Ухвала

від 17.12.2024 по справі 915/857/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

17 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/857/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.,

секретар судового засідання: Алієва К.О.

за участю представників учасників справи:

від міської ради Авраменко Т.М.,

від ФОП ОСОБА_1 Бортик Т.О.

представники інших учасників справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024, ухвалене суддею Алексєєвим А.П., м. Миколаїв, повний текст рішення складено 08.04.2024

у справі № 915/857/23

за позовом: Миколаївської міської ради

до відповідачів:

1. Фізичної особи-підприємця Глонзи Тетяни Євгенівни;

2. ОСОБА_2 ;

3. Фізичної особи-підприємця Платонової Анни Володимирівни;

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Октавиан»;

5. ОСОБА_3 ;

про: зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на нежитлове приміщення, визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна та визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ), ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Октавиан» (далі ТОВ «Октавиан») та ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ), в якому просила суд:

- зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 усунути Миколаївській міській раді перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 94 кв.м. шляхом знесення нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ОСОБА_1 право спільної часткової власності (розмір частки 1/3) на вказане нежитлове приміщення;

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ОСОБА_2 право спільної часткової власності (розмір частки 1/3) на вказане нежитлове приміщення;

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ОСОБА_4 право спільної часткової власності (розмір частки 1/3) на вказане нежитлове приміщення;

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ТОВ «Октавиан» право власності на вказане нежитлове приміщення;

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ОСОБА_3 право власності на вказане нежитлове приміщення;

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна від 29.08.2018;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.07.2020.

В обгрунтування позовних вимог міська рада зазначає, що на підставі її рішення від 25.04.2007 № 12/48 між нею та ФОП Красних Л.І. 16.07.2007 укладено договір оренди землі № 5048, за яким ФОП Красних Л.І. було передано в оренду земельну ділянку 11 кв.м. для тимчасового встановлення торгового кіоску поблизу житлового будинку АДРЕСА_2 . Строк дії договору сплив 16.07.2012 та в подальшому не продовжувався. На цій земельній ділянці, без жодних на те правових підстав, ФОП Красних Л.І. здійснено будівництво об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 94 кв.м., який в силу положень статті 376 ЦК України вважається самочинним будівництвом, та згодом здійснено за собою реєстрацію права власності на нього. В подальшому, ФОП Красних Л.І. відчужило вказаний об`єкт на користь ТОВ «Октавиан», а останнє на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . При цьому, будівництво нежитлового приміщення, право власності на який зареєстровано незаконно та без наявності всіх необхідних документів, протиправно здійснено і за рахунок самовільно зайнятої ділянки землі комунальної власності, оскільки його площа (94 кв.м.) значно перевищує площу орендованої земельної ділянки за договором оренди землі від 16.07.2007.

У відзиві на позову заяву ОСОБА_1 Середа А.О. та ОСОБА_4 заперечували проти її задоволення, зазначаючи, зокрема, що вимоги про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та акту приймання передачі - не є ефективним способом захисту прав позивача. Також зазначали, що вони, на відміну від ОСОБА_3 , не є забудовниками спірного приміщення, а набули його на правових підставах, в той час як позов про знесення самочинного будівництва має бути пред`явлений до особи, яка здійснила це будівництва.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 у справі № 915/857/23 у задоволенні позову Миколаївської міської ради відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено, яку саме земельну ділянку територіальної громади м. Миколаєва зайнято самочинною забудовою. Також позивачем не доведено обставин, що самочинне будівництво було здійснено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 або за їх рахунок.

Не погодившись з рішенням суду, Миколаївська міська рада подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції, зокрема, що в матеріалах цієї справи містить договір оренди земельної ділянки з прив`язкою її до місцевості та кадастровим номером. Також міститься паспорт прив`язки до зазначеної земельної ділянки тимчасової пересувної споруди, замість якої в подальшому зведено самочинне будівництво. Крім того, факт розміщення відповідної спори на земельній ділянці встановлений Актом від 01.06.2020, складеним уповноваженими посадовими особами міської ради.

Інші доводи скаржника щодо суті спору аналогічні доводам, викладених у позовній заяві.

Також позивач у прохальній частині апеляційної скарги просив витребувати у Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради оригінал реєстраційної справи (їх належним чином засвідчену копію) на спірний об`єкт нерухомого майна.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Миколаївської області.

06.05.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024, серед іншого, за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 у справі № 915/857/23 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 11.06.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), а також роз`яснено учасникам справи про їх право подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, у т.ч. щодо заявленого позивачем у апеляційній скарзі клопотання про витребування у Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради оригіналу реєстраційної справи (їх належним чином засвідчену копію) на об`єкт нерухомого майна.

28.05.2024 від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, вкотре наголошено, що позов про знесення самочинного будівництва має бути пред`явлений до особи, яка здійснила це будівництва. Також відповідач посилається на відсутність в матеріалах цієї справи припису органу архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Крім того, намагання позивача захистити своє порушене право на земельну ділянку шляхом знищення належного відповідачу об`єкту нерухомого майна не може вважатись способом захисту порушеного права, який відповідає приписам статті 1 Першого протоколу конвенції та загальним засадам цивільного законодавства (добросовісності та розумності)

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 справу № 915/857/23 призначено до розгляду на 30.07.2024 о 16:15 год. Одночасно витребувано у Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради оригінал реєстраційної справи (їх належним чином засвідчену копію) на об`єкт нерухомого майна. Зобов`язано Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надати суду витребувані документи протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

26.07.2023 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надійшли матеріали реєстраційної справи на спірний об`єкт нерухомого майна.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Принцевської Н.М. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І, Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 справу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 у справі № 915/857/23 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1785/22.

01.11.2024 від Миколаївської міської ради надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 915/857/23 у зв`язку з переглядом Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1785/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 провадження у справі № 915/857/23 поновлено, запропоновано учасникам справи у строк до 22.11.2024 надати письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, розгляд справи № 915/857/23 призначено на 17.12.2024 о 13:00 год. Одночасно надано можливість представнику ФОП Глонзи Т.Є. (адвокату Бортику Р.О.) взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

22.11.2024 від ФОП Глонзи Т.Є. надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, зокрема, що висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.

12.12.2024 від міської ради надійшло клопотання про участь її представника (адвоката Авременко Т.М.) в судовому засіданні 17.12.2024 о 13:00 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою суду від 16.12.2024 задоволено.

В судове засідання 17.12.2024 з`явились представники позивача та ФОП Глонзи Т.Є.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначає міська рада в позовній заяві, на підставі її рішення від 25.04.2007 № 12/48 між нею та ФОП Красних Л.І. 16.07.2007 укладено договір оренди землі № 5048, за яким ФОП Красних Л.І. було передано в оренду земельну ділянку 11 кв.м. для тимчасового встановлення торгового кіоску поблизу житлового будинку АДРЕСА_2 . Строк дії договору сплив 16.07.2012 та в подальшому не продовжувався. На цій земельній ділянці, без жодних на те правових підстав, ФОП Красних Л.І. здійснено будівництво об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 94 кв.м., який в силу положень статті 376 ЦК України вважається самочинним будівництвом, та згодом здійснено за собою реєстрацію права власності на нього. В подальшому, ФОП Красних Л.І. відчужило вказаний об`єкт на користь ТОВ «Октавиан», а останнє на користь ОСОБА_1 , Середи А.О. та Платонової А.В. При цьому, будівництво нежитлового приміщення, право власності на який зареєстровано незаконно та без наявності всіх необхідних документів, протиправно здійснено і за рахунок самовільно зайнятої ділянки землі комунальної власності, оскільки його площа (94 кв.м.) значно перевищує площу орендованої земельної ділянки за договором оренди землі від 16.07.2007.

Враховуючи викладене, Миколаївська міська рада просила суд зобов`язати усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення спірного нежитлового приміщення.

При цьому, вимога про знесення скерована не до Красних Л.І., як особи, яка за твердженням міської ради здійснила будівництво спірного об`єкту, а до Глонзи Т.Є., Середи А.О. та Платонової А.В., як до останніх набувачів нерухомого майна.

Як вже зазначалось, в процесі розгляду даної справи № 915/857/23 в суді апеляційної інстанції ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 було зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 у даній справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1785/22.

Зупиняючи апеляційне провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду виходила з того, що в ухвалі Верховного Суду від 22.05.2024 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 914/1785/22 було вказано, зокрема, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво, а не його забудовник.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/1785/22 матимуть суттєве значення для вирішення даної справи та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема щодо визначення належного відповідача за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва.

Водночас, як вбачається з мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, Велика Палата Верховного Суду не вирішувала питання про відступ від висновків, викладених Касаційним цивільним судом у постановах від 02.06.2021 року у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 року у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 року у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 року у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 року у справі № 201/4483/20, оскільки за результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що спір у справі № 914/1785/22 не був пов`язаний із нерухомим майном, тому питання щодо визначення особи (забудовник чи останній набувач), зобов`язаної знести об`єкт самочинного будівництва на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, вирішенню при розгляді цієї справи не підлягає, оскільки норми ст. 376 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Разом з тим, колегією суддів під час підготовки до розгляду даної справи, шляхом опрацювання інформаційних даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 27.11.2024 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 908/2388/21 за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт 2005» та Приватного підприємства «Терра Віта V» про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

Згідно вищевказаної ухвали: спір у справі, що переглядається, виник у зв`язку з тим, що ПП «Терра Віта V» розпочало та здійснило самочинне будівництво з порушенням будівельних норм і правил, всупереч вимог земельного законодавства, на землях комунальної власності, які у користування, у тому числі під забудову, відповідачам не передавались. За таких обставин, Прокурор звернувся з позовом про усунення перешкод Запорізькій міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомості (ч. 4 ст. 376 ЦК України).

За змістом ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій цієї статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України.

Частинами третьою-п`ятою ст. 376 ЦК України, відповідно, встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, за змістом зазначеної статті знесення самочинного будівництва має здійснюватися особою, яка його здійснила (здійснює), або за її рахунок.

У той же час, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дотримується правової позиції, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є не забудовник, а саме останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво (див. постанови від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20).

Таким чином за висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду знесення самочинного будівництва має здійснювати не особа, яка його вчинила, а особа, до якої, як вона вважає, перейшло право власності на такий об`єкт.

Однак колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що такі висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду прямо суперечать наведеним вище положенням ч. 4 ст. 376 ЦК України та ст. 19 Конституції України.

Так, згідно із положеннями ч. 4 ст. 376 ЦК України знесення самочинного будівництва має здійснюватися особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок, а не набувачем такого майна.

Положення ст. 376 ЦК України не пов`язують наявність факту державної реєстрації права власності на майно (самочинне будівництво) із обов`язком знесення такого будівництва такою особою, за якою майно зареєстроване у відповідному державному реєстрі.

Напроти, такий обов`язок (знесення самочинного будівництва) зазначеною нормою права безальтернативно покладено на особу, яка його здійснила.

При цьому слід зазначити, що у разі покладення такого обов`язку за рішенням суду (знесення самочинного будівництва) на особу, яка набула його у особи, що здійснила самочинне будівництво, як це має відбуватися за висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, на такого набувача буде покладено надмірний тягар.

Так, така особа (новий набувач майна), сплативши відповідну суму коштів за (як в подальшому нею буде з`ясовано) самочинно збудоване майно, отримує ще й додатковий обов`язок за рішенням суду здійснити його знесення, або таке знесення має здійснюватися за її рахунок. Однак зазначене не узгоджується із наведеними положеннями ст. 376 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 376 ЦК України новий набувач майна не може вважатися особою, яка здійснила самочинне будівництво.

Крім того, згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, згідно цієї норми обов`язок знести об`єкт самочинного будівництва не може бути покладено на набувача такого будівництва, оскільки такий обов`язок положеннями ч. 4 ст. 376 ЦК України покладено саме на особу, яка здійснила самочинне будівництво.

При цьому слід зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала у своїх судових рішення про те, що у разі створення перешкоди у здійсненні власнику права користування своїм майном підлягає застосуванню ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

У пункті 7.27 постанови від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок».

Отже, до особи, яка набула нерухоме майно у особи, що здійснила самочинне будівництво, має бути заявлений негаторний позов - усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки, а знесення самочинного будівництва має бути покладено на особу, яка його здійснила, як це і передбачено положеннями ч. 4 ст. 376 ЦК України.

При цьому слід зазначити, що у своїй постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту".

Отже, у спірних правовідносинах у даній справі, що переглядається, спосіб захисту прав позивача стосовно останнього набувача нерухомого майна (ТОВ «Арт 2005») за своїм змістом має кореспондувати конкретному правопорушенню, яке вчиняє саме останній набувач цього майна, - усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки, привівши її у придатний до використання стан (звільнення земельної ділянки від фізичного перебування на ній, звільнення земельної ділянки від належного такому відповідачу майна).

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, а не його забудовник».

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд, серед іншого, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною 4 статті 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Призначення Верховного Суду, як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. У цьому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, що а також те, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/2388/21 матимуть суттєве значення для вирішення даної справи та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема щодо визначення належного відповідача за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у даній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21.

Керуючись статтями 227-229, 234, 235, 270, 281 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 у справі № 915/857/23 зупинити до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-291 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 18.12.2024.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

А.І. Ярош