Ухвала

від 03.04.2024 по справі 906/1079/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1079/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод Трансмаш»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 (колегія суддів: Миханюк М. В. - головуючий, Коломис В. В., Саврій В. А.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 18.09.2023 (суддя Соловей Л. А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод Трансмаш»

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Північний лідер»;

2) Малого приватного підприємства «Мета»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Левківської Галини Сергіївни;

2) Державного реєстратора Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області Литвинюк Віти Володимирівни,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів прав власності на нерухоме майно, зобов`язання усунути перешкоди,

за участю:

позивача: Калінін Р. С. (керівник)

відповідача-1: Сичов Д. В. (адвокат)

відповідача-2: Бахур Л. В. (керівник)

ВСТАНОВИВ:

1 Короткий зміст позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод Трансмаш» (далі - Завод), звернувшись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північний лідер» (далі - відповідач-1, Товариство) та Малого приватного підприємства «Мета» (далі - відповідач-2, Підприємство), просило (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог):

визнати недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер: 458 від 13.04.2020, укладений між Підприємством та Товариством, посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Левківською Г. С. (далі - Договір від 13.04.2020);

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), iндексний номер: 51436470 від 03.03.2020 об 13:51:49, проведену Литвинюк Вітою Володимирівною, Виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2045415418107, на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, об`єкт нежитлової нерухомості, за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Бiлокоровицьке шосе, 8, за Підприємством.

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51963708 від 13.04.2020 об 17:33:35, приватного нотаріуса Левківської Галини Сергіївни, Коростенський районний нотаріальний округ Житомирської області, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2045415418107, на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, об`єкт нежитлової нерухомості, за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с/рада Поліська, комплекс будівель i споруд № 14, зареєстрованої за Товариством;

зобов`язати Товариство і Підприємство усунути перешкоди у здійсненні Заводом прав власності на його нежитлові приміщення, площами 3391,4 м2 та 6299,1 м2 відповідно, які знаходяться за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул. Бiлокоровицьке Шосе, 8, шляхом звільнення вказаних приміщень та усунення перешкод у користуванні ними.

1.2 Позов обґрунтовано тим, що Договір від 13.04.2020 підлягає визнанню недійсним, оскільки спірне нерухоме майно не належало продавцю на момент його відчуження. Зазначає, що на даний час через подвійну реєстрацію прав власності на частину приміщень, які належать Заводу, останній позбавлений права користуватись ними, оскільки відповідачі вважають це майно своєю власністю.

2 Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.09.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024, у задоволенні позову відмовлено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів виникнення у Заводу станом на 18.02.2020 права власності на спірні нежитлові приміщення загальною площею 9 690,50 м2, розташовані за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8, а відповідно, не обґрунтував та не довів порушення його прав та інтересів укладенням між відповідачами оскаржуваного Договору від 13.04.2020.

3 Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову і рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги Завод посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду.

3.3 Також позивач у касаційній скарзі просить винести окрему ухвалу відносно колегії суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Миханюк М. В., Коломис В. В., Саврій В. А. щодо очевидної фальсифікації обставин, висновків у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024, по справі № 906/129/21, незаконної легітимізації нерухомого майна без належних правовстановлюючих документів та умисного порушення висновків Верховного Суду для винесення незаконного судового рішення, всупереч останнім.

3.4 Товариство у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені у скарзі доводи та, посилаючись на те, що оскаржувані рішення ухвалені з правильним застосуванням норм права, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, залишивши судові рішення без змін.

3.5 Підприємство у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на її безпідставність, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4 Мотивувальна частина

4.1 З встановлених судами обставин вбачається, що 15.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Геліос» (продавець) і Заводом (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець передає у власність покупця нерухоме майно: частину будівлі головного корпусу загальною площею 4231,0 м2, склади-гаражі загальною площею 781,9 м2, за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8, РНОНМ: 1980435818107. Об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці загальною площею 1,6031 га, кадастровий номер 1822384400:08:000:0103 (ця земельна ділянка продавцю не належить).

4.2 Передачу майна сторони оформили актом приймання-передачі нерухомого майна від 15.01.2020.

4.3 15.01.2020 право власності на нерухоме майно, загальною площею 5 012,9 м2 (РНОНМ: 1980435818107) зареєстровано за Заводом за рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 15.01.2020 № 50661951.

4.4 Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділ щодо об`єкта нерухомого майна з РНОНМ 1980435818107 загальною площею 5 012,9 м2 у складі частини будівлі головного корпусу 4 231,0 м2 та складів-гаражів площею 781,9 м2 закрито 18.02.2020 у зв`язку з поділом об`єкта нерухомого майна, право власності Заводу на цей об`єкт погашено у зв`язку з його поділом.

4.5 18.02.2020 за рішеннями приватного нотаріуса Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н. С. № 51196016 та № 51194532 здійснено державну реєстрацію права власності Заводу на дві нежитлові будівлі площею 3 391,4 м2 (РНОНМ: 2033782618107) і 6 299,1 м2 (РНОНМ: 2033852318107); підставою для реєстрації зазначено висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 240/241 і технічні паспорти, виготовлені 14.02.2020 Асоціацією «Авісто-Буд» на замовлення Заводу.

4.6 Позивач стверджує, що станом на 18.02.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було жодного запису про право власності щодо нерухомого майна, за адресою: м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8, які б були зареєстровані за будь-якими особами, крім Заводу та ліквідованого в порядку банкрутства 11.10.2007 Українсько-Естонського спільного підприємства «Ананстасія» (далі - УЕСП «Анастасія).

4.7 04.06.2020 між Заводом (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Каро» Фітнес Центр» (далі - ТОВ «Каро»; покупець) укладено договори купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 6 299,1 м2 (РНОНМ: 2033852318107) та загальною площею 3 391,4 м2 (РНОНМ: 2033782618107), за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8, на визначених сторонами умовах. 04.06.2020 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Каро» на зазначене нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав.

4.8 08.08.2020 між ТОВ «Каро» (продавець) і Заводом (покупець) укладено договори купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 6 299,1 м2 (РНОНМ: 2033852318107) та загальною площею 3 391,4 м2 (РНОНМ: 2033782618107), за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8, з відстрочкою платежу на визначених сторонами умовах. 08.08.2020 проведено державну реєстрацію права власності Заводу на зазначене нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав.

4.9 З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачу стало відомо, що станом на 28.02.2020 за Підприємством зареєстроване право власності на нежитлову будівлю загальною площею 8 007,9 м2 (РНОНР 2045415418107), що складається зі складських приміщень, розташованих по вул. Білокоровицьке шосе, 8 у м. Коростені. Складовими частинами цього об`єкта нерухомого майна загальною площею 8 007,9 м2 визначено: приміщення В загальною площею 3 907,1 м2 (в-прибудова, в1-прибудова, в2-прибудова, в3-прибудова, в4-прибудова, в5-рампа, в6-рампа, в7-рампа, в8-ганок); приміщення Д загальною площею 3 268,1 м2 (д-прибудова, д1-рампа, д3-рампа, д4-ганок); нежитлова будівля Е загальною площею 832,7 м2.

4.10 Позивач вважає, що оскільки за Заводом вже було зареєстровано нерухоме майно загальною площею 9 690,50 м2 за тією ж адресою, державний реєстратор Литвинюк В. В. внесла в реєстр штучні недостовірні дані та створила подвійну реєстрацію частини однієї і тієї ж самої нерухомості.

4.11 На думку позивача, державний реєстратор Литвинюк В. В. всупереч чинному законодавству України здійснила реєстрацію 8 007,9 м2 нерухомого майна за Підприємством. Формальними підставами такої реєстрації стали: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20.05.1999, укладений між УЕСП «Анастасія» та Підприємством; акт прийому-передачі права власності на нерухоме майно від 20.05.1999; реєстраційне посвідчення на об`єкт нерухомого майна від 26.07.1999.

4.12 Також суди встановили, що між Підприємством (продавець) і Товариством (покупець) укладено Договір від 13.04.2020 купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею 8 007,9 м (РНОНМ: 2045415418107), розташованої за адресою: Житомирська область, Коростенський район, Поліська сільська рада, комплекс будівель і споруд № 14; нежитлова будівля, а саме нежитлова будівля складських приміщень, має загальну площу 8 007,9 м2 і складові частини: приміщення літ. «В» загальною площею 3 907,1 м2 (в-прибудова, в1-прибудова, в2-прибудова, в3-прибудова, в4-прибудова, в5-рампа, в6-рампа, в7-рампа, в8-ганок); приміщення, складські приміщення, літ. «Д» загальною площею 3 268,1 м2 (д-прибудова, д1-рампа, д3-рампа, д4-ганок); нежитлова будівля літ. «Е» загальною площею 832,7 м2 (пункт 1.1); нежитлова будівля із складовими частинами розташована на земельній ділянці площею 2,2966 га за кадастровим номером: 1822384400:08:000:0140, яка знаходиться у приватній власності продавця та відчужується одночасно.

4.13 Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованому 13.04.2020 за № 206726212, право власності на нежитлову будівлю загальною площею 8 007,9 м2 (РНОНМ: 2045415418107), за адресою: Житомирська область, Коростенський район, Поліська сільська рада, комплекс будівель і споруд № 14, земельна ділянка місця розташування 1822384400:08:000:0140, зареєстровано 13.04.2020 за Товариством.

4.14 Позивач, звернувшись до суду з позовом у цій справі, вважає, що Договір від 13.04.2020 підлягає визнанню недійсним, оскільки спірне нерухоме майно не належало продавцю на момент його відчуження. На даний час через подвійну реєстрацію прав власності на частину приміщень, які належать Заводу, останній позбавлений права користуватись ними, оскільки як Підприємство, так і Товариство вважають зазначене майно своєю власністю.

4.15 Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у сукупності Договір від 20.05.1999, акт приймання-передачі права власності на нерухоме майно від 20.05.1999 та реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна від 26.07.1999 підтверджують обставини виникнення у Підприємства права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 8 420,4 м2, розміщену по вул. Білокоровицьке шосе, 8, а тому відповідні обставини зафіксовані у належних доказах у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.16 Водночас у позивача правовстановлюючі документи на збільшену площу об`єкта нерухомого майна відсутні, що, за висновком апеляційного господарського суду, унеможливлює встановлення обставин щодо набуття позивачем права власності на нежитлові приміщення площею 6 299,1 м2 та площею 3 391,4 м2, розташовані за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8.

4.17 При цьому суди звернули увагу на те, що не є такими документами (правовстановлюючими) технічний паспорт та висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (видавник: Асоціація «Авісто-Буд»), які згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 18.02.2020 зазначені підставою для внесення до реєстру відповідного запису про Завод як власника нежитлових приміщень площею 6 299,1 м2 та площею 3 391,4 м2, а сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

4.18 Отже, суди попередніх інстанцій встановили, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що станом на 18.02.2020 у Заводу знаходилась у власності лише частина будівлі головного корпусу (літ. «А»), склади-гаражі (літ. «Г»), загальною площею 5 012,9 м2, які знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Коростень, Білокоровицьке шосе, 8.

4.19 Звідси суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний господарський суд, що позивач не довів виникнення у нього станом на 18.02.2020 права власності на спірні нежитлові приміщення загальною площею 9 690,50 м2, розташовані за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8, а відповідно, не обґрунтував та не довів порушення його прав та інтересів укладенням між відповідачами оскаржуваного Договору від 13.04.2020.

4.20 Завод у поданій касаційній скарзі ТОВ посилається на те, що суди при вирішенні спору не враховували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 754/9834/18, від 10.06.2021 у справі № 904/2981/20, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 21.01.2021 у справі № 910/27779/14. Суд апеляційної інстанції ухвалив постанову всупереч висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі № 915/572/17, який, як зазначає заявник, звернув увагу що «навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача».

4.21 На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник також послався на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 22.04.2019 у справі № 522/31671/13-ц, від 07.08.2019 у справі № 902/869/17, від 02.07.2020 у справі № 711/3656/18-ц, у яких, як зазначає скаржник «предметом спору є тотожні правовідносини, пов`язані з наявністю «подвійної реєстрації» прав на нерухоме майно у різних осіб»; від 25.06.2019 у справі № 904/3169/18, від 28.01.2020 у справі № 916/495/19, постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15; постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

4.22 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.23 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виклала правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

4.24 За змістом касаційної скарги, Верховний Суд у межах справ № 754/9834/18 та № 904/2981/20 (постанови від 10.06.2021) досліджував питання фіктивності правочинів, проте суди оскаржувані рішення, на думку позивача, ухвалили всупереч позиції, викладеній у цих постановах.

4.25 Так, у цих постановах Верховного Суду зазначено, що основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до/або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язання договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

4.26 Водночас колегія суддів звертає увагу на відмінність змісту позовних вимог та фактичних обставин у справі № 754/9834/18 та № 904/2981/20 від справи № 906/1079/21, що розглядається, оскільки у цій справі фіктивності правочинів, про які зазначав скаржник, судами встановлено не було.

4.27 Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 визнаються безпідставними, оскільки обставини у наведеній справі стосуються правовідносин іпотеки (звернення стягнення на предмет іпотеки).

4.28 У постанові Верховного Суд від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16 викладено висновок про те, що позивачем не доведено виникнення права власності на спірні підвальні приміщення, а відповідно не обґрунтовано та не доведено порушення його прав та інтересів, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відсутність у позивача матеріально-правових підстав заявляти про порушення права власності та відсутність підстав завертатись за захистом цього права, у тому числі шляхом його визнання.

4.29 Предметом розгляду справи № 910/27779/14 (постанова Верховного Суду від 21.01.2021) були вимоги про зобов`язання відповідача за власний рахунок знести самочинно збудовану надбудову (поверхи), які були зведені без дотримання будівельних норм, за відсутності необхідної проєктно-кошторисної документації. У наведеній постанові Верховний Суд досліджував питання правомірності закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі (постанова суду апеляційної інстанції була скасована із направленням справи для продовження розгляду) за наявності права власності фізичних осіб на об`єкти нерухомого майна - квартири, що розташовані у житловому будинку, про знесення якого заявлено позов. Висновки Верховного Суду у наведеній справі щодо застосування приписів статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і статті 376 Цивільного кодексу України стосуються питання дослідження юрисдикції спору в наведеній справі.

4.30 У касаційній скарзі скаржник як на підставу скасування судових рішень, що переглядаються у касаційному порядку, посилається на висновки, викладені у справі № 915/572/17 Верховним Судом (постанова від 11.02.2020), вказуючи, що Верховний Суд у наведеній справі № 915/572/17 зазначив, що «навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.». Також Завод у касаційній скарзі зазначає, що подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 522/31671/13-ц, від 07.08.2019 у справі № 902/869/17, від 02.07.2020 у справі № 711/3656/18-ц, у яких, як зазначає скаржник, «предметом спору є тотожні правовідносини, пов`язані з наявністю «подвійної реєстрації» прав на нерухоме майно у різних осіб» і на аналогічні правові позиції, на думку позивача, які викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/3169/18, від 28.01.2020 у справі № 916/495/19, постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15.

4.31 Проте, на відміну від зазначеного Заводом висновку, у справі, що переглядається у касаційному порядку, судами попередній інстанцій не встановлено порушення прав чи охоронюваних законом інтересів Заводу.

4.32 Також скаржник посилається на справу № 145/2047/16-ц, предметом розгляду в якій були правовідносини щодо визнання недійсними договорів оренди землі, а висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються питання застосування норм Закону України «Про оренду землі» в контексті визначення істотних умов договору оренди землі. Причиною звернення у справі № 145/2047/16-ц з позовом слугували обставини того, що позивач спірні договори не підписував та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував. Звідси, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

4.33 Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи позивача фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановлення інших обставин, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

4.34 Аналіз висновків, зроблених в оскаржуваній постанові у справі, яка переглядається, не свідчить про її невідповідність висновкам, викладеним у наведених для порівняння постановах Верховного Суду, оскільки фактичні обставини, які формують зміст правовідносин, у цих справах є різними.

4.35 При цьому, не може вважатися неврахування судами висновку Верховного Суду, як підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

4.36 Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.37 При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування щодо наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

4.38 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених скаржником постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними.

4.39 Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі з урахуванням визначеного статтею 287 ГПК України права касаційного оскарження, не обґрунтовані належним чином в контексті виключних випадків касаційного оскарженні, тому Верховний Суд відповідно до встановлених процесуальним законом меж розгляду справи у суді касаційної інстанції оцінювати та перевіряти їх не може.

4.40 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою Заводу підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.41 З урахуванням викладеного колегія не вбачає підстав для винесення окремої ухвали, про що позивач просив у касаційній скарзі.

4.42 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод Трансмаш» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 906/1079/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов