Постанова

від 01.04.2024 по справі 918/946/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Справа № 918/946/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Саврій В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Нектар" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 05.12.23р. суддею Пашкевич І.О. у м.Рівному, повний текст складено 11.12.23р. у справі № 918/946/23

за позовом Фермерського господарства "АГРО-ЛАН"

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Нектар"

про стягнення 690 318 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2023 у справі №918/946/23 частині стягнення з відповідача пені.

1.2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.12.2023 у справі №918/946/23 частково задоволено позов Фермерського господарства "АГРО - ЛАН" до Селянського (фермерського) господарства "Нектар" про стягнення 690 318,00грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 473 512 грн 32 коп. - основного боргу, 9 924 грн 30 коп. - 3 % річних, 94 443 грн 10 коп. - пені, 5 396 грн 60 коп. - судового збору.

1.3. В решті позовних вимог - відмовлено. Вирішено повернути ухвалою суду Фермерському господарству "АГРО - ЛАН" (з Державного бюджету України) судовий збір в сумі 3 625 грн 77 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією № 350 від 06.09.2023, копія якої знаходиться в матеріалах справи №918/946/23.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. На виконання умов укладеного 07.11.2022 між сторонами договору поставники, всього для СФГ "Нектар" (покупця) ФГ "АГРО - ЛАН" (Постачальником) було поставлено 35,075 тонн сої на загальну суму 473 512,35 грн. Згідно пункту 3.2 договору ціна товару, що підлягає поставці за даним Договором становить 13 500,00 грн (33, 7 дол. США) за тонну в тому числі ПДВ, але не менше комерційної ціни на момент розрахунку. Загальна ціна договору складається з загальної вартості фактично поставленого за цим Договором Товару. (п. 3.3. договору). Оплата за Товар здійснюється Покупцем до 24.12.2022 (п. 3.4. Договору).

2.2. У позовній заяві ФГ "АГРО - ЛАН" вказує, що загальна вартість 473 512,35 грн сформована з врахуванням ціни сої станом на дату поставки. Проте свої зобов`язання відповідач не виконав, ринкова вартість сої зросла, надає довідку від 30.06.2023 №56.03/352 Рівненської Торгово-промислової палати, згідно якої, ринкова вартість сої для переробки (ГМО), що склалася по Рівненській області у період 22-29 червня 2023 року, становить 14453,00 - 17612,00 грн. за 1 т. Враховуючи такі відомості, середня ринкова вартість сої на сьогодні складає 16032,50 грн за 1 тонну. Несплатою заборгованості відповідач створив позивачу перешкоди в господарській діяльності. Відповідно позивач заявив до стягнення суму основного боргу у розмірі 562 339,94 грн.

2.3. Судом встановлено, що вказаний договір поставки № 1 від 07.11.2022, не містить визначення комерційної ціни товару, тобто не визначає яку саме ціну покупець та постачальник розуміють під визначенням комерційної. Не містить визначення "комерційної ціни" чинне законодавство України. Суд не погодився із вільним тлумаченням позивачем п. 3.2. Договору що комерційна ціна є ринковою, - у зв`язку із тим, що даний пункт в частині про ціну сої на момент розрахунку "не менше комерційної ціни" носить загальний характер та не визначає обов`язку сторін з`ясовувати ринкову ціну сої станом на момент розрахунку за наслідками отримання довідок торгово-промислової палати. Даний пункт визначає, що оплата здійснюється із розрахунку 13 500 грн (33,7 доларів США) за 1 тонну. Інше тлумачення п. 3.2. Договору аніж як те, що у покупця виникає обов`язок здійснити оплату за товар із розрахунку 13 500 грн (33,7 доларів США) за 1 тонну нівелює, знецінює, робить непрозорим порядок розрахунку між сторонами. Крім того, судом було встановлено, що у видаткових накладних від 08.11.2022 чітко вказано ціну за поставлений товар (сою у кількості 35,075 тонн) у загальному розмірі 473 512 грн 32 коп. Згідно з п. 3.4. Договору оплата за товар здійснюється покупцем до 24.12.2022. Тобто сторони дійшли згоди, що розрахунок за поставлений товар повинен бути проведений покупцем не пізніше 24.12.2022.

2.4. Відповідачем не проведено оплату за поставлений товар у строк до 24.12.2022. При цьому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ціна за сою станом на 24.12.2022 була іншою, аніж 13 500,00 грн за 1 тонну.

2.5. Довідка торгово-промислової палати № 56.03/352 від 30.06.2023 не прийнята судом до уваги оскільки стосується абсолютно іншого періоду ціноутворення на сою. Враховуючи встановлення судом факту відсутності доказів на підтвердження внесення сторонами змін до договору в частині збільшення ціни товару із 13 500 грн 00 коп. до 16 032 грн 50 коп., а також відсутності досягнення сторонами згоди із істотних умов договору про розрахунки за сою за ринковими цінами, - суд дійшов висновку, що висновок про визнання відповідачем наявності у нього обов`язку зі сплати 562 339 грн 94 коп. за 35,075 тонн. суперечить закону, а відтак відсутні правові підстави задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за ціною 16 032 грн 50 коп. за 1 тонну. Відповідно, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають до задоволення у розмірі 473 512 грн 32 коп., який зазначений у п. 3.2. Договору із розрахунку 13 500 грн 00 коп. за 1 тонну сої та у видаткових накладних від 08.11.2022. В решті позовних вимог про стягнення 88 827 грн 62 коп. основного боргу судом відмовлено.

2.6. Щодо заявлених до стягнення з відповідача пені та 3 % річних за невиконання зобов`язань за період із 25.12.2022 до 24.06.2023 із розрахунку 473 512 грн 32 коп. основного боргу, судом встановлено, порушення відповідачем взятого на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару у строки визначені договором, а тому в силу вимог Цивільного кодексу України щодо невиконання або неналежного виконання грошового зобов`язання боржник, несе передбачену законом відповідальність, відповідно нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 924 грн 30 коп. є правомірними та обґрунтованими

2.7. Щодо нарахованої та заявленою до стягнення з відповідача пені у розмірі 118 053 грн 77 коп. Судом встановлено, що нарахування пені здійснено з урахуванням пункту 7.4 договору поставки та частини 6 статті 232 ГК України. Розрахунок пені за період із 25.12.2022 до 24.06.2023 є арифметично правильним).

2.8. Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір пені на 70% від заявленої суми до 35 416, 13 грн. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

2.9. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

2.10. Судом встановлено, що позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення оплати поставленого товару. Усі аргументи позивача про те, що несплатою заборгованості відповідач заподіяв позивачу перешкоди в господарській діяльності є декларативними та не підтверджені належними та допустимими доказами. Доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності в результаті дій саме відповідача, позивачем не надано. Враховуючи встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені на 20 % та стягнення її в розмірі 94 443 грн 10 коп. На переконання суду розмір пені 118 053 грн 77 коп. є завищеним у порівнянні із сумою основного боргу 473 512 грн 32 коп.

2.11. Враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, з урахуванням того, що позивач здійснює нарахування за повних 6 місяців, за відсутності будь-яких доказів реагування позивача на звернення відповідача про мирне врегулювання спору та відстрочення оплати на поставлений товар задля продовження ділових відносин, - суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені за прострочення оплати за договором поставки на 20%, що за обставин цієї справи не призводить до нівелювання значення неустойки як відповідальності за порушення виконання зобов`язання.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Селянське (фермерське) господарство "Нектар" 29.12.2023 через систему "Електронний суд", звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2023 у справі №918/946/23 в частині стягнення з відповідача пені. Стягнути із Селянського (фермерського) господарства "Нектар" на користь Фермерського господарства "АГРО - ЛАН" 35416,13 грн - пені. В решті рішення залишити без змін.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що вказане рішення суду, в частині стягнення із відповідача пені є незаконним, необґрунтованим, оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи. Скаржник з урахуванням правовідносин, які склалися з позивачем за договором поставки № 1 від 07.11.2022, зазначає, що ним не було виконано свої зобов`язання із оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість та настали наслідки відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань. Відповідно в судовому порядку позивач просив суд стягнути із відповідача 690 318,00 грн., з яких: 562 339,94 грн. - основний борг, 118 053,77 грн. - пеня, 9 924,30 грн. - 3 % річних.

3.3. Відповідач подаючи до суду відзив на позовну заяву визнав позов в частині розміру основного боргу в сумі 473 512,32 грн. (вартість поставленого товару за ціною договору) та 3% річних в сумі 9 924,30 грн. В той же час, відповідач вказав на наявність об`єктивних обставин, що унеможливили виконання своїх зобов`язань, наголошував на своїй добросовісності та неодноразових пропозиціях позивачу мирно врегулювати спір у досудовому порядку. Також, посилаючись на надмірність нарахованих штрафних санкцій, відсутність недобросовісних дій відповідача, об`єктивні і незалежні від волі відповідача обставини, що зумовили неможливість здійснення оплати за поставлений товар, стягнення 3% річних як компенсації за порушення зобов`язання, відповідач просив суд зменшити розмір неустойки (штрафної санкції та пені), що стягуються із відповідача, на 70% від заявленої суми, до 35 416,13грн.

3.4. Вирішуючи справу по суті, суд, задовольнив позов частково, і відповідно в частині в частині стягнення пені, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 20 % та стягнення її в розмірі 94 443,10 грн. Суд встановив що заявлений позивачем розмір пені є завищеним у порівнянні із сумою основного боргу та дійшов до висновку про зменшення заявленого позивачем розміру пені лише на 20%. В той же час, встановлені судом обставини в сукупності із актуальною судовою практикою Верховного Суду, що була наведена відповідачем, є підставою для більш суттєвого зменшення розміру неустойки, зокрема до розміру, що вказував відповідач у відзиві - на 70% до 35 416,13грн. Вважає, що висновки суду не відповідають викладеним у рішенні суду першої інстанції встановленим обставинам справи.

3.5. Щодо нормативного обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно яких суд має право зменшити розмір санкцій, розмір неустойки, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора (перевищують розмір збитків) та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, звертає увагу на постанови Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18., від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.

3.6. Окрема, скаржник звертає увагу на постанову Верховного Суду від 11.07.2023 р. у справі №903/486/22, у вирішенні спору якої суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу на 90% і такий висновок залишений без змін Верховним Судом. У постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20 Верховний Суд зауважує, що присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені.

3.7. Апелянт зазначає, що з огляду на причини невиконання відповідачем зобов`язання, встановлені судом обставини невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам невиконання зобов`язання, добросовісної поведінки винної особи, недоведеністю завдання збитків позивачу та те, що заявлені 3% річних є компенсацією позивачу за прострочення виконання зобов`язання, у суду першої інстанції були достатні підстави для більш суттєвого зменшення розміру неустойки, заявленої позивачем. З огляду на вказані обставини невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, рішення суду підлягає зміні в частині стягнення пені, зі стягненням із відповідача на користь позивача пені у розмірі 35 416,13 грн.

4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Нектар" на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2023 у справі №918/946/23. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

4.1.1. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня одержання даної ухвали надати апеляційному господарському суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України, а також докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншому учаснику справи.

4.2. Позивач - Фермерське господарство "АГРО - ЛАН" у відзиві від 07.02.2024 заперечує проти вимог апеляційної скарги; вважає рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 94 443 грн 10 коп. є законними, обґрунтованим. Просить залишити оскаржуване рішення суду від 05.12.2023 у справі №918/946/23 без змін, а апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Нектар" - без задоволення.

4.3. Відповідно до частини 13 статті 8 та частини 10 статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.12.2023 у справі №918/946/23 здійснюється без повідомлення учасників справи.

4.4. Станом на 05.04.2024, до початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Нектар" на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2023 у справі №918/946/23 (в частині стягнення пені), Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, викладені у відзиві, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2022 між Селянським (фермерським) господарством "Нектар" (Покупець) та Фермерським господарством "АГРО - ЛАН" (Постачальник) укладено договір поставки № 1, згідно пункту 1.1. якого, в порядку та на умовах цього Договору постачальник у визначений сторонами строк передає у власність наступний товар соя у кількості 35 тон із наступними заліковими якісними показниками:

- вологість: 12,0 %;

- смітна домішка: 2, 0 %;

- олійна домішка: 8 % ( в т.ч. 2 % - інших зерен);

- масова частка білка, в перерахунку на суху речовину - 35,0 %., а покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його.

7.3. Термін поставки товару: до 10 листопада 2022 року (пункт 1.2. Договору).

7.4. За пунктом 1.3 поставка вважається здійсненою в момент підписання видаткової накладної на Товар.

7.5. Асортимент, ціна, загальна кількість Товару, що підлягає поставці, одиниця вимірювання, вказується також у видатковій накладній та рахунку на оплату (пункт 1.5. Договору).

7.6. Відповідно до пункту 1.7. договору всі документи, за якими здійснюється поставка (приймання-передача) після підписання сторонами, є невід`ємними додатками до цього Договору.

7.7. Розділом 3 Договору сторони передбачили цілу та визначили порядок розрахунків за цим договором. Ціна товару, що підлягає поставці за даним Договором становить 13 500,00 грн (33, 7 дол. США) за тонну в тому числі ПДВ, але не менше комерційної ціни на момент розрахунку. (п. 3.2. Договору).

7.8. Так, згідно пункту 3.4. Договору оплата за Товар здійснюється Покупцем до 24.12.2022. Покупець оплачує Товар, що поставляється, за цінами зазначеними у рахунку на оплату. Також, сторони договору узгодили між собою питання умов постачання товару, умов прийняття товару, прав та обов`язків, відповідальності, строк дії Договору, зміни умов Договору та інших положень.

7.9. Згідно пункту 7.4. Договору сторони визначили, що за порушення строків оплати за товар покупець виплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожний день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов`язання по оплаті.

7.10. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонам взятих на себе зобов`язань по Договору. Згідно з п. 8.1. Договору

7.11. З матеріалів справи слідує, що 08.11.2022 на виконання умов договору ФГ "АГРО-ЛАН" поставило для СФГ "Нектар": 22,255 тонн сої на загальну суму 300 442,38 грн. (з ПДВ) згідно з накладною № 01/11-22 від 08.11.2022 та товарно-транспортною накладною форми № 1-ТН № 01/Х1-22 від 08.11.2022; 12,82 тонн сої на загально суму 173 069,94 грн. (з ПДВ) згідно з накладною № 02/11-22 від 08.11.2022 та товарно-транспортною накладною форми № 1-ТН № 02/Х1-22 від 08.11.2022.

7.12. Всього для СФГ "Нектар" було поставлено 35,075 тонн сої на загальну суму 473 512,35 грн.

7.13. З матеріалів справи вбачається, що СФГ "Нектар" (Покупець) звертався до ФГ "АГРО-ЛАН" (Постачальника) з листами вх. № 08.02.2023 та вх № 11.04.2023, у яких покупець просив, у зв`язку із простроченою заборгованістю покупців та важким фінансовим становищем просило перенести дату оплати з 24.12.2022 до 28.02.2023 та до 30.06.2023, відповідно.

7.14. Однак, до 30.06.2023 жодних проплат покупцем за поставлену сою не було здійснено.

7.15. З метою досудового врегулювання спору, ФГ "АГРО-ЛАН" 19.07.2023 надіслав засобами поштового зв`язку СФГ "Нектар" вимогу від 18.07.2023 про негайне виконання зобов`язань по договору та оплату товару на загальну сумі 562 339,94 грн. До вимоги долучено рахунок № 01/07-23 від 18.07.2023 на суму 562 339,94 грн.

7.16. 03.08.2023 засобами електронного зв`язку ФГ "АГРО - ЛАН" надсилав СФГ "Нектар" також лист про негайне виконання зобов`язань по договору та оплату товару на загальну сумі 562 339,94 грн. До листа долучено вимогу від 18.07.2023 та рахунок на оплату.

7.17. Разом з тим, 22.08.2023 СФГ "Нектар" надіслав відповідь ФГ "АГРО - ЛАН" № 6 від 22.08.2023 на вимогу від 18.07.2023, у якій підтвердив, що СФГ "Нектар" та ФГ "Агро-Лан" дійсно пов`язані договірними правовідносинами на підставі договору поставки від 07.11.2022; ФГ "Агро-Лан" виконало свої зобов`язання за Договором, жодних зауважень щодо обсягу та якості поставленого товару СФГ "Нектар" не мало. У відповіді СФГ "Нектар" вказує, що не уникає своїх договірних зобов`язань, цінує ділову репутацію та налаштоване виключно на мирне досудове врегулювання боргових зобов`язань. З огляду на зазначене СФГ "Нектар" вказало, що не заперечує проти оплати вартості поставленого товару за актуальною ринковою ціною, а саме, 16 032,50 грн. за тонну, на загальну суму 562 339,94 грн. Водночас відповідач просив відтермінувати строки оплати вартості поставленого товару до 15.12.2023.

7.18. В подальшому, 07.09.2023 Фермерське господарство "АГРО - ЛАН" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Нектар" 690 318 грн 00 коп. (з яких: 562 339, грн 94 коп. - основний борг, 118 053 грн 77 коп. - пеня, 9 924 грн 30 коп. - 3 % річних).

7.19. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.09.2023 вказану прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/946/23. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи.

7.19.1. В обґрунтування позовних вимог ФГ "АГРО - ЛАН", зазначало, що СФГ "Нектар" не виконало зобов`язання за договором поставки № 1 від 07.11.2022 в частині повного та своєчасного проведення розрахунків за поставлений товар - сою у кількості 35,075 тонн. Загальна вартість сформована з врахуванням ціни сої станом на дату поставки. Проте свої зобов`язання відповідач не виконав, ринкова вартість сої зросла. Відповідно до довідки від 30.06.2023 №56.03/352, наданої Рівненською Торгово-промисловою палатою, ринкова вартість сої для переробки (ГМО), що склалася по Рівненській області у період 22-29 червня 2023 року, становить 14 453,00 - 17 612,00 грн. за 1 т. Враховуючи відомості, надані Рівненською торгово-промисловою палатою, середня ринкова вартість сої на сьогодні складає 16 032,50 грн, за 1 тонну. Несплатою заборгованості відповідач створив позивачу перешкоди в господарській діяльності. Сума 562 339,94 грн. для господарства є значною, господарство було обмежене у здійсненні своєї господарської діяльності. На момент укладання договору відповідач ввів в оману позивача стосовно своїх фінансових можливостей по оплаті товару. У зв`язку з тим що відповідач неодноразово надсилав листи про відтермінування строку оплати вартості поставленого товару, але так і не вчиняв жодних дій щодо погашення заборгованості, позивач змушений звернутися до суду за захистом свого права.

7.20. Відповідач у відзиві на позовну заяву, визнав позов в частині стягнення основного боргу у сумі 473 512 грн 35 коп. та 3 % річних у сумі 9 924 грн 30 коп.

7.20.1. В частині стягненні пені відповідач просив суд зменшити розмір неустойки на 70 % від заявленої суми до 35 416 грн 13 коп. При цьому, відповідач стверджує, що проведений позивачем розрахунок є необґрунтованим, таким що не відповідає умовам договору між сторонами, з огляду на наступне.

7.20.2. Пункт 3.2. Договору вказує на те, що ціна товару має бути не нижчою комерційної саме на момент розрахунку. Натомість, жодних розрахунків між сторонами у червні 2023 року не проводилося, тож відсутні підстави для нарахування розміру позовних вимог, виходячи із ціни на сою станом на період 22-29 червня 2023 року. Згідно з п. 3.4. Договору, оплата за товар здійснюється покупцем до 24.12.2022. Жодних доказів щодо комерційної ціни на сою станом на кінець договірного строку проведення розрахунків позивачем не надано. Відповідачем, в свою чергу, отримано аналогічну довідку Рівненської Торгово-промислової палати щодо ринкової вартості сої станом на час розгляду справи судом. Так, на 17-18 жовтня 2023 року ринкова вартість сої для переробки (ГМО) становить 13 000 - 14 300 грн.

7.20.3. Позивач проводить розрахунок вартості поставленого товару, виходячи із середнього арифметичного нижньої та верхньої межі ринкової вартості сої. В той же час, пункт 3.2. Договору вказує на "комерційну ціну" товару на момент проведення розрахунку. Позивачем не доведено того, що саме є "комерційною ціною", яким чином вона повинна розраховуватися, та що довідка Торгово-промислової палати є належним доказом комерційної ціни на товар.

7.20.4. На обґрунтування суми основного боргу в сумі 562 339,94 грн. позивач надає відповідь відповідача №6 від 22.08.2023 на вимогу про виконання зобов`язань. У вказаній відповіді відповідач повідомив, що не заперечує проти оплати вартості поставленого позивачем товару за ціною 16 032,50 грн. на загальну суму 562 339,94 грн., однак на умовах відтермінування строку оплати до 15.12.2023. Запропоновано укласти додаткову угоду до Договору поставки щодо вартості товару та строку розрахунків. Однак, позивач не погодився на умови, запропоновані відповідачем та звернувся до суду із позовною заявою. За таких обставин, наведена відповідь СФГ "Нектар" на вимогу ФГ "АГРО-ЛАН" не може вважатися визнанням суми основного боргу за вищою ціною та не може братися судом до уваги при вирішення питання про суму позовних вимог, що задовольняються.

7.21. У відповіді на відзив позивач притримується своєї позиції та вказує, що при формуванні позовних вимог ФГ "Агро-Лан" враховував факт визнання відповідачем вимоги про сплату заборгованості за поставлений товар на суму 562 339 грн 94 коп. При цьому позивач звертає увагу, що у відповіді № 6 від 22.08.2023 жодних умов з приводу того, що ця ціна буде застосована лише у випадку відтермінування строків оплати вартості поставленого товару відповідач у своєму листі не зазначав. Тим більше, до листа не було додано проєкту додаткової угоди про внесення змін до договору поставки в частині строків оплати, що свідчило б про ту позицію, яку висвітлює відповідач. Оскільки відповідач свідомо йшов на введення позивача в оману коли протягом 10-ти місяців навіть не намагався хоча б частково розрахуватися за поставлену сою, а лише щоразу просив відтермінування, - ФГ "АГРО-ЛАН" став обмежений у своїй господарській та фінансовій діяльності.

7.22. У запереченнях на відповідь на відзив відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму понад 473 512 грн 35 коп. та вказав, що спір виник внаслідок неоднакового тлумачення сторонами положень п. 3.2. Договору поставки. Відповідач підкреслює, що позивач не довів наявності підстав для застосування саме наведеної ним ціни на товар станом на червень 2023 року, оскільки в той період розрахунків між сторонами не проводилося. Позивач не довів наявності підстав для застосування ціни на сою у розмірі 16 032 грн 50 коп. при визначенні ціни позову, а не скажімо її вартості станом на кінець строку оплати за договором чи станом на час розгляду справи в суді.

7.23. У письмових поясненнях від 30.11.2023 представник позивача вказує, що Ціна - це інструмент комерційної політики підприємства. Комерція (від лат. commercium - торгівля, від cum (варіанти: com-, con-, cor-) "разом" + merx "товар" ): у вузькому сенсі - торгова і торгово-посередницька діяльність, участь у продажу чи сприяння продажу товарів і послуг; в широкому сенсі - підприємницька, діяльність. Тож при укладанні договору в п. 3.2 сторони під комерційною ціною розуміли ринкову. Тому 18.07.2023 позивач надіслав відповідачу вимогу про негайне виконання зобов`язань по договору та оплату товару на загальну суму 562 339,94 грн. При цьому, відповідачу була надіслана копія довідки від 30.06.2023 №56.03/352, наданої Рівненською Торгово-промисловою палатою, згідно якої ринкова вартість сої для переробки (ГМО), що склалася по Рівненській області у період 22-29 червня 2023 року, становить 14 453,00 - 17 612,00 грн. за 1 тонну. Враховуючи зазначені відомості була нарахована середня ринкова вартість сої, а саме 16 032,50 грн. за 1 тонну.

7.24. 05.12.2023 за результатами розгляду даного спору, судом першої інстанції ухвалено рішення (пункти 1.1.-1.2. цієї постанови) з підстав, наведених у пунктах 2.1-2.11. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін, виходячи з наступного.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.4. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.

8.6. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.7. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

8.8. Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.9. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

8.10. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

8.11. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.12. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.13. Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

8.14. Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з договору поставки №1 від 07.11.2022.

8.15. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

8.16. Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.17. Як уже зазначалося зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1. ст. 526 ЦК України).

8.18. Враховуючи доводи та обґрунтування апеляційної скарги, її вимоги щодо зміни оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача пені, суд апеляційної інстанції у даному випадку не обмежується доводами та вимогами апеляційної скарги, так як слід перевірити правильність нарахування позивачем пені та обґрунтоване її заявлення до стягнення з відповідача. Відтак, перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і в частині заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу.

8.19. Матеріалами справи підтверджується, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв 08.11.2022 товар - сою у кількості 35,075 тонн, про що свідчать:

- накладна № 01/11-22 від 08.11.2022 на загальну суму 300 442,38 грн. (з ПДВ) про поставку сої у кількості 22,255 тонн та товарно-транспортна накладна форми № 1-ТН № 01/Х1-22 від 08.11.2022;

- накладна № 02/11-22 від 08.11.2022 на загальну суму 173 069,94 грн. (з ПДВ) про поставку сої у кількості 12,82 тонн та товарно-транспортна накладна форми № 1-ТН № 02/Х1-22 від 08.11.2022.

8.20. Вказані документи підтверджують факт здійснення господарської операції, відповідають вимогам первинних документів бухгалтерського обліку, згідно Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

8.21. З договору слідує, що пунктом 3.2. Договору сторони передбачили, що ціна товару, що підлягає поставці за даним Договором становить 13 500,00 грн (33, 7 дол. США) за тонну в тому числі ПДВ, але не менше комерційної ціни на момент розрахунку.

8.22. Господарськими судами встановлено, що встановлено, що означений правочин від 07.11.2022, не містить визначення комерційної ціни товару, тобто не визначає яку саме ціну покупець та постачальник розуміють під визначенням комерційної.

8.23. Не містить визначення "комерційної ціни" чинне законодавство України.

8.24. Не можливе в даному випадку, вільне тлумачення п. 3.2. Договору: комерційна ціна не є ринковою.

8.25. Так, даний пункт в частині про ціну сої на момент розрахунку "не менше комерційної ціни" носить загальний характер та не визначає обов`язку сторін з`ясовувати ринкову ціну сої станом на момент розрахунку за наслідками отримання довідок торгово-промислової палати. Даний пункт визначає, що оплата здійснюється із розрахунку 13 500 грн (33,7 доларів США) за 1 тонну.

8.26. Інше тлумачення п. 3.2. Договору аніж як те, що у покупця виникає обов`язок здійснити оплату за товар із розрахунку 13 500 грн (33,7 доларів США) за 1 тонну нівелює, знецінює, робить непрозорим порядок розрахунку між сторонами.

8.27. Разом з тим, згідно видаткових накладних від 08.11.2022 підтверджується ціна вказана в договорові, оскільки вказано: ціну за поставлений товар (сою у кількості 35,075 тонн) у загальному розмірі 473 512 грн 32 коп., що з розрахунку на1 тонні становить 13 500,00 грн.

8.28. Сторони у пункті 3.4. Договору дійшли згоди, що розрахунок за поставлений товар повинен бути проведений покупцем не пізніше 24.12.2022.

8.29. Матеріалами справи та самим відповідачем підтверджено, що ним не проведено оплату за поставлений товар у строк до 24.12.2022

8.30. Тоді як, позивачем при цьому не доведено належними та допустимими доказами, у встановленому порядку, що ціна за сою станом на 24.12.2022 була іншою, аніж 13 500 грн 00 коп. за 1 тонну.

8.31. При цьому, довідка торгово-промислової палати № 56.03/352 від 30.06.2023, що долучена позивачем до позовної заяви, яка підтверджує, що ціна на сою станом на 22-29.06.2023 становила 14 453, 00 - 17 612 грн 00 коп. - правомірно відхилена судом першої інстанції, оскільки стосується абсолютно іншого періоду ціноутворення на сою.

8.32. Як вбачається, правовідносини, що існують між сторонами, стосуються періоду з 07.11.2022 (дата укладення договору) до 24.12.2022 (дата остаточного розрахунку за поставлений товар), а відтак до даних правовідносин жодним чином не може застосовуватися ринкова ціна на сою, що існувала в Україні у 2023 році.

8.33. В даному випадку, також слід зазначити, що чинним законодавством та Договором передбачено алгоритм захисту порушеного права постачальника у випадку невиконання покупцем зобов`язань із оплати поставленого товару, серед яких є нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних втрат на розмір невиконаного зобов`язання.

8.34. Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц).

8.35. Так, відповідач звертався до позивача із листами-проханнями про відстрочення оплати за поставлений товар на суму 473 512 грн 32 коп., про що свідчать звернення відповідача від 08.02.2023 та від 11.04.2023.

8.36. Крім того, до позовної заяви долучено Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2022 - 10.04.2023 за підписом СФГ "Нектар", у якому відображено наявність заборгованості у розмірі 473 512 грн 35 коп.

8.37. Відтак, вказівка відповідачем у листі-відповіді № 6 від 22.08.2023 про те, що Селянське (фермерське) господарство "Нектар" не заперечує проти оплати вартості поставленого товару за актуальною ринковою ціною, запропонованою Фермерським господарством "АГРО - ЛАН", а саме - 16 032 грн 50 коп. за тонну на загальну суму 562 339 грн 94 коп. та прохання відтермінування оплати за договором до 15.12.2023, - свідчить не про визнання відповідачем основного боргу за договором поставки № 1 від 07.11.2022, а свідчить про те, що відповідач прагне до мирного врегулювання заборгованості задля збереження ділової репутації та продовження подальшої співпраці.

8.38. Однак, в даному випадку, покупець та постачальник не досягли між собою мирного врегулювання спору, та, як наслідок, позивач (постачальник) звернувся до суду із даним позовом про стягнення основного боргу, пені та 3 % річних.

8.39. Змін до договору в частині ціни товару або строку розрахунку за поставлений товар сторони не вносили.

8.40. Оскільки відсутні докази на підтвердження факту внесення сторонами змін до договору в частині збільшення ціни товару із 13500,00 грн до 16 032,50 грн., а також відсутності досягнення сторонами згоди із істотних умов договору про розрахунки за сою за ринковими цінами, місцевий господарський суд зробив правильний висновок, що визнання відповідачем наявності у нього обов`язку зі сплати 562 339 грн 94 коп. за 35,075 тонн суперечить закону, про що наголошував позивач, а відтак відсутні правові підстави задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за ціною 16 032 грн 50 коп. за 1 тонну.

8.41. Таким чином, з урахуванням встановлених обставин даного пору, наявних у матеріалах справи доказів, визнання відповідачем у відзиві позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 473 512 грн 32 коп., законним, обґрунтованим та такими що, підлягає до стягнення є розмір основного боргу у сумі 473 512 грн 32 коп., який зазначений у п. 3.2. Договору із розрахунку 13 500 грн 00 коп. за 1 тонну сої та у видаткових накладних від 08.11.2022.

8.42. В решті позовних вимог про стягнення 88 827 грн 62 коп. основного боргу судом першої інстанції правомірно відмовлено.

8.43. Разом з тим, позивач (постачальник) звертаючись до господарського суду з даним позовом, крім суми основного боргу, заявив до стягнення також пеню в розмірі 118 053,77 та 9 924,30 грн. - 3 % річних за період із 25.12.2022 до 24.06.2023, у зв`язку із не своєчасною оплатою поставленого товару, у встановлені договором строками.

8.43.1. Згідно поданих позивачем розрахунків останнім здійснюється нарахування вказаних сум саме із розрахунку 473 512 грн 32 коп. основного боргу.

8.44. Так, за змістом статі 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

8.45. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

8.46. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

8.47. Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.48. Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.49. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.50. Розмір заявлених до стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 9 924 грн 30 коп., за результатами перевірки судом першої інстанції встановлено, що останні є арифметично правильними та обґрунтованими.

8.51. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 118 053,77 грн.

8.52. Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

8.53. У сфері господарювання, згідно частини 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.54. Згідно приписів ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

8.55. Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

8.56. Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

8.57. Частиною 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

8.58. Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

8.59. Так, пунктом 7.4. сторонам визначено, за порушення строків оплати за товар покупець виплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожний день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов`язання по оплаті.

8.60. Пунктом 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

8.61. Позивачем нараховано пеню за визначений період прострочення з 25.12.2022 по 24.06.2023. У даному випадку порушення строків оплати за поставлений товар визначено з 25.12.2022, так як згідно пункту 3.4. Договору оплата за Товар здійснюється Покупцем до 24.12.2022.

8.62. Таким чином, нарахування пені за період з 25.12.2022 по 24.06.2023 (182 дні - за шість місяців) є правильним.

8.63. Висновок суду першої інстанції, що в даному випадку період прострочення складає 255 днів, є технічною опискою.

8.64. Апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку розрахунку пені за вказаний період погоджується із судом першої інстанції, що заявлений до стягнення розмір пені в сумі 118 053,77 грн є арифметично правильним та підтверджується матеріалами справи.

8.65. Разом з тим, як уже зазначалося у відзиві на позовну заяву, відповідач просив суд зменшити розмір пені на 70% від заявленої суми 118053,77 грн до 35 416 грн 13 коп.

8.65.1. В обґрунтування заявленого вимоги про зменшення пені відповідач вказує, що вважає заявлений позивачем розмір пені 118 053 грн 77 коп. є надмірним.

8.66.2. Відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування сільськогосподарської продукції та продукції рибництва (риби коропа). Внаслідок нетипових для грудня, аномально теплих погодних умов на господарстві відповідача в грудні 2022 року порушився плановий технологічний процес вирощування риби. Через теплі погодні умови мальок коропа залишався активним та не зміг набрати планової маси. Внаслідок зазначеного, відповідач у грудні 2022 року не зміг здійснити запланований продаж малька коропа та, відповідно, отримати дохід від такого продажу.

8.66.3. Наведене призвело до неможливості проведення відповідачем розрахунку за поставлений позивачем товар. В той же час, відповідач не уникає своїх зобов`язань. Позивачу неодноразово пропонувалося відтермінувати строки оплати за договором до кінця 2023 року, коли відповідач збере врожай та отримає доходи від його продажу. Одним із свідчень того є надана позивачем відповідь СФГ "Нектар" від 22.08.2023, якою було запропоновано сплатити борг у більшій сумі, однак із відстрочкою платежу. Наведене є доказом добросовісної поведінки відповідача у відносинах із ФГ "АГРО-ЛАН".

8.67. Так, частиною 3 статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

8.68. При цьому судом враховується, що незалежно від поважності причин порушення відповідачем зобов`язання, частина 2 статті 233 ГК України надає можливість суду зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

8.69. Також, слід враховувати, що правила частини 3 ст. 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

8.70. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

8.71. Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

8.72. При вирішенні питання щодо права суду на зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, колегія апеляційного господарського суду звертається до правових висновків (позицій) Верховного Суду.

8.73. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі N 902/417/18).

8.74. Відповідно до ч. 1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

8.75. Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

8.76. Отже, зменшення неустойки (зокрема, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

8.77. З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) до її розумного розміру (зазначена правова позиція відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №918/208/21).

8.79. Частинами першою, другою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

8.80. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

8.81. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. (Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18).

8.82. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

8.83. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

8.84. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

8.85. За результатами розгляду даного спору, проаналізувавши надані сторонами докази апеляційним судом встановлено, що позивачем не понесено будь яких збитків у зв`язку із не своєчасною оплатою поставленого відповідачу товару. Відповідних доказів до суду не надано. Доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності в результаті дій саме відповідача у матеріалах справи також відсутні.

8.86. Таким чином, враховуючи майновий стан обох сторін, період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України, зважаючи на правову природу штрафу та його основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, апеляційний суд з урахуванням зазначених висновків Верховного Суду вважає у даному випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення пені.

8.87. В даному випадку, місцевий господарський суд реалізував надане йому право та зменшив розмір заявлених до стягнення пені на 20%.

8.88. Північно-західний апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає його обґрунтованим.

8.89. Таке зменшення розміру пені суд апеляційної інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Розмір пені 118053 грн 77 коп. є завищеним у порівнянні із сумою основного боргу 473 512 грн 32 коп.

8.90. Разом з тим, таке зменшення повинно в достатній мірі компенсувати майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

8.91. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.92. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.93. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.94. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.95. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.96. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.97. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.98. Скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень

8.99. Суд першої інстанції беручи до уваги значний розмір пені, заявлений до стягнення позивачем, з метою дотримання балансу інтересів обох сторін скористався своїми дискреційними повноваженнями щодо зменшення розміру штрафних санкцій. Як правильно визначено судом, зменшення розміру пені за прострочення оплати за договором поставки на 20%, за обставин даної справи не призводить до нівелювання значення неустойки як відповідальності за порушення виконання зобов`язання.

8.100. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області в частині зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 20% до 94 443 грн 10 коп. ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.101. Доводи апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Нектар" щодо наявності у суду першої інстанції достатніх підстав для більш суттєвого зменшення розміру неустойки не спростовують висновку до якого дійшов суд при ухвалені рішення в оскаржуваній частині щодо стягнення пені та не можуть бути підставою для його зміни.

8.102. За таких обставин, апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Нектар" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2023 у справі №918/946/23 в оскаржуваній частині - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування зміни рішення в оскаржуваній частині.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на Господарського суду Рівненської області від 05.12.2023 у справі №918/946/23 в частині стягнення пені, апелянт сплатив судовий збір у розмірі 4026,00 гривень, згідно платіжного доручення №6444-2430-5172-40 від 26.01.2024 про сплату судового збору.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Нектар" від 29.12.23р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 05 грудня 2023 року у справі №918/946/23 (в оскаржуваній частині) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №918/946/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "05" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.