Ухвала

від 08.04.2024 по справі 905/1791/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/1791/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

на рішення Господарського суду Донецької області від 29.11.2023

постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1",

2) Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу",

3) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

про стягнення 3 295 228,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 30 553 659,86 грн: основного боргу в сумі 26 471 998,80 грн, пені в сумі 1 234 557,49 грн, 3% річних в сумі 719 810,48 грн та інфляційних нарахувань в сумі 2 127 293,09 грн.

2. Господарський суд Донецької області рішенням від 29.11.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024, позовні вимоги в частині стягнення 3 295 228,85 грн задовольнив частково; стягнув з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" основний борг в сумі 2 755 951,62 грн, 3% річних в сумі 129 847,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 266 270,88 грн, пеню у розмірі 5 155,59 грн; в іншій частині позову відмовив.

3. 20.03.2024 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" через систему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 29.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024, в якій просить скасувати їх скасувати в частині задоволення позову про стягнення 1 073 340,91 грн.

4. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

5. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

6. Відповідно до п.6 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.

7. Скаржник у прохальній частині скарги просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 29.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 в частині задоволення позову про стягнення 1 073 340,91 грн, однак не вказує, яке рішення Верховний Суд повинен ухвалити за результатами перегляду і скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій у відповідності до повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст.308 ГПК.

8. Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

9. Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, Верховний Суд звертає увагу скаржника на необхідності уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги.

10. Також, відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

11. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

12. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

13. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

14. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

15. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

16. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

17. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

18. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

19. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

20. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

21. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

22. Скаржник у тексті касаційної скарги, посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.04.2023 у справі №905/1791/21 та у справі №910/8958/20 (с.9 скарги), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (с.18 скарги), від 13.07.2021 у справі №916/2205/20 (с.24 скарги).

23. Також зазначає, що на сьогоднішній день відсутні правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень п.7.10 ПРРЕЕ, які набули чинності 20.05.2021 та мають безпосереднє відношення до регулювання спірних відносин між позивачем та відповідачем (с.13 скарги).

24. Окрім цього, скаржник, зокрема, вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі спірних договірних відносин позивача та відповідача, почав досліджувати договірні відносини відповідача та споживача, що на нашу думку є недопустимим, оскільки зазначені докази не є допустимими щодо спірних відносин учасників справи (с.22 скарги); судами було проігноровано докази відповідача, які він надавав у відзиві та запереченнях (с.26 скарги).

25. Однак скаржник не посилається на відповідні підстави касаційного оскарження, передбачені ч.2 ст.287 ГПК та не наводить їх належного обґрунтування, у зв`язку із чим скаржнику необхідно зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 11-21 цієї ухвали.

26. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

27. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 29.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі №905/1791/21 залишити без руху.

2. Надати Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко