Рішення

від 01.04.2024 по справі 44/258-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.04.2024Справа № 44/258-б (910/12464/23)

За позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудстандарт" (08601, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 184)

про стягнення 66 018,84 грн.

В межах справи № 44/258-б

За заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про банкрутство

суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Санжак Л.В. - представник

Від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНи СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 44/258-б за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2013.

07.08.2023 до Господарського суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудстандарт" про стягнення заборгованості в розмірі 66 018, 84 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.08.2023 прийнято позовну заяву Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудстандарт" про стягнення заборгованості в розмірі 66 018, 84 грн. до розгляду в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та постановлено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.11.2023 розгляд справи призначено на 18.12.2023.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.12.2023 розгляд справи відкладено на 05.02.2024.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2024 розгляд справи призначено на 04.03.2024.

09.02.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла уточнююча позовна заява.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2024 розгляд справи призначено на 01.04.2024.

У судовому засіданні 01.04.2024 представник позивача надав пояснення по суті позову та підтримав його в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п`ятнадцятиденний з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду відзиву на позов з доданням доказів, строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендодавець, позивач), в особі арбітражного керуючого Кравчука Володимира Івановича, який діє на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 по справі 44/258-б та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробудстандарт" (орендар, відповідач), в особі директора Савицького Івана Володимировича, який діє на підставі статуту, укладено Договір оренди нерухомого майна № 15-07 від 30.05.2022 (далі - договір 1) та Договір оренди нерухомого майна № 25-07 від 20.04.2023 (далі - договір 2).

За умовами договорів 1, 2 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 678,1 кв.м., а саме, приміщення продбази - кабінет економіста, загальною площею 16,1 кв.м.; приміщення продбази - кабінет головного інженера, загальною площею 15,5 кв.м.; склад-бокс, загальною площею 197,3 кв.м., реммайстерню, сумка-приміщення столярного цеху №17 площею 52,3 кв.м., реммайстерня, сушка-частина боксу №18 площею 55,7 кв.м., склад-бокс №2-1 площею 341,2 кв.м., що обліковується на балансі філії «Васильківська ДЕД» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та розташовано за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Чехова, 1-А (далі - майно).

Відповідно до п.2.1 договорів 1, 2 орендар вступає у строкове платне користування майном, у термін, який вказаний у даному договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою.

Договорами 1, 2, а саме, п. 2.3, передбачено, що у разі припинення цього договору, майно повертається орендарем орендодавцю за Актом приймання-передачі в день закінчення дії договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.

Пунктом 3.2 договорів 1, 2 передбачено, що орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих балансоутримувачем рахунків.

Відповідно до п.4.2. договорів 1, 2 орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату, суму податку на додану вартість, суму податку на нерухоме майно, суму відшкодування плати за комунальні та інші послуги (якщо такі надаються), плату за послуги, які надає балансоутримувач (якщо такі надається) та компенсацію податку на землю шляхом щомісячних перерахувань до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до наданих балансоутримувачем рахунків та надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати.

Як вбачається зі змісту договорів 1, 2, сторони узгодили усі істотні умови, у тому числі умови повернення об`єкта оренди у разі припинення або розірвання договору.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договорами 1, 2 виконав, передавши відповідачу об`єкти оренди, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями Актів приймання-передачі основних засобів від 01.06.2022 (додаток 2 до договору 1) та від 20.04.2023 (додаток 2 до договору 2).

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов`язання за договорами 1, 2 не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 60 188, 91 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актами звіряння взаємних розрахунків, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частинами 1, 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищезазначених норм законодавства та умов договору оренди нерухомого майна № 15-07 від 30.05.2022 та договору оренди нерухомого майна № 25-07 від 20.04.2023, не здійснив сплату орендної плати, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 60 188, 91 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5 522,93 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.3. договорів 1, 2 у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених в т.ч. і додатковими угодами, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати).

Як наслідок, здійснивши перевірку розрахунку пені, наведеного позивачем в позовній заяві, в розмірі 5 522, 93 грн., суд вважає даний розрахунок обґрунтованим, таким, що не суперечить положенням договорів 1, 2 та нормам чинного законодавства. У зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 522, 93 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 307,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних суд вважає вказаний розрахунок обґрунтованим, таким, що не суперечить положенням договорів 1, 2 та нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 307, 00 грн. також підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудстандарт" (08601, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 184; ідентифікаційний код 40893163) на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3; ідентифікаційний код 33096517) заборгованість в розмірі 60 188 (шістдесят тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 91 коп., пеню в розмірі 5 522 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять дві) грн. 93 коп., 3 % річних в розмірі 307 (триста сім) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Копію рішення направити сторонам, керуючому санацією, Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України та Київській обласній прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.04.2024.

Суддя П.П. Чеберяк