Рішення

від 08.04.2024 по справі 338/270/24

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/270/24

08 квітня 2024 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О. О., з участюсекретаря судового засідання Двібородчин І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

22 лютого 2024 року заступник керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області звернувся в суд із вказаним позовом.

В обгрунтування заявлених вимог зазначено, наказом начальника відділу освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Іванус О.П. за №86-к від 31 серпня 2021 року, було звільнено ОСОБА_2 з посади директора Солотвинського ліцею Солотвинської селищної ради.

Вважаючи своє звільнення незаконним ОСОБА_2 подано позов до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.

Рішенням Богородчанського районного суду від 31 березня 2022 року у справі №338/1162/21, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ відділу освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області за №86-к від 31 серпня 2021 року; поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Солотвинського ліцею Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області; стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 144 859,68 гривень.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2022 року змінено та викладено четвертий та шостий абзаци резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2021 року по 31 березня 2022 року включно в розмірі 123 556,44 грн., з утриманням з цієї суми податків й інших обов`язкових платежів в порядку, визначеному Податковим кодексом України, а також 5000 грн. моральної шкоди, 5000 грн. витрат на правову допомогу, 908 грн. судового збору за подання позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди, а всього на користь ОСОБА_2 - 134 464,44 грн.

На виконання вказаної постанови Івано-Франківського апеляційного суду, Солотвинський ліцей Солотвинської селищної ради перерахував на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 112 784,76 грн., що включають в себе суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 5000 грн. моральної шкоди, 5000 грн. витрат на правову допомогу, 908 грн. судового збору за подання позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди.

Вищевказані рішення суду у частині виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 123 556,44 грн. виконано.

Під час розгляду судової справи №338/1162/21, Богородчанським районним судом встановлено, що звільнення ОСОБА_2 відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, а тому наказ відділу освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради за №86-к від 31 серпня 2021 року, яким ОСОБА_2 звільнено з посади директора Солотвинського ліцею Солотвинської селищної ради з 31 серпня 2021 року за власним бажанням є незаконним та підлягає скасуванню.

Посилаючись на положення ст.ст. 130, 134,136,233, 235,237 КЗпП України, ст. 1191 ЦК України, просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Солотвинської селищної ради в порядку регресу матеріальну шкоду у розмірі 123556,44 грн. та судові витрати у розмірі 3028 грн.

Ухвалою від 23 лютого 2024 року відкрито провадження по справі та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Відповідачу визначено строк для надання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 5 ст. 279ЦПК України судрозглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Солотвинська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, в інтересах якої пред`явила позов Івано-Франківська окружна прокуратура повідомлена належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання. Від селищного голови 18 березня 2024 року на адресу суду надійшла заява відповідно до якої справу просять розглядати без їх участі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Широких Ю.В. у встановлений в ухвалі судді від 23 лютого 2024 року строк надала відзив на позовну заяву в якому зазначила наступне. Відповідачем не заперечуються преюдиційні факти встановлені судовими рішеннями (рішення Богородчанського районного суду від 31 березня 2022 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у справі №338/1162/21).

Разом із цим представник позивача вважає, що позивачем було порушено річний строк на звернення до суду із позовом, оскільки такий строк розпочався із квітня 2022 року, коли ОСОБА_2 було сплачено 21679, 68 грн. на виконання рішення Богородчанського районного суду від 31 березня 2022 року у справі №338/1162/21, яким передбачено негайне виконання в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 21 679,68 грн..

Крім тогозазначає,що Солотвинськаселищна радане понесладодаткові витрати,які бвідповідали поняттюпрямої дійсноїшкоди ч.2ст.130КЗпП України.Вказує,що наперіод звільнення ОСОБА_2 з посадийого штатнаодиниця залишаласьне зайнятою,оскільки відповіднодо наказуВідділу освіти,молоді таспорту від31серпня 2021року №99-кбуло призначено ОСОБА_3 заступника директораз навчально-виховноїроботи Солотвинськоголіцею,тимчасово виконуватиобов`язки директораСолотвинського ліцеюз 01вересня 2021року допроведення конкурсуна заміщеннявакантної посадикерівника.Згідно довідкиУправління освіти,молоді таспорту від15березня 2024року розмірзаробітної плати ОСОБА_2 у випадкупродовження перебуванняна посадідиректора Солотвинськоголіцею уперіод з01вересня 2021року по08квітня 2022року становивби 135689,97грн.,а розмірвиплаченого середньоденногозаробітку зачас вимушеногопрогулу всумі 134464,44є меншим,аніж розмірзаробітної плати,яку бимав отримати ОСОБА_2 перебуваючи напосаді безперервно.Крім цього,ця сумавключає податкита іншіобов`язкові платежі.Тобто,у разіперебування напосаді іззаробітної плативідраховувались биподатки ізбори,а томувключення цихсум дорозміру стягненняв порядкурегресу надумку відповідачає неправильним. Проти розгляду справи у спрощеному проваджені без виклику сторін заперечень не мали.

Від заступника керівника Івано-Франківської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством грошової суми третій особі, саме від цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову. Враховуючи, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року передбачено виплату ОСОБА_2 загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2021 року по 31 березня 2022 року, включно, в розмірі 123 556,44 грн., частину з яких виплачено 12 квітня 2022 року у сумі 21679,68 грн, а 27 лютого 2023 року було виплачено 112784,76 грн, вважають що прокурором пред`явлено позов в межах строків позовної давності.

Щодо тверджень представника відповідача у відзиві на позовну заяву, що на період звільнення ОСОБА_2 з посади його штатна одиниця залишилась не зайнятою, та відповідно до положень ч. 2 ст. 22 ЦК, ч. 2 ст. 130 КЗпП України, Солотвинська селищна рада не понесла додаткові витрати, які б відповідали поняттю дійсної шкоди. Зазначають, що рішення суду у частині виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в загальній сумі 123 556,44 грн. (21679,68 грн. та 112784,76 грн.) виконано, у зв`язку із чим Солотвинська селищна рада понесла додаткові витрати, які відповідають поняттю дійсної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом начальника відділу освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Іванус О.П. за №86-к від 31 серпня 2021 року, було звільнено ОСОБА_2 з посади директора Солотвинського ліцею Солотвинської селищної ради.

Рішенням Богородчанського районного суду від 31 березня 2022 року у справі №338/1162/21, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ відділу освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області за №86-к від 31 серпня 2021 року; поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Солотвинського ліцею Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області; стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2021 року по 31 березня 2022 року в розмірі 144 859,68 грн.

Також, вказаним рішенням суду передбачено негайне виконання в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 21 679,68 грн.,

На виконання вказаного судового рішення (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць), згідно платіжного доручення №486 від 12 квітня 2022 року відділом освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області перераховано на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 21 679,68 грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2022 року змінено та викладено четвертий та шостий абзаци резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2021 року по 31 березня 2022 року, включно, в розмірі 123 556,44 грн., з утриманням з цієї суми податків й інших обов`язкових платежів в порядку, визначеному Податковим кодексом України, а також 5000 грн. моральної шкоди, 5000 грн. витрат на правову допомогу, 908 грн. судового збору за подання позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди, а всього на користь ОСОБА_2 - 134 464,44 грн.

З досліджений судом платіжних інструкцій № 39 та №43 від 24 лютого 2023 року, вбачається, що 27 лютого 2023 року ОСОБА_2 було перераховано 209 441,80 грн. та 90 916 грн. та відповідно, дані суми включають в себе 112 784,76 грн. за рішенням суду та заробітну плату за лютий 2023 року.

Тобто на виконання судового рішення від 27 жовтня 2022 року, Солотвинський ліцей Солотвинської селищної ради перерахував 27 лютого 2023 року на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 112 784,76 грн., що включають в себе суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 5000 грн. моральної шкоди, 5000 грн. витрат на правову допомогу, 908 грн. судового збору за подання позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди.

Вказані обставини також підтверджується дослідженою судом копією відомості про нарахування заробітної плати за лютий 2023 року, інформацією, наданою Солотвинською селищною радою від 10 квітня 2023 року за №840/02-49 та від 24 квітня 2023 року за №1059/02-49.

Крім цього, вказані обставини підтверджується довідкою фінансового управління Солотвинської селищної ради за №02-09 від 05 квітня 2023 року «Про перевірку факту здійснення грошових виплат ОСОБА_2 на виконання рішення суду».

Таким чином, постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у частині виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 123 556,44 грн. виконана 27 лютого 2023 року.

Відповідно до пункту 8 частини першоїстатті 134 КЗпП Українислужбові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Устатті 237 КЗпП Українипередбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 02 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першоїстатті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що посадова особа, винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно вимог частини 1статті1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини четвертоїстатті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі N 917/1345/14 (провадження N 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Факт незаконного звільнення встановлений судовими рішеннями й свідчить про вину відповідача ОСОБА_1 , яка уповноважена на звільнення працівників.

Таким чином, службова особа, яка видала наказ про звільнення працівника, який у подальшому визнано незаконними та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винних службових осіб, за наказом яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

З огляду на викладене, не підлягає доказуванню той факт, що наказом начальника відділу освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Іванус О.П. за №86-к від 31 серпня 2021 року звільнено ОСОБА_2 з посади директора Солотвинського ліцею Солотвинської селищної ради незаконно, оскільки ця обставина встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили та визнана відповідачем про що останній зазначив у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У відповідності до п. 5.2.6. Положення про Управління освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (Додаток 1 до рішення селищної ради від 21 грудня 2022 року №1003/22/2022) до повноважень начальника управління належить призначення на посаду та звільнення з посади керівників закладів освіти відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної Солотвинській селищній раді у зв`язку із виплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 123 556,44 грн. покладається на начальника відділу освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 , яка винесла незаконний наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Солотвинського ліцею Солотвинської селищної ради.

При цьому суд враховує, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року передбачено виплату ОСОБА_2 загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2021 року по 31 березня 2022 року, включно, в розмірі 123 556,44 грн.

Згідно з частиною 6статті 261 ЦК Україниза регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

Частиною 1статті 1191 ЦКпередбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання. Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Право зворотної вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата. Наявність судового рішення, за яким з потенційного регресанта ухвалено стягнути на користь потерпілого певну суму, не вважається достатньою підставою для пред`явлення регресного позову. Такий позов може бути пред`явлений лише після виконання зазначеного рішення, оскільки до моменту виконання в іншої особи, яка відшкодовує шкоду, немає витрат, які підлягають відшкодуванню. Юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану працівником, має право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1статті1191 ЦК України), тобто в даному випадку розмір відшкодування визначається трудовим законодавством. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством грошової суми третій особі, саме від цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Відповідно до ч. 3ст. 233 КЗпП Українидля звернення роботодавця до судувпитаннях стягненнязпрацівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строкв один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду у України, що містяться в п. 20постанови від 29 грудня 1992 року N 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціями їх працівниками"право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Таким чином, відповідного до вищенаведеного з 27 лютого 2023 року з часу виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за рішенням суду, слід обчислювати строк на пред`явлення регресного позову.

За таких обставин з врахуванням того, що в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, був виплачений 27 лютого 2023 року, а регресний позов пред`явлено 22 лютого 2024 року, суд приходить до переконання, що строк позовної давності у цій справі не пропущений.

У відповідності до ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Згідно п. 1.1. Розділу І. Статуту Солотвинського ліцею Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (далі Статут), затвердженого рішенням Солотвинської селищної ради за №26/02/2020 від 07 грудня 2020 року, Солотвинський ліцей Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області є комунальним закладом загальної середньої освіти, що здійснює освітню діяльність на трьох рівнях (початкової, базової середньої, профільної) освіти. Пунктом 1.5. Розділу І. Статуту передбачено, що засновником ліцею є Солотвинська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, орган управління освітою Солотвинської селищної ради. Пунктом 5.2. Розділу V. «Управління ліцеєм» Статуту передбачено, що Орган управління освітою Солотвинської селищної ради, затверджує кошторис ліцею у порядку визначеному чинним законодавством; здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю ліцею.

Разом з тим, Солотвинська селищна рада з позовом про стягнення коштів у порядку регресу з ОСОБА_1 не звернулись.

З матеріалів справи убачається, що на виконання частини четвертоїстатті 56 ЦПК Українипрокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави в особі Солотвинської селищної ради, яке, за його твердженнями, полягає у незвернені з вказаним позовом, проте незаперечним є факт виплати незаконно звільненому ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Солотвинською селищною радою.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див.постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц,постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).

Системний аналіз положень пункту 8 частини першої статті134, статті237 КЗпП Українидає підстав стверджувати, що вищестоящий в порядку підлеглості орган вправі подавати позов про стягнення в порядку регресу з працівника матеріальної шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, лише у випадках, коли службова особа (працівник) винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, на момент подання позову є керівником чи заступником керівника такого підприємства, установи, організації. У разі, коли на момент подання позову така особа не є керівником чи заступником керівника або взагалі не є працівником такого підприємства, установи, організації, саме вони є належними позивачами в таких справах, адже шкода заподіяна безпосередньо їм, оскільки саме ними проведено оплату працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Таке тлумачення узгоджується з поняттям представництва у цивільному праві, оскільки виключає ситуацію звернення з таким позов роботодавця, від імені якого діє керівник, до самого себе як працівника, що було б нерозумним.

Оскільки відповідач є представником органу місцевого самоврядування, котрий виступає позивачем у даній справі, звернення самого органу місцевого самоврядування з таким позовом не відповідатиме засадам розумності.

Суд зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у відшкодуванні у порядку регресу органу місцевого самоврядування шкоди, прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів.

Саме з урахуванням сукупності зазначених обставин слід констатувати, що прокурор у справі належно виконав передбачений частиною четвертоюстатті 23 Закону України "Про прокуратуру", обов`язок щодо повідомлення компетентного органу про намір звернутися до суду, що підтверджується матеріалами справи.

Вказані обставини підтверджують підстави для представництва інтересів Солотвинської селищної ради прокурором у цій справі, а також дотримання прокурором порядку, визначеного устатті 23 Закону України "Про прокуратуру".

За таких обставин заявлені прокурором вимоги є законними та обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10-12,13,19, 81-82, 141,263-265,274,279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов заступника керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області матеріальну шкоду у розмірі 123556 (сто двадцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483; р/р UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача МФО 820172) судові витрати зі сплати судового збору

у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач:

Івано-Франківська окружна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483, адреса: місто Івано-Франківськ, майдан Василіянок,48;

Солотвинська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 04357041, адреса: селище Солотвин, вулиця Чорновола, 7-а Івано-Франківського району Івано-Франківської області;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: