Рішення

від 09.04.2024 по справі 731/84/24

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №731/84/24

Провадження №2/731/71/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Трохименко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Варвинська лікарня» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про стягнення недоотриманої заробітної плати за сумісництвом та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2024 року до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 01серпня 1994 року вона була прийнята на посаду медсестри ЦВС Варвинської ЦРЛ. З 06листопада 2015 року переведена на посаду сестри медичної головної КЛПЗ «Варвинська центральна районна лікарня». У період з 10 лютого 2022 року до 07листопада 2022 року вона також виконувала роботу за сумісництвом на 0,5 посади старої сестри медичної неврологічного відділення. 07серпня 2023 року її було звільнено у зв`язку зі скороченням штату з посади сестри медичної головної КЛПЗ «Варвинська центральна районна лікарня». Отримавши при звільненні розрахункові листи по заробітній платі, вона побачила, що з нею не проведено повний розрахунок та заборговано їй частину заробітної плати за сумісництвом за період з 10 лютого 2022 року до 31липня 2022 року. Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 12січня 2022 року №2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я», яка підлягає застосуванню з 01січня 2022 року, розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам Комунального некомерційного підприємства «Варвинська лікарня» за повністю виконану місячну (годинну) норму праці установлюється в межах фонду оплати праці на 2022 рік на рівні не меншу 13500 гривень для посади молодших спеціалістів з медичною освітою (фаховий молодший бакалавр). З серпня 2022 року їй вже почали виплачувати заробітну плату за сумісництвом правильно 6771,77 грн на місяць. А до цього, у період роботи з 10 лютого 2022 року до 31липня 2022 року, їй платили за сумісництвом менше. Недоплачена сума заробітної плати за цей період становить 15356,99 грн.

Просить стягнути з роботодавця вказану заборгованість по заробітній платі за сумісництвом у сумі 15356,99 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08листопада 2022 року до 09лютого 2024 року у сумі 81170,22 грн, а також витрати на правничу допомогу.

Провадження у справі відкрито 19лютого 2024 року та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 19березня 2024 року.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача ОСОБА_2 також у судове засідання не з`явилась, подала клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі.

Відповідач свого представника у судове засідання повторно не направив, про дату, місце і час розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.97, 107), відзиву на позов не подали, повторно подали клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (а.с.100, 108). На підставі положень ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що він допустив повторну неявку в судове засідання.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріалисправи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 01серпня 1994 року позивач ОСОБА_1 зарахована на посаду медичної сестри ЦСВ Центральної районної лікарні (а.с.12-14, 16).

Наявність у позивача медичної освіти підтверджується дипломом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Сестринська справа», виданим 05липня 1994 року (а.с.15).

Наказом по КЛПЗ «Варвинська центральна районна лікарня» №150 від 06листопада 2015 року ОСОБА_1 переведена на посаду сестри медичної головної з 06листопада 2015 року (а.с.17), а наказом КНП «Варвинська лікарня» № 15 від 09лютого 2022 року головна сестра медична ОСОБА_1 прийнята також в порядку сумісництва на 0,5 посади старшої сестри медичної неврологічного відділення з 10лютого 2022 року (а.с.18).

Відповідно до наказів КНП «Варвинська лікарня» № 69 від 05вересня 2022 року та №142 від 07листопада 2022 року 0,5 посади старшої сестри медичної неврологічного відділення скорочено, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звільнено з 0,5 відповідної посади з 07листопада 2022 року (а.с.19, 22).

Наказом КНП «Варвинська лікарня» № 119 від 07серпня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади сестри медичної головної КНП «Варвинська лікарня» з 07серпня 2023 року за п.1 ст. 40 КЗпП з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку за ст.44 КЗпП та проведено з нею розрахунок (а.с.25).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12січня 2022 року №2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» було внесено зміни у додаток 3 до Типової форми договору про медичне обслуговування за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25квітня 2018 року №410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій».

Зміни, внесені у Додаток 3 до Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій полягали у тому, що було доповнено пункт 1 Типової форми підпунктом 9 такого змісту: "9) забезпечувати виплату заробітної плати у розмірі не меншому, ніж передбачено цим підпунктом.

Заробітна плата медичного працівника закладу охорони здоров`я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці встановлюється у розмірі:

- не менше ніж 20000 гривень для лікарів (крім лікарів-інтернів), професіоналів з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я;

- не менше ніж 13500 гривень для посад молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівців з початковим рівнем (короткий цикл) вищої освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства…»

Постанова Кабінету Міністрів України від 12січня 2022 року №2 підлягала застосуванню з 01січня 2022 року.

Згідно зі штатним розписом КНП «Варвинська лікарня» на 01січня 2022 року посадовий оклад сестри медичної головної адміністрації лікарні складає 6083,72 грн, надбавка за вислугу років 1825,12 грн (30%), а всього місячний фонд заробітної плати 7908,84 грн; посадовий оклад сестри медичної старшої неврологічного відділення лікарні складає 5505,50 грн, фонд заробітної плати 0,5 ставки, тобто 2752,75 грн, надбавка за вислугу років 825,83 грн (30%), а всього місячний фонд заробітної плати 3578,58 грн (а.с.43-47).

З довідки про доходи та розрахункових листків ОСОБА_3 за 2022 рік вбачається, що у січні-липні 2022 року їй не виплачувалася у повному розмірі 0,5 заробітної плати за сумісництвом, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 12січня 2022 року №2 (а.с.38-42).

На звернення позивача від 06березня 2023 року про надання роз`яснень щодо недоплати їй заробітної плати за сумісництвом та здійснення перерахунку (а.с.28) в.о. директора КНП «Варвинська лікарня» 28березня 2023 року повідомила, що заробітна плата і нарахування надбавки за складність і напруженість в роботі проводилась відповідно до наказу директора та постанови КМУ від 12січня 2022 року №2 (а.с.29).

Відповідно до наказу в.о. директора КНП «Варвинська лікарня» ОСОБА_4 № 63-а від 01серпня 2022 року позивачу ОСОБА_1 , сестрі медичній старшій неврологічного відділення, встановлено надбавку за складність і напруженість в роботі у розмірі 116% (а.с.26-27).

Із виконаного позивачем розрахунку нарахованої заробітної плати за основним місцем роботи, а саме на посаді сестри медичної головної адміністрації лікарні, вбачається, що за 2022 рік заробітна плата за основним місцем роботи нарахована та виплачена ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с.78).

Із розрахунків позивача про нараховану, виплачену та недоплачену заробітну плату за сумісництвом, а саме на посаді сестри медичної старшої неврологічного відділення, вбачається, що у період з 10 лютого до 31липня 2022 року ОСОБА_1 недоплачено заробітну плату за внутрішнім сумісництвом у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 12січня 2022 року №2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» на загальну суму 15356,99 грн (а.с.79, 80). Зокрема, за лютий 2022 року 2061,42 грн, за березень 2022 року 3171,42 грн, за квітень 2022 року 3171,42 грн, за травень 2022 року 3171,42 грн, за червень 2022 року 3171,42 грн, за липень 609,89 грн (а.с.80).

Статтею 43 Конституції України кожному гарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення недоотриманої заробітної плати за сумісництвом, оскільки, у період з 10 лютого 2022 року до 31липня 2022 року її заробітна плата за сумісництвом була нижчою від розміру, передбаченого підпунктом 9 пункту 1 додатку 3до Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12січня 2022 року №2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я», що застосовувалися з 01 січня 2022 року.

Відповідач донараховану позивачем суму заробітної плати за сумісництвом не оспорював, своїх розрахунків не надавав.

Щодо позовноївимоги ОСОБА_1 про стягненнясереднього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні суд дійшов висновку про часткове її задоволення з огляду на таке.

Згідно зіст.117КЗпП Українив разіневиплати звини власникаабо уповноваженогоним органуналежних звільненомупрацівникові суму строки,зазначені встатті 116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, позовна вимога про стягнення недоплаченої позивачеві заробітної плати не обмежуються будь-яким строком.

Разом з тим, за змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Отже, на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні поширюється передбачений ст.233 КЗпП України тримісячний строк позовної давності.

Водночас Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22лютого 2012 року №4-рп/2012 роз`яснив, що положення ч.1 ст.233 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

За таких обставин, оскільки відповідач до цього часу так і не виплатив позивачу недораховану заробітну плату за сумісництвом за період з 10 лютого 2022 року до 31липня 2022 року, суд констатує, що строк позовної давності щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не сплинув.

Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року роз`яснено, що у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №100 від 08лютого 1995 року.

З пункту 2 вказаного Порядку вбачається, що середня заробітна плата обчислюється в такому випадку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів.

Позивачем надано розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 08листопада 2022 року до 09лютого 2024 року, згідно з яким середньоденний заробіток складає 206,54 грн, а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку 81170,22 грн (а.с.81).

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові №761/9584/15-ц від 26червня 2019 року, про те, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, такими як справедливість, добросовісність та розумність. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Судом встановлено, що позивач знала про порушення своїх трудових прав, які полягають у недоплаті заробітної плати за сумісництвом, ще у березні 2023 року (а.с.28), проте звернулася до суду лише 09лютого 2024 року.

При цьому той факт, що відповідач не збирається у добровільному порядку здійснювати їй доплату заробітної плати за сумісництвом, став відомий позивачеві 28березня 2023 року (а.с.29).

Відповідач заперечував проти права позивача на донарахування та отримання доплати до виплаченої їй заробітної плати, а тому факт порушення цього права та сума відповідної доплати були встановлені лише під час судового розгляду.

Сума недорахованої та невиплаченої заробітної плати за сумісництвом за період з 10 лютого 2022 року до 31липня 2022 року в розмірі 15356,99 грн, є значно меншою від середнього заробітку за період затримки розрахунку, визначеного позивачем на день звернення з позовом до суду - 81170,22 грн.

З огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважаєсправедливим, пропорційним ітаким, що відповідатимеобставинам цієї справи,які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальностівідповідачаза прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 15356,99 грн, тобто у сумі недоплаченої заробітної плати позивача за сумісництвом, яка підлягає стягненню.

Такий підхід до визначення суми середнього заробітку узгоджується також із правовим висновком, сформованим у постанові Верховного Суду від 30листопада 2020 року по справі №480/3105/19, де роз`яснено, що суд можезменшити розмірвідшкодування,передбаченого статтею117КЗпП України,і такезменшення маєзалежати відрозміру недоплаченоїсуми.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18липня 2018 року у цивільній справі № 359/10023/16-ц та від 07жовтня 2020 року у цивільній справі №523/14396/19, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Таким чином, Верховний Суд наголошує на тому, що суми,які судвизначає достягнення зроботодавця накористь працівника,обраховуються безвіднімання сумподатків тазборів.Податки ізбори ізсуми середньогозаробітку,присудженої зарішенням суду,підлягають нарахуваннюроботодавцем привиконанні відповідногосудового рішеннята,відповідно,відрахуванню ізсуми заробіткупри виплатіпрацівнику,внаслідок чоговиплачена працівникуна підставісудового рішеннясума заробіткузменшується насуму податківі зборів,які підлягаютьсплаті податковимагентом (роботодавцем). При цьому, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку не погіршує становище працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також підлягали б відрахуванню податки і збори.

Відповідно до ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Зважаючи на довідку КНП «Варвинська лікарня» від 09 січня 2024 року №12, відповідно до якої заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місця перед звільненням складала по 6771,77 грн (а.с. 58-59), суд вважає, що слід допустити негайне виконання рішення суду саме у такій сумі.

Відповідно дост.141ЦПК Україниу разізадоволення позовусудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються навідповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору у зв`язку з наявність статусу особи з інвалідністю 2 групи, то судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (31,82 %), у сумі 385,40 грн.

Крім того, позивач у позовній заяві просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн, на підтвердження яких подала Витяг з Договору про надання правничої допомоги від 02 січня 2024 року, у якому визначений фіксований розмір винагороди адвоката у сумі 8000,00 грн (а.с.82-83), ордер на надання правничої допомоги (а.с.85), а також розписку адвоката РіпкиІ.В. про отримання нею від позивача ОСОБА_1 гонорару у сумі 8000,00 грн (а.с.84).

Зважаючи на задоволення позову частково, враховуючи складність справи, та значення для позивача, конституційне право якої на повну оплату праці більше ніж пів року порушувалося відповідачем, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог (31,82 %) у сумі 2545,60 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 137, 141, 247, 259, 263, 265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Комунального некомерційногопідприємства «Варвинськалікарня» Варвинськоїселищної радиПрилуцького районуЧернігівської області (код ЄДРПОУ02006194, юридична адреса: 17600, Чернігівська область, Прилуцький район, смтВарва, вул.9Травня, 2А) про стягнення недоотриманої заробітної плати за сумісництвом та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Варвинська лікарня» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 недораховану та невиплачену заробітну плату за період з 10лютого 2022 року до 31липня 2022 року у сумі 15356 (п`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят шість) гривень 99 копійок (що включає податки та інші обов`язкові платежі), а вирахування податків і зборів має бути проведено Комунальним некомерційним підприємством «Варвинська лікарня» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області при виконанні судового рішення.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Варвинська лікарня» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку з 08листопада 2022 року до 09лютого 2024 року, у сумі 15356 (п`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят шість) гривень 99копійок (що включає податки та інші обов`язкові платежі), а вирахування податків і зборів має бути проведено Комунальним некомерційним підприємством «Варвинська лікарня» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області при виконанні судового рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути зКомунального некомерційногопідприємства «Варвинськалікарня» Варвинськоїселищної радиПрилуцького районуЧернігівської області на користь держави судовий збір у сумі 385 (триста вісімдесят п`ять) гривень 40 копійок.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Варвинська лікарня» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2545 (дві тисячі п`ятсот сорок п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко