Постанова

від 09.04.2024 по справі 335/9111/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.04.2024 Справа № 335/9111/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/806/24 Головуючий у 1-й інстанції: Кононенко І.О.

Є.У.№ 335/9111/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Бєлки В.Ю.,

Гончар М.С.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільнянської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка приходилась йому далекою родичкою двоюрідною бабусею, після смерті якої залишилося спадкове майно земельна ділянка, площею 0,25 га на території Любимівської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької обл.

ОСОБА_3 постійно проживала і була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , власником якої був позивач.

Після смерті ОСОБА_3 вищевказана квартира здавалася в оренду, проте у серпні 2023 року тимчасові мешканці звільнили квартиру і, розбираючи документи померлої, він знайшов заповіт від 04.09.2006, яким все своє майно ОСОБА_3 заповіла позивачеві.

Приватний нотаріус Коноваленко О.В. листом від 05.09.2023 №623/01-16 роз`яснила, що заповіт від 04.09.2006 є чинним та не скасованим, проте строк звернення для подання заяви про прийняття спадщини сплив 19.09.2018, тому йому було рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивач вважає, що ним пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, у зв`язку з чим звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив суд визначити йому додатковий строк протягом двох місяців для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28 вересня 2023 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Вільнянського районного суду Запорізької області.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2023 року залучено до участі у розгляді справи Вільнянську міську раду як належного відповідача.

Рішенням Вільнянського районного суду запорізької області від 07 лютого 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не надано постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Не погоджуючисьіз вказанимрішенням суду, ОСОБА_1 в особісвого адвокатаЧоп`якаВ.М.подав апеляційнускаргу,в якій, посилаючисьна порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позову з підстав відсутності відмови нотаріуса у вчинені нотаріальних дій, оскільки вказане суперечить діючим нормам спадкового права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявним матеріалами справи.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи представник Вільнянської міської ради не з`явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету відповідача 02.04.2024. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу і просив про її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Згідно зіст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть від 20.03.2018 НОМЕР_1 , виданого Запорізьким міським ВДРАЦС ГТУЮ у Запорізькій області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті залишилась спадщина земельна ділянка, площею 0,25 га, яка розташована на території Любимівської сільської ради, Вільнянського району,Запорізької обл.

Відповідно до листа №623/01-16 від 05.09.2023 приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О.В., наданого на звернення ОСОБА_1 , 04.09.2006, ОСОБА_3 склала на ім`я ОСОБА_1 заповіт за реєстровим №2-4333, посвідчений Третьою Запорізькою державної нотаріальної контори. Згідно даними витягу зі Спадкового реєстру №73776917 від 31.08.2023, сформованого приватним нотаріусом Коноваленко О.В., вказаний вище заповіт не скасований і є чинним. Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилася. Строк для прийняття спадщини закінчився у відповідності до норм статті 1270 ЦК України 19.09.2018 року.

Згідно довідки№04-07/3/10856 від 01.09.2023, виданої Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, станом на 19.03.2018 спадкодавець ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , одна.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутня відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, у видачі свідоцтва про право на спадщину, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Втім колегія суддів із вказаним висновком суду першої інстанції погодитись не може з огляду на таке.

Частиною 2статті 27 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) встановлено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вищий Спеціалізований Суд України у своєму листі № 6-47/0/9-12 від 10.07.2012 р. та від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 (далі лист ВССУ № 6-47/0/9-12 та лист ВССУ № 24-753/0/4-13) зазначає, що територіальна підсудність визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноважень суду першої інстанції (ст. 108-114 ЦПК України).

Стаття 109ЦПК Українивизначає підсудність справ за місцезнаходженням відповідача, а стаття 114ЦПК України правилавиключної підсудності.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272ЦК України.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи щодо спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність в матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається, що він прийняв спадщину.

Відповідно достатті 66 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини. На позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності, і вони пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, якщо такі позови виникають з приводу нерухомого майна.

З урахуванням викладеного, на позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини, якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.

Як було зазначено раніше та встановлено судом першої інстанції, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відкривалась та нотаріусом не встановлювався обсяг спадкового майна.

Спадкоємців за законом, які прийняли спадщину, у ОСОБА_3 не виявлено.

Наявна в матеріалах справи копія державного акту, виданого на ім`я ОСОБА_4 (а.с.10) свідчить про те, що земельна ділянка площею 0,25 га, яка розташована на території Любимівської сільської ради, може бути об`єктом спадкування після смерті ОСОБА_3 . у зв`язку з чим суд першої інстанції визначав підсудність справи.

ОСОБА_4 , який був чоловіком спадкодавця, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с.7,9).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 також не заводилася.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Відповідно достатті 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першоюстатті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першоїстатті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі N 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі N 643/3049/16-ц (провадження N 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі N 750/262/20 (провадження N 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі N 145/148/20 (провадження N 61-16153св20).

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічна правова позиція міститься упостанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі №761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Позивач вказував, що він не мав права на спадщину за законом у першу чергу, не знав про існування заповіту, тому не звертався до нотаріуса з відповідною заявою протягом визначеного законом строку.

Втім вирішуючи питання по суті спору, суд встановив, що ОСОБА_1 так і не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , спадкове справа не відкривалась за відсутності інших спадкоємців.

З урахуванням наведених вище норм права, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17.

Суд першої інстанції не врахував вказане та прийшов до помилкових висновків, що є у відповідності до норм статті 376 ЦПК України підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст.263,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2024 року у цій справі скасувати та ухвалити нове задоволення позову ОСОБА_5 .

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , іпн: НОМЕР_2 додатковий строк 2 (два) місяці для подання заяви для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2024 року.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: В.Ю. Бєлка

М.С.Гончар