Рішення

від 08.04.2024 по справі 335/2490/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/2490/24 2/335/1577/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Печерей О.С.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим через представника адвоката Яресько Тараса Віталійовича, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Голд»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,- приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна та приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ТОВ ФК «Сіті Голд», в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 78043 від 23.10.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Голд» заборгованості за кредитним договором в розмірі 45647,16 грн., стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 16968,07 грн., витрат на правничу допомогу та сплачені витрати на судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що оспорюваний виконавчий напис вчинений на договорі, на якому вчинення виконавчих написів не передбачено, а також з порушенням порядку його вчинення як в частині не надсилання обов`язкового повідомлення-застереження про його вчинення, так і в частині перевірки безспірності заборгованості при його вчиненні, з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами.

Крім того, оскільки в межах вчинення виконавчих дій з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса у виконавчому провадженні № 63541102 з позивача вже було фактично стягнуто грошову суму в розмірі 16968,07 грн., позивач просив стягнути цю суму з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно.

Ухвалою суду від 05.03.2024 було відкрито провадження у справі, а розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження. Всім учасниками справи був наданий час для подання письмових заяв по суті спору, доказів на їх обґрунтування, а також заяв про розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, позовна заява містить клопотання про розгляд справи без виклику сторін, що судом оцінено як заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив без повідомлення причин. Відзиву на позов відповідач не подав, однак подав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, понесених позивачем.

Приватний виконавець та приватний нотаріус письмових заяв по суті спору чи з процесуальних питань не надіслали.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до такого.

Викладення обставин та доказів, встановлених та досліджених судом.

09.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. було відкрите виконавче провадження № 63541102 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 23.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 78043, про стягнення з позивача на користь ТОВ ФК «Сіті Голд» заборгованості у розмірі 45647,16 грн., що підтверджується копією відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оспорюваним виконавчим написом, копія якого також знаходиться в матеріалах справи, запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача невиплачені в строк грошові кошти на підставі Кредитного договору № 66744 від 03.12.2012, укладеного між позивачем та ПАТ «Терра Банк», правонаступником якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 1*06 від 26.06.2013 є ТОВ «Колекторський центр», правонаступником якого на підставі Угоди про заміну сторони у договорі відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 25.02.2014 є ТОВ «ВВС-Факторинг», правонаступником якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 4-1/09 від 04.09.2014 є ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Груп», правонаступником якого за Договором відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 26/01.18 від 26.01.2018 є ТОВ ФК «Сіті Голд».

Вказана заборгованість складається з простроченої заборгованості за період з 26.01.2018 по 10.12.2019: за тілом кредиту - у розмірі 9625,50 грн., за комісією 35421,27 грн., за процентами за користування кредитом - у розмірі 0,39 грн., а також витрат на оплату вчинення виконавчого напису в розмірі 600,00, а всього 45647,16,00 грн.

За повідомленням приватного виконавця Дорошкевич В.Л. від 01.03.2014 № 11739, станом на 29.02.2024 загальна сума заборгованості, фактично стягнутої з позивача в межах виконання оспорюваного виконавчого напису, становить 16968,07 грн., і ця сума фактично передана відповідачу.

Норми права та правові висновки Верховного Суду, що підлягають застосуванню.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 (надалі Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:

«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною в силі Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, пункти 1 і 2 Постанови № 662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 Постанови № 662 були оприлюднені в Офіційному вісник України 21.03.2017 року.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі

№ 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд Ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Крім того, розглядаючи правову природу відносин, що виникають у зв`язку з вчиненням нотаріусом виконавчого напису, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц зазначила про таке.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Проте, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Мотиви та висновки суду при вирішенні цієї справи.

Щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами першою третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги наведені вище процесуальні норми, суд виходить з того, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження законності та обґрунтованості оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, а тому несе ризик настання відповідних процесуальних наслідків.

За відсутності доведеності іншого, суд виходить з того, оспорюваний виконавчий напис був вчинений на договорі, який не входить в перелік документів, на яких дозволяється вчиняти виконавчий напис нотаріуса, та за відсутності доказів наявності безспірної заборгованості позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність правомірності вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису, а тому позов є законним та обґрунтованим, і підлягає задоволенню.

Щодо стягнення безпідставно набутого майна.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений упостанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений упостанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі,коли поведінканабувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того,якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі(аналогічний висновок викладений упостановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв`язку з визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач має право на повернення коштів, безпідставно стягнутих з нього на користь відповідача, і тому в цій частині позов також підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, на загальну суму 3028,00 грн., підлягають стягненню з відповідача.

Щодо стягнення витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з такого.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрат и, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.09.2020 року справі № 910/4201/19, форми гонорару відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги, наданої адвокатом Яресько Т.В., в розмірі 10000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат у розмірі 10000,00 грн., понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи, сторона позивача надала такі документи:

- Договір № 24039 про надання правничої (правової) допомоги від 26.02.2024 року, який укладений між позивачем та адвокатом Яресько Т.В.;

- Додаток № 1 до вказаного Договору, в якому сторони узгодили вартість послуг адвоката у формі фіксованого гонорару за надану позивачу допомогу у розмірі 10000,00 грн.;

- акт приймання-передачі послуг № 1 від 04.03.2024 до вказаного Договору;

- розрахункову квитанцію № 04/03/24 від 04.03.2024 про сплату позивачем на користь адвоката Яресько Т.В. гонорару в розмірі 10000,00 грн. на підставі вказаного Договору.

У свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення вказаних витрат, послався на те, що справа не є складною, складені адвокатом процесуальні документи є шаблонними, а заявлені витрати не є обґрунтованими і тому є явно завищеними.

Як випливає з п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Крім того, суд враховує, що сплачена позивачем сума на користь адвоката Яресько Т.В. фактично є гонораром, який не залежить від конкретного обсягу виконаних адвокатом дій, але фактично у вартість послуг адвоката входило попереднє збирання доказів шляхом звернення з адвокатськими запитами, підготовку та подання позовної заяви та заяви про забезпечення доказів тощо, які дійсно є типовими, обґрунтовані усталеною судовою практикою, а їх підготовка вочевидь не вимагала витрачання значного часу та професійних зусиль.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що заявлені стороною позивача витрати на оплату правничої допомоги не повною мірою відповідають засадам розумності і справедливості, і приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат, що мають бути покладені на відповідача, наполовину.

Враховуючи вищенаведене,на підставіст.ст.15,16ЦК України,ст.ст.87,88Закону України«Про нотаріат»,Главою 16Порядку вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України,затвердженого наказомМіністерства юстиціїУкраїни від22лютого 2012року N296/5, Перелікомдокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів,затвердженим постановоюКабінету МіністрівУкраїни від29червня 1999року №1172,керуючись ст.ст.2,7,10,81,82,84,19,141,176,263-265 ЦПКУкраїни,керуючись ст.ст.83,246,258-259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , поданий через представника адвоката Яресько Тараса Віталійовича, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Голд»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна та приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів, задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 78043 від 23.10.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Голд» заборгованості за кредитним договором в розмірі 45647,16 грн..

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Сіті Голд» (м. Київ, вулиця Антоновича, буд. 162, код ЄДРПОУ 41112255) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Сіті Голд» (м. Київ, вулиця Антоновича, буд. 162, код ЄДРПОУ 41112255) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з дня вручення копії рішення.

Суддя М.М. Мінаєв