Рішення

від 20.03.2024 по справі 297/3794/22

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/3794/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Балега Ю.О., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пайда М.І., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 в особі представника за ордером адвоката Марина Віктора Георгійовича до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , в особі представника за ордером адвоката Марина В.Г., звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК №023064 від 22.04.1999 року, виданий щодо земельної ділянки площею 0,4657 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,2500 га за кадастровим номером 2120485400:10:001:0035, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була безоплатно передана йому у власність рішенням Квасівської сільської ради №181/2 від 23.08.2019 року. Відповідач ОСОБА_1 є власником суміжної земельної ділянки площею 0,4657 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , успадкувавши її від свого тестя ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заповітом останнього від 20.02.2007 року, складеного та посвідченого секретарем виконавчого комітету Квасівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області і зареєстрованого в реєстрі за №14/2007. Так, спадкодавцю вказана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК №023064 від 22.04.1999 року.

Проте, дійсні розміри земельної ділянки відповідача є більшими ніж виділені насправді та накладаються на земельну ділянку позивача. Оскільки накладення земельної ділянки має місце майже по всій довжині земельної ділянки і площа накладення складає 135,95 м2, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 23.12.2022 року провадження у зазначеній справі було відкрито та призначено справу до підготовчого засідання.

09 лютого 2023 року до суду надійшли письмові пояснення Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області щодо позовної заяви, які просили врахувати при ухваленні рішення по справі. Так, у письмових поясненнях третьою особою роз`яснено порядок надання земельних ділянок у власність громадян.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 24.04.2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

13 грудня 2023 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 адвоката Марина В.Г. про проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

Тоді ж, 13 грудня 2023 року представник позивача ОСОБА_2 адвокат Марина В.Г. подав до суду додаткові пояснення у справі, згідно яких просив залишити без розгляду відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Пайда М.І. і вирішити справу за наявними матеріалами. Крім цього, зазначив, що про наявність накладень земельної ділянки відповідача на свою земельну ділянку позивач дізнався під час підготовчого провадження у справі №297/785/22. Тобто, про порушення свого права позивач дізнався тільки у 2022 році.

27 лютого 2024 року Берегівським районним судом Закарпатської області отримано заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пайда М.І., в якій останній просив долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву, направлений на електронну адресу суду 14.07.2023 року. Вказана заява мотивована тим, що 19.02.2024 року ним було виявлено відсутність вказаного відзиву та додатків до нього у системі «Електронний суд».

Так, у відзиві вказано, що відповідач ОСОБА_1 позов не визнає з огляду на наступне: позивачем не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження факту порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів внаслідок видачі Квасівською сільською радою народних депутатів Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №023064 від 22.04.1999 року. Також, позивачем не доведено наявність у нього майнових прав на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що свідчить про відсутність у нього порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано даний позов. Крім цього, наданий позивачем висновок експерта за результатами проведеного земельно-технічного дослідження №0041/2022 від 25.11.2022 року не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки позивач не надав експерту основоположних документів, які стосуються накладень на земельну ділянку ОСОБА_1 , експерт при проведенні експертного дослідження не проводив винос земельної ділянки в натурі на місцевості.

При цьому, відповідач стверджує, що саме на його земельну ділянку накладаються суміжні земельні ділянки, одна з яких належить ОСОБА_4 за кадастровим номером 2120485401:02:001:0302, площа співпадає на 0,4491% та з земельною ділянкою кадастровий номер 2120485400:02:001:0301, площа співпадає на 1,6816%. Згідно Технічного звіту, складеного інженером землевпорядником ОСОБА_5 , останнім було виявлено накладення меж земельних ділянок, належних ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ..

Крім цього, судовим експертом ОСОБА_6 була проведена судова земельно-технічна експертиза щодо належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,4657 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами вказаної експертизи було встановлено, що саме земельна ділянка позивача накладається на земельну ділянку відповідача. Також встановлено, що площа належної ОСОБА_1 земельної ділянки, яка зображена на планах у вищевказаному Технічному звіті відповідає тій, що зазначена в оспорюваному Державному акті на право приватної власності на землю та ознакам фактичного користування на місцевості.

Також, представник відповідача вказує, що позивачем не підтверджено жодним належним та допустимим доказом, що поява накладень земельних ділянок була спричинена саме видачею державного акту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку. Тобто, внаслідок видачі оспорюваного Державного акту не порушено жодних прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, причиною накладень земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 є неправильне виготовлення землевпорядної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 ..

З поміж вказаного, представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності, які позивачем були порушені. Зокрема, про наведені позивачем у позовній заяві накладення на його земельну ділянку йому було відомо як мінімум з моменту внесення про неї відомостей до Державного земельного кадастру та присвоєння їй кадастрового номеру, тобто з 31.07.2019 року.

Представником відповідача у відзиві було заявлено клопотання про поновлення строку для подання вказаного відзиву та визнання причин пропущення вказаного строку поважними, у зв`язку із тривалим вирішенням питання щодо мирного врегулювання спору між сторонами.

Разом з цим, суд констатує, що сторонами так і не було заявлено перед судом спільного клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді, тому суд вирішив продовжити розгляд справи по суті.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Пайда М.І. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.

Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Марина В.Г. в судове засідання не з`явились, про місце, дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином. Разом з цим, представником позивача ОСОБА_2 адвокатом Марина В.Г. було подано заяву про розгляд справи без їх з позивачем участі, позовну заяву підтримали та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Пайда М.І. було подано заяву, в якій останній заперечив щодо врегулювання спору за участю судді, позовні вимоги не визнають, у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі, а справу розглянути без їх участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. (Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18).

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18).

Такого жвисновку дійшові ВерховнийСуд усвоїй постановівід 19.01.2022року усправі № 592/10260/16, провадження № 61-12358св21.

Так, судом встановлено, що рішенням Квасівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області №34/11 від 27 травня 2016 року надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтованою площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 0,25 га для ведення ОСГ громадянину ОСОБА_2 , мешканцю АДРЕСА_1 .

На підставі заяви позивача ОСОБА_2 від 06.05.2019 року було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 . Із встановленими межами земельної ділянки погоджувався в тому числі і позивач ОСОБА_2 , що підтверджено актом прийому-передачі межових знаків на зберігання, актом погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами. Із пояснювальної записки вбачається, що заяв і скарг при погодженні і встановленні меж земельної ділянки в натурі не поступало, про що складено акт встановлення та закріплення меж земельної ділянки.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.07.2019 року встановлено, що 31 липня 2019 року було проведено державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 2120485400:10:001:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Квасівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області №181/2 від 23 серпня 2019 року затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 2120485400:10:001:0035 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаним рішенням передано безоплатно у власність вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Право власності позивача ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 2120485400:10:001:0035 зареєстровано 09.06.2020 року, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.06.2020 року.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №023064 від 22.04.1999 року, виданого ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення 4-ої сесії ХХІІІ скликання Квасівської сільської ради народних депутатів від 07 квітня 1999 року, останньому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,4657 га в межах згідно з планом.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.11.2011 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Право оформлення спадщини за померлим ОСОБА_3 відповідачем ОСОБА_1 підтверджено листом державного нотаріуса Берегівської державної нотаріальної контори Овдійчук О.Ю. від 16.06.2016 року.

22 червня 2020 року було винесено рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Берегівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Так, 07 липня 2020 року відповідачем ОСОБА_1 було подано директору ПП «ЗКГЦ Земля» заяву (клопотання) про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення підсобного сільського господарства площею 0,4657 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Технічного звіту щодо топографо-геодезичного знімання земельної ділянки на території АДРЕСА_1 встановлено наступне:

-межі земельної ділянки занесеної до бази даних Державного земельного кадастру з кадастровим номером 2120485400:10:001:0035 (землі ОСОБА_2 ) накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,0010 га, що вказано на графічних матеріалах (металева огорожа проходить по межі ділянки, а згідно координат земельної ділянки внесеної в НКС вона знаходиться в межах ділянки ОСОБА_2 , а не на межі);

-межі земельної ділянки занесеної до бази даних Державного земельного кадастру з кадастровим номером 2120485400:02:001:0301 (землі ОСОБА_4 ) накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,0105 га, що вказано на графічних матеріалах (металева огорожа проходить по межі ділянки, а згідно координат земельної ділянки внесеної в НКС вона знаходиться в межах ділянки ОСОБА_4 , а не на межі і межа проходить по стіні житлового будинку ОСОБА_1 без відступу 0,5м).

Факт накладення земельних ділянок, належних ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , також підтверджено і висновком експерта по експертному земельно-технічному дослідженню від 18 січня 2022 року за №538/11-21.

Тобто, вищенаведеними доказами, які суд визнав належними та допустимими, відповідачем ОСОБА_1 спростовано позовні вимоги позивача ОСОБА_2 щодо відсутності порушеного права останнього.

Позаяк, судом встановлено, що оспорюваний Державний акт серії ІІ-ЗК №023064 від 22.04.1999 року, виданий Квасівською сільською радою народних депутатів Державного акту на право приватної власності на землю був виданий значно раніше, прийнятого Квасівською сільською радою рішення №181/2 від 23.08.2019 року, яким передано у власність земельну ділянку позивачу ОСОБА_2 .. Також, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що позивач ОСОБА_2 погоджувався із встановленими межами, скарг та заперечень під час проведення вказаних дій не мав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи вищенаведене, суд з дотриманням вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що заявлена позивачем ОСОБА_2 вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки, як особою права якої порушено не доведена належними і допустимими доказами, тобто не доведено факту порушення його прав, внаслідок видачі Квасівською сільською радою народних депутатів Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №023064 від 22.04.1999 року.

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18); від 19.01.2022 року у справі № 592/10260/16, провадження № 61-12358св21.

Щодо застосування строку позовної давності, заявленого представником відповідача, суд констатує наступне.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).

За відсутності порушення суб`єктивного права чи інтересу або ж за відсутності самого суб`єктивного права позовна давність застосовуватись не може. Тому, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

Отже, враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його права, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування у даній цивільній справі позовної давності.

Керуючись ст.ст.16,319,321,391ЦК України,ст.ст.78,81,90,91ЗК України,ст.ст.141,263,264,265,354,355ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) в особі представника за ордером адвоката Марина Віктора Георгійовича ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області (м. Ужгород, пл. Народна, 4) про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН