Рішення

від 29.03.2024 по справі 338/1542/23

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1542/23

29 березня 2024 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування Солотивинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Солотивинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем і за час перебування у шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Сімейне життя із відповідачем не склалося й вони припинили спільне проживання. 06 липня 2017 року рішенням суду шлюб між ними розірвано, після розірвання шлюбу дочка залишилася проживати з нею та з того часу перебуває на повному її утриманні, оскільки відповідач аліменти своєчасно не сплачує. Протягом тривалого часу відповідач з дитиною не спілкується та не піклується про неї. Зважаючи на те, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не займається підготовкою до самостійного життя, не цікавиться її станом здоров`я, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, то є всі законні підстави для позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_4 .

Відповідач у поданому відзиві вимоги позову не визнав. Зазначив, що не спілкується з дочкою через те, що колишня дружина і її мама перешкоджають такому спілкуванню. Він вживає заходів щодо налагодження стосунків з дитиною, погасив заборгованість зі сплати аліментів, тому у задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені вимоги підтримали з викладених підстав, просили позов задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_5 . Додатково позивачка вказала, що відповідач життям дитини не цікавиться, з нею не спілкується, останній раз бачився з дитиною коли їй виповнився один рік. Вважає, що є всі підстави для позбавлення його батьківських прав.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Додатково зазначив, що відповідач вимоги позову позов не визнає, оскільки від виконання своїх батьківських обов`язків не ухиляється і має намір надалі спілкуватися та виховувати дочку, однак позивачка перешкоджає йому в цьому. Щодо заборгованості по аліментах, вказав, що така заборгованість виникла через воєнний стан та складне матеріальне становище відповідача. Зазначив, що в цей час заборгованості по сплаті аліментів у відповідача немає. Вважає, що позов є безпідставним і в його задоволені просив відмовити.

Представник служби у справах дітей Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в судове засідання не з`явилася. У поданій заяві просила проводити розгляд справи у її відсутності, підтримала висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 .

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач є батьком народженої у шлюбі з позивачкою дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Богородчанського районного суду від 01.03.2016 року у справі № 338/109/16-ц присуджено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі по 850 грн щомісячно до досягнення повноліття.

Рішенням Богородчанського районного суду від 06.07.2017 року у справі № 338/528/17 шлюб між сторонами розірвано.

Після припинення спільного проживання дочка проживає з позивачкою, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства від 31.07.2024 року й сторонами не оспорюється.

Відповідно до характеристики Марківського ліцею Солотвинської селищної ради учениця ОСОБА_7 навчається в ліцеї з 01.09.2021 року. Мати приділяє належну увагу вихованню дочки, батько на зв`язок з класним керівником не виходив.

Висновком про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дочки ОСОБА_5 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Солотвинської селищної ради від 23.01.2024 року № 22, встановлено, що відповідач хоче спілкуватися з дочкою, проте не може знайти спільну мову з колишньою дружиною та тещею, які перешкоджають його зустрічам та спілкуванню з дочкою. З урахуванням інтересів дитини орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення відповідача батьківських прав щодо дочки ОСОБА_5 .

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснили, що є родичками відповідача і їм відомо, що він намагається налагодити спілкування з дитиною, однак колишня дружина перешкоджає йому в цьому, заборонила приходити.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, тому суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Той факт, що відповідач під час розгляду справи судом заперечує проти позбавлення його батьківських прав, намагається налагодити спілкування з дочко, свідчить про його інтерес до дитини, небайдужість до її долі та їх взаємин.

Відповідно до норм Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21.

На переконання суду, наведені позивачкою у позовній заяві та повідомлені в судовому засіданні обставини та аргументи в сукупності з дослідженими письмовими доказами, показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не дають підстави прийняти рішення про задоволення позову.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням поведінки відповідача, висловлених стороною відповідача заперечень, за відсутності переконливих доказів про умисне ухилення відповідача від виконання обов`язків щодо виховання дитини, суд вважає, що підстав для позбавлення його батьківських прав на даний час немає. При цьому суд вважає за необхідне вказати відповідачу на необхідність налагодити стосунки із дитиною та змінити ставлення до своєї безпосередньої участі у її вихованні.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, ст.150, 164, 165 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2024 року.

Головуючий О. А. Шишко