самочинного будівницва, відмова у задоволенні основної позовної вимоги тягне за собою відмову у задоволенні похідної позовної вимоги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд керується положеннями ч. 5 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2024.

СуддяА.П. Алексєєв