Рішення

від 03.04.2024 по справі 903/35/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 квітня 2024 року Справа № 903/35/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу №903/35/24

за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської міської ради

до Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР"

про стягнення 179139,38 грн.

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: Клімук О.С. адвокат (ордер серії АС №1085091 від 21.02.2024),

В судовому засідання взяла участь Козачук Н.І.- прокурор відділу Волинської обласної прокуратури,

в с т а н о в и в:

03.01.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява № 52-46113вих-23 від 27.12.2023 керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської міської ради про стягнення з Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" 179139,38 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Ухвалою суду від 08.01.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 31.01.2024; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 29.01.2024.

29.01.2024 до Господарського суду Волинської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н та дати, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання 31.01.2024 представник позивача не з`явився. Ухвала суду від 08.01.2024 була надіслана до його електронного кабінету.

31.01.2024 в судовому засіданні прокурор пояснила, що прокуратура отримала відзив на позов 30.01.2024 та має намір подати відповідь на відзив.

Представник відповідача пояснив, що відзив позивачу не надсилав.

Ухвалою суду від 31.01.2024 було відкладено підготовче засідання на 21.02.2024; постановлено відповідачу надіслати відзив на позовну заяву позивачу, докази надіслання подати суду; запропоновано прокурору та позивачу подати суду до 19.02.2024 відповідь на відзив відповідача.

19.02.2023 до Господарського суду Волинської області від Ковельської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив №52-531вих-24 від 12.02.2024.

В судове засідання 21.02.2024 представник позивача не з`явився. Ухвала суду від 31.01.2024 була надіслана до електронного кабінету позивача.

В судовому засіданні 21.02.2023 прокурор та представник відповідача висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 21.02.2024 було закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 13.03.2024.

У судовому засіданні з 13.03.2024 було оголошено перерву до 03.04.2024.

В судове засідання 03.04.2024 представник позивача не з`явився, ухвала-повідомлення від 13.03.2024 була надіслана до електронного кабінету позивача.

Оскільки неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 03.04.2024, справу розглянуто за відсутності представника позивача, зважаючи на його повідомлення за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Вимога керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської міської ради про стягнення з Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" 179139,38 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, обгрунтована і підлягає до задоволення.

13.07.2022 до СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області звернувся лісничий Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ «ТУР» з повідомленням про те, що ним виявлено факт незаконної рубки 11 дерев породи сосна сироростуча.

У подальшому на адресу Ковельського РУП ГУНП у Волинській області надійшло повідомлення від Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства «ТУР» (надалі - СЛАТ «ТУР»), зі змісту якого вбачається, що у 6 виділі 7 кварталу Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ «ТУР» виявлено незаконну рубку дерев породи сосна, діаметр пнів 39 см, 47 см, 4-48 см, 52 см, 56 см, 58 см, 61 см та 64 см.

До листа приєднано акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.07.2022 та пояснення майстра лісу Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ «ТУР».

Актом огляду підтверджується, що невстановленими особами здійснено незаконну рубку 11 дерев загальною масою 25,75 куб м.

Аналогічні обставини виявлено в ході проведення слідчим СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області огляду місця події.

З огляду на вищезазначені повідомлення СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області 14.07.2022 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022030550000584 за ч. 1 ст. 246 КК України.

У процесі досудового розслідування кримінального провадження слідчим 27.07.2022 призначено інженерно-екологічну експертизу з метою визначення розміру шкоди (збитків), завданої незаконною порубкою в 7 кварталі Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ «ТУР» 11 дерев породи сосна сироростуча.

Згідно з висновком інженерно-екологічної експертизи №2427-Е від 16.01.2023 за результатами дослідження в обсязі поданих документів в межах спеціальних знань експерта з інженерно-екологічного виду досліджень, розмір шкоди, яка зазначена в акті огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 13.07.2022, завданої незаконною порубкою в 7 кварталі 6 виділі Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ «ТУР» 11 дерев породи сосна наступними діаметрами пнів: 39 см, 47 см, 48 см (4 шт.), 52 см, 56 см, 58 см, 61 см, 64 см, станом на 13.07.2022 обгрунтовується нормативно та підтверджується в сумі 179 139,38 грн.

Добуті у процесі досудового розслідування кримінального провадження докази є належними доказами у справі, оскільки вони отримані в установленому процесуальним законом порядку та формі.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №461/3675/17, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень.

Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у справі під час судового розгляду, якщо вони стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

Як вбачається зі змісту листа Ковельського СЛАТ «ТУР» №131 від 28.07.2022 незаконна рубка 11 дерев породи сосна сироростуча була виявлена в 6 виділі 7 кварталу Зарічанського лісництва та знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 0722181800:03:005:0726, площею 26,8701 га.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру та реєстру речових прав на нерухоме майно вказана земельна ділянка перебуває у державній власності та у постійному користуванні Ковельського СЛАТ «ТУР» згідно з Державним актом від 12.04.1994 серії ВЛ.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст.ст. 16 та 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісовою господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Відповідно до приписів статті 9 Лісового кодексу України в редакції 21.01.1994 користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

З урахуванням вищезазначених положень та статті 13 цього ж Кодексу в редакції станом на 21.01.2004 рішенням Волинської обласної ради №17/11 від 17.03.2004 земельна ділянка, кадастровий номер 0722181800:03:005:0726, надана в постійне користування Ковельському СЛАТ «ТУР».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (надалі - Закон) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 40 вказаного Закону передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Стаття 41 Закону встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів ст. ст. 68, 69 Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 105 Лісового кодексу України визначено, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у: незаконному видобуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, завдану ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Таким чином, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірну поведінку особи, вину, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з п. 1.6. роз`яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища» від 27.06.2001 №02-5/744 вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 07.06.2019 у справі №914/1960/17 від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.12.2018 у справі № 909/1193/17, від 22.07.2019 у справі №909/374/18 про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев.

У п.п. 6.1.2. п.6.1.роз`яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/544 від 27.06.2001 «Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» зазначено, що у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов`язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення відповідно до статті 19 ЛК України покладено на постійних лісокористувачів.

Статтями 19, 86, 90 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження ослаблення та іншого шкідливого впливу захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового господарства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Ковельське спеціалізоване лісогосподарське приватне акціонерне товариство «ТУР», займається, зокрема, веденням лісового господарства в наданих державою в постійне користування колишніх колгоспних і радгоспних лісах, що підтверджується Статутом товариства, затвердженим загальними зборами 30.04.2018.

У Статуті також зазначено, що межі лісів товариства визначені документами останнього лісовпорядкування та Державними актами на право постійного користування загальною площею 49, 7 тис. га.

З огляду на приписи лісового законодавства Ковельське СЛАТ «ТУР» є постійним лісокористувачем, який зобов`язаний дотримуватись вимог, визначених статтями 19,63,64, 86, 90 Лісового кодексу України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать Земельному кодексу України.

Статтею 5 Лісового кодексу України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.

Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то й суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатись згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основним елементом правового статусу земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 Лісового кодексу України полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч.1 ст.164 Земельного кодексу України).

З огляду на це однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання з лісокористуванням (правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 27.01.2015, справа №21-570а14).

Враховуючи норми вищевказаного законодавства та приписи ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України, ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев породи сосна сироростуча (усього 11 шт.), а відтак, відповідач має відшкодувати шкоду, заподіяну незаконною вирубкою дерев у розмірі 179139,38 грн.

Відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Наведених висновків дійшов Верховний Суд під час розгляду цієї категорії справ у постановах від 23.08.2018 справа №917/1261/17, від 20.09.2018 справа №909/495/17, від 07.06.2019 справа №914/1960/17 , від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Крім цього, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15.02.2018, справа №927/1096/16), від 20.02.2020, справа № 920/1106/17 вказав, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

З огляду на наведені вище норми лісового, земельного, цивільного законодавства відповідач як постійний лісокористувач зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані державі незабезпеченням охорони лісів , у розмірі 179 139,38 грн.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-і цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів м:ст Києва та Севастополя - 70 відсотків;

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди, а відтак - до фондів органів місцевого самоврядування, в адміністративних межах яких розташовані земельні ділянки, де здійснювались незаконні поруби лісових ресурсів.

За загальним правилом застосуванням як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч.2 ст.614, ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України, встановлюється презумпція вини правопорушника. Тобто, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Як передбачено ст. 142 Конституції України природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до ст. 1 ЛК України ліси є її національним багатством. Усі ліси на території України, незалежно від форми власності становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища згідно зі ст. ст. 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є збереження природних ресурсів у тому числі лісів.

Статтею 15 цього Закону визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності до ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», 3 п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Згідно з частиною першою статті 69-1 Бюджетного Кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування ( крім бюджетів міст Києва та Севастополя) -50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Главою IV Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 № 43, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного Кодексу України та Закону «Про державний бюджет України» є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету в частині надходжень, крім власних надходжень, бюджетним установам зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі України та Головних управліннях Казначейства відповідно до законодавства на ім`я органу Казначейства в розрізі територій та кодів бюджетної класифікації.

Таким чином, оскільки частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища, у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди, і в подальшому спрямовується на фінансування заходів з відтворення та охорони навколишнього природного середовища, то несплата порушниками нарахованих збитків ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища у зв`язку із відсутністю джерел для їх фінансування.

Територія кварталу 7 Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ «ТУР», у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини, станом на 13.07.2022 перебувала в адміністративно-територіальних межах Ковельської об`єднаної територіальної громади.

З огляду на викладене, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Ковельської міської ради, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування, в тому числі й органів місцевого самоврядування.

У зв`язку із цим захист інтересів держави у випадках, що зачіпає бюджетні правовідносини, є основним пріоритетом роботи усіх без винятку органів, а порушення у сфері охорони навколишнього природного середовища є неприпустимими в умовах сьогодення.

За таких обставин неналежне виконання Ковельським СЛАТ «ТУР» обов`язків постійного лісокористувача, що спричинило шкоду державі у розмірі 179 139,38 грн. вказує на наявність порушень державних інтересів, що надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Враховуючи зазначені положення законодавства, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Ковельської міської ради окружною прокуратурою листом №52-3644 вих.23 від 02.11.2023 повідомлено Ковельську міську раду про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.

Однак, у відповідь на вказаний лист Ковельська міська рада повідомила окружну прокуратуру, що не вбачає підстав для вжиття заходів до стягнення шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев, оскільки не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність.

Оскільки позивач не вживав заходів, спрямованих на стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев, то у прокурора виникло відповідне право з метою захисту інтересів держави.

Доводи відповідача не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

На виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 14.11.2023 прокурор повідомив Ковельську міську раду про те, що буде заявлено до Господарського суду Волинської області позовну заяву в інтересах держави в особі Ковельської міської ради до Ковельського СЛАТ «ТУР» про стягнення 179 139,38 грн. шкоди на користь органу місцевого самоврядування.

У зв`язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти судові витрати у справі 2688 грн. судового збору, сплаченого прокурором при зверненні з позовом до суду.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Грушевського, 112, код ЄДРПОУ 05441542) на користь Ковельської міської ради (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 73, код ЄДРПОУ 21735504) 179139 грн. 38 коп. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

3. Стягнути з Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Грушевського, 112, код ЄДРПОУ 05441542) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська обл.,43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2688 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.04.2024.

Суддя І. О. Якушева