Рішення

від 27.03.2024 по справі 909/27/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/27/24Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар Масловський А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Іва-Транс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад-Транс Компані"

про стягнення заборгованості за договором в сумі 449720 грн 79 коп.

за участю:

від позивача: Грабовецький Олег Богданович,

від відповідача: представник не з"явився

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Приватне підприємство "Іва-Транс" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад-Транс Компані" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором про надання послуг по ремонту транспортного засобу №17/10-2022 від 17.10.2022 у сумі 449720 грн 79 коп., з яких 387790 грн - сума основного боргу, 57344 грн 28 коп - пеня, 2686 грн 51 коп - 3% річних.

Вирішення судом процесуальних питань.

09.01.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 31.01.2024, яке у зв"язку із нез"явленням відповідача відклав на 26.02.2024, 06.03.2024.

06.03.2024 суд постановив підготовче провадження закрити та призначити розгляд справи по суті на 27.03.2024.

27.03.2024 відповідач не з"явився, відзиву на позов не подав, натомість подав заяву про відкладення розгляду справи вх.№5228/24. Подана заява мотивована, тим що адвокат з яким відповідач мав укласти договір перебуває на лікарняному.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Як передбачено в ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У клопотанні про відкладення розгляду справи позивач посилається на перебування на лікарняному його представника, однак в підтвердження цього факту не подав жодного документального доказу. Крім того, в клопотанні про відкладення розгляду справи позивач не вказав причин, з яких його участь в судовому засіданні є обов"язковою.

Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд констатує, що виходячи із вимог ст. 74 ГПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, клопотання позивача про відкладення розгляду справи є необґрунтоване та не підтверджене належними доказами. Тому, суд розцінює такі дії відповідча як безпідставне затягування розгляду справи.

Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на вищевикладене, враховуючи неодноразове задоволення клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та те, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.03.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов"язання щодо оплати наданих послуг, відповідно до договору на ремонт транспортного засобу №17/10-2022 від 17.10.2022, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 387 790 грн 00 коп. За прострочення виконання грошового зобов"язання позивач, керуючись п.6.2. договору та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 57344 грн 28 коп. - пені та 2686 грн 51 коп. 3% річних. Обґрунтовані позовні вимоги положеннями ст. 193 ГК України та статтями 526, 530, 610, 901, 903 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, доводи позивача не спростував, доказів сплати заборгованості до матеріалів справи не долучив.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

Предметом спору є стягнення заборгованості за виконані роботи з ремонту автомобіля.

17.10.2022 ПП "Іва-Транс" (Виконавець) та ТОВ "Влад-Транс Компані" (Замовник) уклали Договір про надання послуг з ремонту транспортного засобу № 17/10-2022.

Відповідно до п. 1.1. договору, Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику послуги з ремонту автомобільного транспортного засобу чи його складових частин, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як Замовника, так і спеціально замовлених Виконавцем. Замовник бере на себе зобов`язання прийняти й оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) Виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору, перелік робіт з ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються, вказуються в дефектному акті, який є невід`ємною частиною цього Договору, при цьому в п. 2.1. закріплено, що вартість послуг погоджується сторонами щодо кожного виду робіт відповідно до дефектного акта та акта приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Оплата послуг і матеріалів здійснюється Замовником шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на протязі 3-х днів з моменту отримання рахунку - фактури ( п. 2.4. Договору).

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. Договору Замовник Зобов`язаний своєчасно оплачувати послуги Виконавця в повному обсязі та у строки, передбачені розділом 2 цього Договору, в той час як відповідно до п. 3.2.10. Договору у Виконавця наявне право вимагати від Замовника оплатити вартість фактично виконаних послуг, використаних матеріалів (запасних частин) Виконавця, а також компенсувати вартість матеріалів (запасних частин), замовлених Виконавцем для виконання послуг, у разі розірвання цього Договору за ініціативою Замовника.

Послуги, передбачені розділом 1 цього Договору, вважаються наданими з моменту підписання Акта приймання-передачі транспортного засобу, його складових після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту (п.5.6. Договору).

Після виконання технічного обслуговування та/або ремонту й отримання передбачених розділом і нарядом-замовленням платежів Виконавець надає Замовнику Акт приймання-передачі транспортного засобу, його складових після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту (п.5.7. Договору).

Протягом 1 -го робочого дня з дня отримання Акта Замовник зобов`язаний підписати його або в той же строк надати Виконавцю мотивовану відмову у прийнятті (п.5.8. Договору).

Пропуск Замовником строку, передбаченого п. 5.7 цього Договору, тягне за собою ті ж правові наслідки, що й підписання Замовником Акта (п.5.9. Договору).

В п.6.2. Договору сторони узгодили, що за порушення строків розрахунків, передбачених розділом 2 цього Договору, Замовник сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,5 % (п`ять десятих відсотка) від суми заборгованості (розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня).

На виконання умов Договору ПП "Іва-Транс" виконало роботи з ремонту транспортних засобів ТОВ "Влад-Транс Компані" на загальну суму 387 790 грн 00 коп., що підтверджується дефектним актом № 01/01/2023-25 від 01.06.2023, актом здачі - приймання робіт № ОУ-0000061 та рахунком фактурою № СФ-000000000065 від 01.06.2023 на загальну суму 67 100 грн 00 коп., дефектним актом № 01/01/2023-24 від 21.06.2023 р., актом здачі - приймання робіт № ОУ-0000065 та рахунком фактурою № СФ-000000000071 від 23.06.2023 на загальну суму 82 840 грн 00 коп. та дефектним актом № 01/01/2023-26 від 12.09.2023, актом здачі - приймання робіт № ОУ-0000077 та рахунком фактурою № СФ-000000000081 від 12.09.2023 на загальну суму 237 850 грн 00 коп., підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств.

З метою досудового врегулювання спору позивач 17.11.2023 на адресу відповідача направив претензію № 1, відповідно до якої пропонував боржнику провести оплату заборгованості без подальшого застосування штрафних санкцій, докази направлення долучені до матеріалів справи.

Однак станом на 05.01.2024 вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач керуючись п.6.2. договору та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 57344 грн 28 коп. - пені та 2686 грн 51 коп. 3% річних та звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

17.10.2022 сторони уклали договір на ремонт транспортного засобу №17/10-2022 від 17.10.2022, який за правовим змістом є договором підряду.

Згідно з частинами першою, другою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст. 839 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною першою статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як встановлено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати виконаних робіт в строк, встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 387 790 грн 00 коп. обґрунтована та належить до задоволення.

Суд, враховуючи положення ч.6 ст.232 ГК України, суму заборгованості, умови договору, настання строку оплати та межі позовних вимог, перевірив правильність нарахування позивачем суми пені за періоди 05.06.2023 - 05.12.2023, 27.06.2023 - 27.12.2023, 18.09.2023- 03.01.2024, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом менша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в сумі 55236 грн 21 коп. В решті суми нарахованої пені належить відмовити.

Також суд перевірив правильність нарахування позивачем суми 3% річних за періоди 05.06.2023 - 03.01.2024, 27.06.2023 - 03.01.2024, 18.09.2023 - 03.01.2024, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом більша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 2686 грн 51 коп., тобто в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 387 790 грн 00 коп. - основної заборгованості, 55236 грн 21 коп. - пені, 2686 грн 51 коп. - 3 % річних.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1,2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи суму заявленого позову 447 820 грн 79 коп., позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 6717 грн 31 коп. (447 820 грн 79 коп. х 1,5%).

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 6750 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 05 січня 2024 року.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у сумі 32 грн 69 коп. належить до повернення Приватному підприємству "Іва-Транс" за наявності клопотання про його повернення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову судовий збір в сумі 6 685 грн 69 коп. суд покладає на відповідача. Судовий збір в сумі 31 грн 62 коп. на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Іва-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад-Транс Компані" про стягнення заборгованості за договором в сумі 449720 грн 79 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад-Транс Компані", вул. Мельника, буд. 10, корп. 5, приміщення 174, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 44737446 ) на користь Приватного підприємства "Іва-Транс", вул. Національної Гвардії, буд. 16А/11, м. Івано-Франківськ, 76005 (код 33162495) 387 790 (триста вісімдесят сім тисяч сімсот дев"яносто) грн 00 коп. - основної заборгованості, 55236 (п"ятдесят п"ять тисяч двісті тридцять шість) грн 21 коп. - пені, 2686 (дві тисячі шістсот вісімдесят шість) грн 51 коп. - 3 % річних, а також 6685 (шість тисяч шістсот вісімдесят п"ять) грн 69 коп. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 2108 (дві тисячі сто вісім) грн 07 коп. пені відмовити.

Судовий збір в сумі 31 (тридцять одна) грн 62 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.04.2024

Суддя Т.В. Максимів