Ухвала

від 09.04.2024 по справі 903/534/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

09 квітня 2024 року Справа № 903/534/23 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за відсутності представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву ТОВ «МО ЛК ОМ» про визнання грошових вимог

по справі №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2023 представник ТОВ Партнер Дістрібьюшн сформувала в системі Електронний суд заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ Авіон+.

Ухвалою суду від 23.06.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ Авіон +.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 23.06.2023 за №70869 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ТОВ Авіон +.

21.07.2023 ТОВ «МО ЛК ОМ» надіслало на адресу суду заяву про визнання грошових вимог до ТОВ Авіон+ у розмірі 1661810,27 грн основний борг (четверта черга), 5368,00 грн судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами (перша черга), 199162,18 грн інфляційні втрати та 49990,90 грн 3% річних (шоста черга) (т.1-75, 76, а.с.1-87).

27.07.2023 старший інспектор Власюк О.М., начальник відділу документального забезпечення та контролю Полінкевич М.В., старший інспектор Лузарєва Н.І. склали акт про те, що за наслідками розкриття рекомендованого листа № 5450105929017, який надійшов від Товариства з обмеженою відповідальністю "МО ЛК ОМ" м. Миколаїв до заяви про визнання кредитором виявлено невідповідність додатку, а саме:

10. Копії 8-ми платіжних доручень про погашення боргу за період з 29.11.2022 по 28.12.2022 року, а в наявності є копії 7-ми платіжних доручень про погашення боргу за період з 29.11.2022 по 28.12.2022 року (т.76, а.с.88).

Ухвалою суду від 28.07.2023 відкладено вирішення питання про прийняття заяви ТОВ «МО ЛК ОМ» про визнання грошових вимог до повернення справи до Господарського суду Волинської області (т.76, а.с.92).

31.07.2023 представник заявника надіслав до суду 8 платіжних доручень №18209 від 29.11.2022, №18394 від 05.12.2022, №18356 від 05.12.2022, №18358 від 05.12.2022, №18533 від 07.12.2022, №18718 від 09.12.2022, №19006 від 19.12.2022, №19322 від 28.12.2022 (т.76, а.с.94-104).

У відповідності до листа-повідомлення від 25.07.2023, розпорядник майна визнав в повному обсязі заявлені вимоги в наступній черговості: 5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги; 1910963,35 грн (заборгованість за договором, інфляційні втрати та 3% річних) вимоги четвертої черги (т.15, а.с.160).

Ухвалою суду від 25.01.2024 заяву кредитора ТОВ «МО ЛК ОМ» про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду. Розгляд заяви в призначено в попередньому судовому засіданні на 19.03.2024 о 10:30 год. Зобов`язано ТОВ «Авіон +» до попереднього засідання суду повідомити суд про результати розгляду відповідної заяви з майновими вимогами (т.76, а.с.105-106).

27.02.2024 розпорядник майна подав до суду супровідний лист на виконання вимог ухвал суду. Також просив проводити судові засідання, що призначені на 05.03.2024, 12.03.2024, 19.03.2024 та 26.03.2024 без участі розпорядника майна ТОВ «Авіон+».

01.03.2024 представник ТОВ «Авіон+» сформував в системі «Електронний суд» відзив (т.16, а.с.1-64), в якому вказав, що переважна більшість заявлених кредиторських вимог ґрунтується на заборгованості ТОВ «Авіон+» за товари, поставлені контрагентами перед початком повномасштабної збройної агресії рф на територію України, на якій розміщені торгівельні приміщення, а саме: у Херсонській області, де боржник здійснював діяльність з роздрібної торгівлі. Прийом товару та супровідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджували кількість та асортимент товару здійснювався безпосередньо в місцях прийому товару. 17.03.2022 боржник звернувся до відділу поліції №1 Львівського районного управління №2 ГУ НП у Львівській обл. із заявою про вчинення кримінального правопорушення (копія надається). Заява була мотивована тим, що працівниками ТОВ «Авіон+» 12.03.2022р. виявлено факти розкрадання невідомими особами товарів та обладнання товариства, яке зберігалось у складських приміщеннях та магазинах товариства. Станом на момент подання даної заяви невідомими особами викрадено всі товари та обладнання, що зберігалось у складських приміщеннях та приміщеннях магазинів. Відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на момент розкрадання у складських приміщеннях та магазинах зберігались товари і обладнання на загальну суму 403 538 360,99грн., з яких вартість товарів 208 106 432,61грн., вартість обладнання 195 431 928,38грн.

Станом на даний час, з об`єктивних та не залежних від волі Боржника причини, - ТОВ «Авіон+» не має у своєму розпорядженні оригіналів первинних документів, які підтверджують прийняття товарів та обладнання, які були поставлені до торгівельних приміщень, розташованих у Херсонській обл., що унеможливлює перевірку достовірності документів наданих кредиторами та виконання ухвал Господарського суду Волинської області про надання копій таких документів або підписання примірників, наданих кредиторами.

Щодо заяви ТОВ «МО ЛК ОМ» зазначив, що рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2022 у справі №914/1661/22 позовні вимоги ТОВ «МО ЛК КОМ» про стягнення заборгованості з боржника задоволено частково. Стягнуто з стягнуто з боржника на користь кредитора 1949181,67 грн основного боргу, 15 700,25 грн відсотків за користування грошовими коштами, 114611,84 грн інфляційних втрат, 31192,41 грн судового збору. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким стягнуто з боржника на користь кредитора 144 161,50 грн. основного боргу. За таких обставин боржник частково визнає кредиторські вимоги на суму заборгованості, встановлену Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 914/1661/22, а саме - 144 161, 50 грн. (т.16, а.с.8 на звороті).

Ухвалою суду від 19.03.2024 (т.76, а.с.117-118) розгляд заяви кредитора ТОВ "МО ЛК ОМ" відкладено на 09.04. 2024 о 11:00 год. в режимі відеоконференції.

09.04.2024 представник ТОВ «Авіон+» сформував в системі «Електронний суд» клопотання, яким долучив до матеріалів справи постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 по справі №914/1661/22 (т.76, а.с.121-129).

Судове засідання призначено у режимі відеоконференції за заявою представника ініціюючого кредитора, однак представник на зв`язок не вийшла.

У визначений судом день та час кредитор та боржник своїм правом на участь в судовому розгляді не скористалися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання, не з`явилася в судове засідання також і розпорядник майна боржника.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали заяви і додатково долучених арбітражним керуючим до неї документів, суд приходить до наявність підстав для визнання грошових вимог ТОВ «МО ЛК ОМ», з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства "конкурсні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; "поточні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; "забезпечені кредитори" - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Частиною п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

За змістом ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, 16.02.2021 між ТОВ «Авіон+» та ТОВ «МО ЛК ОМ» укладено договір поставки (т64, а.с.7-37), згідно з умовами якого Постачальник зобов`язувався, на умовах передбачених Договором, поставити та передати у власність Покупцеві Товар на підставі Замовлення останнього та у відповідності до Специфікації, а Покупець зобов`язувався прийняти поставлений Постачальником Товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених Сторонами у цьому Договорі (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент приймання Товару Покупцем від Постачальника. Підтвердженням приймання Товару є підписання Сторонами (їх уповноваженими представниками) накладної, товарно - супровідної та транспортно-супровідної документації на Товар.

Згідно п. 3.1. Договору, Постачальник здійснює поставку Товару у відповідності до узгодженої Сторонами та затвердженої печатками Сторін Специфікації (Додаток № 1 до Договору). Специфікація надається Покупцю Постачальником також в електронному виді у форматі ЕХСЕL з обов`язковим дотриманням вимог, зазначених в Додатку № 1.1 до цього Договору «Вимоги до оформлення та надсилання Специфікації, товарної накладної в електронному форматі».

Товар за Договором поставляється Постачальником на умовах поставки ОйР згідно міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс (у редакції 2010 року) з урахуванням умов Договору (п. 5.1. Договору).

У разі відповідності поставки Товару умовам цього Договору Покупець підписує видаткову накладну та товарно-транспортну накладні на поставлений Товар. Дата поставки Товару повинна відповідати даті виписки видаткової накладної на Товар.

Пунктом 5.16 договору передбачено підстави повернення Покупцем Товару Постачальнику.

Відповідно до п. 8.5. Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, Сторони Договору один раз на місяць, до 10-го числа місяця наступного за звітнім місяцем проводять звірку взаєморозрахунків з обов`язковим підписанням акту звірки за адресою електронної пошти або поштою.

Покупець зобов`язаний протягом одного тижня з моменту отримання акту звірки підписати його і направити Постачальнику, або заявити письмові вмотивовані заперечення.

З метою перевірки стану розрахунків за поставлений товар, ТОВ «АВІОН+» та ТОВ «МО ЛК ОМ» провели звірку взаєморозрахунків за вищезазначеним Договором та склали Акт звірки взаєморозрахунків від 07.02.2022, згідно якого, сума перехідного сальдо встановлено на користь ТОВ «МО ЛК ОМ», станом на 31.01.2022 складала 1 852 250,73 грн (т.64, а.с.41-95).

Постачання товару згідно Договору відбувалось і в лютому 2022 року. Дата останньої поставки товару покупцю за Договором є 28.02.2022 року.

З метою перевірки стану розрахунків за поставлений товар, ТОВ «АВІОН+» та ТОВ «МО ЛК ОМ» провели звірку взаєморозрахунків за вищезазначеним Договором та склали Акт звірки взаєморозрахунків від 25.04.2022, згідно якого, станом на 25.04.2022 заборгованість ТОВ «АВІОН+» перед ТОВ «МО ЛК ОМ» складала вже 1970910,98 грн. (т.64, а.с.96-232).

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед кредитором грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).

Факт постачання товару та прийняття їх покупцем підтверджується: копіями видаткових накладних з постачання товару; актами звірки взаєморозрахунків підписаними сторонами; витягами з додатків 1 до податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «АВІОН+» щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість з постачання товарів ТОВ «МО ЛК ОМ» за період складання січень-лютий 2022 року наданими ГУ ДПС у Львівській області ДПС України; копіями податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «АВІОН+»; копіями відомостей про суми податку на додану вартість ТОВ «АВІОН+» (т.64-75, 76, а.с.1-66, 94-102).

В період з 29.11.2022 по 28.12.2022, в рахунок погашення заборгованості за Договором, на рахунок ТОВ «МО ЛК ОМ» надійшли грошові кошти на загальну суму 309100,71 грн.

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Таким чином, борг ТОВ «АВІОН+» перед ТОВ «МО ЛК ОМ» за Договором складає 1970 910,98 грн - 309100,71 грн = 1 661 810,27 грн.

Разом з цим, як слідує з матеріалів заяви, Рішенням господарського суду Львівської області від 11.10.2022 (суддя: Козак І.Б.) у справі №914/1661/22 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "АВІОН+" на користь ТОВ "МО ЛК ОМ" 1949 181,67 грн основного боргу, 15700,25 грн відсотків за користування грошовими коштами, 114611,84 грн інфляційних втрат та 31192,41 грн судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 (колегія суддів: Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким: позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "АВІОН+" на користь ТОВ "МО ЛК ОМ" 144 161, 50 грн основного боргу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 41329,96 грн судового збору.

Постановою Верховного суду від 22.06.2023 касаційну скаргу ТОВ "МО ЛК ОМ" задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі №914/1661/22 скасовано. Справу №914/1661/22 передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2022 у справі №914/1661/22 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІОН+» - без задоволення (т.76, а.с.124-129).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як визначено ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з цим, станом на дату винесення рішення по справі №914/1661/22 (11.10.2022) сума заборгованості за поставлений Товар становила 1949181,67грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними та Актом перевірки розрахунків складеним 07 лютого 2022 року, який є погодженим Сторонами відповідно до умов Договору.

Однак, після рішення суду ТОВ "МО ЛК ОМ" здійснював поставку товару, а ТОВ «Авіон+» здійснював часткову оплату.

Отже, на день розгляду заяви з кредиторськими вимогами сума основного боргу становить 1661810,27 грн.

Також, як слідує з рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2022, судом за період з 29.03.2022 по 04.07.2022 на суму боргу в розмірі 1949181,67 грн за Договором нараховано та стягнуто з боржника:

- відсотки за користування грошовими коштами розмірі 15700,25грн;

- інфляційні збитки в розмірі 114611,84 грн.

Однак, сума боргу в розмірі 130312,09 грн (3% річних та інфляційні втрати за період з 29.03.2022 по 04.07.2022) заявником не заявлена, отже суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до заяви з кредиторськими вимогами (т.64, а.с.3-4) нараховано боржнику:

- 3% річних 49990,90 грн.;

- інфляційні втрати 199162,18 грн.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення заявником розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши доданий позивачем розрахунок заборгованості по відсотках та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування:

- 3% річних 49990,90 грн;

- інфляційні втрати 187996,35 грн (т.76, а.с.130).

При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Згідно зі ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як слідує з матеріалів справи, заявник вказав період нарахування 21.07.2022 по 21.07.2023, при цьому зазначив (серпень 2022 червень 2023) нарахував відповідачу інфляційні втрати 199162,18 грн.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд встановив, що розмір інфляційного збільшення становить 187996,35 грн.

Отже, у нарахуванні 11165,83 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Під час розгляду заявлених грошових вимог, арбітражний керуючий та суд користуються правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Розглядаючи кредиторські вимоги арбітражний керуючий та суд зобов`язані належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

Разом з тим, судом враховано приписи ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1)у першу чергу задовольняються:

вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;

вимоги кредиторів за договорами страхування;

витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються:

вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів);

вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Розглянувши заяву ТОВ «МО ЛК ОМ» про визнання грошових вимог в сумі, господарський суд вважає за можливе кредиторські вимоги останнього визнати із наступною черговістю їх задоволення:

- 5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги;

- 1899797,52 грн (заборгованість за договором, 3% річних та інфляційні втрати) вимоги четвертої черги.

В решті заяви слід відмовити.

При цьому судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті розпорядником майна, повністю визнаються ним та включені до реєстру вимог кредиторів у вказаному розмірі, що підтверджується відповідним листом-повідомленням розпорядника майна від 25.07.2023 (т.15, а.с.160).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст.ст 1, 2, 47-49 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МО ЛК ОМ» до боржника задовольнити частково.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МО ЛК ОМ» (вул.Круглоуніверситетська, будинок 7, офіс 26, м.Київ, 01024, код ЄДРПОУ 43105517) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (вулиця Рівненська,48, місто Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 40110917) у наступній черговості:

- 5368,00 грн. (судовий збір) - вимоги першої черги;

- 1899797,52 грн (заборгованість за договором, 3% річних та інфляційні втрати) вимоги четвертої черги.

3. В решті заяви відмовити.

4. Зобов`язати розпорядника майна Григор`єва Валерія Васильовича відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2024.

Суддя І. О. Гарбар