Постанова

від 03.07.2024 по справі 731/84/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 липня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 731/84/24

Головуючий у першій інстанції Савенко А. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/859/24

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Варвинська лікарня» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 09 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Варвинська лікарня» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про стягнення недоотриманої заробітної плати за сумісництвом та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Варвинська лікарня» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (далі КНП «Варвинська лікарня»), в якому просила: стягнути з відповідача на її користь 15 356,99 грн заборгованості по заробітній платі за виконувану роботу в порядку сумісництва на 0,5 посади старшої сестри медичної неврологічного відділення за період з 10 лютого по 31 липня 2022 року та 81 170,22 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку, починаючи з 08 листопада 2022 року по 09 лютого 2024 року.

Мотивуючи заявлені вимоги, зазначала, що 01 серпня 1994 року прийнята на посаду медсестри ЦВС Варвинської ЦРЛ. З 06 листопада 2015 року переведена на посаду сестри медичної головної КЛПЗ «Варвинська центральна районна лікарня». У період з 10 лютого по 07 листопада 2022 року ОСОБА_1 виконувала також роботу за сумісництвом на 0,5 посади старшої сестри медичної неврологічного відділення. 07 серпня 2023 року позивачку звільнено у зв`язку зі скороченням штату з посади сестри медичної головної КНП «Варвинська лікарня».

Указувала, що всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України при звільненні їй не виплачено всіх належних сум, зокрема, заборгованості по заробітній платі за сумісництвом, яка виникла через недотримання роботодавцем положень Постанови КМУ від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я». У зв`язку з невиплатою з вини роботодавця належних при звільненні сум відповідач, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України, має сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, з 08 листопада 2022 року по день звернення з позовом 09 лютого 2024 року.

Рішенням Варвинського районного суду від 09 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до КНП «Варвинська лікарня» про стягнення недоотриманої заробітної плати за сумісництвом та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково. Стягнуто з КНП «Варвинська лікарня» на користь позивачки недораховану та невиплачену заробітну плату за період з 10 лютого по 31 липня 2022 року в сумі 15 356,99 грн (що включає податки та інші обов`язкові платежі), а вирахування податків і зборів має бути проведено відповідачем при виконанні судового рішення. Стягнуто з КНП «Варвинська лікарня» на користь позивачки середній заробіток за період затримки розрахунку з 08 листопада 2022 року до 09 лютого 2024 року в сумі 15 356,99 грн (що включає податки та інші обов`язкові платежі), а вирахування податків і зборів має бути проведено відповідачем при виконанні судового рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, неповноту дослідження наявних у справі доказів та не погоджуючись з рішенням суду в частині вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, просить змінити судове рішення та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за період затримки розрахунку з 08 листопада 2022 року по 09 лютого 2024 року в розмірі 81 170,22 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до необґрунтованості висновку суду першої інстанції про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позивачка вважає, що суд неправильно зазначив про непропорційність і неспівмірність визначеної суми середнього заробітку, пославшись на надкомпенсаційний характер відповідальності роботодавця порівняно з орієнтовним розміром майнових втрат працівника в призмі недоотриманої при звільненні заробітної плати як на час звільнення, так і на час ухвалення судового рішення, не врахувавши, що позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, і невиплата їй заборгованості має триваючий характер у 2 роки.

Скаржниця зазначає, що, обіймаючи посаду головної медичної сестри, ще у березні 2023 року зверталася до відповідача із заявою про перерахунок її заробітної плати з лютого 2022 року, але останній листом запевнив її, що заробітна плата за сумісництвом нараховується згідно з чинним законодавством, чим ввів позивачку в оману. У зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 необхідних знань вона була вимушена звертатися за правовою допомогою для перевірки правильності здійснених роботодавцем нарахувань заробітної плати за сумісництвом.

Вважає хибним висновок районного суду про те, що відповідач заперечував проти вимог щодо стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні у сумі 81 170,22 грн, оскільки КНП «Варвинська лікарня» не подано відзиву на позовну заяву із посиланням на відповідні докази та норми права. У справі наявні дві заяви відповідача ідентичного змісту про перенесення судових засідань у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника. Заперечень стосовно позовних вимог у наведених заявах не міститься.

КНП «Варвинська лікарня» відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі таким вимогам не відповідає.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення недоотриманої заробітної плати за сумісництвом сторонами не оскаржується та відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у цій справі лише в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до КНП «Варвинська лікарня» про стягнення недоотриманої заробітної плати за сумісництвом, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 10 лютого по 31 липня 2022 року заробітна плата позивачки за сумісництвом була нижчою від розміру, передбаченого п.п. 9 п. 1 додатку 3 до Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій зі змінами, внесеними постановою КМУ від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я», що застосовувалися з 01 січня 2022 року. Відповідач донараховану позивачкою суму заробітної плати за сумісництвом не оспорював, своїх розрахунків не надав.

Частково задовольняючи вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, районний суд зазначив, що таке право працівника передбачено приписами ст. 117 КЗпП України. Сума недорахованої та невиплаченої заробітної плати за сумісництвом за період з 10 лютого до 31 липня 2022 року в розмірі 15 356,99 грн є значно меншою від середнього заробітку за період затримки розрахунку, визначеного позивачкою на день звернення з позовом до суду 81 170,22 грн. З огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку із встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивачки та відповідача, суд визнав справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні ОСОБА_1 виплат у сумі 15 356,99 грн, тобто у сумі недоплаченої заробітної плати позивачки за сумісництвом, яка підлягає стягненню. Районний суд послався на аналогічний за змістом висновок Верховного Суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заявленої ОСОБА_1 вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 01 серпня 1994 року прийнято на посаду медичної сестри ЦСВ Центральної районної лікарні Варвинської РДА. У період з 1994 року по 2023 рік медичний заклад реорганізовувався та змінював назву, зокрема, 21 січня 2009 року у КЛПЗ «Варвинська ЦРЛ», 12 грудня 2019 року у КНП «Варвинська ЦРЛ», 22 січня 2021 року у КНП «Варвинська лікарня». Наведене підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивачки (а.с. 12-14).

Постановою КМУ від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» внесено зміни у додаток 3 до Типової форми договору про медичне обслуговування за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою КМУ від 25 квітня 2018 року № 410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій» (а.с. 30-31). Зміни, внесені у Додаток 3 до Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій полягали у тому, що було доповнено п. 1 Типової форми п.п. 9 такого змісту: «9) забезпечувати виплату заробітної плати у розмірі не меншому, ніж передбачено цим підпунктом.

Заробітна плата медичного працівника закладу охорони здоров`я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці встановлюється у розмірі:

- не менше ніж 20 000 грн для лікарів (крім лікарів-інтернів), професіоналів з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я;

- не менше ніж 13 500 грн для посад молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівців з початковим рівнем (короткий цикл) вищої освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства.

Наведена постанова КМУ від 12 січня 2022 року № 2 підлягала застосуванню з 01 січня 2022 року.

Згідно зі штатним розписом КНП «Варвинська лікарня» на 01 січня 2022 року посадовий оклад сестри медичної головної становив 6 083,72 грн, надбавка за вислугу років 1 825,12 грн (30%), а місячний фонд заробітної плати 7 908,84 грн; посадовий оклад старшої сестри медичної неврологічного відділення становив 5 505,50 грн, фонд заробітної плати 0,5 ставки, тобто 2 752,75 грн, надбавка за вислугу років 825,83 грн (30%), а місячний фонд заробітної плати 3 578,58 грн (а.с. 43-47).

Наказом директора КНП «Варвинська лікарня» від 09 лютого 2022 року № 15 головну сестру медичну ОСОБА_1 прийнято в порядку сумісництва на 0,5 посади старшої сестри медичної неврологічного відділення з 10 лютого 2022 року (а.с. 18).

Відповідно до наказу в.о. директора КНП «Варвинська лікарня» від 01 серпня 2022 року № 63-а ОСОБА_1 , старшій сестрі медичній неврологічного відділення встановлено надбавку за складність і напруженість в роботі, які працюють за сумісництвом, з 01 серпня по 31 грудня 2022 року у розмірі 116 % (а.с. 26-27).

Відповідно до наказів КНП «Варвинська лікарня» від 05 вересня 2022 року № 69 та від 07 листопада 2022 року № 142 проведено скорочення 0,5 посади старшої сестри медичної неврологічного відділення (а.с. 19), у зв`язку з чим ОСОБА_1 звільнено з 0,5 відповідної посади з 07 листопада 2022 року (а.с. 22).

З розрахункових листків ОСОБА_1 за 2022 рік вбачається, що у лютому-листопаді 2022 року (період роботи за сумісництвом) їй не виплачено у повному розмірі 0,5 заробітної плати за сумісництвом, що передбачено постановою КМУ від 12 січня 2022 року № 2 (а.с. 39-40).

На звернення позивачки від 06 березня 2023 року про надання роз`яснень щодо недоплати їй заробітної плати за сумісництвом та здійснення перерахунку (а.с. 28) КНП «Варвинська лікарня» за підписом в.о. директора листом від 28 березня 2023 року повідомила ОСОБА_1 про те, що заробітна плата і нарахування надбавки за складність і напруженість в роботі проводились відповідно до наказу директора та постанови КМУ від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» (а.с. 29).

Наказом КНП «Варвинська лікарня» від 07 серпня 2023 року № 119 ОСОБА_1 звільнено з посади сестри медичної головної з 07 серпня 2023 року за п. 1 ст. 40 КЗпП з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку за ст. 44 КЗпП (а.с. 25).

З наданих позивачкою розрахунків сума недоплаченої заробітної плати за сумісництвом у період з 10 лютого по 07 листопада 2022 року становить 15 356,99 грн (а.с. 80), а розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку у період з 08 листопада 2022 року по 09 лютого 2024 року 81 170,22 грн (а.с. 81).

Звернувшись з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 указувала, що заробітна плата за роботу за сумісництвом на 0,5 посади старшої сестри медичної неврологічного відділення у період з 10 лютого по 31 липня 2022 року нараховувалася без дотримання чинного законодавства, а після її звільнення з посади за сумісництвом КНП «Варвинська лікарня» не провело остаточного розрахунку з нею та не виплатило недоотримані кошти.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За змістом ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений ч. 1 статті (ст. 117 КЗпП України).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

У справі встановлено, що у період з 10 лютого 2022 року по 07 листопада 2022 року заробітна плата ОСОБА_1 за виконання роботи за сумісництвом на 0,5 посади старшої сестри медичної неврологічного відділення КНП «Варвинська лікарня» була нижчою від розміру, передбаченого п.п. 9 п. 1 дод. 3 до Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій зі змінами, внесеними постановою КМУ від 12 січня 2022 року № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я», які застосовувалися з 01 січня 2022 року. Наведене стало підставою для задоволення її позовної вимоги про стягнення недоотриманої заробітної плати в розмірі 15 356,99 грн, і в цій частині судове рішення сторонами не оскаржується.

Зважаючи на встановлення факту невиплати позивачці при звільненні з посади за сумісництвом всіх належних сум, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки закон покладає на роботодавця обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, і у разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у період з 08 листопада 2022 року по 09 лютого 2024 року, суд першої інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, згідно з якими суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи розмір простроченої заборгованості, період затримки виплати такої заборгованості, з чим була пов`язана тривалість такого періоду та інші обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до ЗУ від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Наведена редакція ст. 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року, тобто, до звільнення позивачки з посади за сумісництвом. Отже, відповідно до ст. 117 КЗпП України (у чинній її редакції) час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15 лютого 2024 року у справі № 420/11416/23, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22 та від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22. Крім того, приписи чинної редакції ст. 117 КЗпП України, якими законодавець обмежив виплату 6 місяцями, належить враховувати без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Суд першої інстанції, зменшуючи суму середнього заробітку, що належить ОСОБА_1 до стягнення, не навів у рішенні розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при її звільненні за шість місяців, а виходив із заявленої у позові суми 81 170,22 грн, не звернувши уваги на те, що указана сума обрахована ОСОБА_1 за період з листопада 2022 року по лютий 2024 року. Заявивши вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 визначила його, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 206,54 грн та кількості прострочених робочих днів 393 (а.с. 81).

Середній заробіток працівника визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з довідкою КНП «Варвинська лікарня» (а.с. 58-59) розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 під час її роботи на 0,5 посади сестри медичної старшої неврологічного відділення становить 206,54 грн, останнім робочим днем позивачки за сумісництвом є 07 листопада 2022 року, тому період, за який належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, становить 181 день (з 08 листопада 2022 року по 08 травня 2023 року). Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні позивачки становить 37 383,74 грн (206,54 грн х 181 день) (суму визначено без утримання установлених законодавством України податків і зборів).

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, змінивши рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та періоду його стягнення. Крім того, пропорційно до задоволених вимог слід збільшити суму стягнутого з відповідача на користь держави судового збору та розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих на користь позивачки.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

ОСОБА_1 за подання позову та апеляційної скарги судовий збір відповідно у сумі 1 211,20 грн та 1 816,80 грн не сплачувала на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки є особою з інвалідністю 2 групи (а.с. 11).

Беручи до уваги загальний розмір заявлених позовних вимог (96 527,21 грн) та їх часткове задоволення (52 740,73 грн), у пропорційному відношенні судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 на 54,64 %.

Оскільки апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу, змінює в частині рішення суду, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених сторонами, пропорційно задоволеним вимогам, зокрема, стягнути з КНП «Варвинська лікарня» на користь держави 661,80 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та на користь ОСОБА_1 4 371,20 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, з КНП «Варвинська лікарня» на користь держави належить стягнути 992,70 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 09 квітня 2024 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та періоду стягнення, а також в частині розподілу судових витрат змінити, виклавши абзаци третій, п`ятий та шостий резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Варвинська лікарня» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 08 листопада 2022 року по 08 травня 2023 року у сумі 37 383 (тридцять сім тисяч триста вісімдесят три) грн 74 коп (що включає податки та інші обов`язкові платежі), а вирахування податків і зборів має бути проведено Комунальним некомерційним підприємством «Варвинська лікарня» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області при виконанні судового рішення.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Варвинська лікарня» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області на користь держави судовий збір у сумі 661 (шістсот шістдесят одна) грн 80 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Варвинська лікарня» Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 371 (чотири тисячі триста сімдесят одна) грн 20 коп.».

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Варвинська лікарня» (17600, Чернігівська обл., смт Варва, вул. 9 Травня, 2-а, ЄДРПОУ 02006194) на користь держави 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 70 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова