Рішення

від 02.04.2024 по справі 177/2671/23

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2671/23

Провадження № 2/177/235/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г.Г.секретаря судового засідання Дятел К.Ю.

за участі

представника позивача Криворізької північної окружної прокуратури - прокурора

Гутніка Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Криворізької північної окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області районна військова адміністрація про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов`язки керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області , який діє в інтересах Глеюватської сільської ради, звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування заявлених вимог вказував, що на підставі розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації від 30.06.2005 за № 466-р між Криворізькою районною адміністрацією та ОСОБА_1 01.07.2005 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером земельної ділянки 1221885900:04:001:0755 для рибогосподарських потреб.

Факт державної реєстрації договору посвідчений в Орджонікідзевській сільській раді, про що у книзі вчинено запис від 14.07.2005 за № 56. Договір зареєстрований у Криворізькому районному відділі Дніпропетровської регіонально філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 13.01.2006 №0406120002.

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в оренду, тобто строкове, платне володіння і користування земельну ділянку водного фонду, загальною площею 9,5332 га, місцезнаходження якої згідно з проектом відведення (планом), що є додатком що цього договору: Криворізький район на території Орджонікідзевської сільської ради.

Відповідно до п. 2.1 даного договору земельна ділянка надається в оренду орендареві для рибогосподарських потреб.

Земельна ділянка надається в оренду строком на 50 (п`ятдесят) років починаючи з моменту підписання сторонами цього договору та відповідної реєстрації (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.2. договору, розмір орендної плати складає 50 (п`ятдесят) грн. за 1га в рік з урахуванням коефіцієнту індексу грошової оцінки згідно чинного законодавства.

Водночас вказана земельна ділянка, яка належить до земель водного фонду, перебуває в оренді особи, яка не має права здійснювати таку діяльність, а саме у відповідача ОСОБА_1 , без проведення нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, без отримання дозволу на спеціальне водовикористання, без розроблення паспорту водного об`єкта та без умов розміру орендної плати за водний об`єкт (водне дзеркало), який розміщений на цій земельній ділянці, а також систематичної несплати орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до умов Договору видно, що грошова оцінка наданої в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки не проводилась.

Отже, оскільки нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, спірний договір оренди земельної ділянки у цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

На даний час не визначено істотні умови договору оренди земельної ділянки водного фонду у комплексі з водним об`єктом плати за водний об`єкт, як наслідок не виконується обов`язок передбачений ст. 25 Закону України «Про оренду землі», ст. 51 Водного кодексу України.

Крім того, ОСОБА_2 орендує земельну ділянку водного фонду здійснюючи рибогосподарську діяльність без відповідного права на здійснення такої діяльності.

Разом з тим, ОСОБА_1 на момент укладення спірного договору оренди землі від 01.07.2005 мав статус фізичної-особи підприємця з видом економічної діяльності: 52.12 «Роздрібна торгівля неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту». В подальшому, а саме 05.11.2012 ОСОБА_1 припинено діяльність як фізичної-особи підприємства за власним рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 29.11.2023. Водночас, перебуваючи у статусі фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 за видами економічної діяльності не мав ніякого відношення до рибогосподарської діяльності. Крім того, відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.09.2023 за вих. №35043/5/04-36-24-17-13, за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС ОСОБА_1 перебував на податковому обліку як фізична-особа підприємець з 12.06.1996 по 09.11.2012.

Таким чином, вказує, що в порушення вимог чинного законодавства договір оренди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 1221885900:04:001:0755, укладений 01.07.2005 між Криворізькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 підлягає розірванню з одночасним зобов`язанням орендаря ОСОБА_1 повернути власнику Глеюватській сільській раді зазначену земельну ділянку.

Просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду, укладений 01.07.2005 між Криворізькою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та ОСОБА_1 , державну реєстрацію якого посвідчено в Орджонікідзевській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області, про що у книзі вчинено запис від 14.07.2005 за № 56 та зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 13.01.2006 №0406120002; зобов`язати ОСОБА_1 повернути Глеюватській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 1221885900:04:001:0755, площею 9,5332 га, розташовану на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади шляхом підписання акту прийому-передачі; стягнути з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 02 січня 2024 року постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче засідання (а.с. 154).

07.02.2024 відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти позовних вимог, вказував, що причин для дострокового розірвання договору оренди землі, на які посилається позивач в позовні заяві, він не вбачає, оскільки відповідальність за виготовлення паспорту водного об`єкта позивач покладає на нього, як на орендаря, однак у п. 3 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 99 від 18.03.2013 року зазначено, що замовником робіт із розроблення паспорта водного об`єкта є орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними «Земельним кодексом України», в даному випадку це є Глеюватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області.

Щодо заборгованості за орендну плату, про яку вказує позивач, зазначає, що на теперішній час у нього відсутня заборгованість з орендної плати, а позивачем не надано жодних доказів щодо ухиляння та несплати ним орендної плати.

Щодо твердження позивача, що він, ОСОБА_2 , орендує земельну ділянку водного фонду, здійснюючи рибогосподарську діяльність без відповідного права на здійснення такої діяльності, вказує, що позивач не підтвердив того факту, що він з 1999 року має особисте селянське господарство та керується у своїй діяльності Законом України «Про особисте селянське господарство», статтею 1 якого передбачено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Вказує, що в Розділі 6 п.6.3.2 «Договору оренди земельної ділянки водного фонду, площею 9,5332 га з кадастровим номером 1221885900:04:001:0755 ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 01.07.2005, розташованої на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади» зазначено, що, орендар має право самостійно визначати напрямки своєї господарської діяльності, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення згідно з умовами цього договору та в п. 6.3.5 договору оренди сказано, що орендар має право використовувати у встановленому чином законодавством та цим договором порядку наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, лісові угіддя, водні об`єкти, а також використовувати інші корисні властивості Земельної ділянки.

Також, вказує, що вести промислове рибогосподарство на ділянці землі під водою -4.4184 га згідно договору оренди не доцільно, тому рибу, яку він вирощує, використовує лише для власних потреб, надлишків для продажу він не має.

Таким чином, зазначає, що умови договору він виконує в повному обсязі. Зазначає, що пропозиції що зміни договору оренди, згідно ст. 651 ЦК України, він не отримував, отже він не ухиляється від виконання своїх обов`язків. В задоволені позовних вимог просив відмовити в повному обсязі (а.с. 179-188 том 1).

14 лютого 2024 року керівник Криворізької північної окружної прокуратури Карленко Ю.К. надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій не погоджується з твердженнями відповідача, щодо відсутності причин для розірвання договору оренди землі, оскільки оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької, інших видів діяльності (ст.1 Закону України «Про оренду землі»). Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди. Правова природа договору про оренду землі регулюється Законом України «Про оренду землі», Цивільним кодексом, Земельним кодексом, а основні умови зазначається в самому договорі.

Крім того, на момент укладення спірного договору, розмір орендної плати визначався з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки землі згідно чинного законодавства України (п.4.2. Договору). На даний час розмір орендної плати визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку земель», Податкового Кодексу України.

Таким чином, обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву зазначає, що станом на 22.08.2023 заборгованості не має, вказує, що жодного разу заборгованості по оплаті орендної плати не було. Однак, згідно інформації, наданої Глеюватською сільською радою від 05.07.2023 та від 22.08.2023, протягом 2023 року орендна плата ОСОБА_1 не сплачувалась, що свідчить про системні порушень орендарем покладених на нього обов`язків, незважаючи на погашення заборгованості єдиноразовим платежем, оскільки таке погашення не виключає факту порушення умов договору.

Отже, факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи не те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Щодо підприємницької діяльності відповідача, вказував, що відповідач у відзиві зазначає, що з 1999 року має особисте селянське господарство та керується у своїй діяльності Законом України «Про особисте селянське господарство». Однак, у статті 1 Закону України «Про аквакультуру», який набрав чи 01.07.2013, надано визначення поняттю аквакультура (рибництво) сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Тобто, договір оренди земельної ділянки водного Фонду для здійснення рибогосподарської діяльності, міг бути укладений лише з особою, яка має право на зайняття такою діяльністю, а саме з Фізичною особою-підприємцем незалежно від того, чи діяв на момент укладення спірного договору оренди від 01.07.2005 Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, шо він здійснює сільськогосподарську діяльність жодним чином не спростовує вищезазначені норми законодавства, та в свою чергу підтверджує той факт, шо перебуваючи в статусі фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 за видами економічної діяльності не мав ніякого відношення до рибогосподарської діяльності та на даний час не має.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 зазначає, що пропозиції щодо зміни договору оренди йому не надходили. Однак, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками» (Закон № 963-ІХ) сторони договорів оренди водних об`єктів, договорів оренди земельних ділянок під водними об`єктами, укладених до набрання чинності цим Законом, які не містять умов щодо розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований водний об`єкт, або щодо розміру орендної плати за водний об`єкт, зобов`язані визначити такі умови протягом року з дня набрання чинності цим Законом. Отже, обов`язок приведення договору оренди у відповідність покладається у тому числі і на відповідача.

Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі (а.с. 230-233 том 1).

29.02.2024 відповідач ОСОБА_1 надав заперечення на відповідь на відзив, в яких посилався на пояснення аналогічні у відзиві на позовну заяву. У задоволені позовних вимог просив відмовити (а.с. 1-8 том 2).

05 березня 2024 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.22).

Прокурор Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутнік Є.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Глеюватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, в інтересах якої заявлений цивільний позов, представника для участі в судовому розгляді не направила, хоча і була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на пояснення у відзиві на позовну заяву та запереченнях (а.с. 28-29 том 2).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку (а.с. 24, 25 том 2).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, давши їм належну оцінку, приходить до наступного.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації від 30.06.2005 року за № 466-р (а.с. 88 том 1), між Криворізькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) 01.07.2005 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером земельної ділянки 1221885900:04:001:0755 для рибогосподарських потреб (а.с. 51-53, 134-135 том 1).

Факт державної реєстрації договору посвідченого в Орджонікідзевській сільській раді, про що у книзі вчинено запис від 14.07.2005 за № 56, а також договір зареєстрований у Криворізькому районному відділі Дніпропетровської регіонально філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 13.01.2006 №0406120002.

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в оренду, тобто строкове, платне володіння і користування земельну ділянку водного фонду, загальною площею 9,5332 га, в т.ч. пасовищ -3,7713 га , гребля 0.1703 га, під водою 4.4184 га, лісосмуга 1,1732 га, місцезнаходження якої згідно з проектом відведення (планом), що є додатком що цього договору: Криворізький район на території Орджонікідзенської сільської ради.

Відповідно до п. 2.1 даного договору земельна ділянка надається в оренду орендареві для рибогосподарських потреб.

Земельна ділянка надається в оренду строком на 50 (п`ятдесят) років, починаючи з моменту підписання сторонами цього договору та відповідної реєстрації (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.2. договору, розмір орендної плати складає 50 (п`ятдесят) грн за 1га в рік з урахуванням коефіцієнту індексу грошової оцінки згідно чинного законодавства.

Відповідно до абзацу 1 п. 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності , розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад , крім окремих виключень.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.12.2023 право власності на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 1221885900:04:001:0755 площею 9,5332 га зареєстроване за Глеюватської сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області

Отже на даний час органом уповноваженим здійснювати функції власника вказаної земельної ділянки є Глеюватська сільська об`єднана територіальна громада в особі Глеюватської сільської ради.

В своєму позові, як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що вказана земельна ділянка, яка належить до земель водного фонду, використовується ОСОБА_1 без проведення нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, без отримання дозволу на спеціальне водовикористання, без розроблення паспорту водного об`єкта та без умов розміру орендної плати за водний об`єкт (водне дзеркало), який розміщений на цій земельній ділянці, а також систематичної несплати орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою.

Так, згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладання договору) істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Таким чином, на момент укладення спірного договору, розмір орендної плати визначався з урахуванням грошової оцінки землі.

Статтею 1 Закону України «Про плату за землю» визначено, що грошова оцінка - капіталізований рентний доход із земельної ділянки.

На даний час розмір орендної плати визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку земель», Податкового Кодексу України.

Так, для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (ч. 1 п. 289. ст.289 Податковий кодекс України), а центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки, на який індексується нормативна грошова оцінка станом на 1 січня поточного року за відповідною формулою (п. 289.1 ст. 289 Податковий кодекс України).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України «Про оцінку земель»), за ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка обов`язково проводиться, зокрема, у разі визначення орендної плати за землі державної та комунальної форми власності.

Таким чином, обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Так, у Договорі оренди, розмір плати за користування земельною ділянкою визначено у твердій грошовій формі в сумі 50 грн. за 1 га на рік, тобто 476,66 грн за 9,5332 га в рік (п. 4.2 Договору а.с. 51).

Відповідно до умов Договору видно, що грошова оцінка наданої в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 9,5332 га не проводилась.

Отже, оскільки нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, спірний договір оренди земельної ділянки у цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Так, статтею 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», який набув чинності 04.08.2011 надано визначення поняттю рибогосподарська діяльність, зокрема це - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Також у статті 1 Закону України «Про аквакультуру», який набрав чинності 01.07.2013, надано визначення поняттю аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Крім того, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 141 від 21.03.2012 р. затверджено форму звітності № 1А-риба (річна) «Виробництво продукції аквакультури за 20__ р.» та інструкції щодо її заповнення.

Відповідно до ч. 2 даного Наказу вказану форму звітності поширити на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які здійснюють виробництво посадкового матеріалу та товарної риби в умовах аквакультури.

Так, відповідно до вимог чинного законодавства, Договір оренди земель водного фонду від 01.07.2005 мав бути укладений лише з особою, яка має право на зайняття рибогосподарською діяльністю, а саме з фізичною особою-підприємцем.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові від 15.10.2019, справа № 903/129/18, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» не діяв на момент укладення договору оренди, але, відсутність визначення поняття рибогосподарської діяльності у тексті нормативного акта на вказаний момент не змінює суті такої діяльності, яка має господарський характер, а отже, може здійснюватися саме відповідними суб`єктами.

Проте, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 на момент укладення спірного договору оренди землі від 01.07.2005 мав статус фізичної-особи підприємця з видом економічної діяльності: 52.12 «Роздрібна торгівля неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту». В подальшому, а саме 05.11.2012 ОСОБА_1 припинено діяльність як фізичної-особи підприємства за власним рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 29.11.2023 (138-140 том 1). Водночас, перебуваючи у статусі фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 за видами економічної діяльності не мав ніякого відношення до рибогосподарської діяльності. Крім того, відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.09.2023 за вих. №35043/5/04-36-24-17-13, за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС ОСОБА_1 перебував на податковому обліку як фізична-особа підприємець з 12.06.1996 по 09.11.2012 (а.с. 104-105 том 1).

Таким чином, суд приходить до висновку, про те, що ОСОБА_2 орендує земельну ділянку водного фонду. здійснюючи рибогосподарську діяльність без відповідного права на здійснення такої діяльності, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки власнику Глеюватській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області.

Так, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками» (Закон № 963-IX) сторони договорів оренди водних об`єктів, договорів оренди земельних ділянок під водними об`єктами, укладених до набрання чинності цим Законом, які не містять умов щодо розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований водний об`єкт, або щодо розміру орендної плати за водний об`єкт, зобов`язані визначити такі умови протягом року з дня набрання чинності цим Законом.

Закон № 963-IX набрав чинності 02.03.2021. Тобто сторони договору оренди земельної ділянки водного фонду від 13.02.2007 повинні були визначити умови щодо розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований водний об`єкт, та щодо розміру орендної плати за водний об`єкт до 03.03.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2021 №572 затверджено Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованими на ній водним об`єктом та відповідно до якої Постанова Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 р. №420 "Про затвердження Типового договору оренди водних об`єктів" втратила чинність, однак у разі укладення договорів оренди водних об`єктів відповідно до Типового договору оренди водних об`єктів, то такі договори діють до моменту закінчення строку їх дії.

Однак умови щодо розміру орендної плати за водний об`єкт, розташований на земельній ділянці наданій ОСОБА_1 в орендне користування до цього часу не визначені.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом також зазначаються розмір орендної плати за водний об`єкт.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» невід`ємною складовою договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом є паспорт водного об`єкта.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта (ст. 51 Водного Кодексу України, ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Порядок розроблення та форму паспорта затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99 (далі Порядок).

Відповідно до листа Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області за вих. №1524/03-23 від 18.09.2023 (а.с.111 том 1), паспорт водного об`єкту, який повинен бути розроблений у відповідності до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013 № 99 до Офісу не надходив. Звернень щодо розгляду додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 01.07.2005, що розроблений у відповідності до Типового договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, затвердженого Постановою КМУ від 0.06.2021 № 572, до Офісу не надходило.

Розмір плати за наданий в оренду водний об`єкт (водне дзеркало) ставка з площею водного дзеркала 4,42 га (кадастровий номер 1221885900:04:001:0755), неможливо виконати, так як паспорт водного об`єкта не розроблявся.

Відповідно до листів Глеюватської сільської ради за вих. № 665/0/2-23 від 05.07.2022, № 1000/0/2-23 від 22.08.2023, №1518/0/2-23 від 07.11.2023 (а.с. 49-50, 65-66, 119-120 том 1) умови щодо розміру орендної плати за водний об`єкт, який розташований на земельній ділянці водного фонду, наданої в оренду ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 01.07.2005 не визначалися.

Відповідно до листів Глеюватської сільської ради за вих. № 665/0/2-23 від 05.07.2022, № 1000/0/2-23 від 22.08.2023 (а.с. 49-50, 65-66 том 1), орендна плата у продовж 2019-2022 років ОСОБА_1 сплачена в повному обсязі. За період поточного 2023 року орендна плата не сплачувалася. Згідно листа Глеюватської сільської ради за вих. №1518/0/2-23 від 07.11.2023 (а.с. 119-120 том 1), у продовж 2019-2022 років орендна плата ОСОБА_3 сплачена у повному обсязі, а саме: за 2019 рік 2520,00 грн., 2020 рік 2883,89 грн., 2021 рік 2883,89 грн, за 2022 рік 2883,89 грн. та за період поточного 2023 року 3316,47 грн.

Як вказував у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 він станом на 22.08.2023 заборгованості не має, та жодного разу заборгованості по оплаті орендної плати у нього не було. Однак, з інформації наданої Глеюватською сільською радою за вих. № 665/0/2-23 від 05.07.2022, № 1000/0/2-23 від 22.08.2023 протягом 2023 року орендна плата ОСОБА_1 не сплачувалась, а з інформації Глеюватської сільської ради за вих. №1518/0/2-23 від 07.11.2023 зазначено, що заборгованість за 2023 рік сплачена, що свідчить про системність порушень орендарем покладених на нього обов`язків, незважаючи на погашення заборгованості єдиноразовим платежем, оскільки таке погашення не виключає факту порушення умов договору.

Обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням. Отже, факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Таким чином, на даний час не визначено істотної умови договору оренди землі у комплексі з водним об`єктом плати за водний об`єкт, як наслідок, не виконується обов`язок щодо плати за водний об`єкт передбачений ст. 25 Закону України «Про оренду землі».

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальних характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав.

Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 ст. 16 ЦК України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту.

Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно із нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтями 203, 228 ЦК України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним, а тому, при таких обставинах, договір визнається недійсним.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно п. 7.5. Договору оренди від 13.02.2007 (а.с.51) у разі невиконання умов договору однією із сторін, потерпіла сторона може вимагати від винної сторони дострокового розірвання цього договору з наступним відшкодуванням усіх понесених збитків та втраченої вигоди.

Водокористувачі, яким надано у користування рибогосподарські водні об`єкти (їх частини), зобов`язані здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об`єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову рибу (стаття 68 ВК України).

Відповідно до п. 2.1 оспорюваного Договору (а.с.51 том 1) спірна земельна ділянка передавалась в оренду ОСОБА_1 для рибогосподарських потреб.

Згідно з п. 6.4.4 Договору (а.с.51 том 1) орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку згідно з умовами цього договору та її цільовим призначення, а також забезпечувати екологічну безпеку користування земельною ділянкою шляхом додержання вимог земельного, природоохоронного законодавства, технологічних норм і стандартів, а також норм і правил щодо використання землі.

Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_1 не здійснюється рибогосподарська діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.11.2023, де ОСОБА_1 перебував на податковому обліку як фізична-особа підприємець з 12.06.1996 по 09.11.2012 з видом економічної діяльності: 52.12 «Роздрібна торгівля неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту» (а.с. 138-140 том 1).

Згідно листа Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області за вих. № 1-3-9/2021-23 від 05.09.2023, станом на 04.09.2023, починаючи з 2017 року ОСОБА_1 , як суб`єктом аквакультури, звіти за формою №1-А (річна) до управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області не надавалися (а.с.97 том 1).

Таким чином, при укладенні оспорюваного договору держава розраховувала не лише на отримання плати за використання об`єкта оренди, але і на дотримання ОСОБА_1 усіх умов договору, в тому числі щодо використання земельної ділянки саме для рибогосподарських потреб, з метою створення сприятливих умов для стабілізації та нарощування виробництва конкурентоспроможної рибної продукції з метою гарантування продовольчої безпеки країни та задоволення потреб населення в рибопродукції.

Таким чином судом встановлено недотримання ОСОБА_1 вимог п.п. 2.1, 6.4.4 договору оренди земельної ділянки щодо використання земельної ділянки для рибогосподарських потреб, що беззаперечно ставить під загрозу задоволення рибогосподарських потреб регіону, як мету оспорюваного договору, на яку держава розраховувала при його укладенні та нівелює виробництво конкурентоспроможної рибної продукції з метою гарантування продовольчої безпеки країни та задоволення потреб населення в рибопродукції.

Крім того, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками» (Закон № 963-IX) сторони договорів оренди водних об`єктів, договорів оренди земельних ділянок під водними об`єктами, укладених до набрання чинності цим Законом, які не містять умов щодо розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований водний об`єкт, або щодо розміру орендної плати за водний об`єкт, зобов`язані визначити такі умови протягом року з дня набрання чинності цим Законом.

Закон № 963-IX набрав чинності 02.03.2021. Тобто сторони договору оренди земельної ділянки водного фонду від 01.07.2005 повинні були визначити умови щодо розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований водний об`єкт, та щодо розміру орендної плати за водний об`єкт до 03.03.2022.

Однак умови щодо розміру орендної плати за водний об`єкт, розташований на земельній ділянці наданій ОСОБА_1 в орендне користування до цього часу не визначені, як наслідок, не виконується обов`язок щодо плати за водний об`єкт передбачений ст. 25 Закону України «Про оренду землі».

Глеюватською сільською радою на адресу ОСОБА_1 був направлений листа за вих. № 635/0/2-23 від 30.06.2023 (а.с.54 том 1), з пропозицією привести у відповідність до вимог чинного законодавства договору оренди земельної ділянки від 01.07.2005, розробити паспорт водного об`єкта, провести нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Вказаний листа ОСОБА_1 отримав 30.06.2023 (а.с. 56 том 1), але жодних заходів з цього приводу не здійснив.

Згідно відповідей Глеюватської сільської ради за вих. № 665/0/2-23 від 05.07.2022, № 1000/0/2-23 від 22.08.2023 (а.с. 49-50, 65-66 том 1) заходи щодо приведення у відповідність до вимог чинного законодавства умов договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1221885900:04:001:075, а також щодо припинення договірних правовідносин з орендарем ОСОБА_1 не вживалися, тому прокуратура реалізуючи покладені від імені держави повноваження щодо захисту інтересів держави, правомірно звернулася до суду із вказаним позовом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У п. 64 постанови від 21.07.2021 по справі №912/3323/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання такого зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Застосування статті 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Таким чином, передбачене вказаними статтями право, зокрема, на розірвання договору у разі істотної зміни обставин, направлене на захист сторін такого договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних з подальшим виконанням договору в умовах виникнення обставин, що відповідають характеристикам, зазначеним в статті 652 ЦК України.

Таке право сторони можуть реалізувати у разі, коли вони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/9961/16.

Водночас, договір у разі істотної зміни обставин може бути розірваним не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. У такому разі суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони, має встановити факт зміни істотної обставини, за наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 911/537/19.

Наведені правові висновки узгоджуються з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору та висновками Верховного Суду, викладеними у підпунктам 8.24, 8.25 постанови від 10.12.2019 у справі № 926/1557/18, що за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є винятковими заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

При цьому, можливість внесення змін у договір як більш гнучкий засіб урегулювання правовідносин сторін може бути застосований у разі, якщо, з огляду на конкретні обставини, розірвання договору суперечитиме суспільним інтересам та матиме наслідком завдання шкоди, що значно перевищуватиме необхідні для виконання договору затрати, отже є необґрунтованим з точки зору необхідності вчинення сторонами ряду заходів щодо забезпечення відновлення становища залежно від ступеню виконання зобов`язань за цим договором, та понесення у зв`язку з цим фінансових та інших витрат, тобто за принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 651, 652 ЦК України та принципу "найменших негативних наслідків" для сторін договору, можна дійти висновку, що розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, як засіб урегулювання спірних правовідносин сторін, може бути реалізований лише після того, як сторони (одна зі сторін) вчинили дії, спрямовані на приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, шляхом внесення у нього змін і не досягли відповідної згоди, тобто після застосування більш гнучкого та менш обтяжливого засобу врегулювання суперечності.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові від 25.02.2020 по справі № 922/2279/19.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Законний володілець земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права користування на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Цивільний оборот земельних ділянок водного фонду, є і був обмежений законодавчо з огляду зокрема на приписи статті 59, підпункту «ґ» частини четвертої статті 83 ЗК України.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтвердженні наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, в силу ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4294, 40 грн. (а.с. 143).

Керуючись ст. ст. 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Криворізької північної окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області районна військова адміністрація про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку- задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду, укладений 01.07.2005 між Криворізькою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та ОСОБА_1 , державну реєстрацію якого посвідчено в Орджонікідзенській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області, про що у книзі вчинено запис від 14.07.2004 за №56 та зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 13.01.2006 №0406120002.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Глеюватській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04339824, місце знаходження: вул. Шевченка, 65 с. Глеюватка, Криворізький район, Дніпропетровська область) земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 1221885900:04:001:0755, площею 9,5332 га, розташовану на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) судовий збір в розмірі 4294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 09.04.2024.

Суддя Г.Г. Строгова