Рішення

від 01.04.2024 по справі 922/268/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2024м. ХарківСправа № 922/268/24

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Желтухіна А.М.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54, ідентифікаційний код 39590621) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АА ГРУП" (61010, м. Харків, вул. Гімназійна набережна, буд. 24, офіс 203, ідентифікаційний код 42726563) про стягнення 487 393,43 грн за участю представників сторін:

позивача - адвоката Хом`яка Р.В.

відповідача - адвоката Дмитрієва О.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АА ГРУП" (відповідач) про стягнення заборгованості за отриманий природний газ у розмірі 328 701,33 грн, пені у розмірі 34 105,95 грн, 3% річних у розмірі 21 068,49 грн та інфляційних втрат у розмірі 103 517,66 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 7310,90 грн та витрати позивача на професійну правничу допомогу, докази понесення яких зобов`язався надати протягом п`яти днів з дати ухвалення рішення суду згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41GP617-556-19 щодо своєчасної оплати спожитого природного газу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/268/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 26 лютого 2024 року о 10:00. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

11.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№6541), в якому він просить суд відмовити в позові повністю у зв`язку з пропуском позовної давності в частині стягнення пені у розмірі 34 105,95 грн за період з жовтня 2021 по лютий 2022, яка відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України спливла у 2023 р., а також заперечує проти стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні 11.03.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 11.03.2024, про продовження відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву до 11.03.2024 та про прийняття його до розгляду, задоволено усне клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання по справі на 25.03.2024 об 11:00.

15.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, яку зареєстровано 18.03.2024 за вх.№7271, в якій він просить задовольнити позовні вимоги повністю та вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, оскільки позовна давність за заявленими позовними вимогами була продовжена на строк дії карантину, після завершення якого є продовженою на строк дії воєнного стану.

Ухвалою суду від 25.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.04.2024 о 10:00.

Присутній у судовому засіданні 01.04.2024 представник позивача просив позов задовольнити повністю.

Присутній у судовому засіданні 01.04.2024 представник відповідача просив відмовити в позові повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 01 квітня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АА ГРУП" (Споживач) укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GР617-556-19 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2019 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу згідно з п. 1.2. Договору у 2019 році складає до 29 000 куб. м. Визначений плановий обсяг постачання, газу по місяцях, а саме:

у жовтні 2019 р. - 5 000 куб. м.

у листопаді 2019 р. - 8 000 куб. м.

у грудні 2019 р. - 16 000 куб. м.

Згідно з п. 3.2. Договору ціна газу становить 8 921,93 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1 784,39 грн., всього з ПДВ 10 706,32 грн.

Додатковою угодою від 01.10.2021 до Договору внесено зміни до п.3.2. Розділу III Ціна постачання природного газу, відповідно до якого ціна одного кубічного метру природного газу з 01.10.2021 становить 37,67400000 грн.

Крім цього, Додатковою угодою від 31.12.2021 до Договору також внесено зміни до п. 3.2. Розділу III Ціна постачання природного газу, відповідно до якого ціна одного кубічного метру природного газу з 01.01.2022 становить 65,67389120 грн.

Також, Додатковою угодою від 31.01.2022 до Договору внесено зміни до п. 3.2. Розділу III Ціна постачання природного газу, відповідно до якого ціна одного кубічного метру природного газу з 01.02.2022 становить 49,1638912 грн.

З метою оперативного контролю за процесом споживання природного газу всіма категоріями; споживачів, державою була розроблена та впроваджена у роботу електронна платформа, принципи її функціонування передбачені Правилами постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827).

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог Кодексу (абзац 46 пункту 5 глави 1 розділу Кодексу газотранспортної системи).

Кожному споживачу присвоюється ЕІС-код (EnergyldentificationCode) - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи) (абзац 3 пункту 5 Правил постачання природного газу).

Адміністрування платформи здійснює державне підприємство - Оператор ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС України. Головним призначенням створення і впровадження Державою Платформи була автоматизація процесів електронної взаємодії та документообігу між всіма суб`єктами ринку природного (газу - Оператором ГТС, операторами газорозподільних мереж (Оператори ГРМ), постачальниками газу та споживачами під час здійснення діяльності по забезпеченню потреб споживачів природним газом.

Після запуску платформи - будь-який обмін інформацією в частині встановлення планових та визначення фактичних обсягів спожитого природного газу у розрізі постачальників та споживачів, які уклали з ними (господарські договори на придбання ресурсу природного газу здійснюється в електронному вигляді (без дублювання на паперових носіях), зокрема:

1. Інформація про фактично спожиті обсяги у звітному місяці певним споживачем - вноситься до Платформи Оператором ГРМ (АТ "Харківгаз") у визначені терміни.

2. Постачальники використовують інформацію з Платформи для визначення обсягів використаного Споживачами природного газу, складання Актів приймання - передачі природного газу у звітному періоді Споживачам, проведення нарахування за фактичні обсяги спожитого природного газу.

3. Інформація Платформи використовується Оператором ГТС для визначення обсягу зобов`язань перед ним інших учасників ринку природного газу.

З метою підтвердження обсягів фактично спожитого природного газу відповідачем у жовтні-грудні 2021 р., січні-лютому 2022 р. позивачем надано відповідні скріни з інформаційної платформи Оператора ГТС.

Як убачається з матеріалів справи, позивач фактично надав відповідачу послуги з постачання природного газу у жовтні - грудні 2021 р., січні-лютому 2022 р. всього 9 520,04 куб. м. на загальну суму 358 701,33 грн, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами приймання-передачі природного газу:

- №ХОЗ81021120 від 31.10.2021 про постачання у період з 01.10.2021 р. по 31.10.2021 2 410,77 куб. м. природного газу вартістю 90 823,34 грн,

- №ХОЗ81023682 від 30.11.2021 про постачання у період з 01.11.2021 по 30.11.2021 7 071,34 куб. м. природного газу вартістю 266 405,66 грн,

- №Х0381026070 від 31.12.2021 про постачання у період з 01.12.2021 по 31.12.2021 35,78 куб. м. природного газу вартістю 1 347,97 грн,

- №ХОЗ82000824 від 31.01.2022 про постачання у період з 01.01.2022 по 31.01.2022 1,13 куб. м. природного газу вартістю 74,21 грн,

- №ХОЗ82002559 від 28.02.2022 про постачання у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 1,02 куб. м. природного газу вартістю 50,15 грн.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07:00 годин першого дня місяця до 07:00 години першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до п.п. 4.2.1., 4.2.3. п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

- 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати, Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно з п. 4.3 Договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Проте як зазначено позивачем відповідач в порушення договору оплатив 31.01.2022 спожитий природний газ частково на суму 30 000,00 грн, про що свідчить оборотна відомість № 361 за 01.10.2021 - 16.01.2024, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за договором у розмірі 328 701,33 грн (358 701,33 грн - 30 000,00 грн), яку визнано відповідачем в наявному у справі Акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 27.09.2023.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Відповідно до п. 11.1. вказаного Договору договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01.04.2019 до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п. 11.2. вказаного Договору договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, Сторони мають внести зміни до Договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк.

Матеріали справи не містять доказів припинення дії договору, отже договір є чинним.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до приписів ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Вищевказані докази в їх сукупності підтверджують факт споживання відповідачем природного газу за договором у жовтні-грудні 2021 р., січні-лютому 2022 р. всього 9 520,04 куб. м. на загальну суму 358 701,33 грн, що є підставою для виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий відповідачем природний газ.

Проте відповідач в порушення договору оплатив спожитий природний газ частково на суму 30 000,00 грн, про що свідчить оборотна відомість № 361 за 01.10.2021 - 16.01.2024, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за договором у розмірі 328 701,33 грн (358 701,33 грн - 30 000,00 грн), яку визнано відповідачем в Акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 27.09.2023, а отже у відповідача виникло прострочення по оплаті спожитого природного газу за договором.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий природний газ у розмірі 328 701,33 грн, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 34 105,95 грн, 3% річних у розмірі 21 068,49 грн та інфляційних втрат у розмірі 103 517,66 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків оплати спожитого природного газу за договором, а тому позивач правомірно нарахував до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Перевіривши нарахування 3% річних, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних арифметично обґрунтованими та підлягаючими задоволенню частково у розмірі 21 033,60 грн.

Отож, у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 34,89 грн суд вважає за необхідне відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Також, перевіривши нарахування інфляційних втрат та пені, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 34 105,95 грн та інфляційних втрат у розмірі 103 517,66 грн підтвердженими матеріалами справи, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 34 105,95 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, аналіз норм п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується.

Як установлено судом вище, згідно умов п.п. 4.2.3. п. 4.2. Договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

В даному випадку нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За прострочення відповідачем строків оплати спожитого природного газу у жовтні 2021 р. позивачем нараховано пеню за період з 11.11.2021 по 09.05.2022, з урахуванням часткової оплати відповідачем за спожитий природний газ, у листопаді 2021 р. за період з 11.12.2021 по 08.06.2022, у грудні 2021 р. за період з 11.01.2022 по 09.07.2022, у січні 2022 р. за період з 11.02.2022 по 09.08.2022, у лютому 2022 р. за період з 01.03.2022 по 06.09.2022.

Суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що позовна давність щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 34 105,95 грн спливла у 2023 р., з огляду на наступне.

Так, згідно з п. 12 Постановою Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також, відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2" №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.

У той же ж час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №651 від 27.06.2023, на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 та станом на момент звернення позивачем до суду з цим позовом (29.01.2024), карантин відмінений.

Разом з цим, 24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно із Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Ураховуючи викладене, позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану.

Оскільки станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом (29.01.2024) правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, то на момент пред`явлення цього позову не сплив строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 34 105,95 грн, а тому відповідна заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

За таких обставин, вимога про стягнення пені у розмірі 34 105,95 грн є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Ураховуючи часткове задоволення позову, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 7 310,38 грн, а решта сума сплаченого судового збору у розмірі 0,53 грн - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 256, 258, 266, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 610-612, 627-629, 655, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232, 233 Господарського кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково у розмірі 487 358,54 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АА ГРУП" (61010, м. Харків, вул. Гімназійна набережна, буд. 24, офіс 203, ідентифікаційний код 42726563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54, ідентифікаційний код 39590621) заборгованість за отриманий природний газ у розмірі 328 701,33 грн, пеню у розмірі 34 105,95 грн, 3% річних у розмірі 21 033,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 103 517,66 грн, а також судовий збір у розмірі 7 310,38 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "08" квітня 2024 р.

СуддяІ.О. Чистякова