Рішення

від 02.04.2024 по справі 645/5200/23

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/5200/23

Провадження № 2-о/645/12/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Іващенко С.О.,

секретаря судових засідань Пастушенко К.Р.,

за участю:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Клубань М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за неповнолітньою дитиною,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, якою просить встановити факт самостійного виховання та здійснення догляду ним неповнолітньої дитини сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без участі матері ОСОБА_3 .

В обґрунтуваннясвоїх вимогзазначає,що заявник, ОСОБА_1 ,є батькомнеповнолітньої дитина-сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,якого з2020року самостійновиховує таздійснює догляд.Матір дитини ОСОБА_3 ,з 2018року зареєстрованата проживаєу містіСевастопіль,в 2020року вонаприїхала зсином ОСОБА_5 в Харківта залишилайого уЗаявника,а самаповернулась дом.Севастополя,де імешкає доцього часу. ОСОБА_3 з 2020року небере участьу вихованніта доглядіза дитиною,фактично відсутняу життідитини.Після початкувійськових дійна територіїУкраїни вонане спілкуєтьсяні зПозивачем,ні зсином,взагалі зниклаз життядитини.Неповнолітній синПозивача залишивсяповністю підопікою лишеодного батька. Зараз на території України тривають військові дії, без підтвердження цього факту заявник може бути у будь-який час мобілізований, і фактично неповнолітня дитина залишиться одна, без батька, без матері чи будь-яких інших родичів, які можуть здійснювати за нею догляд та займатись її вихованням. Така ситуація є вкрай небезпечною для подальшої долі неповнолітньої дитини. Згідно з положеннями абзацу 5 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. Згідно з положеннями п. 2-6 постанови КМУ № 57 від 27.01.1995 р. «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» у раз введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил. Відповідно, у разі підтвердження факту того, що заявник самостійно виховує та здійснює догляд за неповнолітнім сином без будь-якої сторонньої допомоги та участі матері він зможе отримати право на відстрочку від призову під час мобілізації та матиме право на виїзд за кордон в разі необхідності для інтересів дитини. Саме з цією метою заявником подана дана заява.

Ухвалою суду від 05.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.

06.12.2023 клопотання представника Харківської міської ради задоволено, замінено заінтересовану особу на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.

Ухвалою суду від 29.02.2024 витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію стосовно перетину кордону України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявник та його представник адвокат Клубань М.В. у судовому засіданні вимоги заяви підтримали та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені вище.

Представник заінтересованої особи - Служби у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, при винесенні рішення покладався на розсуд суду з урахуванням житлових та майнових прав дитини.

Заслухавши пояснення представника заявника, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 видане 30.07.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №3508.

З відповіді Комунального закладу «Харківська гімназія №21 Харківської міської ради» №88 від 21.09.2023, наданої на адвокатській запит вбачається, що ОСОБА_2 навчається в ХГ №21 з 09.11.2021, за час навчання його мати ОСОБА_3 гімназію не відвідувала. Адміністрації закладу та класному керівникові не надходило ніякої інформації, заяв та звернень від ОСОБА_3 . За час навчання ОСОБА_4 з 09.11.2021 по 21.09.2023 ніякої інформації щодо його матері не надходило.

За інформацією ДОЗ ХМР КНП «Міська дитяча поліклініка №15» ХМР, декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу дитині, з лікарем педіатром укладено 28.09.2021 батьком ОСОБА_1 . За період з грудня 2021 року по 11 вересня 2023 звернень до комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка №15» ХМР за медичною допомогою ОСОБА_5 не було. 11.09.2023 хлопчик був на прийомі у лікаря педіатра з приводу хвороби у супроводі батька. За період з 28.09.2021 по теперішній час, мати дитини, ОСОБА_3 , сина під час хвороби не доглядала, станом здоров`я та розвитком ОСОБА_5 не цікавилась, до лікувального закладу дитину не приводила.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Департаменту реєстрації ХМР від 04.10.2023 заявник ОСОБА_1 та його син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

У своїй заяві ОСОБА_1 , посилається на те, що з 2020 року ОСОБА_3 проживає окремо від неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 16.07.2010 не бере участь у вихованні та догляді за дитиною, фактично відсутня у житті дитини. Після початку військових дій на території України вона не спілкується ні з ОСОБА_1 , ні з сином, взагалі зникла з життя дитини. Неповнолітній син залишився повністю під опікою лише одного батька.

Статтею 315 ЦПК Українипередбачено розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2ст. 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові від 13.10.2022 р. у справі №755/1938/22 Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Вимоги до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, поданої у порядку окремого провадження, встановлені уст. 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

За статтею 5 Сiмейного кодексу України держава створює людинi умови для материнства та батькiвства, забезпечує охорону прав матерi та батька, матерiально й морально заохочує i пiдтримує материнство та батькiвство.

Згідно ч. 6ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства"батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Суд відзначає, що батьки мають рівні обов`язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано, а також незалежно від того, чи проживають батько чи мати разом з дітьми або окремо від дитини, що визначеност. 141 Сімейного кодексу України.

В частині 3 статті 155 СК України (здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків) зазначено, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 4ст. 155 СК Україниухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1ст. 157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

З аналізу наведених вище норм встановлено, що права і обов`язки батьків щодо їхній дітей визначені Сімейним кодексом України, а їхня реалізація у цьому випадку визначена Договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Отже, пріоритет у визначенні місця проживання дитини та участі у її вихованні законодавством надано саме батькам. Батьки наділені правами для захисту прав та інтересів дитини, і інші особи або державні органи можуть долучатися до цього лише у разі невиконання, чи неналежного виконання батьками їх батьківських обов`язків, та, відповідно порушення прав та інтересів дитини.

Більше того, слід зауважити, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Такий факт відсутності участі матері (батька) у вихованні дитини може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

А тому, з наведеного вище слідує, що встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Подана заява не містить обґрунтування того, що встановлення факту самостійного виховання дитини її батьком безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника, а також неможливості встановлення цього факту у позасудовому порядку, у тому числі через органи опіки та піклування.

Більше того, суд вважає, що саме по собі встановлення судом факту виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.

Тобто, встановлення фактів з тією метою, що зазначена у заяві, не має юридичного значення для заявника. При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 не звертався до уповноваженого органу з заявою про призначення йому допомоги та не отримував відмови у призначенні будь-якої допомоги, як батькові, що самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину.

Також, заявником не надано суду доказів самостійного виховання неповнолітньої дитини. Та обставина, що неповнолітній син ОСОБА_6 проживає разом із батьком не свідчить про самостійне виховання ним дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд вважає, що заявником не доведено ту обставину, що від встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини може бути встановлено, припинено чи змінено його особисті чи майнові права, а також, не доведено, що встановлення цього факту має для нього юридичне значення.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , щодо встановлення факту самостійного виховання дитини.

За ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.12,13,19,76,81,259,263,265,268,293, 294, 315 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за неповнолітньою дитиною - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.04.2024 (з 04.04.2024 по 08.04.2024 було відсутнє електропостачання).

Суддя