Постанова

від 03.04.2024 по справі 908/220/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/220/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

за участю учасників справи

від скаржника: Григориця В.О., представник АТСенс Банк;

інші представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Сенс Банк на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2023 року (суддя Проскуряков К.В.) у справі №908/220/23

за позовом Акціонерного товариства Сенс Банк, м.Київ

до відповідача: ОСОБА_1 , м. Бердянськ, Запорізька область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство Азовкабель, м. Одеса

про стягнення 8 493 963,48 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2023 провадження у даній справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала місцевого господарського суд мотивована тим, що позов заявлено до фізичної особи, яка не є підприємцем Денисенко І.А., що відповідно до положень п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України виключає можливість розгляду цієї справи господарськими судами України у зв`язку із непідвідомчістю їм цього спору.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Акціонерне товариство Сенс Банк звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає наступні обставини:

- АТ Сенс Банк, як кредитор звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи;

- між позивачем та відповідачем існує спор щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, якій підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2024 витребувано у господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/220/23; відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги Акціонерного товариства Сенс Банк на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2023 до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Сенс Банк на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2023 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.04.2024 на 14:50 год.

03.04.2024 у судове засідання з`явився представник скаржника (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon").

Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників.

Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за їх відсутністю.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство Сенс-Банк звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 8 493 963,48 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 7 784 393,74 грн; прострочена заборгованість по процентах 709 569,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини:

- назву Акціонерного товариства Альфа Банк змінено на Акціонерне товариство Сенс Банк;

- з метою забезпечення виконання зобов`язань ПрАТ Азовкабель перед АТ Альфа Банк за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMB000141/579 від 25.02.2021, між АТ Альфа Банк та ОСОБА_1 укладено договір поруки №PSMB000141/579/2 від 25.02.2021;

- у зв`язку з порушенням ПрАТ Азовкабель зобов`язань за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів, у Денисенко І.А., як поручителя, виник солідарний обов`язок з погашення спірної заборгованості.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/1834/18, від 11.01.2022 у справі №904/1448/20).

Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до положень ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Отже, законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень ст.ст. 553, 554, 626 Цивільного кодексу України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Предметом спору у даній справі є вимога АТ Сенс Банк про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , яка є поручителем за договором поруки №PSMB000141/579/2 від 25.02.2021 щодо зобов`язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №PSMB000141/579 від 25.02.2021, укладеного між АТ Сенс Банк та ПрАТ Азовкабель.

У даному випадку АТ Сенс Банк звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Закриваючи провадження у справі, господарський суд залишив поза увагою те, що за ст.45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст.4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями ст.20 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що до юрисдикції господарських судів належать спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При цьому, суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Такий висновок неодноразово зазначався у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2530/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2529/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2538/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2526/18, від 20.11.2019 у справі № 910/9362/19, а також у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 902/422/19, від 20.07.2021 у справі № 873/11/21.

Отже, висновки господарського суду про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України є передчасними та не відповідають наведеним вище нормам процесуального права.

Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що позов у цій справі підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства та є підвідомчим господарському суду. Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а прийнята у справі ухвала - скасуванню з направленням справи до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

Оскільки у цьому апеляційному провадженні спір по суті не вирішується, а справа підлягає передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Сенс Банк задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.12.2023 року у справі №908/220/23 скасувати.

Справу №908/220/23 надіслати до господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена у повному обсязі 08.04.2024.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г.Іванов