Рішення

від 26.03.2024 по справі 524/4502/23

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/4502/23

Провадження №2/524/339/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді Предоляк О.С., при секретарі судового засідання Лапік К.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороні відповідача головний сервісний центр МВС України про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсними договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: головний сервісний центр МВС України про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсними договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу

Зазначає, що є власником транспортного засобу TOYOTA CAMRY, 2017 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 .

15.02.2023 року дізналася, що транспортний засіб вибув з її володіння і перереєстрований на ОСОБА_2 .

За результатами проведеної перевірки за фактом незаконного заволодіння транспортним засобам, винесена постанова про закриття провадження. Органами досудового розслідування встановлено, що 24.01.2023 року невстановлена слідством особа від її імені здійснила продаж належного їй автомобіля ФОП ОСОБА_3 на підставі договору комісії №6230/23/1/003965. Крім того, невстановленою особою підписано акт технічного стану транспортного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №6230/23/1/003965. 26.01.2023 року ФОП ОСОБА_3 здійснила відчуження транспортного засобу TOYOTA CAMRY, 2017 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 на підставі договору купівлі продажу транспортного засобу №6230/23/1/003965 ОСОБА_2 .

У подальшому, ОСОБА_2 , використовуючи завідомо підроблені документи у ТСЦ 5348 на підставі договору купівлі продажу транспортного засобу №6230/23/1/003965 та акту огляду транспортного засобу реєструє транспортний засіб на своє ім`я. При цьому, відповідач умисно обирає д.н.з. НОМЕР_3 , що відрізняється лише останніми літерами від номерного знаку належного ій транспортного за собу.

Факт перебування ОСОБА_2 та здійснення реєстраційний дій підтверджується відеозаписом із сервісного центру.

На підставі статей 387, 388 ЦК України просить витребувати із володіння ОСОБА_2 належний їй транспортний засіб

Договір комісії та договір купівлі продажу транспортного засобу вважає недійсними, оскільки при його укладенні порушенні її права на володіння спірним рухомим майном.

Остаточно просить витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 автомобіль TOYOTA CAMRY, 2017 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключ від автомобіля. Визнати недійсними: договір комісії №6230/23/1/003965, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; договір купівлі продажу транспортного засобу №6230/23/1/003965 від 25.01.2023 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо автомобіля марки TOYOTA CAMRY, 2017 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 11.07.2023 року відкрито провадження по справі та встановлено загальний порядок розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.07.2023 року вжито заходи забезпечення позову. Накладено арешт на транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2017 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_1 .

01.08.2023 року третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача головним сервісним центром МВС України надані письмові пояснення. Наголошують, що у відповідності до Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортних засобів передбачає, що реєстраційні дії щодо транспортних засобів здійснюються з метою державного обліку та контролю за використанням автомобілів, а не посвідченням права власності та користування транспортними засобами. Судове рішення про визнання недійсним договору купівлі продажу є підставою для скасування державною реєстрації. Разом з цим, Порядком №1388 затвердженого Кабінетом Міністрів України від 07 вересня 1998 року не передбачено процедури поновлення державної реєстрації транспортного засобу. Уразі скасування реєстрації транспортного засобу реєстрація цього транспортного засобу проводиться з урахуванням п 8 Порядку, а саме на підставі заяв власників та наявності документів, які підтверджують придбання, отримання транспортних засобів.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Сєннікова А.Ю. про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду. У відповідності до статті 43 ЦПК України визнано явку сторін обов`язковою.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про об єднання в одне провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороні відповідача головний сервісний центр МВС України про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсними договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу зі справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ відмовлено.

У судовому засіданні 29.01.2024 року позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Маслій В.М. позов підтримують з підстав, що заявлені. Позивач ОСОБА_1 пояснила суду, що передала ОСОБА_2 належний їй транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та спірний автомобіль тривалий час перебував у користуванні відповідача. Категорично заперечувала перебування з відповідачем ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах. Натомість, підтвердила закриття провадження у справі за її заявою щодо незаконного заволодіння транспортним засобом. Рішення слідчого та встановлені ним обставинами не оскаржувала.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 наголошував щодо законного володіння ОСОБА_2 транспортним засобом, перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у фактичних шлюбних відносинах та ініціювання відповідачем питання щодо поділу спільного майна у судовому порядку. Не заперечував щодо заниженої вартості продажу спірного автомобіля. Наголошував щодо необхідності врахування судом обставин встановлених при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя.

У судове засідання, призначене на 26.03.2024 року сторони не заявились. Представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності та відсутності сторін.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснювалось.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим(див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, таки й правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третястаття 215 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу(частина першастатті 215 ЦК України).

Згідно статей16,203,215 ЦК Українидля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина другастатті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08квітня 2021 року ОСОБА_1 набутоавтомобільTOYOTA CAMRY, 2017 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 .

З інформації з територіального сервісного центру № 5348 автомобіль TOYOTA CAMRY, 2017 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 24.01.2023 перереєстрований на нового власника ОСОБА_2 .

Перереєстрація транспортного засобу здійснена на підставі оспонених :

Договору комісії від 24.01.2023 року від ОСОБА_7 » та ОСОБА_1 за яким комісіонер зобов`язується вчинити за дорученням комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу TOYOTA CAMRY, 2017 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований за власником транспортного засобу 08.04.2021 за ціною не нижче узгодженою сторонами у 10000 грн. За актом технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №6230|23|1|003965 віл 24.01.2023 на підставі договору комісії Мостова та ОСОБА_1 провели огляд транспортного засобу який потребує ремонту, який має 60 відсотків зносу за ціною продажу 10 000 грн.. долучено додаток інформаційна картка транспортного засобу.

За договором купівлі продажу № №6230|23|000055 ОСОБА_2 придбав у ФОП ОСОБА_3 , транспортний засіб TOYOTA CAMRY, 2017 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 10000 грн.

Відповідно до вимогст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зіст. 9 Конституції Україниє складовою національного законодавства.

Згідно з вимогамист. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

За частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини першої та другоїстатті 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Згідно зстаттею 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини першоїстатті 388 ЦК Україниякщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 грудня 2023 року у справі №752/5281/20 дійшов наступних висновків щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню у розглядуваній справі в силу вимог частини третьоїстатті 400 ЦПК України.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень пункту 3 частини першоїстатті 388 ЦК України.

Власник речі (в даному випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388ЦК України, застосуванню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з власної волі передано спірний автомобіль у володіння та користування ОСОБА_2

У подальшому транспортний засіб відчужено на користь ОСОБА_2 , який і став останнім набувачем спірного автомобіля, недобросовісність дій якого, у справі, не доведена.

Так, за результатами звернення ОСОБА_1 , 15.03.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ч 1 статті 289 КК України щодо незаконного заволодіння ОСОБА_2 транспортний засобом TOYOTA CAMRY, 2017 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 є потерпілою у кримінальному провадженні №1202317050000423 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті статті289 КК України.

У ході досудового розслідування слідчим встановлено, що потерпіла самостійно передала у користування автомобіль TOYOTA CAMRY, 2017 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 .

21.03.2023 року ОСОБА_1 звернулась до слідчого із письмовою заявою , в якій просила припинити подальшу перевірку обставин, викладених у заяві по вчинення злочину та зазначила, що претензій не має.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила вказані обставини та зазначила, що постанова про закриття провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення нею не оскаржена.

З огляду на обставини добровільного передання позивачем належного їй автомобіля TOYOTA CAMRY, 2017 року випуску, синього кольору, VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням особливостей правого режиму транспортного засобу, як рухомого майна, а також позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульованій у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 752/5281/20, суд приходить до висновку, що оскільки спірний автомобіль вибув із володіння ОСОБА_1 з волі позивача, тому він не підлягає витребуванню у добросовісного набувача в порядку передбаченомустаттею 388 ЦК України.

З цих же підстав не можуть бути задоволені вимоги позивача до відповідачів про визнання договорів недійсними .

У ході судового розгляду встановлено купівлю спірного транспортного засобу відповідачем ОСОБА_2 за ціною нижче ринкової вартості.

Крім того, за висновком експерта ОСОБА_8 , отриманими в ході досудового розслідування, підписи в графі комітент у договорі комісії від імені позивача виконаний не ОСОБА_1 ,

З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених упостанові від 11 грудня 2023 року у справі №752/5281/20, належним способом захисту прав позивача є звернення до суду із позовом про відшкодування збитків.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).

Враховуючи наведене, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача головний сервісний центр МВС України про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсними договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу задовленню не підлягає.

Відповідно дост.. 141 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом справи необхідно віднести на рахунок держави..

Керуючись ст.ст. ст.ст.12,13,200,259,263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача головний сервісний центр МВС України про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсними договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу - відмовити.

Скасувати заходизабезпечення позову,вжиті ухвалою Автозаводськогорайонного суду мКременчука від 11.07.2023року шляхом накладення арештнаавтомобіль марки Toyota Camry 2017 року випуску, синього кольору, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , що на праві власності належить ОСОБА_2 . .

Заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Предоляк