Ухвала

від 02.04.2024 по справі 904/534/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

02.04.2024 м.Дніпро Справа № 904/534/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від прокуратури: Скрипник К.Ю., прокурор;

від позивача: Мернова О.О.; Семчук Н.В.;

від відповідача-1: Кобилянський В.А.;

від 3-ї особи-6: Нестеченко Д.С.;

інші учасники в судове засідання не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західної окружної прокуратури міста Дніпра на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 (суддя Золотарьова Я.С., повний текст підписаний 22.09.2023) у справі № 904/534/22

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Озеленитель", м. Дніпро

Відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

Третя особа-1: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро

Третя особа-2: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дажук Марина Вячеславівна, м. Дніпро

Третя особа-3: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

Третя особа-4: Кулик Роман Володимирович, м. Дніпро

Третя особа-5: ОСОБА_1 , м. Дніпро

Третя особа-6: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрізберріз", м. Дніпро

Третя особа-7: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сморком", м. Дніпро

про припинення права постійного користування землею, скасування державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації права постійного користування

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Озеленитель", Відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про:

- припинення права постійного користування землею Публічного акціонерного товариства "Озеленитель", яке виникло на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 26.03.1993, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 216;

- скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі з виключенням відомостей щодо кадастрових номерів: 1210100000:09:150:0107, 1210100000:09:167:0313, 1210100000:08:492:0142, 1210100000:08:492:0017, 1210100000:08:492:0015, 1210100000:08:156:0064, 1210100000:08:090:0046 з одночасним припиненням усіх речових прав зареєстрованих щодо таких земельних ділянок;

- скасування державної реєстрації права постійного користування за Публічним акціонерним товариством "Озеленитель" на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1210100000:09:150:0107, 1210100000:09:167:0313, 1210100000:08:492:0142, 1210100000:08:492:0017, 1210100000:08:492:0015, 1210100000:08:156:0064, 1210100000:08:090:0046.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2022 відмовлено у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради (місцезнаходження: просп. Д. Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код: 26510514) до Відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Озеленитель" (ідентифікаційний код: 03342511; місцезнаходження: вул. Островського, 26, м. Дніпро, 49490); Відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 39835428; місцезнаходження: вул. Філософська, 39 А, м. Дніпро, 49006) про припинення права постійного користування землею, скасування державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації права постійного користування.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2023 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2022 у справі № 904/534/22 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2022 у справі №904/534/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.05.2023 касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2022 у справі № 904/534/22 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керівником позивача 08.08.2023 подано до канцелярії господарського суду заяву, в якій він просить суд затвердити мирову угоду, проєкт якої затверджено рішенням Дніпровської міської ради від 19.07.2023 №69/39, укладену між Дніпровською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Озеленитель" та повернути 50% сплаченого при поданні позову судового збору.

Представником позивача 12.09.2023 подано до суду заяву про відмову від позову в частині заявлених позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій зазначає, що між Дніпровською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Озеленитель" укладено та подано до суду мирову угоду, тому, беручи до уваги умови мирової угоди, позивач вважає за необхідне відмовитись від позову в частині заявлених позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. З огляду на викладене, представник позивача просить прийняти відмову та закрити провадження у справі №904/534/22 в частині заявлених позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі з виключенням відомостей щодо кадастрових номерів: 1210100000:09:150:0107,1210100000:09:167:0313, 1210100000:08:492:0142,1210100000:08:492:0017,1210100000:08:492:0015,1210100000:08:15:0064, 1210100000:08:090:0046 з одночасним припиненням усіх речових прав зареєстрованих щодо таких земельних ділянок.

Ухвалою від 20.09.2023 заяву Дніпровської міської ради про відмову від позову в частині заявлених позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволено; закрито провадження у справі № 904/534/22 за позовом Дніпровської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Також ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 заяву Дніпровської міської ради про затвердження мирової угоди задоволено, затверджено мирову угоду в редакції, викладеній в резолютивній частині вказаної ухвали.

Західною окружною прокуратурою міста Дніпра подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі №904/534/22, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо наявності підстав захисту інтересів держави прокурор зазначає, що: Дніпровська міська рада у спірних відносинах є уповноваженим органом здійснювати захист інтересів територіальної громади міста Дніпра у сфері земельних відносин. Разом з тим, Дніпровська міська рада є лише представницьким органом територіальної громади міста Дніпра, і зобов`язана ефективно користуватись і розпоряджатись майном в інтересах територіальної громади. Однак, укладення Дніпровською міською радою мирової угоди у відповідній редакції не відповідає інтересам територіальної громади міста Дніпра та вимогам законодавства, свідчить про неналежний захист інтересів територіальної громади міста Дніпра уповноваженим органом - Дніпровською міською радою під час розгляду справи № 904/534/22.

Вважає, що оскільки умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі № 904/534/22, суперечать вимогам законодавства, майновим інтересам Держави та територіальної громади міста Дніпра, вказане свідчить про неналежний захист інтересів територіальної громади міста Дніпра уповноваженим органом - Дніпровською міською радою під час розгляду справи № 904/534/22.

Також неналежне здійснення повноважень Дніпровською міською радою полягає у тому, що вона обізнана про використання земельних ділянок з порушенням вимог законодавства, а саме неповернення територіальній громаді міста Дніпра всупереч вимогам ст. 92 ЗК України земельних ділянок площею понад 150 га, неефективне використання земель комунальної власності, які перебувають у користуванні відповідача, ненадходження коштів до бюджету територіальної громади міста Дніпра у вигляді орендної плати за землю, однак, оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі № 904/534/22 про затвердження мирової угоди не забезпечила. Більш того, як сторона такої угоди, фактично є ініціатором постановлення судом ухвали з порушенням вимог законодавства.

Щодо суті правовідносин вказує, що мирову угоду можливо затвердити тільки в разі, зокрема якщо характер та сутність домовленості про врегулювання спору не суперечить чинному законодавству. В той же час, з моменту державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, у спосіб та з дотриманням вимог статей 11, 627 Цивільного кодексу України, статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі», статей 141, 142 Земельного кодексу України, відбулось переоформлення права постійного користування відповідача-1 на строкове право оренди, тобто офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення у Відповідача права оренди земельних ділянок.

При цьому, оскільки спірні земельні ділянки належать до земель комунальної власності, а отже, право на розпорядження, володіння, користування ними належить територіальній громаді міста Дніпра, подальше використання земельних ділянок ПАТ «Озеленитель» на підставі права постійного користування суперечить вимогам законодавства та інтересам територіальної громади міста Дніпра.

Стверджує, що Дніпровська міська рада фактично відмовилась від частини позовних вимог щодо припинення права постійного користування земельними ділянками понад 150 га і таке положення суперечить вимогам законодавства, майновим інтересам Держави та територіальної громади міста Дніпра.

Звертає увагу, що право постійного користування землею ПАТ «Озеленитель» припинилось. ПАТ «Озеленитель» не є суб`єктом, якому можуть надаватись у користування земельні ділянки комунальної власності на праві постійного користування. Тому, положення мирової угоди щодо відмови від частини позовних вимог Дніпровської міської ради та подальше використання земельних ділянок комунальної власності ПАТ «Озеленитель» на праві постійного користування не відповідають вимогам законодавства, порушують встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та майнові інтереси територіальної громади щодо володіння та розпорядження землею, а також щодо надходження орендної плати за землю у визначеному законодавством розмірі.

Наголошує, що відповідно до рішення Дніпровської міської ради № 13/27 від 06.12.2017 розмір ставки податку за земельну ділянку сільськогосподарського призначення становить 0,3 % нормативно-грошової оцінки, а розмір орендної плати 3 % нормативно-грошової оцінки. Визначені суми земельного податку є значно нижчими від можливого доходу орендних платежів за вказані земельні ділянки, що призводить до втрат бюджету та до порушення майнових інтересів територіальної громади. Крім того, перебування земельних ділянок у постійному користуванні Відповідача порушує право територіальної громади на розпорядження, володіння та користування спірними земельними ділянками територіальною громадою міста у Дніпра, у тому числі щодо реалізації прав громадян на безоплатне отримання земельних ділянок для сільськогосподарських потреб. Крім того, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме ПАТ «Озеленитель» спірні земельні ділянки не використовуються самостійно, а передано в оренду суб`єктам господарювання з орендною платою у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки, що становить значно більші суми платежів, ніж сплачуються Відповідачем до бюджету податку за землю.

Одночасно у змісті скарги викладено клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою, яке обґрунтовано не взяттям участі у розгляді справи, ознайомленням з матеріалами справи 13.10.2023, наявністю підстав для захисту інтересів держави прокурором у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголосив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України). Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між: ними або з державою.

Зауважує, що наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і, водночас, ситуацію у динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Звертає увагу, що 09.11.2021 до Дніпровської міської ради надійшов лист Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра (далі - Прокуратура) від 09.11.2021 № 04/53-4740вих21, де було зазначено, що Прокуратурою «вирішується питання реалізації представницьких повноважень за обставинами набуття та реалізації прав на земельні ділянки, що перебувають у комунальній власності за ПАТ «Озеленитель» та з інших питань, що можуть вказувати на порушення вимог земельного законодавства», та з метою з`ясування наявності підстав для застосування представницьких повноважень було запитано необхідну інформацію.

Дніпровською міською радою надано вичерпну відповідь (лист від 14.12.2021 № 7/11-3238) на питання, порушені у вищезазначеному листі Прокуратури, роз`яснено, у чому, на думку міської ради, полягає порушення прав Дніпровської міської територіальної громади, та надано копії усіх документів (на 366 аркушах), які підтверджують позицію міської ради. Втім, жодних заходів реагування з боку органів прокуратури вжито не було. Тому 07.02.2022 Дніпровська міська рада самостійно звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області за захистом своїх прав із відповідним позовом. У своєму позові Дніпровська міська рада посилалась саме на ті обставини, які були викладені у вищезазначеній відповіді на лист Прокуратури. Крім того, рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2017 у справі № 206/5662/17 (яке є чинним) поновлено чинність Державного акта на право постійного користування землею від 23.03.1993 № 216 і органам прокуратури достеменно відомо про наявність такої судової справи, оскільки Прокуратурою Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду направлялись пояснення по справі на стадії апеляційного оскарження вищезазначеного рішення суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2022 у справі № 904/534/22, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 26.01.2023, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. При цьому, при винесенні цього рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги Дніпровської міської ради є необґрунтованими. Звертає особливу увагу на те, що Дніпровською міською радою у своєму позові, в апеляційній та касаційній скаргах по суті справи викладено усі ті доводи, посилання на які містяться в апеляційній скарзі Західної окружної прокуратури міста Дніпра. Але, як зазначено вище, такі висновки судами визнано необґрунтованими.

Наголошує, що 12.07.2023 до Дніпровської міської ради надійшла заява від ПАТ «Озеленитель» з пропозицією укласти мирову угоду у рамках розгляду справи № 904/534/22. При цьому, беручи до уваги інтереси Дніпровської міської територіальної громади, проаналізувавши висновки судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, ураховуючи невизначеність подальших юридичних перспектив сторін у справі та тривалість судових проваджень щодо спірної землі (а це майже шість років), проєкт рішення міської ради щодо затвердження мирової угоди підтримано депутатами Дніпровської міської ради, в результаті чого Дніпровською міською радою прийнято рішення від 19.07.2023 № 69/39 «Про затвердження проєкту мирової угоди». Між тим, ПАТ «Озеленитель» виконуються умови мирової угоди у повному обсязі.

Окремо звертає увагу суду на те, що у своїй апеляційній скарзі Західна окружна прокуратура міста Дніпра зазначає, що місцевий бюджет недоотримує кошти, оскільки ПАТ «Озеленитель» сплачує земельний податок (як особа, що використовує землю на праві постійного користування), а не орендну плату за користування землею. При цьому апелянт посилається на рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27, відповідно до якого розмір ставки податку за земельну ділянку сільськогосподарського призначення становить 0,3 % від нормативної грошової оцінки землі, а розмір орендної плати - 3 %.

Але, таке твердження є хибним, оскільки, міською радою ще 21.02.2018 прийнято рішення № 8/30 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», відповідно до якого ставка податку за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення складає 0,3 % від нормативної грошової оцінки землі, річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення також дорівнює 0,3 % від нормативної грошової оцінки землі. Тож, не є зрозумілим у чому укладення мирової угоди не відповідає інтересам територіальної громади та в чому полягає неналежний захист інтересів територіальної громади Дніпровською міською радою.

Зауважує, що в апеляційній скарзі не наведено обставини та не надано доказів, що Дніпровська міська рада не забезпечила представництво інтересів Дніпровської міської територіальної громади у справі № 904/534/22, або здійснила це неналежним чином. Натомість, згідно обставин цієї справи, вбачається, що у 2021 році органи прокуратури не знайшли підстав для застосування представницьких повноважень у цій справі, але через два рокі після розгляду справи усіма інстанціями та за підсумками цього розгляду було укладено мирову угоду, Західна окружна прокуратура міста Дніпра подає апеляційну скаргу, вважаючи, що у неї є на те підстави.

Наголошує, що у разі задоволення апеляційної скарги, Дніпровська міська рада знов буде вимушена брати участь у судових тяжбах, які триватимуть невизначений термін, отже, буде позбавлена права розпоряджатись землею, від права користування якої відповідно до умов мирової угоди, ПАТ «Озеленитель» відмовляється добровільно, а, оскільки цю землю планується використовувати для розміщення кладовищ та для реалізації прав громадян на безоплатне отримання земельних ділянок, то навпаки зазначене буде суперечити інтересам Дніпровської міської територіальної громади.

Відповідач-1 у своєму відзиві наголошує, що Позивач належним чином здійснював захист інтересів територіальної громади, про що свідчить сам факт звернення з позовом, подання до суду заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви, заперечень, скарг), заяв з процесуальних питань, забезпечення участі представників Позивача в судових засіданнях при розгляді справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, належне (відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») вирішення питання щодо затвердження мирової угоди на пленарному засіданні міської ради. Отже, у прокурора відсутня підстава для звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки відсутній факт того, що Дніпровська міська рада не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів територіальної громади (прокурор в своїй апеляційній скарзі пише про захист інтересів держави, хоча насправді йдеться про інтереси територіальної громади, оскільки спірні земельні ділянки належать до комунальної власності). А відсутність згоди прокурора зі змістом мирової угоди сторін не є доказом неналежного здійснення захисту інтересів територіальної громади Позивачем.

Стверджує, що намагаючись обґрунтувати «неналежність» захисту інтересів територіальної громади прокурор посилається виключно на зроблені ним самим припущення про те, що положення мирової угоди не відповідають вимогам законодавства, порушують встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та майнові інтереси територіальної громади. Ці твердження не обґрунтовані посиланнями на відповідні норми законодавства та наявні у справі докази.

Окрема звертає увагу на аргументи прокурора щодо ненадходження орендної плати, яка зазвичай більше за земельний податок. В цій частині прокурор не звертає уваги на законність сплати земельного податку особами, які мають земельні ділянки в постійному користуванні (пп. 269.1.1 ПК України).

На думку прокурора з моменту державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок відбулося переоформлення права постійного користування на строкове право оренди. З цього приводу зауважує, що пунктом 6 Перехідних положень ЗК України передбачалося, що «... юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них». Але в даному випадку такого переоформлення не відбулося, оскільки:

1. Наведена норма передбачає не укладання договорів, а переоформлення права постійного користування на право оренди. Прокурором не надано жодних доказів того, що це було саме переоформлення (заяву чи клопотання Відповідача-1 про переоформлення, рішення Позивача про переоформлення, будь-який договір між сторонами, який свідчить про досягнення домовленості щодо переоформлення).

2. За своєю правовою природою переоформлення права постійного користування на право оренди є близьким до новації (заміни первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами - ч. 2 ст. 604 ЦК України). А новація можлива лише за домовленістю сторін. При чому така домовленість має чітко передбачати припинення одних правовідносин (тут, постійного користування) і заміну їх іншими (тут, орендою). Такої домовленості між сторонами спору не було.

3. Наведена норма пункту 6 Перехідних положень ЗК України передбачає не просто переоформлення, а переоформлення у встановленому порядку. Попри існування даної норми понад 20 років порядок переоформлення досі не встановлений. Тому, навіть за бажання, сторони не могли переоформити постійне користування на оренду у встановленому порядку.

Крім того, наявність у Відповідача-1 права постійного користування підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили і сторонами або прокурором не оскаржується.

Зауважує, що в даному випадку прокурор свідомо перекручує правові норми. Адже, стаття 92 ЗК України визначає коло суб`єктів, які можуть набувати право постійного користування, а не які можуть використовувати земельні ділянки на такому праві, й існуюче обмеження не може бути застосовано «заднім числом» (а Відповідач-1 набув право постійного користування до набрання чинності ЗК України).

Звертає увагу, що оскільки прокурор на був учасником даної справи (стороною чи третьою особою - ч. 1 ст. 41 ГПК України), і суд не вирішував питання про права, інтереси чи обов`язки прокурора, тому були відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу третя особа-6 ТОВ «Фрізберріз», наголошує, що фактично апелянт, подаючи апеляційну скаргу: подає апеляційну скаргу не у випадку визначеному законом, як такий, що надає право прокуратурі на оскарження рішення суду; напряму втручається у право органу місцевого самоврядування в розпорядження землями комунальної власності; одноособово визначає для Позивача у справі порядок його процесуальних дій при розгляді справи; не надає обґрунтування, яким чином повернення земель органу місцевого самоврядування може завдати шкоди інтересам територіальної громади міста Дніпра; одноособово визначає, що саме входить до інтересів територіальної громади міста Дніпра, замінюючи орган місцевого самоврядування, усупереч рішенню сесії міської ради (без оскарження рішення сесії); фактично зобов`язує Позивача завершити справу рішенням по суті, хоча сама прокуратура не зверталася з жодними позовними заявами та не оскаржувала жодних рішень судів у даному спорі між сторонами. При цьому апелянтом не приймається до уваги, що винесення рішення про відмову у задоволенні позову позбавить територіальну громаду міста Дніпра земельних ділянок, повернутих із постійного користування, і вже дійсно завдасть шкоди інтересам органу місцевого самоврядування порівняно зі станом, досягнутим за мировою угодою.

Звертає увагу, що міській раді на підставі домовленості сторін повернуто в користування земельні ділянки загальною площею 196.75 га за наявності у Відповідача акту на постійне користування цими ділянками, дію якого поновлено рішенням суду. В той час, як єдиним доводом скарги щодо шкоди громаді міста є те, що Відповідач не виплачує орендну плату, а виплачує (законно) податок на землю, як особа, що використовує землі на підставі акту на постійне користування. Хоча Відповідач взагалі не може виплачувати орендну плату, оскільки в нього відсутній договір або договори оренди з Позивачем, а земля використовується на підставі акту на постійне користування. Отже, доводи про орендну плату є абсолютно безпідставними. Крім того, 21.02.2018 прийнято рішення № 8/30 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», відповідно до якого ставка податку за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення складає 0,3 % від нормативної грошової оцінки землі, як і річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення також дорівнює 0,3 % від нормативної грошової оцінки землі. Отже, річний розмір орендної плати та земельного податку земель сільськогосподарського призначення в м. Дніпро є однаковим.

З іншого боку відмова у задоволенні позовних вимог за даним позовом позбавляє міську раду земельної ділянки, на якій заплановано будівництво (шляхом розширення) міського цвинтаря, що вже дійсно завдає шкоди інтересам громади, на відміну від орендної плати, яку Відповідач у справі все одно не може сплачувати за жодних обставин.

Інші учасники судового процесу, правом, передбаченим ст.263 ГПК України стосовно надання відзиву на апеляційну скаргу або пояснень щодо наявності/відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача у цій справі, не скористались, відзивів не надали.

Згідно з протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду справу №904/534/22 передано на розгляд колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Чередко А.Є., Коваль Л.А.

Суддями Морозом В.Ф., Чередко А.Є., Коваль Л.А. подано заяву про самовідвід у справі № 904/534/22, який задоволено ухвалою суду від 07.11.2023.

Справу передано для визначення складу суду згідно зі ст.32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

20.11.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 13.11.2023 надійшла заява про усунення недоліків скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023 скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги, з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західної окружної прокуратури міста Дніпра на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі № 904/534/22.

В судовому засіданні 02.04.2024 учасники процесу надали свої пояснення і заперечення.

У судовому засіданні 02.04.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про закриття апеляційного провадження у цій справі.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача-1, третьої особи-6, присутніх в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційне провадження слід закрити з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Частиною 1 статті 17 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частинами 1, 2 статті 254 ГПК України регламентовано, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Таким чином, звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом. Звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають.

За правилами ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Законом встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. Частина 2 статті 4 ГПК України містить перелік суб`єктів, право на звернення яких до господарського суду є обмеженим. Це означає, що право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України.

Діючим законодавством України передбачено виключний перелік суб`єктів, які вправі оскаржити в апеляційному порядку рішення (ухвалу) місцевого господарського суду у випадку наявності підстав для цього. Визначаючи коло вказаних суб`єктів, законодавство передбачає попередню участь апелянта у справі з певним процесуальним статусом, за винятком випадків, коли рішення стосується прав та обов`язків скаржника, який не брав участь у справі.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції, зокрема, з метою захисту загальних інтересів суспільства та держави.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із частиною третьою статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Оскільки апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023, у справі № 904/534/22 подав керівник Західної окружної прокуратури міст Дніпра, вимога частини третьої статті 24 Закону України «Про прокуратуру» була дотримана.

Подібний правовий висновок щодо права прокурора на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (провадження № 14-643цс19).

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина друга). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1, 2 частини третьої). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1- 3 частини четвертої).

Згідно з частиною четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження бездіяльності Дніпровської міської ради прокурором надано: лист Західної окружної прокуратури міста Дніпра від 10.10.2023 № 04/51-5477вих-23 з вимогою про надання міською радою інформації щодо мотивів і документів на підставі, яких підписано мирову угоду, а також вжиття заходів щодо оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/534/22 в апеляційному порядку; лист аналогічного змісту на адресу міської ради від 17.10.2023 № 04/51-5609вих-23, лист прокуратури від 19.10.2023 №04/51-5706вих-23, яким повідомлено Дніпропетровську міську раду про здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в особі територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради шляхом апеляційного оскарження ухвали господарського суду від 20.09.2023 у цій справі.

Указані обставини, за твердженням прокурора, свідчать про неналежне здійснення Дніпровською міською радою захисту порушених інтересів держави.

У розумінні положень пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (пункти 45, 47 постанови).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia) від 15.01.2009, заява № 42454/02, § 35).

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

На думку Верховного Суду (постанова від 26.02.2019 у справі № 905/803/18) нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

В свою чергу, здійснення захисту «неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту уповноваженим органом полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, перевіривши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.

Дніпропетровському орендному підприємству Облзеленстрой (правонаступником якого є ПАТ Озеленитель), 23.03.1993 видано державний акт на право постійного користування землею № 216, який передбачав право постійного користування земельними ділянками площею 117,04, 24,04, 0,36, 10,90 та 60,51 га, всього 450,78 га. Відповідно до статті 22 ЗК України в редакції від 13.03.1992, з цього моменту у нього виникло право постійного користування відповідними земельними ділянками.

У лютому 2022 року Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Озеленитель", Відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про:

- припинення права постійного користування землею Публічного акціонерного товариства "Озеленитель", яке виникло на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 26.03.1993, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 216;

- скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі з виключенням відомостей щодо кадастрових номерів: 1210100000:09:150:0107, 1210100000:09:167:0313, 1210100000:08:492:0142, 1210100000:08:492:0017, 1210100000:08:492:0015, 1210100000:08:156:0064, 1210100000:08:090:0046 з одночасним припиненням усіх речових прав зареєстрованих щодо таких земельних ділянок;

- скасування державної реєстрації права постійного користування за Публічним акціонерним товариством "Озеленитель" на земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:09:150:0107, 1210100000:09:167:0313, 1210100000:08:492:0142, 1210100000:08:492:0017, 1210100000:08:492:0015, 1210100000:08:156:0064, 1210100000:08:090:0046.

За твердженням позивача, рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 3466 від 20.12.2001 затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та надано ПАТ Озеленитель земельну ділянку площею 0,5721 га в оренду на 15 років, на підставі чого 12.02.2002 було укладено договір оренди.

Рішенням сесії XXIV скликання Дніпропетровської міської ради № 153/5 від 18.12.2002 затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та передано три земельних ділянки площею 5,2545 га і площею 27,3785 га ПАТ Озеленитель в оренду на 15 років. Пунктом 6 рішення № 153/5 від 18.12.2002 визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею № 216 від 23.03.1993.

Позивач зазначив, що заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2017 у справі № 206/5662/17 задоволено позов ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, третя особа - ПАТ Озеленитель. Вирішено скасувати пункт 6 рішення Дніпропетровської міської ради № 153/5 від 18.12.2002; поновити чинність державного акту на право постійного користування землею № 216 від 23.03.1993.

У подальшому, за твердженням позивача, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук Мариною Вячеславівною на підставі копії вищевказаного Державного акту, виданого Дніпропетровському радгоспу Декоративні культури, заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2017 у справі № 206/5662/17 та витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки за ПАТ Озеленитель зареєстровано право постійного користування на земельні ділянки за кадастровими номерами:

- 1210100000:09:150:0107, площею 142,0 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 60470474 від 20.09.2021, номер запису про інше речове право 44054152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2459873312020);

- 1210100000:09:167:0313, площею 35,41 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер

59714122 від 06.08.2021, номер запису про інше речове право 43376285, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2428045512101);

- 1210100000:08:492:0142, площею 10,0365 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 60576021 від 24.09.2021, номер запису про інше речове право 44147761, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2464213912020);

- 1210100000:08:492:0017, площею 51,1672 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 60023440 від 26.08.2021, номер запису про інше речове право 43653836, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -2031323312101);

- 1210100000:08:492:0015, площею 55,8363 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 60023551 від 26.08.2021, номер запису про інше речове право 43653969, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2441102912101);

- 1210100000:08:156:0064, площею 24,04 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 62375648 від 17.12.2021, номер запису про інше речове право 45741351, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 22537501712020);

- 1210100000:08:090:0046, площею 0,36 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 59911164 від 18.08.2021, номер запису про інше речове право 43553722, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2436470312101).

Дніпровська міська рада вважає, що вищевказаний Державний акт на право постійного користування землею, державна реєстрація земельних ділянок та подальша реєстрація на його підставі права постійного користування земельними ділянками за ПАТ Озеленитель є такими, що порушують інтереси Дніпровської міської територіальної громади та суперечать вимогам чинного законодавства.

Позивач вказав, що Публічне акціонерне товариство "Озеленитель" не є таким підприємством, яке відповідно до норм ст. 92 Земельного кодексу України може набувати право постійного користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності.

Позивач зауважив, що відповідач-1 добровільно уклав договори оренди земельних ділянок та перебував з позивачем в орендних відносинах близько 15 років.

Також позивач зазначив, що формування земельних ділянок щодо яких було укладено спірні договори оренди здійснювалося за результатами проведення земельно-кадастрової інвентаризації. Внаслідок інвентаризації було встановлено невідповідність фактичних меж та площі таких земельних ділянок з межами та площею територій, зазначених у державному акті. Таким чином, у процесі оформлення орендних правовідносин не відбувалося відновлення меж земельних ділянок, зазначених у Державному акті, а мало місце формування нових земельних ділянок як об`єктів цивільних прав. Тобто, після укладання спірних договорів оренди, земельні ділянки, зазначені у Державному акті, припинили своє існування як об`єкти цивільних прав.

Позивач наполягає на тому, що дії щодо формування спірних земельних ділянок та реєстрації права постійного користування ними здійснено всупереч встановленого законом порядку та за відсутності належних правових підстав поза волею розпорядника землями комунальної власності, чим порушено інтереси Дніпровської міської територіальної громади.

Наведене і стало причиною виникнення спору та звернення до господарського суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції у рішенні від 15.09.2022 дійшов висновку про невстановленність наявності підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, припинення права Публічного акціонерного товариства "Озеленитель" постійного користування землею загальною площею 450,78 га та необґрунтованість позовних вимог Дніпровської міської ради про припинення права постійного користування землею Публічного акціонерного товариства "Озеленитель", яке виникло на підставі заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2017 у справі №206/5662/17 та Державного акту на право постійного користування землею від 26.03.1993. З огляду на що, суд також виснував про необґрунтованість похідних вимог про скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та скасування державної реєстрації права постійного користування за Публічним акціонерним товариством "Озеленитель" на такі земельні ділянки, а отже і відсутність підстав для їх задоволення.

Зазначену позицію підтримано судом апеляційної інстанції у постанові від 26.01.2023.

Верховний Суд в своїй постанові від 17.05.2023, також визнав обставину щодо поновлення за відповівдачем-1 права постійного користування землею відповідно до заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2017 у справі №206/5662/17 та зазначив: «Щодо посилання судів попередніх інстанцій на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2017 у справі №206/5662/17, судова колегія звертає увагу, що вказаним судовим рішенням не вирішувалось питання щодо реєстрації речових прав на земельні ділянки із кадастровими номерами 1210100000:09:150:0107, 1210100000:09:167:0313, 1210100000:08:492:0142, 1210100000:08:492:0017, 1210100000:08:492:0015, 1210100000:08:156:0064, 1210100000:08:090:0046.

Відповідно до резолютивної частини цього рішення скасовано пункт 6 рішення Дніпропетровської міської ради №153/5 від 18.12.2002 та поновлено чинність державного акту на право постійного користування землею №216 від 23.03.1993 року.

При цьому ПАТ "Озеленитель" у справі №206/5662/17 було залучено в якості третьої особи, а отже виходячи з предмету, підстав позову та з урахуванням обставин справи, що розглядається, а також вимог глави 5 "Докази та доказування", зокрема, статей 74, 75 Господарського процесуального кодексу України, судам необхідно було надати правову оцінку діям Відповідача-1 щодо здійснення реєстраційних дій в умовах наявного спору про право.»

Слід наголосити, що підставою звернення міської ради з відповідним позовом слугували обставини перевірки на запит Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра відповідно до листа №04/53-4740вих21 законності користування відповідачем-1 спірними земельними ділянками, про що органу прокуратури міською радою надано вичерпну відповідь у листі від 14.12.2021 №7/11-3238.

Натомість, орган прокуратури підстав для представництва інтересів держави і подання позову у цій справі не здійснив, про що обґрунтовано зауважив позивач у відзиві на апеляційну скаргу прокурора.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач Дніпровська міська рада (власник землі) та орган, уповноважений державною на здійснення представництва інтересів держави у даних правовідносинах, в інтересах якого звернувся прокурор з апеляційною скаргою та на бездіяльності якого наполягає у скарзі, як звернувся з відповідним позовом, так і оскаржив рішення господарського суду від 15.09.2022 у апеляційному порядку та постанову від 26.01.2023 у касаційному порядку.

Беручи до уваги встановлені і підтверджені судами всіх інстанцій обставини наявності у відповідача-1 права на постійне користування земельними ділянками, інтереси Дніпровської міської територіальної громади, проаналізувавши висновки судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, ураховуючи невизначеність подальших юридичних перспектив сторін у справі та тривалість судових проваджень щодо спірної землі (майже шість років), відповідно до дискреційних повноважень на сесії міської ради затверджено проєкт рішення міської ради щодо затвердження мирової угоди та відповідне звернення до суду при повторному розгляді справи.

Отже, колегія суддів констатує, що позивач у цій справі, протягом тривалого часу, при розгляді справи у всіх інстанціях (першій, апеляційній та касаційній), не самоусувався від захисту інтересів територіальної громади, а навпаки, активно їх захищав. При цьому, як слушно наголосив позивач відповідні доводи, наведені прокуратурою у скарзі зазначав і позивач у позові, апеляційній/касаційній скарзі, тобто такі доводи вже були предметом судового розгляду.

Тому, Дніпровська міська рада, під час розгляду цієї справи належним чином виконувало свої процесуальні обов`язки, в тому числі, щодо дій направлених на захист інтересів держави, в межах власної компетенції, прав та обов`язків позивача у господарському процесі.

Колегія суддів наголошує, що самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушень інтересів держави недостатньо для прийняття судом рішення у спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що орган, в інтересах якого прокурор подав апеляційну скаргу Дніпровська міська рада, є позивачем у справі - юридичною особою, яка має самостійну процесуальну дієздатність, тобто, здатна особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (частина друга статті 44 Господарського процесуального кодексу України). Ця процесуальна дієздатність здійснювалась позивачем у формі звернення з позовом, апеляційною та касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції/постанову суду апеляційної інстанції. Прийняття певного рішення, в межах дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування, яке до тож є чинним і не скасованим, та відповідного рішення при реалізації своїх процесуальних прав само по собі не свідчить про неналежне здійснення ним захисту інтересів держави, що в розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дало б прокурору право на представництво цього органу в суді, оскільки відповідні дії не позбавляють уповноважений орган процесуальної дієздатності. У цьому випадку, вступаючи у справу шляхом подання апеляційної скарги на боці державного органу, який здатен самостійно реалізувати свої процесуальні права учасника справи та активно реалізовує їх, прокурор фактично дублює цей орган, надаючи йому у такий спосіб додаткові переваги перед іншою стороною спору, яка натомість опиняється у гірших умовах порівняно з реалізацією процесуальних прав підтримуваним прокурором відповідачем.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 911/936/18.

Таким чином, всупереч наявному та закріпленому процесуальним законом праву позивача на звернення з апеляційною скаргою, яке ним і використовувалось у цій справі, з такою скаргою звернувся керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі, зокрема, Дніпровської міської ради з посиланням на неналежне здійснення таким органом захисту інтересів держави у спірних відносинах, тобто, фактично прокурором здійснене дублювання (підміна) функцій позивача, що є неприпустимим за наявності останнього і за встановленого судом факту належного здійснення ним захисту інтересів держави у спірних відносинах.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що прокурор не наділений повноваженнями визначати процесуальну поведінку позивача у господарській справі неналежною і самостійно звертатись з апеляційною скаргою фактично на захист інтересів такого позивача (відповідна правова позиція наведену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №914/1248/20).

Колегія суддів звертається також до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №910/1248/20 та зазначає, що відповідно до частини першої статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін.

Тобто, інститут мирової угоди передбачає в будь-якому випадку зміну процесуальної поведінки сторін, яка полягає у вчиненні дій, наслідком яких є взаємні поступки з метою досягнення мирного врегулювання спору.

Тому твердження прокурора про те, що сторона - позивач у справі, Дніпровська міська рада, змінила процесуальну поведінку, змінивши правову позицію щодо пред`явлення позовних вимог на позицію щодо укладення мирової угоди, чим поступилась позовними вимогами, не свідчить про те, що позивач у справі неналежним чином здійснює захист інтересів держави.

Крім того, стосовно втрат бюджету, про які наголосив прокурор, то як позивачем, так і відповідачем-1 надані пояснення стосовно наявності рішення міської ради від 21.08.2018 № 8/30 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», відповідно до якого ставка податку за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення складає 0,3 % від нормативної грошової оцінки землі, річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення також дорівнює 0,3 % від нормативної грошової оцінки землі. Тож, від спірних земельних ділянок міський бюджет отримує належну суму коштів.

Ураховуючи наведене суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що прокурором не підтверджено наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради у суді відповідно до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19 (пункт 54)) дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 264 Господарського процесуального України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

З огляду на відсутність підстав для представництва інтересів держави в Дніпровської міської ради у справі прокурором, який не брав участі під час розгляду справи у суді першої інстанції, шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

В той же час, оскільки після відкриття апеляційного провадження колегією суддів встановлена відсутність підстав представництва прокурором інтересів держави в особі позивача, а відтак, підписання її особою, що не має права її підписувати, через що апеляційне провадження підлягає закриттю, то колегією суддів не надається оцінка іншим аргументам та доводам заявника апеляційної скарги, так як це унеможливлюється закриттям апеляційного провадження.

Апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта, що відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з позицією Верховного Суду, наведеною в ухвалі від 08.12.2021 у справі №916/2623/20, закриття провадження у справі і закриття апеляційного/касаційного провадження є різними, зовсім не тотожними інститутами і регулюються зовсім різними нормами ГПК України (ст.231 та ст.ст.264, 296 ГПК України, відповідно), відтак, підстави для повернення сплаченої суми судового збору за подачу апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 234, 235, п.2 ч.1 ст.264, 281 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження по апеляційній скарзі Західної окружної прокуратури міста Дніпра на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі № 904/534/22 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з моменту складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 08.04.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков