Рішення

від 05.04.2024 по справі 317/755/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/755/24

№/п 2/317/497/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мінгазова Р.В.

при секретарі Демко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2024 року позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Заярної М.А., звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно в вигляді житлового будинку з господарськими спорудами та двох земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1490 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в АДРЕСА_1 , які залишилися після смерті його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зв`язку з тими обставинами, що спадщину позивач прийняв фактично, проживаючи в спадковому будинку та користуючись спадковим майном, маючи в володінні правовстановлюючий документ на спадкові земельні ділянки, але не звернувся на протязі шестимісячного строку зі дня відкриття спадщини до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, тому фактичне прийняття спадщини позивачу треба довести в судовому порядку, про що його повідомив нотаріус Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцова Л.М. при наданні консультації позивачу, в зв`язку з чим він звернувся до суду з цією позовною заявою. Просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А», прибудову літ. «а», житлову прибудову літ. «А1», літню кухню літ. «Б», сарай літ. «В», вбиральню літ. «Г», сараї літ. «Д,Е, Ж,З», погріб під літ. З літ. «пг», навіс літ. «И», паркан №1, яма зливна №3, басейн №2 та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на земельні ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами ( 2322180400:10:001:0091)та площею 0,1490 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий №2322180400:10:001:0090), що розташовані в АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ЗП 000007-5791.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в поряду загального позовного провадження.

Відповідач Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області в особі представника надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заперечень щодо позовних вимог не мають, просять розглянути справу в відсутність їх представника.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 11.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача адвокат Заярна М.А, не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та участі позивачки та без фіксації технічними засобами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Суд за вказаних обставин вважає за можливе розгляд справи за відсутності зазначених осіб, які беруть участь у справі і не з`явились.

Представник відповідача до суду не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, жодних заяв або клопотань не надсилав.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першоюстатті 58 Конституції Українивстановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно достатті 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правиламиЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правилаЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинностіЦК Україниі строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Виходячи з того, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась до 01 січня 2004 року, а саме, 10.12.1998 року, тобто у період чинностіЦК Української РСР, то застосуванню підлягають норми Кодексу 1963, у тому числі щодо підстав спадкоємства, усунення від спадщини та прийняття спадщини.

Згідно ізст.525 ЦК УРСРчасом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом або за заповітом.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР спадкоємцями за законом першої черги є діти, батьки та дружина спадкодавця в рівних частках кожний.

Устатті 548 ЦК УРСРвизначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно з положеннями статей 549, 554ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада2015 року № 6-1486цс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа (фізична, юридична) має конституційне право на судовий засіб захисту.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

За роз`ясненнями п. 4 Постанови Пленуму ВС України №4 від 24.06.1983 року «Про практику розгляду судами справ про спадщину» якщо у шестимісячний строк для прийняття спадщини позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

Відповідно до п. 2постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

За ст. 16 ЦК України встановлення факту не є самостійним способом захисту прав у позовному провадженні, а є лише підставою для виникнення цивільного права, а саме, права власності в порядку спадкування.

Правова позиція щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "підлягає використанню національними судами України як джерело права.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

Таким чином, суд вважає, що визнання за позивачем права власності на спадкове нерухоме майно є вірним та ефективним способом поновлення його порушених прав та сприятиме стабільності цивільного обороту.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується наданим суду свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

Факт родинних відносин між позивачем та його померлою матір`ю підтверджується наданим суду свідоцтвом про його народження серія НОМЕР_2 від 25.03.1954 виданий Августинівським сільським відділом РАЦС

Відповідно до листа № 195/01-16 від 21.02.2024 наданого Запорізькою районною нотаріальною конторою вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 21.02.2024 не відкривалась, а була відкрита 23.02.2024 на підставі заяви ОСОБА_1 .

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 № 18/5, яка діяла на час виникнення правовідносин, було визначено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема, наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього (пункт 113 Інструкції).

Отже, вступ в управління спадковим майном, підтверджується наявними у розпорядженні спадкоємця оригіналу документу щодо права власності на спадкові земельні ділянки, а саме, державний акт на право приватної власності на землю серія ЗП 000007-5791, виданий 22.03.1996 Августинівською сільською радою Запорізького району Запорізької області на ім`я ОСОБА_3 .

Таким чином, зазначені докази є такими, що дають суду достатньо підстав дійти висновку, що позивач ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину шляхом вступу в оперативне управління та володінням спадковим майном після смерті матері відповідно до приписів ст.531 ЦК УРСР.

При встановленніобсягу спадковогомайна,суд встановивнаступне.

Відповідно до п.3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається: «При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок».

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до ст.ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319 від 21.02.2005, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів працівників, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Тобто, записи у погосподарських книгах визначались в якості актів органів влади(публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконанняпостанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 № 105у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затв. заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

05.08.1992 вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва об`єктів. Тобто до 05.08.1992 не передбачалась процедура введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

З аналізу положеньКонституції УкраїнитаЦивільного кодексу Українивбачається, що не потребує введення в експлуатацію нерухоме майно, збудоване до 05.08.1992, при набутті права власності на такі об`єкти.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

У відповідності до технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який виготовлений ФОП ОСОБА_4 станом на 28.09.2023, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , побудований у 1952 році, самовільних побудов немає.

Згідно ст. 1225 ЦК України (діючої редакції) вбачається, що право власності на земельні ділянки переходить в порядку спадкування без зміни цільового призначення.

Пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року встановлює, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,3999 га за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія ЗП 000007-5791.

Відповідно до рішення №41 від 21.12.2023 року Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області вирішено: надати ОСОБА_1 згоду на поділ земельної ділянки, яка надавалась гр. ОСОБА_3 для ведення особистого підсобного господарства орієнтовною площею 0,3990 га, що розташована в АДРЕСА_1 за цільовими призначеннями, а саме: для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка ) площею 0, 2500 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,1490 га.

Відповідно до Витягу ДЗК №НВ-3200147632024 від 01.02.2024 земельній ділянці площею 0,2500 га в АДРЕСА_1 присвоєний кадастровий № 2322180400:10:001:0091.

Відповідно до Витягу ДЗК №НВ-4600022652024 від 13.01.2024 земельній ділянці площею 0,149-0 га в АДРЕСА_1 присвоєний кадастровий № 2322180400:10:001:0090.

Відтак, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом після померлої матері є обґрунтованими в повному обсязі, підтвердженими зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оскільки, у позасудовому порядку у позивача відсутня можливість отримати свідоцтво про право на спадщину, суд приходить до остаточного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) до Територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70413, Запорізька область, Запорізький район, с. Широке, вул. Центральна, 1, ЄДРПОУ 26013402) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А», прибудову літ. «а», житлову прибудову літ. «А1», літню кухню літ. «Б», сарай літ. «В», вбиральню літ. «Г», сараї літ. «Д,Е, Ж,З», погріб під літ. З літ. «пг», навіс літ. «И», паркан №1, яма зливна №3, басейн №2.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності в порядку спадкування за законом на земельні ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами (2322180400:10:001:0091) та площею 0,1490 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий №2322180400:10:001:0090), що розташовані в АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ЗП 000007-5791.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення до Запорізького апеляційного суду Запорізької області.

Суддя: Р.В. Мінгазов