Ухвала

від 02.04.2024 по справі 757/13333/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13333/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

підозрюваного ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 62022140120000009 від 13.07.2022 ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2024 старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , за погодження прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022140120000009 від 13.07.2022, з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 .

Клопотання обґрунтовано тим, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022140120000009 від 13.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.ч. 3, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Процесуальне керівництво у даному провадженні доручено групі прокурорів відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 30.07.2019 № 386-к ОСОБА_3 призначено за контрактом на посаду директора державного підприємства «Славське лісове господарство» (далі - ДП «Славське лісове господарство»), яке координується Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (далі - Львівське ОУЛМГ).

Постановою Славської селищної територіальної виборчої комісії Стрийського району Львівської області ОСОБА_3 визнано обраним депутатом Славської селищної ради VIII скликання та рішенням від 27.11.2020 № 4 Славської селищної ради Стрийського району Львівської області його обрано головою постійно діючої комісії з питань землеустрою, будівництва та архітектури Славської селищної ради Стрийського району Львівської області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці 2021 року (точний час органом досудового розслідування не встановлено) у директора ДП «Славське лісове господарство» ОСОБА_3 , який був службовою особою правоохоронного органу, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, мав владні повноваження щодо виявлення та припинення лісопорушень на ввіреній йому території, великий досвід у галузі лісогосподарського виробництва, був добре обізнаний з вимогами нормативно-правових актів, що регулюють вказану сферу господарської діяльності, винник злочинний умисел, спрямований на привласнення земельної ділянки лісового фонду та нерухомого майна, яке розташоване на ній, ввірене йому і належить ДП «Славське лісове господарство», зловживаючи своїм службовим становищем шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

З метою втілення свого злочинного умислу ОСОБА_3 , використовуючи своє службове становище, приблизно наприкінці 2021 року вступив у попередню змову із своєю дружиною ОСОБА_9 , директором ТОВ «Геоарх Проект» (ЄДРПОУ 41516587) ОСОБА_10 , інженером-землевпорядником ОСОБА_11 , розробником технічної документації ОСОБА_12 та доніс їм план вчинення кримінального правопорушення спрямованого на заволодіння земельною ділянкою та нерухомим майном, розташованого на ній, яке ввірене йому та належить ДП «Славське лісове господарство», на що останні добровільно погодились.

Втілюючи у життя спільний злочинний план, 10.11.2021 у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_3 , обіймаючи посаду директора ДП «Славське лісове господарство», зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що земельна ділянка площею 0,35 га, яка перебуває за межами с. Тухля Стрийського району Львівської області, розташована на території кварталу 6 виділу 7 Тухлянського лісництва ДП «Славське лісове господарство» та те, що на вказаній земельній ділянці розміщений рекреаційний об`єкт нерухомого майна, який він наказом ДП «Славське лісове господарство» від 27.06.2018 № 280 ввів в експлуатацію, а ДП «Славське лісове господарство» облікувало його балансову вартість у сумі 1 722 443, 94 грн, власноручно від імені своєї дружини ОСОБА_9 написав заяву до Славської селищної ради про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Тухля Стрийського району Львівської області, підписав її, додав до неї копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_9 , графічний додаток, на якому було зображено місце розташування земельної ділянки, та копію викопіровки з планшета №1 Тухлянського лісництва ДП «Славське лісове господарство», яку особисто підписав та поставив печатку ДП «Славське лісове господарство» на якій зазначено, що вказана земельна ділянка розташована за межами населеного пункту села Тухля і не належить до лісового фонду.

Так, 11.11.2021 у не встановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_9 особисто подала зазначену заяву та доданий до неї пакет документів до Славської селищної ради, тобто використала завідомо підроблений документ.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 підробив офіційний документ - заяву про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами с. Тухля Стрийського району Львівської області, на ім`я Славського селищного голови, на підставі якої 18.11.2021 рішенням ХVІ сесії VІІІ демократичного скликання Славської селищної ради Стрийського району Львівської області № 1253 ОСОБА_9 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Надалі начальник відділу земельних відносин Славської селищної ради Стрийського району Львівської області ОСОБА_13 , попередньо узгодивши заяву ОСОБА_9 з постійною комісією з питань землекористування, будівництва та архітектури Славської селищної ради, головою якої є ОСОБА_3 , виніс питання про надання дозволу ОСОБА_9 на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,35 га із земель запасу для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Тухля Стрийського району Львівської області, на розгляд ХVІ сесії VІІІ демократичного скликання Славської селищної ради Стрийського району Львівської області.

Рішенням ХVІ сесії VІІІ демократичного скликання Славської селищної ради Стрийського району Львівської області від 18.11.2021 № 1253 ОСОБА_9 було надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення із земель запасу земельної ділянки площею 0,35 га за межами села Тухля Стрийського району Львівської області на території Славської селищної ради.

Так, 06.12.2021 ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_3 звернулась до директора ТОВ «Геоарх Проект» ОСОБА_10 із заявою про виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно з рішенням Славської селищної ради від 18.11.2021 № 1253 та уклала з останнім договір № 21-12-06/4 на виконання проєктно-вишукувальних робіт.

На виконання договору, дотримуючись попередньо розробленого злочинного плану, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка розташована на території кварталу 6 виділу 7 Тухлянського лісництва ДП «Славське лісове господарство», оскільки ТОВ «Геоарх Проект» були і є розробниками технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель ДП «Славське лісове господарство» дав вказівки, а саме інженеру-землевпоряднику ОСОБА_11 та розробнику технічної документації ОСОБА_12 виготовити зазначений проєкт землеустрою з порушенням норм земельного законодавства та не відображати об`єкт нерухомого майна в картографічних даних.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про землеустрій» у редакції від 26.11.2021 № 858-IV документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються: інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру).

Під час розробки вказаного проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_9 відповідно до раніше визначеного плану інженер-землевпорядник ОСОБА_11 та розробник проєкту землеустрою ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка розташована на території кварталу 6 виділу 7 Тухлянського лісництва ДП «Славське лісове господарство» та на ній розташований об`єкт нерухомого майна, що належить ДП «Славське лісове господарство», з метою усунення перешкод та сприяння вчиненню кримінального правопорушення не відобразили в матеріалах проєкту землеустрою наявність об`єкта нерухомого майна на вказаній земельній ділянці та те, що це земельна ділянка сформована за рахунок земель державного лісового фонду - кварталу 6 виділу 7 Тухлянського лісництва ДП «Славське лісове господарство», розробили проєкт землеустрою з порушенням Земельного кодексу України, Лісового кодексу України та Закону України «Про землеустрій», тобто сприяли внесенню до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей.

Крім того, дотримуючись попередньо розробленого злочинного плану, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою усунення перешкод та сприяння вчиненню кримінального правопорушення під час розробки технічної документації із землеустрою був підписаний акт обстеження та погодження меж земельної ділянки, згідно з яким обстежено на місцевості та погоджено межі земельної ділянки площею 0,35 га за межами села Тухля Стрийського району Львівської області на території Славської селищної ради, наданої ОСОБА_9 для ведення особистого селянського господарства, який був підписаний та погоджений головою Славської селищної ради ОСОБА_14 , начальником відділу земельних відносин Славської селищної ради ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , розробником документації ОСОБА_12 , інженером-землевпорядником ОСОБА_11 та не встановленою досудовим розслідуванням особою від імені представника ДП «Славське лісове господарство» ОСОБА_15 .

Надалі, 14.12.2021, інженером-землевпорядником ОСОБА_11 сформовано та надіслано заяву до Державного земельного кадастру на державну реєстрацію земельної ділянки, після чого земельній ділянці площею 0,35 га за межами села Тухля Стрийського району Львівської області присвоєно кадастровий номер 4624587800:02:000:0381.

Досудовим розслідуванням встановлено, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0, 35 га ОСОБА_9 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення за межами с. Тухля на території Славської Селищної ради Стрийського району Львівської області, за яким сформована земельна ділянка з кадастровим номером 4624587800:02:000:0381, за змістом не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинним станом на 21.12.2021, а саме вимогам ст.ст. 116, 118, 122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ та п.п. 3, 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2021 № 5245-VI.

Отже, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , організував внесення до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей, а саме до проєкту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки загальною площею 0, 35 га ОСОБА_9 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення за межами с. Тухля на території Славської селищної ради Стрийського району Львівської області.

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у організації службового підроблення, тобто внесені службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Після цього, дотримуючись попередньо розробленого злочинного плану, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_3 02.02.2022 звернулась із заявою до Славського селищного голови ОСОБА_14 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4624587800:02:000:0381 площею 0,3500 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також передати земельну ділянку у приватну власність, додавши до неї проєкт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного коду та витягу з ДЗК про земельну ділянку.

Надалі, начальник відділу земельних відносин Славської селищної ради Стрийського району Львівської області ОСОБА_13 , попередньо узгодивши заяву ОСОБА_9 з постійною комісією з питань землекористування, будівництва та архітектури Славської селищної ради, головою якої є ОСОБА_3 , виніс питання щодо затвердження проєкту із землеустрою та безоплатного передання у власність ОСОБА_9 земельної ділянки з кадастровим номером 4624587800:02:000:0381 площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на розгляд ХХ сесії VIII демократичного скликання Славської селищної ради Стрийського району Львівської області.

Так, 18.02.2022 на ХХ сесії VIII демократичного скликання Славської селищної ради Стрийського району Львівської області рішенням № 1668 ОСОБА_9 затверджено проєкт із землеустрою та безоплатно передано їй у власність земельну ділянку площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 4624587800:02:000:0381, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У період з 13.07.2022 по 10.08.2022, більш точний час досудовим розслідуванням не з`ясовано, у невстановленому місці ОСОБА_3 з невстановлених джерел отримав інформацію про факт документування його протиправного діяння правоохоронними органами. З метою приховування своєї протиправної діяльності, дотримуючись попередньо розробленого злочинного плану, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_3 підготував від імені ОСОБА_9 заяви про скасування рішень Славської селищної ради від 18.11.2021 № 1253 та від 18.02.2022 № 1668, якими надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, затверджено проєкт із землеустрою та безоплатно передано ОСОБА_9 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 4624587800:02:000:0381 площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі, 11.08.2022, рішенням Славського селищного голови ОСОБА_14 № 1895 скасовано рішення Славської селищної ради від 18.11.2021 № 1253, а рішенням Славського селищного голови ОСОБА_14 № 1896 скасовано рішення Славської селищної ради від 18.02.2022 № 1668.

Крім того, 31.08.2022 з метою приховання своєї протиправної діяльності, дотримуючись попередньо розробленого злочинного плану, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_10 підготував від імені ОСОБА_9 заяву до відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про перенесення в архів земельної ділянки з кадастровим номером 4624587800:02:000:0381 у зв`язку з відсутністю необхідності оформлення у власність ОСОБА_9 цієї земельної ділянки.

Досудовим розслідуванням установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624587800:02:000:0381 більшою площею сформована за рахунок земель державного лісового фонду - кварталу 6 виділу 7 Тухлянського лісництва ДП «Славське лісове господарство». Також з`ясовано, що ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 4624587800:02:000:0381 загальною площею 0, 35 га станом на 18.02.2022 визначена у розмірі 658 683,00 грн, а будинку для короткострокового відпочинку, який розміщений на вказаній земельній ділянці та перебуває на балансі ДП «Славське лісове господарство»,- 2 552 753 гривень.

Отже, ОСОБА_3 , попередньо зорганізувавшись із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зловживаючи службовим становищем, діючи за попередньою змовою групою осіб, виконав усі дії, спрямовані на привласнення ввіреної йому земельної ділянки з кадастровим номером 4624587800:02:000:0381 та рекреаційного об`єкта - будинку для короткострокового відпочинку, які перебували на балансі ДП «Славське лісове господарство», однак фактично зареєструвати право власності на вказані земельну ділянку та рекреаційний об`єкт та довести свій злочинний умисел до кінця він не зміг внаслідок причин, які не залежали від його волі. Разом з тим ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили всі дії, спрямовані на привласнення земельної ділянки державного лісового фонду та нерухомого майна ДП «Славське лісове господарство» на загальну суму 3 211 436 грн, що з огляду на примітку 4 до ст. 185 КК України і Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» є особливо великим розміром, оскільки у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у незакінченому замаху на привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень.

Слідчий вважає наявними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема:

- ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_3 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочини, які інкримінуються ОСОБА_3 є особливо тяжкими, та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкриміновані злочини, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Разом з цим, ОСОБА_3 володіючи документами для виїзду за кордон, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, або на тимчасово непідконтрольну територію України, що створить перешкоду для подальшого розслідування, викриття фактів а також встановлення інших можливих членів злочинної групи з метою притягнення їх до кримінальної відповідальності.

- ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 маючі свободу дій та злочинні зв`язки з іншими учасниками злочинної групи, може повідомляти їм відомості, які стали йому відомі в ході слідчих дій у даному провадженні, а також інші важливі відомості, крім того, ОСОБА_3 може надати вказівку знищити, спотворити або сховати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, що може створювати перешкоди для подальшого викриття фактів його злочинної діяльності, а також встановлення інших членів злочинної групи, повну кількість членів якої ще не встановлено, а кінцевою метою даного кримінального провадження є притягнення всіх винних осіб до кримінальної відповідальності.

- ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні) виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_3 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, у тому числі біографічних даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв`язку з чим останній перебуваючи на волі матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.

З урахуванням того, що ОСОБА_3 маючи безперечний авторитет та впливовість серед інших учасників злочинної групи та інших співробітників, підконтрольного йому підприємства, може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

- зазначені вище обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ( перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином).

Ураховуючи вищезазначене, слід прийти до висновку, що у випадку обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу більш м`якого ніж тримання під вартою, призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень стосовно свідків з метою впливу на них або продовжити свою злочинну діяльність.

- вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.

Таким чином, як вказано в клопотанні, враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам до нього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що ризики не доведені, підозра необґрунтована та стан здоров`я підозрюваного не дозволяє перебувати йому під вартою. Просив застосувати більш м`який запобіжний захід.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечував, посилались на необґрунтованість підозри та як наслідок відсутність заявлених стороною обвинувачення ризиків.

Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників, зазначивши, що не вважає себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

22.03.2024 Заступником Генерального прокурора ОСОБА_16 повідомлено про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності, зокрема:

- висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6193/23-42/6194/23-41/18086/18141/23-41 від 16.01.2024 комплексної земельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою;

- висновком Львівського науково-дослідного інституту від 03.01.2023 судової земельно-технічної експертизи № 3537-Е, відповідно до якого встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативно-правовим актам в галузі землеустрою та землекористування;

- висновком Львівського науково-дослідного інституту № СЕ-19/114-22/17573-ПЧ від 14.10.2022 почеркознавчої експертизи, згідно якого встановлено, що рукописний текст в заяві на ім`я Славського селищного голови від 10.11.2021 та підпис від імені ОСОБА_9 в заяві на ім`я Славського селищного голови від 10.11.2021 - виконані ОСОБА_3 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , який під час допита надав покази, які викривають ОСОБА_3 , зазначивши, що він не підписував акт погодження меж земельної ділянки та що це міг зробити ОСОБА_3 ;

- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_3 в якому міститься інформація у вигляді переписки та документів стосовно відчуження земельної ділянки;

- матеріалами НСРД, в яких міститься інформація щодо розмов з приводу виведення земельної ділянки на якій розташований рекреаційний об`єкт і земель державного лісового фонду;

- протоколом огляду земельної ділянки з кадастровим номером 4624587800:02:000:0381, під час складення якого зафіксовано наявність на земельній ділянці нерухомого майна.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Пункт перший ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У даному випадку слід брати до уваги те, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі «Ігнатов проти України» від 15 грудня 2016 року вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36)

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Частиною другою ст. 29 Конституції України проголошено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.11.2017 року №1-р/2017 встановлено, що обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Згідно положень частини третьої ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

У відповідності до положень статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно з статтею 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Відповідно до частини першої ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до частини п`ятої ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії»).

Вирішуючи таке питання, слідчий суддя виходить з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого стороною обвинувачення.

Аналіз представлених доказів зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені Кримінального процесуального кодексу України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» («Cloot v. Belgium», § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

В той же час, слідчий суддя не може у повній мірі погодитися з існуванням ризиків, про які вказує прокурор, виходячи за наступного.

Як вказує сторона обвинувачення, враховуючи те, що ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що повністю підтверджує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Проте вказане стороною обвинувачення в обґрунтування ризику переховування підозрюваного, слідчий суддя оцінює критично, оскільки відомостей, які б підтверджували вказане, слідчому судді надано не було.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу» (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп / 2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов`язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.

У рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, «Мамедова проти Росії» від 01 червня 2006 року, а також правових позицій, викладених у п. 80 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, та у рішенні у справі «Тодоров проти України» від 12 січня 2012 р., визначено принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, згідно з яким «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».

Відповідно до правової позиції, викладеній у листі ВССУ, від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.

Окрім цього, сторона обвинувачення вказує на ризик ймовірного впливу на свідків, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час розслідування, та інших осіб причетних до вчинення вказаного злочину, проте вказане можна уникнути шляхом покладення на підозрюваного обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами у кримінальному провадженні.

Ризик того, що підозрювана може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами. (Рішення Європейського суду з прав людини «Бекчієв проти Молдови»).

Згідно з наданими прокурором документами, речові докази у справі перебувають на зберіганні в сторони обвинувачення та не передавались на зберігання фізичним особам. Тому зазначений вище прокурором ризик в судовому засіданні не підтверджений.

Ризик перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином не містить в собі ґрунтовних тверджень на можливість вчинення таких дій та приймається слідчим суддею як припущення сторони обвинувачення.

Ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення згідно наданими сторонами судового провадження відомостями про особу підозрюваного також не підтверджується. Не підтверджено документами, довідками про те, що особа вже притягувалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має незняту чи непогашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягувалась до адміністративної відповідальності, інформацією про зловживання наркотичними засобами чи алкоголем.

Крім того, невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не може бути тією обставиною, яка б вказувала на необхідність тримання обвинуваченого під вартою. На вказані обставини також звертає увагу і Європейський Суд з прав людини у справі «Клішин проти України» від 23.02.2012 року зазначаючи, що підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами. Небажання особи зізнатися чи дати «потрібні показання» не можуть бути підставами для тримання під вартою (рішення у справі «Сокуренко проти Російської Федерації» від 10 січня 2012 р., §83). Відповідно до рішення у справі «Биков проти Російської Федерації» від 10.03.2009 р., тягар доказування у цих питаннях не повинен перерозподілятися так, щоб на затриману особу покладався обов`язок доводити наявність підстав для її звільнення.

За викладених обставин, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до їх застосування.

Долучені до клопотання докази, містять дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого діяння та частково підтверджують ризики, проте в своїй сукупності це не може переконливо свідчити про наявність підстав для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу, а відтак слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання.

У відповідності до вимог частини четвертої ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки передбачені частиною п`ятою ст. 194 КПК України.

У п. 10 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. № 511-550/0/4-13 суд конкретизував положення п. 3-8 ч. 1 ст. 178 КПК України. Так, встановлення віку передбачає з`ясування, чи є особа неповнолітньою або похилого віку, стану здоров`я - наявності тяжких хвороб, інвалідності, нездатності самостійно пересуватися. Міцність соціальних зв`язків підозрюваного (обвинуваченого), у тому числі наявність у нього родини й утриманців потребує з`ясування сімейного стану цієї особи, стану здоров`я членів його сім`ї, кількості й віку дітей, строку фактичного проживання в цій місцевості тощо. Ураховуючи репутацію підозрюваного (обвинуваченого), слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики на цю особу з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного (обвинуваченого) на обліку в наркологічному, психоневрологічному диспансері тощо. Встановлення майнових статків передбачає з`ясування наявності належного цій особі нерухомого майна за місцем проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розміру. При з`ясуванні сімейного стану має значення наявність як батьківської, так і власної родини, оскільки у підозрюваного (обвинуваченого) можуть бути члени сім`ї, які потребують його догляду. Водночас слід встановлювати, чи підтримує ця особа із родиною позитивний емоційний зв`язок.

Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_3 , встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Явора Турківського району Львівської області, громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки та позитивно характеризується.

Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та частково доведено актуальність ризиків на даний час, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 62022140120000009 від 13.07.2022, з покладенням на нього процесуальних обов`язків, визначених частиною п`ятою ст. 194 КПК України, строк дії яких визначити до 22.05.2024 включно.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 29, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 197, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 309, 532, 534 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання,.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_3 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за викликом до слідчого, слідчих слідчої групи у кримінальному провадженні, прокурора, групи прокурорів у кримінальному провадженні, судді, суду за першим викликом, зокрема по телефону;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання або / та місця роботи (навчання);

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків визначити у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 62022140120000009, а саме до 22 травня 2024 року включно.

Обов`язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1