Ухвала

від 09.04.2024 по справі 903/534/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

09 квітня 2024 року Справа № 903/534/23Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від ТОВ «Лоцмен»: Наумова О.М. ордер серія АН №1210800 від 18.07.2023

від ТОВ «Партнер Дістрібьюшн»: Ганчар І.Д. ордер серія АІ №1557874 від 28.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоцмен» про визнання грошових вимог по справі №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2023 представник ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» сформувала в системі «Електронний суд» заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+».

Ухвалою суду від 23.06.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ «Авіон +».

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 23.06.2023 за №70869 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон +».

21.07.2023 представник ТОВ «Лоцмен» надіслала на адресу суду заяву про визнання грошових вимог до ТОВ Авіон+ у розмірі 1300504,85 грн (вимоги 4 черги), а також 5368,00 грн судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами (вимоги 1 черги), (т.63, а.с.1-132).

До заяви про визнання грошових вимог долучила заяву про витребування у ТзОВ Авіон+ доказів (копій документів), а саме: договір поставки № 22 від 10.04.2017р., протокол розбіжностей від 10.04.2017р до договору поставки № 22 від 10.04.2017р., видаткова накладна № ЛЦОО-010964 від 01.12.2021 на суму 256 626,96 грн., Товарно-транспортна накладна (прим.1) № ЛЦОО-010174 від 03.12.2021р., Видаткова накладна № ЛЦ00-011175 від 08.12.2021 на суму 48 131.34 грн., Товарно-транспортна накладна (прим.1) № ЛЦОО-010321 від 09.12.2021р.,Видаткова накладна № ЛЦОО-011421 від 16.12.2021 на суму 180 005.76 грн., Товарно-транспортна накладна (прим.1) № ЛЦ00-010642 від 17.12.2021р., Видаткова накладна № ЛЦОО-011657 від 22.12.2021 на суму 193 664.10 грн., Товарно-транспортна накладна (прим.1) № ЛЦОО-010861 від 24.12.2021р.,Видаткова накладна № ЛЦ00-000326 від 12.01.2022 на суму 182 092.02 грн., Товарно-транспортна накладна (прим.1) № ЛЦ00-000287 від 13.01.2022.

Ухвалою суду від 26.07.2023 відкладено вирішення питання про прийняття заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоцмен» про визнання грошових вимог до повернення справи до Господарського суду Волинської області (т.63, а.с.135).

01.08.2023 розпорядник майна подав до суду супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2023 (т.15, а.с.126-207).

Ухвалою суду від 25.01.2024 заяву кредитора ТОВ «Лоцмен» про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду. Розгляд заяви в призначено в попередньому судовому засіданні на 12.03.2024 о 12:15 год. Зобов`язано ТОВ «Авіон +» до попереднього засідання суду повідомити суд про результати розгляду відповідної заяви з майновими вимогами. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Авіон + (вулиця Рівненська,48, місто Луцьк, 43010) протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали подати до суду: належним чином завірені копії договору поставки № 22 від 10.04.2017, протокол розбіжностей від 10.04.2017 до договору поставки № 22 від 10.04.2017, видаткова накладна № ЛЦОО-010964 від 01.12.2021 на суму 256 626,96 грн., Товарно-транспортна накладна (прим.1) № ЛЦОО-010174 від 03.12.2021р., Видаткова накладна № ЛЦ00-011175 від 08.12.2021 на суму 48 131.34 грн., Товарно-транспортна накладна (прим.1) № ЛЦОО-010321 від 09.12.2021р.,Видаткова накладна № ЛЦОО-011421 від 16.12.2021 на суму 180 005.76 грн., Товарно-транспортна накладна (прим.1) № ЛЦ00-010642 від 17.12.2021р., Видаткова накладна № ЛЦОО-011657 від 22.12.2021 на суму 193 664.10 грн., Товарно-транспортна накладна (прим.1) № ЛЦОО-010861 від 24.12.2021р.,Видаткова накладна № ЛЦ00-000326 від 12.01.2022 на суму 182 092.02 грн., Товарно-транспортна накладна (прим.1) № ЛЦ00-000287 від 13.01.2022 (т.63, а.с.141-142).

У відповідності до листа-повідомлення від 25.07.2023, розпорядник майна визнав в повному обсязі заявлені вимоги в наступній черговості: 5368,00 грн. (судовий збір) вимоги першої черги; 1300504,85 грн (заборгованість за договором) вимоги четвертої черги (т.15, а.с.154).

01.03.2024 представник ТОВ «Авіон+» сформував в системі «Електронний суд» відзив (т.16, а.с.1-64), в якому вказав, що переважна більшість заявлених кредиторських вимог ґрунтується на заборгованості ТОВ «Авіон+» за товари, поставлені контрагентами перед початком повномасштабної збройної агресії рф на територію України, на якій розміщені торгівельні приміщення, а саме: у Херсонській області, де боржник здійснював діяльність з роздрібної торгівлі. Прийом товару та супровідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджували кількість та асортимент товару здійснювався безпосередньо в місцях прийому товару. 17.03.2022 боржник звернувся до відділу поліції №1 Львівського районного управління №2 ГУ НП у Львівській обл. із заявою про вчинення кримінального правопорушення (копія надається). Заява була мотивована тим, що працівниками ТОВ «Авіон+» 12.03.2022р. виявлено факти розкрадання невідомими особами товарів та обладнання товариства, яке зберігалось у складських приміщеннях та магазинах товариства. Станом на момент подання даної заяви невідомими особами викрадено всі товари та обладнання, що зберігалось у складських приміщеннях та приміщеннях магазинів. Відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на момент розкрадання у складських приміщеннях та магазинах зберігались товари і обладнання на загальну суму 403 538 360,99грн., з яких вартість товарів 208 106 432,61грн., вартість обладнання 195 431 928,38грн.

Станом на даний час, з об`єктивних та не залежних від волі Боржника причини, - ТОВ «Авіон+» не має у своєму розпорядженні оригіналів первинних документів, які підтверджують прийняття товарів та обладнання, які були поставлені до торгівельних приміщень, розташованих у Херсонській обл., що унеможливлює перевірку достовірності документів наданих кредиторами та виконання ухвал Господарського суду Волинської області про надання копій таких документів або підписання примірників, наданих кредиторами.

11.03.2024 представник ТОВ «Авіон+» сформував в системі «Електронний суд» заперечення проти кредиторських вимог ТОВ «Лоцмен» (т.63, а.с.149-158), в яких просив суд відмовити ТОВ «Лоцмен» у визнанні кредиторських вимог в розмірі 718466,93 грн до ТОВ «Авіон +», оскільки у ТОВ «Лоцмен» відсутня частина первинних бухгалтерських документів, якими він обґрунтовує свої вимоги, а саме: ЛЦ00-010964 від 01.12.2021 на суму 256 626,96 грн., з яких заборгованість 114 573,71 грн. ЛЦ00-011175 від 08.12.2021 року на суму 48 131,34 грн., ЛЦ00-011421 від 16.12.2021 на суму 180 005,76 грн., ЛЦ00-011657 від 22.12.2021 на суму 193 664,10 грн., ЛЦ00-000326 від 12.01.2022 на суму 182 092,02 грн.

27.02.2024 розпорядник майна подав до суду супровідний лист на виконання вимог ухвал суду. Також просив проводити судові засідання, що призначені на 05.03.2024, 12.03.2024, 19.03.2024 та 26.03.2024 без участі розпорядника майна ТОВ «Авіон+».

Протокольною ухвалою від 12.03.2024 суд оголосив перерву по розгляду заяви кредитора ТОВ «Лоцмен» до 09.04.2024 о 10:30 год. в режимі відеоконференції для надання представнику кредитора подати письмові пояснення на відзив-заперечення ТОВ «Авіон+» (т.63, а.с.159-162).

Разом з цим, представник ТОВ «Лоцмен» не подала письмові пояснення на відзив-заперечення ТОВ «Авіон+», в судовому засіданні в режимі відеоконференції просила суд визнати заявлені грошові вимоги в повному обсязі.

Представниця ініціюючого кредитора заперечувала проти визнання грошових вимог ТОВ «Лоцмен» в сумі 718466,93 грн, оскільки не підтверджено первинними документами.

У визначений судом день та час боржник своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, не з`явилася в судове засідання також і розпорядник майна боржника.

Заслухавши в судовому засіданні представників ТОВ Лоцмен та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», дослідивши в судовому засіданні матеріали заяви і додатково долучених арбітражним керуючим до неї документів, суд приходить до наявність підстав для часткового визнання грошових вимог ТОВ Лоцмен , з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства "конкурсні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; "поточні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; "забезпечені кредитори" - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Частиною п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

За змістом ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, 10.04.2017 між ТОВ Лоцмен та ТОВ Авіон + укладено договір поставки № 22 (далі Договір, а.с.15-22), згідно предмету якого Кредитор зобов`язувався передати товар у власність Боржнику, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах визначених цьому договорі.

Відповідно до п.2.5 Договору поставка товару здійснюється за адресами магазинів м.Херсон, вул.Некрасова, буд.2 або на умовах самовивозу.

У відповідності до п.2.6 договору, при передачі товару Постачальник зобов`язаний одночасно з товаром передати Покупцеві наступні документи:

2.6.1. товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженою особою і завірену печаткою постачальника;

2.6.2документи, підтверджуючі якість товару згідно чинного законодавства.

Згідно п.2.8 Договору, поставка вважається завершеною у момент передачі партії товару Покупцеві у власність і засвідчується товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідний документами. При ненаданні постачальником відповідно до п.2.6. цього договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару поставка вважається не здійсненою, а зобов`язання постачальника по поставці не виконаними.

Відповідно до п.3.1. Договору, Покупець після прийняття товару і необхідні документів зобов`язаний здійснити оплату в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на протязі 7 (семи) календарні днів з моменту реалізації товару.

Покупець має право затримати оплату за товар, якщо товаросупровідні документи не відповідають вимогам, передбаченим чинним законодавством України, або містять помилки або невідповідності, вимогам, передбаченим чинним законодавство України, або містять помилки або невідповідності, пропорційно кількості дній, впродовж яких помилки або невідповідності будуть виправлені або документи будуть приведені у відповідність з чинним законодавством України і передані Покупцеві.

З доводів заявника слідує, що на виконання умов на боржника були здійснені поставки товару на загальну суму 1442558,10 грн, що підтверджується видатковими накладними (т.63, а.с.32-36, 90,93, 96, 99,102):

-ЛЦ00-010964 від 01.12.2021 на суму 256 626,96 грн., з яких заборгованість 114 573,71 грн.

-ЛЦ00-011175 від 08.12.2021 року на суму 48 131,34 грн.,

-ЛЦ00-011421 від 16.12.2021 на суму 180 005,76 грн.,

-ЛЦ00-011657 від 22.12.2021 на суму 193 664,10 грн.,

-ЛЦ00-000326 від 12.01.2022 на суму 182 092,02 грн.

-ЛЦ00-000521 від 19.01.2022 року на суму 77 407, 62 грн.,

-ЛЦ00-000768 від 26.01.2022 на суму 91 875, 00 грн.,

-ЛЦ00-001007 від 02.02.2022 на суму 174 294, 78 грн.,

-ЛЦ00-001197 від 09.02.2022 на суму 74 809,56 грн.,

-ЛЦ00-001445 від 16.02.2022 на суму 163 650,96 грн.

Кредитор доводить, що Боржником частково сплачено за товар, а саме: отриманий за видатковою накладною № ЛЦ00-010964 від 01.12.2021 на загальну суму 142 053,25 грн. (т.63, а.с.37-43).

Отже, борг за товар складає 1300504,85 грн

10.03.2023 Кредитор на адресу Боржника направив вимогу про сплату заборгованості вих № 2 від 09.03.2023р. у сумі 1300504.85 грн протягом 7 (семи) днів з для отримання цієї Вимоги (т.63, а.с.44-47). Вимога була отримана Боржником 21.03.2023р.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій з поставки товару ТОВ «Авіон+», кредитор долучила складені ТОВ «Лоцмен» та зареєстровані в передбаченому законом порядку податкові накладні (т.63, а.с.105-119).

Вищезазначені податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, містять найменування отримувача (покупця) товару, а саме ТОВ «Авіон+».

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця. Висновок про вказане зроблено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №804/15389/15.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства (аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише у поданні доказів, а й у доведенні їх переконливості (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як слідує з матеріалів заяви, видаткові накладні ЛЦ00-010964 від 01.12.2021 на суму 256 626,96 грн., з яких заборгованість 114 573,71 грн. ЛЦ00-011175 від 08.12.2021 року на суму 48 131,34 грн., ЛЦ00-011421 від 16.12.2021 на суму 180 005,76 грн., ЛЦ00-011657 від 22.12.2021 на суму 193 664,10 грн., ЛЦ00-000326 від 12.01.2022 на суму 182 092,02 грн не підписані боржником, а також відсутні докази товаросупроводжувальних документів, як передбачено умовами договору.

Кредитор повідомив, що у ТОВ «Лоцмен» відсутні дані накладні та не можуть бути надані суду для ознайомлення, оскільки обидва екземпляри видаткових накладних були відправлені Боржнику разом з товаром для підписання, проте, другий екземпляр накладної так і не був повернутий Боржником.

За приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, за своєю правовою природою видаткова накладна є первинними документами, що містять відомості про здійснену господарську операцію щодо поставки товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого міністерством транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

ТОВ «Лоцмен» не надало товарно-транспортних накладних, як доказу, що підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів і є документальним підтвердженням реальності здійснення господарської операції з поставки.

Верховний Суд у постанові №520/223/20 від 13.07.2022 визначив, хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 910/3105/21 зазначив: заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 23.09.2021 № 910/866/20, від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Отже, обставини наявності кредиторських вимог до Боржника можуть бути доведені лише первинними бухгалтерськими документами, які є належними доказами для встановлення обставин, що підтверджують кредиторські вимоги.

Щодо зареєстрованих податкових накладних.

Податкова накладна не є первинним бухгалтерським документом, який доводить факт здійснення господарської операції та поставки товару.

Органи податкової служби (ЗІР, категорія 101.17; ІПК ГФС от 16.03.2020 № 1092/6/99- 00-07-03-02-06/ІПК), зазначають, що дані податкової накладної/розрахунку коригування (далі ПН/РК) формуються на підставі первинних документів. Тобто, спочатку складається первинний документ (видаткова накладна), що підтверджує факт здійснення операції, а потім на його підставі виписується ПН.

Верховний Суд у постанові № 520/223/20 від 13.07.2022 зазначив:

51. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

52. Водночас cам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Для податкового обліку має значення саме факт постачання товарів постачальником, вказаним у первинних документах

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Слід ще раз зауважити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, суд має дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Таким чином, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Але, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №916/922/19 від 04.11.2019 №905/49/15.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі слід враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Але, як вбачається із зазначених положень законодавства, первісною обставиною для складання податкової накладеної є здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг та оформлення зазначеної господарської операції первинною бухгалтерською документацією, та як наслідок проведення такої операції - складання податкової накладної та її реєстрація.

Таким чином, наявність податкової накладної та її реєстрація, за відсутності належним чином оформлених інших первинних бухгалтерських документів, жодним чином не підтверджує факт поставки товару, а тим більше факт існування правовідносин за конкретним договором поставки.

Суд приходить до висновків про те, що подані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази, зокрема видаткові накладні видаткові накладні ЛЦ00-010964 від 01.12.2021 на суму 256 626,96 грн., з яких заборгованість 114 573,71 грн. ЛЦ00-011175 від 08.12.2021 року на суму 48 131,34 грн., ЛЦ00-011421 від 16.12.2021 на суму 180 005,76 грн., ЛЦ00-011657 від 22.12.2021 на суму 193 664,10 грн., ЛЦ00-000326 від 12.01.2022 на суму 182 092,02 грн, не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.

Надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні також не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вони не підтверджують факту отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем.

На думку ВС, у разі наявності недоліків первинних документів та невизнання боржником постачання спірного товару сторони можуть доводити таке постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 ). Суд зазначив, що «визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суду під час розгляду справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, постаченого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо)».

Враховуючи те, що у ТОВ «Лоцмен» відсутні первинні бухгалтерські документи на суму 718466,93 грн, а саме: видаткові накладні ЛЦ00-010964 від 01.12.2021 на суму 256 626,96 грн, ЛЦ00-011175 від 08.12.2021 року на суму 48 131,34 грн., ЛЦ00-011421 від 16.12.2021 на суму 180 005,76 грн., ЛЦ00-011657 від 22.12.2021 на суму 193 664,10 грн., ЛЦ00-000326 від 12.01.2022 на суму 182 092,02 грн, як належні та допустимі докази для встановлення обставин існування кредиторської заборгованості, то встановлювати такі обставини з самого лише факту реєстрації ТОВ «Лоцмен» податкової накладної, яка дає право на податковий кредит, - є неможливим.

Разом з цим, підтверджена матеріалами справи заборгованість за поставлений товар становить 582037,92 грн за видатковими накладними: ЛЦ00-000521 від 19.01.2022 року на суму 77 407, 62 грн., ЛЦ00-000768 від 26.01.2022 на суму 91 875, 00 грн., ЛЦ00-001007 від 02.02.2022 на суму 174 294, 78 грн., ЛЦ00-001197 від 09.02.2022 на суму 74 809,56 грн., ЛЦ00-001445 від 16.02.2022 на суму 163 650,96 грн.

Однак, як слідує з доводів кредитора, боржником здійснено часткову оплату в розмірі 142053.29 грн, що підтверджується банківськими виписками).

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З врахуванням викладеного, підставні та підлягають визнанню вимоги кредитора в розмірі 439984,63 грн (582037,92 грн (підписані видаткові накладні) 142053,25 грн (часткова оплата).

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч.4 ст.180 ГК України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент), кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

На думку ВС, у разі наявності недоліків первинних документів та невизнання боржником постачання спірного товару сторони можуть доводити таке постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 ). Суд зазначив, що «визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суду під час розгляду справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, постаченого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо)».

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Під час розгляду заявлених грошових вимог, арбітражний керуючий та суд користуються правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Розглядаючи кредиторські вимоги арбітражний керуючий та суд зобов`язані належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

Разом з тим, судом враховано приписи ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1)у першу чергу задовольняються:

вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;

вимоги кредиторів за договорами страхування;

витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються:

вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів);

вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Розглянувши заяву ТОВ «Лоцмен» про визнання грошових вимог, господарський суд вважає за можливе кредиторські вимоги останнього визнати із наступною черговістю їх задоволення:

- 5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги;

- 439 984,63 грн (основна заборгованість) вимоги четвертої черги.

В решті слід відмовити.

При цьому судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті розпорядником майна, повністю визнаються ним та включені до реєстру вимог кредиторів у вказаному розмірі, що підтверджується відповідним листом-повідомленням розпорядника майна від 25.07.2023, однак судом до уваги дані пояснення не приймаються (т.15, а.с.154).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст.ст 1, 2, 47-49 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоцмен» до боржника задовольнити частково.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоцмен» (вул.Київська,4, м.Вишневе, Бучанський р-н, Київська обл, код ЄДРПОУ 23419138) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (вулиця Рівненська,48, місто Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 40110917) у наступній черговості:

- 5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги;

- 439 984,63 грн (заборгованість за договором) вимоги четвертої черги.

3. В решті заяви відмовити.

4. Зобов`язати розпорядника майна Григор`єва Валерія Васильовича відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено 09.04.2024.

Суддя І. О. Гарбар