Рішення

від 28.03.2024 по справі 904/6447/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6447/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (49101, м. Дніпро, вул. Кониського, буд. 5; ідентифікаційний код 20262860)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогаз Теплоінвест" (49005, м. Дніпро, вул. Писаржевського, буд. 6-К; ідентифікаційний код 40351192)

про стягнення 430 289 грн. 04 коп.

Представники:

від позивача: Гончаренко І.Б. - представник (адвокат);

від відповідача: Шевченко Д.С. - представник (адвокат).

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№6063/23 від 11.12.2023) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогаз Теплоінвест" про стягнення 430 289 грн. 04 коп., що складає 334 104 грн. 57 коп. - заборгованості за послугу з розподілу природного газу, надану за Типовим договором розподілу природного газу (заява-приєднання №42АТ491-5041-20), 75 345 грн. 03 коп. - пені, 8 545 грн. 18 коп. - 3% річних та 12 294 грн. 26 коп. - інфляційних нарахувань.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 6 454 грн. 34 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано лист (вх.№65695/23 від 25.12.2023) про усунення недоліків, відповідно до якого позивачем було усунено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 18.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, яке відбудеться 30.01.2024 о 15:30 год.

Відповідач у заяві (вх.№1785/24 від 11.01.2024) про продовження процесуального строку просить продовжити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву по справі №904/6447/23 та зазначає про те, що надані позивачем докази (ксерокопії документів) в неналежній якості (поганої якості), що унеможливлює ознайомлення та/або можливість прочитати їх, на підтвердження чого відповідач надає документи з додатків позовної заяви, поданої позивачем.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогаз Теплоінвест" (вх.№1785/24 від 11.01.2024) про продовження процесуального строку, продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрогаз Теплоінвест" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 25.01.2024 включно.

Відповідач у відзиві (вх.№2048/24 від 12.01.2024) на позовну заяву просить долучити відзив на позовну заяву до матеріалів справи №904/6447/23, відмовити в задоволені позовних вимог Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", судові витрати покласти на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", обґрунтовуючи це тим, що: - у позовній заяві позивач стверджує, що у відповідача виникла заборгованість за період з червня 2022 по травень 2023 (включно) у розмірі 334 104,57 грн., з вказаним твердженням відповідач не погоджується з огляду на те, що позивач не надав доказів, які підтверджують надання послуг з розподілу природного газу; - позивач не надавав відповідні рахунки, а тому у відповідача відсутні підстави по сплаті цих послуг, а також не зрозуміло, про яку кількість послуг йде мова у наданих позивачем документах; - відповідно до п. 6.8. Типового договору розподілу природного газу надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем; - оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником оператором ГРМ, до відповідача не надходили жодні рахунки та/або акти, а також, що позивач не надав жодного доказу направлення цих документів; - позивач не погоджується з актом наданих послуг № БД000016918 від 31.05.2023, оскільки не розуміє чим обґрунтована вказана сума і чому відповідач вирішив, що послуги, визначені в неукладеному акті, є саме перевищенням річної замовленої потужності з огляду на те, що не визначена кількість цих послуг, також, позивач не обґрунтував, що зі сторони відповідача було здійснено перевищення обсягу річної потужності; - до позовної заяви позивач надав розрахунок інфляційних витрат, з якого вбачається, що розрахунок здійснений за сукупним індексом та за неправильні періоди (з 2022 року по 2023 рік), згідно з п. 6.6. Договору розподілу природного газу остаточний розрахунок за надані послуги у звітному місяці послуги проводяться споживачем до десятого числа, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів, у зв`язку з тим, що послуги розподілу газу є непідтвердженими актами наданих послуг, відповідач не визнає розрахунок інфляційних витрат; - відповідач не погоджується з розрахунками пені, які надав позивач з огляду на їх неправильність, оскільки Оператор ГРМ вказує неправильні періоди своїх розрахунків, додатково повідомляємо, що згідно з п. 6.6. Договору розподілу природного газу остаточний розрахунок за надані послуги у звітному місяці послуги проводяться споживачем до десятого числа, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів; - щодо наданого позивачем акту звірки № 6087, відповідач не визнає вказаний акт звірки та вважає його неукладеним, оскільки він підписаний тільки зі сторони позивача, до відповідача не надходив цей акт, позивач не надав жодного доказу направлення цих документів.

Також відповідач у поясненні (вх.№3678/24 від 22.01.2024) до відзиву на позовну заяву просить долучити пояснення до відзиву на позовну заяву до матеріалів справи №904/6447/23, відмовити в задоволені позовних вимог Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", судові витрати покласти на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", посилаючись на те, що: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрогаз Теплоінвест" є підприємством критичної інфраструктури та здійснює свою діяльність в галузі теплопостачання за КВЕД 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний), а, отже, стратегічно важливими в умовах воєнного стану нашої країни для функціонування економіки, суспільства та населення міста Дніпра, виведення з ладу яких може призвести до значних матеріальних та фінансових збитків, втрат промисловості та інших негативних наслідків суспільно необхідних галузей, ТОВ "Дніпрогаз Теплоінвест" є підприємством, що відноситься до сектору "Системи життєзабезпечення", підсектор "Комунальні послуги", тип основної послуги "Постачання теплової енергії" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2022 № 1384, та має послуги з теплопостачання як населенню, так і суб`єктам господарської діяльності, на підтвердження чого надає відповідні документи (Договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії № 0915 від 14.02.2021, Договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії № 03101 від 10.03.2021, Договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії №0263 від 17.04.2021, Договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії № 2115 від 20.08.2021, Договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії № 0753 від 07.11.2021); - ТОВ "Дніпрогаз Теплоінвест" було фактично позбавлене права підвищувати тарифи на теплову енергію, яка постачалась споживачам з 01.06.2022, не зважаючи на те, що витрати відповідача постійно збільшуються у зв`язку з підвищенням цін на енергоносії (природний газ, електроенергію, водопостачання та водовідведення та ін.), ремонт та обслуговування котельного обладнання та теплових мереж, сплату податків і зборів, заробітні плати, у зв`язку з цим відповідач має скрутне майнове положення, що є істотною обставиною для зменшення розміру пені; - у випадку, якщо суд матиме намір задовольнити (повністю або частково) вимогу позивача про стягнення пені відповідач просить суд врахувати вказану позицію та зменшити розмір пені на 90 %; - відповідно до пункту 1.2 Договору передбачено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої види населенню; - відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 29.10.2021 № 1110 установлено тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрогаз Теплоінвест", тарифи вводились на період 12 місяців; - відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.09.2022 № 797 установлено тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрогаз Теплоінвест" тарифи вводились на період 12 місяців; - позивач, поставляючи за Договором природний газ, надавав саме житлово-комунальну послугу, оскільки вищезазначений договір постачання природного газу має своїм предметом постачання газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Крім того, відповідач у заяві (вх.№3940/24 від 23.01.2024) про вступ у справу як представника просить суд залучити у справу в якості представника відповідача - адвоката Шевченка Дмитра Сергійовича, надати доступ до електронної справи №904/6447/23 в підсистемі "Електронний суд".

У судове засідання 30.01.2024 з`явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 продовжено підготовче провадження в межах розумного строку, відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 21.02.2024 о 15:00 год.

Позивач у поясненнях (вх.№5924/24 від 05.02.2024) зазначає про те, що: - відповідно до пункту 6.1 Типового договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРМ; - відповідно до п.1-п.4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року; - місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності; - річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу і споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою; - інформація про річну замовлену потужність надається непобутовому споживачеві шляхом розміщення її у особистих кабінетах споживача (за наявності) або актах приймання-передачі природного газу; - розмір плати за замовлену потужність розраховується індивідуально для кожного споживача, за основу розрахунку береться обсяг споживання газу за минулий газовий рік в період з початку жовтня до кінця вересня, цей індивідуальний об`єм використаного природного газу поділяється на 12 рівних частин та помножується на встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг для оператора ГРМ, тариф на послуги з розподілу природного газу; - інформація щодо обсягів річної замовленої потужності на 2022 рік була зазначена позивачем в акті наданих послуг №ДНГ0059880 від 30.09.2021р., зокрема в акті вказано, що річна замовлена потужність на 2022 рік визначена на рівні 280 342,44 куб.м., місячна замовлена потужність на рівні 23 361,87 м.куб, вказаний акт було підписано відповідачем та скріплений печаткою підприємства; - інформація щодо обсягів річної замовленої потужності на 2023 рік була зазначена позивачем в акті наданих послуг №ДНГ0083027 від 30.09.2022р., зокрема в акті вказано, що річна замовлена потужність на 2023 рік визначена на рівні 240760,77 куб.м., місячна замовлена потужність на рівні 20 062,56 м.куб, вказаний акт було підписано відповідачем та скріплений печаткою підприємства; - відповідач був обізнаний щодо величини замовленої потужності свого об`єкту як на 2022 рік так і на 2023 рік; - відповідно до положень пункту 5.6 Типового договору (абз.5) за наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку, до вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ; - в матеріалах справи немає доказів того, що між сторонами існують розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого природного газу; - на існування будь-яких розбіжностей не посилається і відповідач, відповідачу була визначена річна замовлена потужність на 2022 рік та 2023 рік, доведена до його відома, з обсягом якої відповідач погодився підписавши акти наданих послуг №ДНГ0059880 від 30.09.2021р., №ДНГ0083027 від 30.09.2022р, тому він має сплачувати таку потужність в обсязі 23 361,87 м.куб щомісяця у 2022 році та 20 062,56 м.куб у 2023 році у строки визначені пунктом 6.6 Типового договору; - згідно з пунктом 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку оператора ГРМ, остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів, оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ; - у позові позивач зазначив, що Оператор ГРМ надсилав споживачу примірники актів наданих послуг, що підтверджується описами вкладення у цінний лист, направлених відповідачу засобами поштового зв`язку; - до матеріалів справи позивач надав відповідні докази щодо направлення акта наданих послуг за березень 2023 року та рахунку на оплату від 31.03.2023р., зазначений акт відповідач отримав, але не підписав, мотивованої відмови від його підписання не надав; - аналогічно, всі інші акти та рахунки на оплату були направлені відповідачу, які він отримав, але оплату не здійснив; - на підтвердження направлення відповідачу актів наданих послуг за квітень - травень 2023 року є те, що останній їх підписав та повернув Оператору ГРМ без зауважень; - враховуючи наявність у відповідача річної замовленої потужності (за замовчуванням) на 2022 та 2023 роки, відсутність доказів відключення об`єкта споживача від газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який розірвано 31.05.2023р., у відповідача існує обов`язок з оплати вартості послуг з розподілу природного газу за червень 2022р. - травень 2023р. у розмірі 334 104,56 грн.; - на підтвердження обізнаності відповідача про наявність заборгованості перед АТ "Дніпрогаз" та вимоги останнього щодо сплати такої заборгованості свідчать наступні обставини: *06.11.2023р. Господарський суд Дніпропетровської області видав по справі №904/5758/23 судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогаз-Теплоінвкест" на користь АТ "Дніпрогаз" заборгованості за договором розподілу природного газу № 42AT491-5041-20 від 01.11.2020 за загальний період з жовтня 2022р. по травень 2023р. у розмірі 184 030,26 грн основного боргу, 3 514,38 грн. - річних, 3 011,52 грн. - інфляції грошових коштів, 43 181,57 грн. - пені та 268,40 грн. - судового збору; * 22.11.2023 за заявою представника ТОВ "Дніпрогаз-Теплоінвест" зазначений судовий наказ було скасовано, про що винесено ухвалу, починаючи з 22.11.2023р. ТОВ "Дніпрогаз-Теплоінвест" жодного разу не звернувся до АТ "Дніпрогаз" та не намагався вирішити спірні питання; - за таких обставин відповідач не може посилатися на те, що АТ "Дніпрогаз" не вимагав сплатити заборгованості у встановленому законом порядку або на необізнаність відповідача про необхідність сплатити таку заборгованість; - вартість перевищення обсягу річної замовленої потужності є різницею між вартістю фактично використаної потужності (фактично розподіленого природного газу, станом на дату розірвання договору та за розподіл якого не було сплачено грошові кошти) та вартістю оплаченої річної замовленої потужності, із застосуванням коефіцієнту 1,0; - акт наданих послуг від 31.05.2023 №БД000016918 на суму 49 151,02 грн. підписаний відповідачем без зауважень.

Також позивач у запереченні (вх.№6234/24 від 06.02.2024) на клопотання про зменшення пені, 3% річних та інфляційних просить суд відмовити відповідачу у задоволені клопотання про зменшення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, посилаючись на те, що: - відповідач заборгував перед АТ "Дніпрогаз" суму 334 104,57 грн. за надання послуг розподілу природного газу за червень 2022 року по травень 2023 року; - зазначену суму відповідач не сплачує тривалий час та не вживає жодних заходів щодо виконання зобов`язання, оскільки свої грошові зобов`язання у строки, встановлені умовами договору, відповідач не виконав; - з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат з метою захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання за договором; - відповідач жодним чином не намагався врегулювати спір в досудовому порядку, не прикладав зусиль погашати борг ні повністю, ні частково, платежів не здійснював взагалі, до позивача з пропозиціями про реструктуризацію боргу не звертався; - зараз, заявляючи клопотання про зменшення пені не проявив жодних зусиль щодо часткового погашення основного боргу, що свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача, про яке йдеться; - воєнний час триває два роки, за цей період відповідач свідомо не виконує зобов`язання по договору, що змушує позивача звертатись до суду; - заборгованість за липень 2021 - травень 2022 року в розмірі 302 973,74 грн. також була стягнута за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2022 по справі №904/1640/22; - заборгованість за період грудень 2020-червень 2021р. в розмірі 223 962,53 грн, стягнута за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021р. по справі №904/6644/21; - в контексті даної справи доводи відповідача не є беззаперечними, а надані докази (баланс, звіт про фінансовий результат) не є належними доказами неплатоспроможності відповідача, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема, але не виключно, інформацією про всі розрахунки боржника (доказами відсутності руху коштів по банківських рахунках, доказами про відсутність майна або його недостатності для виконання зобов`язання перед позивачем та інше); - під час війни у АТ "Дніпрогаз" відсутні механізми впливу на платіжну дисципліну зазначеної категорії споживачів, оскільки за рахунок комунальних підприємств, у тому числі за рахунок АТ "Дніпрогаз", уряд надав цим споживачам гарантію державного захисту та фінансової стабільності, але заборгованість теплопопостачальних та теплогенеруючих організацій за 2023 рік підлягає стягненню та не знаходиться під захистом державних гарантій.

Відповідач у клопотанні/заяві (вх.№7219/24 від 12.02.2024) просить долучити заперечення на пояснення позивача, які подані з порушенням норм ГПК України до матеріалів справи №904/6447/23 та врахувати їх під час прийняття рішення, обґрунтовуючи це тим, що: - позивач отримав відзив 12.01.2024, але правом на подання відповіді на відзив не скористався та не подав її; - у документі "Пояснення" від 05.02.2024 №29/17/1-02 позивач у абз. 2 стор. 2, зазначав, що відповідь на відзив не була подана у зв`язку з технічними проблемами "Електронного суду"; - ці пояснення не заслуговують на увагу суду, не є поважними та не можуть бути прийняті останнім, оскільки позивач не позбавлений права подати відповідь на відзив через канцелярію суду або надіслати поштою; - позивач в документі "Пояснення" постійно згадує про акти наданих послуг, про які відповідачу взагалі нічого не відомо, позивач не надає ані суду, ані відповідачу цих актів; - позивач не надав жодного документу про встановлення замовленої потужності газу, позивач не надав ані документи, що свідчать про укладання типового договору, ані докази (акти), на які посилається, а, отже, не довів обставини, які викладає у документі "Пояснення"; - позивачем не було надано виставлено жодних розрахунків, у відповідача, відповідно, відсутні підстави для здійснення переказу грошових коштів на рахунок Оператора ГРМ; - позивачем не надано жодного доказу надсилання в адресу відповідача рахунків чи актів наданих послуг.

Також відповідач у клопотанні /заяві (вх.№7226/24 від 12.02.2024) просить долучити заперечення до матеріалів справи № 904/6447/23 та врахувати їх під час прийняття рішення, обґрунтовуючи це тим, що: - позивач отримав відзив 12.01.2024, але правом на подання відповіді на відзив не скористався та не подав її, а також ніяк не пояснив пропущення цього строку та не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку; - у запереченнях на клопотання про зменшення пені, 3 % річних та інфляційних позивач стверджує, що у АТ "Дніпрогаз" на підставі Постанови НКРЕКП від 31.05.2023 № 972 "Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ "Дніпрогаз", відповідачу було зупинено ліцензію, через що він знаходиться в поганому фінансовому становищі і, відповідно, відповідач не має права на зменшення пені, 3 % річних та інфляційних втрат; - ліцензію з розподілу природного газу АТ "Дніпрогаз" було зупинено, але у зв`язку з тим, що товариство належало Дмитру Фірташу, що знаходиться під санкціями РНБО відповідно до Державного реєстру головної бази даних про санкції накладені через напад росії на Україну; - в рамках кримінальних справ активи АТ "Дніпрогаз" були арештовані та передані в управління АТ "НАК "Нафтогаз України"; - враховуючи причини зупинення ліцензії АТ "Дніпрогаз", відповідач вважає, що всі доводи позивача про відсутність підстав зменшення розміру нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат не заслуговують на увагу суду та не можуть бути прийняті.

У судове засідання 21.02.2024 з`явились повноважні представники сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 26.03.2024 о 15:00 год.

У судове засідання 26.03.2024 з`явилися повноважні представники сторін.

У судовому засіданні оголошено перерву до 28.03.2024 о 16:00 год.

У судове засідання 28.03.2024 з`явилися повноважні представники сторін.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", як оператором ГРМ, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрогаз Теплоінвест", як споживачем, було укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання споживачем заяви - приєднання від 01.11.2020 №42АТ491-5041-20 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (надалі - Типовий договір) (а.с. 17-18, 65-70).

Відповідно до пункту 1.3 Типового договору цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Пунктом 1.4 Типового договору визначено, що терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають такі значення: - підтверджений обсяг природного газу - об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, підтверджений оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) та доведений оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Регулятора від 30 вересня 2015 року №2493; - послуга з розподілу природного газу - послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

Відповідно до пункту 2.1 Типового договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Пунктом 6.1 Типового договору визначено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з пунктом 6.3 Типового договору величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 6.4 Типового договору).

Відповідно до пункту 6.6 Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Підпунктом 1 пункту 7.4 Типового договору визначено, що споживач зобов`язуються здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Як вбачається, відповідач був повідомлений в актах приймання-передачі природного газу про величини річної замовленої потужності на 2022 та 2023 роки, а також про величини місячної замовленої потужності на 2022 та 2023 роки, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- від 30.09.2021 №ДНГ0059880, відповідно до якого річна замовлена потужність на 2022 складає - 280 342,44 м3, місячна замовлена потужність на 2022 складає - 23 361,87м3 (а.с. 19);

- від 30.09.2022 №ДНГ0083027, відповідно до якого річна замовлена потужність на 2023 складає - 240 750,77 м3, місячна замовлена потужність на 2023 складає - 20 062,55 м3 (а.с. 64).

В матеріалах справи міститься копія Розрахунку втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача (Додаток №4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви - приєднання від 01.11.2020 №42АТ491-5041-20) (а.с. 18).

Також в матеріалах справи містяться копії актів наданих послуг за період з червня 2022 по травень 2023 включно на загальну суму 334 104 грн. 57 коп., а саме:

- від 30.06.2022 №ДНГ82013176 на суму 25 230 грн. 82 коп. (а.с. 21);

- від 31.07.2022 №ДНГ82015097 на суму 25 230 грн. 82 коп. (а.с. 22);

- від 31.08.2022 №ДНГ82017901 на суму 25 230 грн. 82 коп. (а.с. 22);

- від 30.09.2022 №ДНГ82020142 на суму 25 230 грн. 82 коп. (а.с. 23);

- від 31.10.2022 №ДНГ82022493 на суму 25 230 грн. 82 коп. (а.с. 24);

- від 30.11.2022 №ДНГ82024538 на суму 25 230 грн. 82 коп. (а.с. 25);

- від 31.12.2022 №ДНГ82026863 на суму 25 230 грн. 82 коп. (а.с. 26);

- від 31.01.2023 №ДНГ-233101-1822 на суму 21 667 грн. 56 коп. (а.с. 27);

- від 28.02.2023 №ДНГ-232802-1822 на суму 21 667 грн. 56 коп. (а.с. 28);

- від 31.03.2023 №БД000000161 на суму 21 667 грн. 56 коп. (а.с. 29);

- від 30.04.2023 №БД000013076 на суму 21 667 грн. 57 коп. (а.с. 31,123);

- від 31.05.2023 №БД000016270 на суму 21 667 грн. 57 коп. (а.с. 32, 124);

- від 31.05.2023 №БД000016918 на суму 49 151 грн. 02 коп. (а.с. 33,125).

Відповідно до копії опису вкладення, поштової накладної, фіскального чеку чеків акт наданих послуг від 31.03.2023 №БД000000161 та рахунок на оплату були надіслані відповідачу 01.05.2023 (а.с. 30).

В подальшому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.05.2023 №972 постановлено зупинити Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 19 червня 2017 року № 816, у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.

Як вбачається, сторонами було відписано Додаткову угоду від 31.05.2023 №ДУ-1/42АТ491-5041-20 до Типового договору (а.с.34) у якій сторони домовилися, в частині надання послуг розподілу природного газу, розірвати Договір з 01.06.2023. Останній день дії Договору вважати 31.05.2023 (пункт 1 Додаткової угоди).

Сторони підтверджують, що станом на 31.05.2023 за Договором є невиконані зобов`язання з оплати вартості послуг розподілу природного газу у розмірі 861 040 грн. 84 коп. і оговорили, що в частині розрахунків Договір діє до остаточного їх здійснення (пункт 2 Додаткової угоди).

На момент розірвання Договору у споживача виникло перевищення обсягу річної замовленої потужності в обсязі 45 510,20 м3 на суму 49 151 грн. 02 коп., що підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг №БД000016918 на суму 49 151 грн. 02 коп. (а.с. 125).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором, проте сплата відповідачем за надані послуги з розподілу природного газу проведена частково; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (надалі - Кодекс ГРС) доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктом 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС визначено, що газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Відповідно до пунктів 1-4 глави 6 розділу 6 Кодексу ГРС розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

З 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за:

39 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі;

126 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі;

314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу в установленому Кодексом ГРС порядку 01.11.2020 між позивачем та відповідачем було укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання.

Виходячи з фактичного обсягу споживання за попередній газовий рік, розмір річної замовленої потужності на об`єкт споживача на 2022 рік склав 280 342,44 м3, тобто 23 361,87 м3 на місяць; на 2023 рік - 240 750,77 м3, тобто 20 062,55 м3 на місяць. Дані обсяги були погоджені сторонами у Актах приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 №ДНГ0059880 та від30.09.2022 №ДНГ0083027.

Згідно з постановою НКРЕКП від 22.12.21 №2744, з 1 січня 2022 Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" установлено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 0,90 грн., за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).

На виконання умов Договору, відповідно до вимог пункту 10 Глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС, у період з червня 2022 по травень 2023 включно позивач надав відповідачу послугу з розподілу природного газу у вигляді 1/12 річної замовленої потужності в обсязі 23 361,87 м3 щомісячно (у період з червня 2022 по грудень 2022 включно) та в обсязі 20 062,56 м3 щомісячно (у період з січня 2023 по травень 2023 включно), що підтверджується актами наданих послуг за Договором, копії яких містяться в матеріалах справи.

В подальшому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.05.2023 №972 постановлено зупинити Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 19 червня 2017 року № 816, у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.

Як вбачається, сторонами було підписано Додаткову угоду від 31.05.2023 №ДУ-1/42АТ491-5041-20 до Типового договору (а.с. 34) у якій сторони домовилися, в частині надання послуг розподілу природного газу, розірвати Договір з 01.06.2023. Останній день дії Договору вважати 31.05.2023. Сторони підтверджують, що станом на 31.05.2023 за Договором є невиконані зобов`язання з оплати вартості послуг розподілу природного газу у розмірі 861 040 грн. 84 коп. і оговорили, що в частині розрахунків Договір діє до остаточного їх здійснення (пункт 2 Додаткової угоди).

На момент розірвання Договору у споживача виникло перевищення обсягу річної замовленої потужності в обсязі 45 510,20 м3 на суму 49 151 грн. 02 коп., що підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг №БД000016918 на суму 49 151 грн. 02 коп.

Як вбачається з умов Договору, враховуючи положення статті 254 Цивільного кодексу України, строк оплати за надані послуги з розподілу природного газу є таким, що настав, а саме:

- від 30.06.2022 №ДНГ82013176 на суму 25 230 грн. 82 коп. - 11.07.2022 (10.07.2022 - неділя (вихідний), перший за ним робочий день - 11.07.2022));

- від 31.07.2022 №ДНГ82015097 на суму 25 230 грн. 82 коп. - 10.08.2022;

- від 31.08.2022 №ДНГ82017901 на суму 25 230 грн. 82 коп. - 12.09.2022 (10.09.2022 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 12.09.2022));

- від 30.09.2022 №ДНГ82020142 на суму 25 230 грн. 82 коп. - 10.10.2022;

- від 31.10.2022 №ДНГ82022493 на суму 25 230 грн. 82 коп. - 10.11.2022;

- від 30.11.2022 №ДНГ82024538 на суму 25 230 грн. 82 коп. - 12.12.2022 (10.12.2022 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 12.12.2022));

- від 31.12.2022 №ДНГ82026863 на суму 25 230 грн. 82 коп. - 10.01.2023;

- від 31.01.2023 №ДНГ-233101-1822 на суму 21 667 грн. 56 коп. - 10.02.2023;

- від 28.02.2023 №ДНГ-232802-1822 на суму 21 667 грн. 56 коп. - 10.03.2023;

- від 31.03.2023 №БД000000161 на суму 21 667 грн. 56 коп. - 10.04.2023;

- від 30.04.2023 №БД000013076 на суму 21 667 грн. 57 коп. - 10.05.2023;

- від 31.05.2023 №БД000016270 на суму 21 667 грн. 57 коп. - 12.06.2023 (10.06.2023 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 12.06.2022);

- від 31.05.2023 №БД000016918 на суму 49 151 грн. 02 коп. (10.06.2023 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 12.06.2022).

Пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС визначено, що якщо на дату розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу фактичний обсяг споживання сумарно по всіх об`єктах цього споживача або об`єкту, який було вилучено із заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу, буде перевищувати оплачену річну замовлену потужність поточного календарного року з урахуванням місяця, у якому розірваний договір або вилучений об`єкт із заяви-приєднання, споживач зобов`язаний у десятиденний строк з дня виставлення рахунку сплатити Оператору ГРМ різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно умов Типового договору строк оплати послуги розподілу природного газу є таким, що настав.

Доказів сплати відповідачем заборгованості в зазначеному розмірі суду не надано.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту наявності заборгованості відповідача за послуги з розподілу природного газу, надані позивачем за Договором є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо порушення відповідачем строку сплати за надані за Договором послуги з розподілу природного газу, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані за Договором послуги з розподілу природного газу в розмірі 334 104 грн. 57 коп. є обґрунтованими такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування пені

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання; у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 8.2. Типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.

Як вбачається, позивачем нараховано пеню за невиконання відповідачем грошових зобов`язань у розмірі 75 345 грн. 03 коп. за загальний період з 11.07.2022 по 23.11.2023 включно.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що позивачем невірно визначено періоди нарахування за актами:

- від 30.06.2022 №ДНГ82013176 - строк оплати настав 11.07.2022 (10.07.2022 - неділя (вихідний), перший за ним робочий день - 11.07.2022)), отже перший день прострочення - 12.07.2022;

- від 31.08.2022 №ДНГ82017901 - строк оплати настав 12.09.2022 (10.09.2022 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 12.09.2022)), отже перший день прострочення - 13.09.2022;

- від 30.11.2022 №ДНГ82024538 - строк оплати настав 12.12.2022 (10.12.2022 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 12.12.2022)), отже перший день прострочення - 14.12.2022;

- від 31.05.2023 №БД000016270 - строк оплати настав 12.06.2023 (10.06.2023 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 12.06.2022), отже перший день прострочення - 13.06.2023;

- від 31.05.2023 №БД000016918 - строк оплати настав 12.06.2023 (10.06.2023 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 12.06.2022), отже перший день прострочення - 13.06.2023).

Також судом виявлено арифметичні помилки у розрахунку, внаслідок чого, після перерахунку суду розмір пені за загальний період з 12.07.2022 по 23.11.2023 включно склав 77 801 грн. 15 коп.

Проте, враховуючи, що позивачем до стягнення заявлено пеню в розмірі 75 345 грн. 03 коп., стягненню з відповідача підлягає пеня за загальний період з 12.07.2022 по 23.11.2023 включно в розмірі 75 345 грн. 03 коп.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем зазначено, що здійснено інфляційні нарахування за період з 11.07.2022 по 23.11.2023, проте фактично інфляційні нарахування здійснено за період з 11.07.2022 по 31.10.2023 включно у розмірі 12 294 грн. 26 коп. а також нараховано 3% річних у зв`язку із простроченням оплати за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 8 545 грн. 18 коп. за загальний період з 11.07.2022 по 23.11.2023 включно.

Судом враховано, що позивачем фактично здійснено інфляційні нарахування за період липня 2022 по жовтень 2023.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних нарахувань, вважає його арифметично правильним.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що позивачем невірно визначено періоди нарахування за актами:

- від 30.06.2022 №ДНГ82013176 - строк оплати настав 11.07.2022 (10.07.2022 - неділя (вихідний), перший за ним робочий день - 11.07.2022)), отже перший день прострочення - 12.07.2022;

- від 31.08.2022 №ДНГ82017901 - строк оплати настав 12.09.2022 (10.09.2022 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 12.09.2022)), отже перший день прострочення - 13.09.2022;

- від 30.11.2022 №ДНГ82024538 - строк оплати настав 12.12.2022 (10.12.2022 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 12.12.2022)), отже перший день прострочення - 14.12.2022;

- від 31.05.2023 №БД000016270 - строк оплати настав 12.06.2023 (10.06.2023 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 12.06.2022), отже перший день прострочення - 13.06.2023;

- від 31.05.2023 №БД000016918 - строк оплати настав 12.06.2023 (10.06.2023 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 12.06.2022), отже перший день прострочення - 13.06.2023).

Після перерахунку суду розмір 3% річних за загальний період з 12.07.2022 по 23.11.2023 включно складає 8 495 грн. 40 коп.

Враховуючи все викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо заперечень відповідача

Як вбачається, відповідач зазначає, що нарахування позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань за період дії воєнного стану не узгоджується з положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Суд не приймає аргументи відповідача з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

При цьому, пунктом 1-1 вказаної постанови визначено, що дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Щодо прохання відповідача зменшити розмір пені на 90% суд вважає за необхідне зазначити таке.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- прострочення відповідачем виконання зобов`язань за Договором триває вже більше 20 місяців;

- позивач неодноразово звертався до суду з позовами до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (справи №904/6644/21, 904/1640/22) (а.с. 36-45).

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 6 453 грн. 59 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (49101, м. Дніпро, вул. Кониського, буд. 5; ідентифікаційний код 20262860) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогаз Теплоінвест" (49005, м. Дніпро, вул. Писаржевського, буд. 6-К; ідентифікаційний код 40351192) про стягнення 430 289 грн. 04 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогаз Теплоінвест" (49005, м. Дніпро, вул. Писаржевського, буд. 6-К; ідентифікаційний код 40351192) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (49101, м. Дніпро, вул. Кониського, буд. 5; ідентифікаційний код 20262860) 334 104 (триста тридцять чотири тисячі сто чотири) грн. 57 коп. - заборгованості, 8 495 (вісім тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн. 40 коп. - 3% річних, 12 294 (дванадцять тисяч двісті дев`яносто чотири) грн. 26 коп. - інфляційних нарахувань, 75 345 (сімдесят п`ять тисяч триста сорок п`ять) грн. 03 коп. - пені та 6 453 (шість тисяч чотириста п`ятдесят три) грн. 59 коп. - витрат на сплату судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

08.04.2024