Ухвала

від 09.04.2024 по справі 522/12496/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/12496/21

Провадження № 1-в/522/23/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , заявника ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся дослідчого суддііз клопотанням,у якомупросить скасувати арешт майна, а саме: 1/4 квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна: 23329227); земельну ділянку площею 1,9995 га, розташовану за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с/рада Трапівська, кадастровий номер 5125085200:01:001:0452 (реєстраційний номер: 35709151250), накладений ухвалою від 11.06.2023 у справі № 522/9331/21 (провадження № 1-кс/522/5125/21).

В судовому засіданні заявник показав, що слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси було частково задоволене клопотання слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 і ухвалою від 11.06.2023 у справі № 522/9331/21 (провадження № 1-кс/522/5125/21) накладено арешт на майно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160500001931 від 23.05.2020.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, правовими підставами накладення арешту на майно є сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Метою накладення арешту на майно є забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження (зокрема арешт майна) застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Приморський районний суд м. Одеси розглянувши клопотання захисника обвинувачуваного про звільнення від кримінальної відповідальності, а також матеріали кримінального провадження, ухвалою від 16.10.2023 у справі № 522/12496/21 (провадження № 1-кп/522/835/23) звільнив його від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160500001931 від 23.05.2020 - закрив. Ухвала набрала законної сили 24.10.2023, отже, відпала необхідність у заходах забезпечення кримінального провадження, що були вжиті на підставі ухвали від 11.06.2023.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна.

Розглянувши клопотання, вислухавши сторони, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься змагальність сторін.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно з п.13 інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.174 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт майна, а саме: 1/4 квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна: 23329227); земельну ділянку площею 1,9995 га, розташовану за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с/рада Трапівська, кадастровий номер 5125085200:01:001:0452 (реєстраційний номер: 35709151250), накладений ухвалою від 11.06.2023 у справі № 522/9331/21 (провадження № 1-кс/522/5125/21).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

09.04.2024