Постанова

від 22.07.2024 по справі 903/35/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року Справа № 903/35/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Юрчук М.І.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" на рішення Господарського суду Волинської області від 03 квітня 2024 року (повний текст складено 08.04.2024) у справі №903/35/24 (суддя Якушева І.О.)

за позовом Керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської міської ради

до Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР"

про стягнення 179 139,38 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03 квітня 2024 року у справі №903/35/24 позов Керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської міської ради до Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" про стягнення 179 139,38 грн задоволено.

Присуджено до стягнення з Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" на користь Ковельської міської ради 179 139 грн 38 коп шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Присуджено до стягнення з Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" на користь Волинської обласної прокуратури 2688 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Ковельське спеціалізоване лісогосподарське приватне акціонерне товариство "ТУР" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" на рішення Господарського суду Волинської області від 03 квітня 2024 року у справі №903/35/24. Встановлено позивачу та органу прокуратури строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Ковельською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12022030550000584 від 14.07.2022 за ч.1 ст.246 КК України за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами в кварталі 7 Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ «ТУР» у загальній кількості 11 дерев породи сосна сироростуча.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.07.2022 до СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області звернувся лісничий Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ "ТУР" з повідомленням про те, що ним виявлено факт незаконної рубки 11 дерев породи сосна сироростуча.

У подальшому, на адресу Ковельського РУП ГУНП у Волинській області надійшло повідомлення від Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "ТУР", зі змісту якого вбачається, що у 6 виділі 7 кварталу Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ "ТУР" виявлено незаконну рубку дерев породи сосна, діаметр пнів 39 см, 47 см, 4-48 см, 52 см, 56 см, 58 см, 61 см та 64 см.

До вказаного листа долучено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.07.2022, яким підтверджується, що невстановленими особами здійснено незаконну рубку 11 дерев загальною масою 25,75 куб м, та пояснення майстра лісу Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ "ТУР".

Аналогічні обставини виявлено в ході проведення слідчим СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області огляду місця події.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 13.07.2022 слідчим СВ Ковельського РУП ГУНР у Волинській області в присутності понятих та за участю спеціаліста та майстра лісу в ході огляду земельної ділянки кварталу №7 Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ "ТУР" виявлено порубку деревини, а саме: 11 пнів дерева породи сосна звичайна сироростуча.

Згідно листа Ковельського СЛАТ "ТУР" №131 від 28.07.2022 незаконну рубку 11 дерев породи сосна звичайна сироростуча було виявлено в 6 виділі 7 кварталу Зарічанського лісництва та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0722181800:03:005:0726 площею 26,8701 га (а.с.41).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0708673582019 від 28.11.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 0722181800:03:005:0726 площею 26,8701 га цільове призначення: 09.01 для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг; категорія земель: землі лісогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки: для ведення лісового господарства; форма власності: державна власність; місце розташування: Волинська область, Ковельський район, Доротищенська сільська рада (а.с.42).

У процесі досудового розслідування кримінального провадження слідчим 27.07.2022 призначено інженерно-екологічну експертизу з метою визначення розміру шкоди (збитків), завданої незаконною порубкою в 7 кварталі Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ "ТУР" 11 дерев породи сосна сироростуча.

Відповідно до висновку експерта Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2427-Е від 16.01.2023 за результатами дослідження в обсязі поданих документів в межах спеціальних знань експерта з інженерно-екологічного виду досліджень, розмір шкоди, яка зазначена в акті огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 13.07.2022, завданої незаконною порубкою в 7 кварталі 6 виділі Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ "ТУР" 11 дерев породи сосна наступними діаметрами пнів: 39 см, 47 см, 48 см (4 шт.), 52 см, 56 см, 58 см, 61 см, 64 см, станом на 13.07.2022 обгрунтовується нормативно та підтверджується в сумі 179 139,38 грн (а.с. 48-58).

Однак, під час досудового розслідування кримінального провадження №12022030550000584 від 14.07.2022 осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, встановлено не було.

Враховуючи викладене, Ковельська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР", як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, в розмірі 179 139,38 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст.ст. 16, 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісовою господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Відповідно до приписів статті 9 Лісового кодексу України, користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

З урахуванням вищезазначених положень та статті 13 цього ж Кодексу в редакції станом на 21.01.2004 рішенням Волинської обласної ради №17/11 від 17.03.2004 земельна ділянка, кадастровий номер 0722181800:03:005:0726, надана в постійне користування Ковельському СЛАТ "ТУР".

Відповідно до ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 40 вказаного Закону передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Стаття 41 Закону встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів ст.ст. 68, 69 Закону, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування збитків завданих унаслідок порушення екологічного законодавства здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб`єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб`єктів правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності екологічно-правова санкція відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як за порушення екологічно-правових зобов`язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини відповідно до частини другої цієї статті.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з п. 1.6. роз`яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища» від 27.06.2001 №02-5/744 вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 07.06.2019 у справі №914/1960/17 від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.12.2018 у справі № 909/1193/17, від 22.07.2019 у справі №909/374/18 про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев.

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов`язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення відповідно до статті 19 ЛК України покладено на постійних лісокористувачів.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Згідноположень Статуту Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР", товариство знаходиться в підпорядкуванні Міністерства аграрної політики України і отримує з Державного бюджету цільове фінансування на лісовідновлювальні роботи, мисливство, утримання лісової охорони, які ведуться за рахунок цих коштів.

Відповідно до пункту 2.2.2 Статуту, товариство займається, зокрема, веденням лісового господарства в наданих державою в постійне користування колишніх колгоспних і радгоспних лісах. У Статуті також зазначено, що межі лісів товариства визначені документами останнього лісовпорядкування та Державними актами на право постійного користування загальною площею 49,7 тис. га.

З огляду на приписи лісового законодавства Ковельське СЛАТ "ТУР" є постійним лісокористувачем, який зобов`язаний дотримуватись вимог, визначених статтями 19, 63, 64, 86, 90 Лісового кодексу України.

В той же час, як встановлено судами обох інстанцій, відповідачем як постійним лісокористувачем, порушено норми статтей19,63,64,86,89,90 Лісового кодексу Українита Статуту, а саме, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев породи сосна сироростуча (усього 11 шт.), а відтак, відповідач має відшкодувати шкоду, заподіяну незаконною вирубкою дерев у розмірі 179139,38 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Наведених висновків дійшов Верховний Суд під час розгляду цієї категорії справ у постановах від 23.08.2018 справа №917/1261/17, від 20.09.2018 справа №909/495/17, від 07.06.2019 справа №914/1960/17, від 09.08.2018 у справі №909/976/17.

Крім цього, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15.02.2018 у справі №927/1096/16, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17 вказав, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у діях Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема:

- протиправна поведінка відповідача, яка виражається у бездіяльності, а саме, невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду;

- наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісув результаті проведення вирубки дерев, яка правомірно розрахована відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу";

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою виступає об`єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства - бездіяльності (незаконна рубка 11 дерев спричинила втрату лісових ресурсів);

- вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті19, пункту 5 частини першої статті64 Лісового кодексу Українивін, як постійний користувач лісу, не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок;

з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 179139,38грн є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому, доводи скаржника, що ним вживаються належні та достатні заходи щодо захисту лісу від незаконних рубок, а саме його наземне щоденне раптове патрулювання лісничими, помічниками лісничих, майстрами лісу у денну пору доби та вночі, а також створення відповідачем мобільних рейдових груп, не може бути підставою для звільнення відповідача від цивільно-правовоївідповідальності.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку усі заходи, які вживалися відповідачем є недостатніми, оскільки мало місце незаконне вирубування дерев на ділянці лісу, наданій йому у постійне користування, і усі ці заходи охорони лісу не призвели до його попередження, зупинення або ж виявлення винних осіб.

Ведення журналів лісопорушень також не є достатнім заходом, який забезпечує охорону ввіреного відповідачу лісу.

Також безпідставними є посилання скаржника на наявність акту Державної екологічної інспекції №240/05.21 від 28.05.2021, згідно змісту якого відповідачем не було допущено порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, оскільки відповідна перевірка проведена у 2021 році, тоді як факт незаконної вирубки дерев мав місце у липні 2022 року.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині висновків про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у цій справі, то апеляційний суд зазначає, що скаржник не навів в апеляційній скарзі доводів щодо незгоди із рішенням суду в цій частині, а тому суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч.1ст.269 ГПК України, переглянув рішення суду першої інстанції лише в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч.1ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 03 квітня 2024 року у справі №903/35/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Юрчук М.І.